Таблиця А.6 - Розрахункова тривалість періоду охолодження для цілей сертифікації

Місто

Тривалість періоду охолодження, год

Місто

Тривалість періоду охолодження, год

Вінниця

614

Полтава

909

Дніпропетровськ

1156

Рівне

474

Донецьк

1008

Сімферополь

1205

Житомир

552

Суми

744

Запоріжжя

1277

Тернопіль

423

Івано-Франківськ

484

Ужгород

877

Київ

740

Харків

924

Кіровоград

992

Херсон

1304

Луганськ

1254

Хмельницький

518

Луцьк

526

Черкаси

888

Львів

368

Чернівці

650

Миколаїв

1342

Чернігів

698

Одеса

1075

Ялта

1550

ДОДАТОК Б
(обов'язковий)

ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ТЕПЛОПЕРЕДАЧІ ДО ГРУНТУ

Б.1 Теплопередача стаціонарного стану через ґрунт

Б. 1.1 Підлога по ґрунту

Б.1.1.1 Приклад підлоги по ґрунту зображено на рисунку Б.1.


1 - шар підлоги; 2 - ґрунт; w- товщина зовнішніх стін
Рисунок Б.1 - Будинок з підлогою по ґрунту


Б.1.1.2 Коефіцієнт теплопередачі підлоги по ґрунту U, Вт/(м2К), визначають за формулами: - якщо dt< В' (неізольована або посередньо ізольована підлога):


. (пВ' In +1 ; лВ' +dt dt)


(Б.1)


- якщо dt> В' (добре ізольована підлога):


U = - ,

0,457В' +dt


(Б.2)


де В' - характерний розмір підлоги,що дорівнює відношенню площі підлоги на половину


периметра підлоги за формулою:


В' = —^—,
0,5Р


(Б.З)


dt - еквівалентна товщина підлоги, яку розраховують за формулою:


dt= w + 'k(Rsi+ Rf+Rse), (Б.4)


де A - площа підлоги, м2;

Р - зовнішній периметр підлоги, м;

w - загальна товщина зовнішньої стіни, включаючи всі шари, м;

X - теплопровідність ґрунту, приймають згідно з таблицею Б.1, Вт/(м • К);

Rsj - тепловий внутрішній поверхневий опір, приймають згідно з таблицею Б.2, м2 • К/Вт;

Rf - термічний опір підлоги включаючи всі шари, м2 ■ К/Вт;

Rse - тепловий зовнішній поверхневий опір, приймають згідно з таблицею Б.2, м2 К/Вт.




Таблиця Б.1 - Теплопровідність ґрунту

Категорія

Опис

X, Вт/(м • К)

Теплоємність на одиницю об'єму, рс, Дж/(м123 К)

1

Глина або мул

1,5

3,0х106

2

Пісок або гравій

2,0

2,0х106

3

Скельний або напівскельний

3,5

2,0х106

Примітка. У випадку, коли тип ґрунту невідомий або невизначений, обирають категорію 2.




Таблиця Б.2 - Тепловий поверхневий опір

Тип огороджувальної конструкції

Тепловий поверхневий опір

Внутрішній, для вертикальних огороджувальних конструкцій

Rsi= 0,115 м2К/Вт

Внутрішній, для горизонтальних огороджувальних конструкцій (тепловий потік зверху вниз)

Rs/ = 0,17 м2 К/Вт

Внутрішній, для горизонтальних огороджувальних конструкцій (тепловий потік знизу вверх)

RSi= 0,10 м2 К/Вт

Усі зовнішні поверхні

Rse= 0,043 м2 К/Вт



Б

(Б.5)

.1.1.3 Стаціонарний узагальнений коефіцієнт теплопередачі трансмісією до ґрунту Нд, Вт/К, розраховують за формулою:

Нд=AU + P4g,

де А - те саме, що у формулі (Б.З);

U - те саме, що у формулах (Б.1) або (Б.2);

Р - те саме, що у формулі (Б.З);

Тд - лінійний коефіцієнт теплопередачі теплопровідного включення вузла сполучення

конструкції підлоги по ґрунту із зовнішньою стіною, Вт/(м-К); визначають за результа­тами розрахунків згідно з ДСТУ ISO 10211-1, ДСТУ ISO 10211-2 або за даними згідно з ДОТУ Б В.2.6-189.

Б.1.2 Опалюваний підвал (цокольний поверх)

Б.1.2.1 Приклад опалюваного підвалу (цокольного поверху) зображено на рисунку Б.2.



Б.1.2.2 Коефіцієнт теплопередачі підлоги підвалу (цокольного поверху) по ґрунту Ubf, Вт/(м2К), визначають за формулами:

- якщо dt + 0,5z< В' (неізольована та посередньо ізольована підлога підвалу):

Ubf


( пВ'

In нВ' +dt +0,5z [dt+0,5z


(Б.6)



- якщо dt +0,5z > В' (добре ізольована підлога підвалу):

ubf


X

0,457В'+ c/f + 0,5z


(Б.7)



де В' - характерний розмір підлоги, розраховують за формулою (Б.З);

dt - еквівалентна товщина підлоги, розраховують за формулою (Б.4);

X - теплопровідність ґрунту, приймають згідно з таблицею Б.1, Вт/(м ■ К).

z - висота стін, що контактують з ґрунтом (стіни, що знаходяться нижче планувальної відмітки землі), м.

Б.1.2.3 Коефіцієнт теплопередачі стін, що контактують з ґрунтом, Ubw, Вт/(м2 ■ К), розраховують за формулою:



.

(Б.8)

0,5dtdt+z

t>w ~ KZ

де dt, X, z - те саме, що у формулах (Б.6) або (Б.7);

dw - еквівалентна сумарна товщина стін, що контактують з ґрунтом, розраховують за формулою:

dw=k(Rsi+ RW+ Rse), (Б.9)

де X, Rsi, Rse- те саме, що у формулі (Б.4);

Rw - термічний опір стін, що контактують з ґрунтом, включаючи всі шари, м2 ■ К/Вт.

Формула (Б.8) містить обидва значення dw та dt та є справедливою для випадку dw>dt. Якщо

dw< dt, тоді dt у формулі (Б.8) замінюють на dw.

Б.1.2.4 Стаціонарний узагальнений коефіцієнт теплопередачі трансмісією до ґрунту Нд , Вт/К, розраховують за формулою: де А, Р - те саме, що у формулі (Б.З);

Hg=AUbf+zPUbw+P4>g,


(Б.10)



Ubf, z— те саме, що у формулах (Б.6) або (Б.7);

Ubw~ те саме, що у формулі (Б.8);

- лінійний коефіцієнт теплопередачі теплопровідного включення вузла сполучення конструкцій, що контактують з ґрунтом, Вт/(м К); визначають за результатами розрахунків згідно з ДСТУ ISO 10211-1, ДСТУ ISO 10211-2 або за даними згідно з ДОТУ Б В.2.6-189

.Б.1.3 Технічне підпілля

Б.1.3.1 Приклад технічного підпілля зображено на рисунку Б.З.



  1. - ґрунт; Rf-термічний опір перекриття над технічним підпіллям; Rg- термічний опір підлоги по ґрунту
    Рисунок Б.З - Будинок з технічним підпіллям

Б.1.3.2 Коефіцієнт теплопередачі системи огороджувальних конструкцій технічного підпілля U, Вт/(м2-К), визначають з формули:

1

(БИ)

= J_ 1

U~ Uf+Ug+Ux

де Uf - коефіцієнт теплопередачі перекриття над технічним підпіллям, Вт/(м2 К) (між внут­рішнім середовищем та простором технічного підпілля);

  1. ?

Ux= коефіцієнт теплопередачі підлоги по ґрунту, Вт/(м К)

Rg

Ux - еквівалентний коефіцієнт теплопередачі між простором технічного підпілля та зов­нішнім середовищем,обумовлений тепловим потоком через зовнішні стіни та венти­ляцію технічного підпілля, Вт/(м2 К).

Б.1.3.3 Коефіцієнт теплопередачі підлоги по ґрунту Ug визначають, використовуючи формули (Б.З), (Б.12) і (Б.13):

d

(Б-12)

(Б.13)

g- w + л (Rs;- + Rf
+ Rse),

2X , fnB' |n nB +dg d g




де Rf - термічний опір підлоги технічного підпілля, м2 К/Вт;

w, X, RSI, Rse- те саме, що у формулі (Б.4);

В' - те саме, що у формулі (Б.З).

Б.1.3.4 Еквівалентний коефіцієнт теплопередачі між простором технічного підпілля та зовніш­нім середовищем Ux визначають за формулою:

Ux =2^^+1450 (Б.14)

хВ' В’

де h - висота від відмітки ґрунту до верхньої відмітки перекриття над технічним підпіллям, м

;



Uw - коефіцієнт теплопередачі зовнішніх стін технічного підпілля вище рівня поверхні ґрунту, Вт/(м2 К);

є - площа вентиляційних отворів по периметру підпільного простору, м /м;

V - середня швидкість вітру, м/с, визначають згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27, як середня швидкість вітру за переважним напрямом в січні;

fw - ступінь вітрозахисту, що визначається згідно з таблицею Б.З.

Примітка. Якщо висота h змінюється по периметру підлоги, то у формулі (Б. 14) необхідно використо­вувати середнє значення для всієї будівлі.

Таблиця Б.З - Значення коефіцієнтів вітрозахисту

Розташування

Приклад

Коефіцієнт вітрозахисту fw

Закритий простір

Центр міста

0,02

Середньозахищений простір

Передмістя

0,05

Відкритий простір

Сільська місцевість

0,10



Б.1.3.5 Стаціонарний узагальнений коефіцієнт теплопередачі трансмісією до ґрунту Нд , Вт/К, розраховують за формулою (Б.5).

Б.2 Місячний коефіцієнт теплопередачі через ґрунт

Б

(Б.15)

.2.1 Місячний коефіцієнт теплопередачі через ґрунт розраховують за формулою:

9т п — о иі,т ие,т

де Фт - середня місячна величина теплового потоку, Вт;

Qi т - середня місячна внутрішня температура для місяця т, °С;

ее,т_ середня місячна зовнішня температура для місяця т, °С.

Б.2.2 Внутрішня та зовнішня температури змінюються синусоїдально відносно їх річних середніх значень за формулами:

(Б.16)

(Б.17)

л( т — т
0/.П7 =6/ "Є/ C0Sf

т = 0₽ -0р cos 2 Л

V,/// С/ С7 f *| 2