Страница 11: ДСТУ IEC 60439-1:2003. Устаткування комплектних розподільчих пристроїв низьковольтне. Частина 1. Устаткування, що пройшло випробовування типу повністю чи частково (61986)

Перенапруги живлення наведено графіком на рисунку 1. Цей графік зображує відхилення непе­ріодичної перенапруги від номінального пікового значення напруги за короткий час. КРП проектують так, щоб було забезпечено можливість його роботи у разі, коли значення перенапруг не перевищують значення, що зображені на графіку кривою 1.

Якщо значення перенапруги перебуває між кривими 1 і 2, то робота може бути припинена внас­лідок дії захисних пристроїв. За цих умов до досягнення пікового значення напруги 2Ц+ 1000 В КРП не повинно зазнавати пошкоджень.

Примітка 1. Перехідні інтервали часу тривалістю менше ніж 1 мс перебувають на стадії розгляду.

Примітка 2. Дозволено перенапруги вищі, ніж зазначені, обмежувати відповідними засобами.

Гармоніки вхідної напруги змінного струму, що живить КРП, зокрема електронне устатковання, обмежені за величиною такими граничними значеннями.

1. Відносний вміст гармонік не повинен перевищувати 10 %, тобто відносний вміст основної ча­стоти повинен бути більше або дорівнювати 99,5 %.

2. Гармонічні складові не повинні перевищувати значень, наведених на рисунку 2.

Примітка 1. Допускають, що блок від’єднано, внутрішній імпеданс джерела живлення, якщо він має значну вели­чину, визначають відповідно до угоди між виробником і споживачем.

Примітка 2. Для електронного устатковання регулювання та контролювання застосовують одні й ті самі значення.

U — амплітудне значення синусоїдної номінальної напруги на ізоляції:
ДО — неперіодична амплітудна напруга внаслідок накладки у;

t — час.

Ц+ДІУ

Рисунок 1 — Відношення —= як функції часу

п — порядок гармонічної складової;

U_n— середнє квадратичне значення гармоніки порядку п;

— середнє квадратичне значення номінальної напруги системи.

Рисунок 2 — Максимально допустимий гармонічний складник номінальної напруги системи

3. Найбільше значення миттєвої періодичної напруги живлення змінного струму не повинно пе­ревищувати пікове значення основної її складової більше ніж на 20 %.

Якщо напруга та частота змінюються, то устатковання повинно працювати без пошкоджень, за умов, наведених нижче.

1. Падіння напруги не повинно перевищувати 15 % від номінальної напруги протягом не більше ніж 0,5 с.

2. Відхил частоти напруги живлення не повинен перевищувати ± 1 % від номінальної частоти. Більше ніж значення допустимого відхилу є предметом угоди між виробником і споживачем.

3. Виробник зобов'язаний указати максимально допустиму тривалість переривання напруги жив­лення устатковання.

Якщо немає спеціальної угоди (див. 6.2.10) для КРП, що відповідає вимогам цього стандарту, то розглядають два види навколишнього середовища, а саме:

1. навколишнє середовище виду 1;

2. навколишнє середовище виду 2.

До навколишнього середовища виду 1 в основному відносять місця розташування таких низько­вольтних мереж загального користування, як постійно дієві комерційні та освітлювальні промислові мережі. Джерела з високим рівнем завад, такі як дугові розряди, що виникають під час зварювання, не входять до цього виду навколишнього середовища.

До навколишнього середовища виду 2 в основному відносять місця розташування низьковольт­них мереж, не призначених для загального користування чи промислові мережі, в яких є джерела сильних завад.

У більшості випадків КРП виготовлений і складений таким чином, що до його складу входить більш менш середня комбінація пристроїв та компонентів.

Закінчені зразки КРП не треба випробовувати на EMC та випромінення, якщо задовольняють ниж­че наведеним вимогам:

1. пристрої та компоненти, що входять до складу, розроблені для визначеного навколишнього середовища (див. 7.10.1) з урахуванням характеристик даної продукції і загальних стандартів EMC;

2. внутрішнє установлення і монтування виконано відповідно до технічного опису на прилади та компоненти, який надає виробник (з урахуванням взаємного впливу, екранування кабелів, заземлен­ня тощо).

У всіх інших випадках для встановлення відповідності EMC вимогам стандарту проводять вип­робовування, як це описано в 8.2.8.

Випробовування на стійкість не обов’язкове для КРП, що не має електронних схем, які чутливі до нормальних електромагнітних завад.

Електронне устатковання, що входить до складу КРП, має задовольняти вимогам щодо стійкості даної продукції чи вимогам відповідного загального стандарту EMC і повинно бути придатне для да­ного визначеного EMC навколишнього середовища.

Примітка. Проста схема випрямника не чутлива до впливу звичайних електромагнітних завад і тому не потребує випробовування на стійкість.

КРП, що не має електронних схем, може генерувати електронні завади тільки під час випадко­вих комутаційних операцій. Однак, це обмежено перенапругою лід час перемикання, тривалість якої прирівняна до мілісекунд, і величина якої не перевищує значення максимально допустимої імпульс­ної напруги цієї схеми (цих схем).Частота, рівень І наслідки впливу цих випромінень вважають частиною електромагнітного навко­лишнього середовища низьковольтних установок.

Тому вважають, що вимоги до електромагнітного випромінення виконуються, і перевіряти немає потреби.

КРП, до складу якого входять електронні схеми (тобто пристрої живлення з переривником, до складу яких входять мікропроцесори з високою тактовою частотою), здатні генерувати тривалі елек­тромагнітні завади. Особливі прилади та компоненти, що мають в своєму складі електронні схеми, повинні задовольняти вимогам до цієї продукції чи відповідному стандарту EMC та навколишньому середовищу з визначеною EMC.

Типи електричних з'єднань функційних блоків, що розташовано усередині КРП і є частиною КРП, позначають кодом з трьох літер:

• перша літера позначає тип електричного з’єднання основного вхідного кола;

• друга літера позначає тип електричного з’єднання основного вихідного кола;

• третя літера позначає тип електричного з’єднання допоміжних кіл.

Для позначання застосовують такі літери:

• «F»—для фіксованих з’єднань (див. 2.2.12.1;

• «D»—для переривчатих з’єднань (див. 2.2.12.2);

• «W»—для перемикальних з'єднань (див. 2.2.12.3).

8 УМОВИ ВИПРОБОВУВАННЯ

Випробовування для перевіряння характеристик КРП містять:

• випробовування типу (див. 8.1.1 та 8.2);

• приймально-здавальне випробовування (див. 8.1.2 та 8.3).

Виробник повинен за вимогою споживача визначити основу для цього перевіряння.

Примітка. Перелік випробовувань та перевірянь, що їх проводять для КРП, КРПч і КРПп зазначено в таблиці 7.

Випробовування типу передбачено для перевіряння на відповідність вимогам, які зазначено у цьому стандарті для конкретного типу КРП.

Випробовування типу проводять на зразку такого типу КРП чи на його складниках, які виготовлено за таким самим чи аналогічним проектом.

Випробовування типу проводить виробник.

Випробовування типу охоплює:

1. перевіряння межі перевищення температури (8.2.1);

2. перевіряння діелектричних властивостей (8.2.2);

3. перевіряння стійкості до короткого замикання (8.2.3);

4. перевіряння ефективності захисної схеми (8.2.4);

5. перевіряння зазорів та довжини шляху спливу (8.2.5);

6. перевіряння механічної роботи (8.2.6);

д) перевіряння ступеня захисту (8.2.7).

Це випробовування проводять у будь-якій послідовності і (або) на різних зразках одного і того самого типу.

Якщо мала місце модифікація компонентів КРП, то необхідно провести нове випробовування типу, але тільки в тому випадку, якщо є сумнів, що ці модифікації можуть несприятливо вплинути на резуль­тати випробовування.

Приймально-здавальне випробовування проводять з метою виявлення дефектів в матеріалах та в технології виготовлення. їх проводять на кожному новому зразку КРП після його складання або на кожній транспортній секції. Повторне випробовування на місці монтування не проводять.

Якщо застандартизовані комплекти виготовляє один виробник І постачає іншому виробнику, що здійснює складання КРП у цілому, то приймально-здавальне випробовування проводить виробник, який виконав складання низьковольтного КРП.

Приймально-здавальне випробовування містить:

1. зовнішній огляд КРП, зокрема огляд монтажу, та, за необхідності, випробовування його елек­тричної працездатності (8.3.1);

2. діелектричне випробовування (8.3.2);

3. перевіряння засобів захисту та електричної провідності захисної схеми (8.3.3).

Порядок цього випробовування довільний.

Примітка. Проведення приймально-здавального випробовування на зааодах-виробниках не звільняє фірму, що установлює КРП від необхідності його перевіряння після транспортування та монтування.

Приймально-здавальне випробовування та випробовування типу пристроїв та окремих комплек­тувальних елементів, що входять до складу КРП, не проводять, якщо ці пристрої та компоненти відібрані відповідно до 7.6.1, а монтування здійснено відповідно до інструкцій виробника.

8.2 Випробовування типу

Метою випробовування є перевіряння граничних значень перевищення температури відповідно до 7.3 для різних частин КРП.

Випробовування, зазвичай, проводять за номінального значення струму відповідно до 8.2.1.3 на складеному зразку КРП.

Випробовування можна проводити за допомогою резисторів як нагрівачів з еквівалентною втра­тою потужності відповідно до 8.2.1.4.

Дозволено випробовувати окремі складники КРП (панелі, коробки, оболонки тощо), якщо було вжи­то заходів, що забезпечують надійність результатів випробовування відповідно до 8.2.1.2.

Випробовування на підвищення температури окремих кіл проводять із таким струмом, на який ці кола розраховано, і на певній частоті. Значення випробовувальних напруг повинні бути такі, щоб в колах протікав струм, значення якого відповідало визначеному в 8.2.1.3. Обмотки реле, замикачі, розмикачі тощо повинні живитись від номінальних напруг.

КРП відкритого типу не випробовують на підвищення температури, якщо за результатами випро­бовування типу окремих складників чи за поперечним перерізом провідників і розміщенням апаратів, очевидно, що значного підвищення температури не виникне і не буде пошкоджено устатковання, з’єднане з КРП, і прилеглі частини ізоляційного матеріалу.

Перевіряння меж підвищення температури для КРПч треба проводити

• випробовуванням відповідно до 8.2.1 чи

• екстраполяцією, наприклад, відповідно до ІЕС 60890.

Під час випробовування КРП установлюють так, як і за нормальної експлуатації з усіма елемен­тами оболонки тощо.

Під час випробовування окремих частин або конструктивних блоків, прилеглі частини або конст­руктивні блоки повинні створювати такі самі температурні умови, як і за нормальної експлуатації. За нагрівані можна брати резистори.

Це випробовування проводять на одному або декількох характерних з’єднаннях електричних кіл КРП із тим, щоб із достатньою точністю отримати максимально можливе значення підвищення тем­ператури.

За цих умов випробовувальне вхідне коло і кожну вихідну схему навантажують до отримання но­мінального струму (див. 4.2), помноженого на коефіцієнт одночасності. Якщо КРП має плавкі запобі­жники, то його для випробовування обладнують плавкими вставками відповідно до зазначених вироб­ником. Втрати потужності на плавких вставках, використаних під час випробовування, зазначають у протоколі випробовування.Таблиця 7 — Перелік перевірянь та випробовувань КРПп та КРПч