Страница 13: ДСТУ IEC 60439-1:2003. Устаткування комплектних розподільчих пристроїв низьковольтне. Частина 1. Устаткування, що пройшло випробовування типу повністю чи частково (61986)

Випробовувальну напругу прикладають:

1. між усіма частинами, що перебувають під напругою і взаємно з’єднаними відкритими струмоп­ровідними частинами КРП;

2. між кожним окремим полюсом та іншими полюсами, що з'єднані для цього випробовування з взаємно з'єднаними відкритими струмопровідними частинами КРП.

У момент прикладання випробовувальна напруга не повинна перевищувати 50 % від значень, наведених у цьому підпункті. Потім її необхідно поступово збільшувати протягом декількох секунд до її повного значення, визначеного в цьому підпункті, і протягом 5 с підтримувати постійною. Джерело живлення змінного струму повинне бути достатньо потужне для підтримання випробовувальної напру­ги, незалежно від струмів втрат. Випробовувальна напруга повинна мати форму, близьку до синусоїд­ної і частоту в діапазоні від 45 Гц до 62 Гц.

Значення випробовувальної напруги повинні бути такі, як наведено нижче.

Таблиця 10

Таблиця 11

Вважають, що випробовування пройшло з позитивним результатом, якщо не було пробою чи ду­гового розряду по поверхні.

Випробовувальне КРП, повинне бути повністю змонтовано на власній основі, такій самій як на місці нормальної експлуатації відповідно до вказівок виробника і умов навколишнього середовища, зазначених у 6.1.

Рукоятка регулятора з ізоляційного матеріалу або будь-яка цілісна неметалева оболонка устат- ковання, які передбачають застосовувати без додаткової оболонки, покривають металевою фольгою, з’єднаною з металоконструкцією чи з платою монтування. Фольгу прикладають до усіх поверхонь, до яких можливо доторкнутись стандартним випробовувальним контактом (випробовувальний контакт В згідно з I ЕС 60529).

Значення випробовувальної напруги повинні відповідати вимогам, зазначеним у 7.1.2.3.2 та 7.1.2.3.3.

За згодою виробника, випробовування проводять зі змінним або постійним струмом, як це заз­начено в таблиці 13. Від’єднувати пристрої захисту від перенапруги дозволено, коли відомі характе­ристики пристроїв захисту від перенапруги. Однак, устатковання, до складу якого входять засоби за­хисту від перенапруги, треба випробовувати переважно імпульсною напругою. Потужність випробову- вального струму не повинна перевищувати номінальної потужності засобів захисту від перенапруги.

Примітка. Норми параметрів засобів захисту від перенапруги повинні бути придатні для застосовування. Такі нор­ми перебувають на стадії розгляду.

1. Імпульсну напругу тривалістю 1,2/50 мкс подають тричі для кожної полярності з мінімальним Інтервалом 1 с,

2. Змінну напругу прикладають протягом трьох періодів, а напругу постійного струму — протягом 10 медля кожної полярності.

Проміжки, які дорівнюють чи більші ніж значення, наведені в таблиці 14 (клас А), перевіряють ви­мірюванням за методикою, описаною в додатку F.

Випробовувальну напругу подають так:

1. між кожною частиною, що перебуває під напругою (зокрема контрольні та допоміжні кола, що з’єднані з основним колом) і взаємно з'єднаними відкритими струмопровідними частинами КРП;

2. між кожним полюсом головного кола та іншими полюсами;

3. між кожним регульованим і допоміжним колом, які, зазвичай, нормально не зв'язані з голов­ним колом (чи головними колами), та

• з головним колом;

• з іншими колами;

• з відкритими струмопровідними частинами;

• з оболонкою чи монтажною плитою;

4. для висувних частин у вимкненому положенні: через ізольовані проміжки між стороною жив­лення і висувною частиною та між затискачем живлення і затискачем приєднання навантаження.

Під час випробовування не повинно бути пробійного розряду.

Примітка 1, Винятком може бути передбачений пробійний розряд, наприклад, в засобах, які пригнічують корот­кочасні перенапруги.

Примітка 2. Термін «пробійний розряд» відносять до явищ, пов'язаних Із пошкодженням ізоляції у разі електрич­ного удару, за якого розряд повністю шунтує ізоляцію, яку випробовують, зменшуючи напругу між електродами до ну­льового чи майже нульового рівня.

Примітка 3. Термін «іскровий розряд» застосовують до пробійного розряду, який спостерігають в газоподібному чи рідкому діелектрику.

Примітка 4. Термін «дуговий розряд» стосується пробійного розряду, який спостерігають над поверхнею діелек­трика в газовому чи рідкому середовищі.

Примітка 5. Термін «прокол» стосується пробійного розряду, який проходить через твердий діелектрик.

Примітка 6. Пробійний розряд призводить до безповоротної втрати стійкості діелектрика. Під час розряду через рідкий чи газоподібний діелектрик втрата стійкості може бути тільки тимчасова.

Необхідно вимірювати найкоротші довжини шляху спливу між фазами, між провідниками схеми, що перебувають під різними напругами, та між струмопровідними частинами, що перебувають під напругою, і відкритими струмопровідними частинами. Виміряна довжина шляху спливу відносно групи матеріалу І ступеня забрудненості, повинна відповідати вимогам 7.1.2.3.5.

8.2.3 Перевіряння стійкості до короткого замикання

Перевіряти стійкість до короткого замикання не треба в таких випадках.

Примітка. Прикладами комутаційних пристроїв є пристрої з номінальним струмом короткого замикання відповідно до ІЕС 60947-3 чи пускачі до двигунів, що зв’язані з засобами захисту від короткого замикання відповідно до ІЕС 60947-4-1.

Наступний підпункт стосується усіх електричних кіл, не зазначених в 8.2.3.1

КРП і його частини повинні бути установлені так, як за нормальної експлуатації. За винятком вип­робовування на шинах та залежно від типу конструкції КРП, буде достатньо провести випробовуван­ня однієї функційної одиниці за умови, що інші функційні блоки мають таку саму конструкцію і тому не можуть вплинути на результат випробовування.

Якщо випробовувальна схема має запобіжники, то треба використовувати плавкі вставки, розра­ховані на максимальний номінальний струм (відповідно до номінального струму) і, якщо потрібно, того типу, що вказані виробником як придатні.

Провідники живлення та короткозамкнуті з’єднання, що їх використовують під час випробовування КРП, повинні мати достатню стійкість, щоб витримати коротке замикання, і розміщують таким чином, щоб не створювати додаткових навантажень.

Якщо немає іншої угоди, то випробовувальну схему з’єднують із вхідними затискачами КРП. Три­фазні КРП приєднують як трифазні кола.

Для перевіряння усіх норм стійкості до короткого замикання (див. 4.3, 4.4, 4.5 та 4.6) силу очіку­ваного струму короткого замикання за напруги живлення, що дорівнює номінальній робочій напрузі, помноженій на коефіцієнт 1,05, визначають за калібрувальною осцилограмою, яку знімають за допо­могою провідників живлення КРП, які коротко замкнуті дуже малим імпедансом, який розміщено якнай­ближче до входу живлення КРП. Осцилограма повинна показати наявність постійного проходження струму, який можна виміряти за проміжок часу, еквівалентний роботі захисного пристрою, що входить до складу КРП, чи за визначений проміжок часу, протягом якого сила струму наближується до значен­ня, зазначеного в 8.2.3.2.4.

Під час випробовування на змінному струмі значення частоти в випробовувальній схемі під час випробовування на коротке замикання повинна дорівнювати номінальній частоті з допустимим відхи- лом 25 %.

Усі частини устатковання, зокрема оболонку, що їх під час експлуатації приєднують до захисно­го провідника, повинні бути приєднані таким чином:

1. для КРП, що використовують в трифазних системах з чотирма проводами (див. також ІЕС 60038) із заземленою нульовою точкою у разі з’єднання «зіркою» і що має відповідне марковання, приєднують до нейтралі джерела живлення чи до індуктивної штучної нейтралі, яка допускає можли­вий аварійний струм не менше 1 500 А;

2. для КРП, що їх використовують у трифазних системах як з трьома проводами, так і з чотир­ма проводами, які відповідно помарковано, приєднують до фазного проводу, який найнесприйнятли- віший до дугового розряду на землю.

Примітка. Методи маркування та позначання перебувають на стадії розгляду.

За винятком КРП, що відповідають вимогам 7.4.3.2.2, випробовувальна схема повинна мати надійно дієві засоби для обмеження аварійного струму (наприклад, запобіжник із мідного проводу діаметром 0,0 мм і довжиною не менше ніж 50 мм). Очікувана сила аварійного струму в схемі з плавким елементом повинна дорівнювати 1 500 А ± 10 %, за ви­нятком випадків, зазначених у примітках 2 і 3. За необхідності можна додатково застосовувати резистор, який обмежує струм до зазначеного.

Примітка 1. Мідний провід діаметром 0,8 мм розплавиться у разі протікання струму зі значенням 1 500 А за час, який приблизно дорівнює півперіоду частоти в діапазоні від 45 Гц до 67 Гц (чи за 0,01с у разі постійного струму).

Примітка 2. Очікувана сила аварійного струму може бути менша ніж 1 500 А, у разі малогабаритного устаткован­ня, згідно з вимогами цього стандарту на продукцію з мідним проводом меншого діаметра (див, примітку 4), але з та­ким самим часом плавлення, що і в примітці 1.

Примітка 3. У разі застосовування джерела живлення, що має штучну нейтраль, за згодою виробника можна ви­користовувати менші значення передбачуваного аварійного струму і мідного проводу меншого діаметра (див. примітку 4), але з таким самим часом плавлення, що і в примітці 1.

Примітка 4. Співвідношення між передбачуваним аварійним струмом у колі плавкого запобіжника і діаметром мідного проводу повинно відповідати значенням, наведеним у таблиці 12.

Таблиця 12 — Співвідношення між передбачуваним аварійним струмом і діаметром мідного проводу

Для КРП з шинами випробовування проводять відповідно до позицій переліку а), Ь) та d), що на­ведені нижче.

Для КРП без шин випробовування проводять відповідно до позиції переліку а).

Для КРП, вимоги до якого, зазначено в 7.5.5.1.2, не виконуються, проводять додаткове випробо­вування відповідно до позиції переліку с).

1. Якщо вихідне коло містить складник, який попередньо не підлягав відповідному випробовуван­ню, випробовування треба проводити таким чином.