Таблиця А.6 - Розрахункова тривалість періоду охолодження для цілей сертифікації
Місто |
Тривалість періоду охолодження, год |
Місто |
Тривалість періоду охолодження, год |
Вінниця |
614 |
Полтава |
909 |
Дніпропетровськ |
1156 |
Рівне |
474 |
Донецьк |
1008 |
Сімферополь |
1205 |
Житомир |
552 |
Суми |
744 |
Запоріжжя |
1277 |
Тернопіль |
423 |
Івано-Франківськ |
484 |
Ужгород |
877 |
Київ |
740 |
Харків |
924 |
Кіровоград |
992 |
Херсон |
1304 |
Луганськ |
1254 |
Хмельницький |
518 |
Луцьк |
526 |
Черкаси |
888 |
Львів |
368 |
Чернівці |
650 |
Миколаїв |
1342 |
Чернігів |
698 |
Одеса |
1075 |
Ялта |
1550 |
ДОДАТОК Б
(обов'язковий)
ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ТЕПЛОПЕРЕДАЧІ ДО ГРУНТУ
Б.1 Теплопередача стаціонарного стану через ґрунт
Б. 1.1 Підлога по ґрунту
Б.1.1.1 Приклад підлоги по ґрунту зображено на рисунку Б.1.
1 - шар підлоги; 2 - ґрунт; w- товщина зовнішніх стін
Рисунок Б.1 - Будинок з підлогою по ґрунту
Б.1.1.2 Коефіцієнт теплопередачі підлоги по ґрунту U, Вт/(м2К), визначають за формулами: - якщо dt< В' (неізольована або посередньо ізольована підлога):
2Х . (пВ' In +1 ; лВ' +dt dt)
(Б.1)
- якщо dt> В' (добре ізольована підлога):
U = - ,
0,457В' +dt
(Б.2)
де В' - характерний розмір підлоги,що дорівнює відношенню площі підлоги на половину
периметра підлоги за формулою:
В' = —^—,
0,5Р
(Б.З)
dt - еквівалентна товщина підлоги, яку розраховують за формулою:
dt= w + 'k(Rsi+ Rf+Rse), (Б.4)
де A - площа підлоги, м2;
Р - зовнішній периметр підлоги, м;
w - загальна товщина зовнішньої стіни, включаючи всі шари, м;
X - теплопровідність ґрунту, приймають згідно з таблицею Б.1, Вт/(м • К);
Rsj - тепловий внутрішній поверхневий опір, приймають згідно з таблицею Б.2, м2 • К/Вт;
Rf - термічний опір підлоги включаючи всі шари, м2 ■ К/Вт;
Rse - тепловий зовнішній поверхневий опір, приймають згідно з таблицею Б.2, м2 К/Вт.
Таблиця Б.1 - Теплопровідність ґрунту
Категорія |
Опис |
X, Вт/(м • К) |
Теплоємність на одиницю об'єму, рс, Дж/(м123 К) |
1 |
Глина або мул |
1,5 |
3,0х106 |
2 |
Пісок або гравій |
2,0 |
2,0х106 |
3 |
Скельний або напівскельний |
3,5 |
2,0х106 |
Примітка. У випадку, коли тип ґрунту невідомий або невизначений, обирають категорію 2.
Таблиця Б.2 - Тепловий поверхневий опір
Тип огороджувальної конструкції |
Тепловий поверхневий опір |
Внутрішній, для вертикальних огороджувальних конструкцій |
Rsi= 0,115 м2К/Вт |
Внутрішній, для горизонтальних огороджувальних конструкцій (тепловий потік зверху вниз) |
Rs/ = 0,17 м2 К/Вт |
Внутрішній, для горизонтальних огороджувальних конструкцій (тепловий потік знизу вверх) |
RSi= 0,10 м2 К/Вт |
Усі зовнішні поверхні |
Rse= 0,043 м2 К/Вт |
Б
(Б.5)
.1.1.3 Стаціонарний узагальнений коефіцієнт теплопередачі трансмісією до ґрунту Нд, Вт/К, розраховують за формулою:Нд=AU + P4g,
де А - те саме, що у формулі (Б.З);
U - те саме, що у формулах (Б.1) або (Б.2);
Р - те саме, що у формулі (Б.З);
Тд - лінійний коефіцієнт теплопередачі теплопровідного включення вузла сполучення
конструкції підлоги по ґрунту із зовнішньою стіною, Вт/(м-К); визначають за результатами розрахунків згідно з ДСТУ ISO 10211-1, ДСТУ ISO 10211-2 або за даними згідно з ДОТУ Б В.2.6-189.
Б.1.2 Опалюваний підвал (цокольний поверх)
Б.1.2.1 Приклад опалюваного підвалу (цокольного поверху) зображено на рисунку Б.2.
Б.1.2.2 Коефіцієнт теплопередачі підлоги підвалу (цокольного поверху) по ґрунту Ubf, Вт/(м2К), визначають за формулами:
- якщо dt + 0,5z< В' (неізольована та посередньо ізольована підлога підвалу):
Ubf
2Х ( пВ'
In нВ' +dt +0,5z [dt+0,5z
(Б.6)
- якщо dt +0,5z > В' (добре ізольована підлога підвалу):
ubf
X
0,457В'+ c/f + 0,5z
(Б.7)
де В' - характерний розмір підлоги, розраховують за формулою (Б.З);
dt - еквівалентна товщина підлоги, розраховують за формулою (Б.4);
X - теплопровідність ґрунту, приймають згідно з таблицею Б.1, Вт/(м ■ К).
z - висота стін, що контактують з ґрунтом (стіни, що знаходяться нижче планувальної відмітки землі), м.
Б.1.2.3 Коефіцієнт теплопередачі стін, що контактують з ґрунтом, Ubw, Вт/(м2 ■ К), розраховують за формулою:
.
(Б.8)
0,5dtdt+z
2Хt>w ~ KZ
де dt, X, z - те саме, що у формулах (Б.6) або (Б.7);
dw - еквівалентна сумарна товщина стін, що контактують з ґрунтом, розраховують за формулою:
dw=k(Rsi+ RW+ Rse), (Б.9)
де X, Rsi, Rse- те саме, що у формулі (Б.4);
Rw - термічний опір стін, що контактують з ґрунтом, включаючи всі шари, м2 ■ К/Вт.
Формула (Б.8) містить обидва значення dw та dt та є справедливою для випадку dw>dt. Якщо
dw< dt, тоді dt у формулі (Б.8) замінюють на dw.
Б.1.2.4 Стаціонарний узагальнений коефіцієнт теплопередачі трансмісією до ґрунту Нд , Вт/К, розраховують за формулою: де А, Р - те саме, що у формулі (Б.З);
Hg=AUbf+zPUbw+P4>g,
(Б.10)
Ubf, z— те саме, що у формулах (Б.6) або (Б.7);
Ubw~ те саме, що у формулі (Б.8);
- лінійний коефіцієнт теплопередачі теплопровідного включення вузла сполучення конструкцій, що контактують з ґрунтом, Вт/(м К); визначають за результатами розрахунків згідно з ДСТУ ISO 10211-1, ДСТУ ISO 10211-2 або за даними згідно з ДОТУ Б В.2.6-189
.Б.1.3 Технічне підпілля
Б.1.3.1 Приклад технічного підпілля зображено на рисунку Б.З.
- ґрунт; Rf-термічний опір перекриття над технічним підпіллям; Rg- термічний опір підлоги по ґрунту
Рисунок Б.З - Будинок з технічним підпіллям
Б.1.3.2 Коефіцієнт теплопередачі системи огороджувальних конструкцій технічного підпілля U, Вт/(м2-К), визначають з формули:
1
(БИ)
= J_ 1U~ Uf+Ug+Ux’
де Uf - коефіцієнт теплопередачі перекриття над технічним підпіллям, Вт/(м2 К) (між внутрішнім середовищем та простором технічного підпілля);
?
Ux= коефіцієнт теплопередачі підлоги по ґрунту, Вт/(м К)
Rg
Ux - еквівалентний коефіцієнт теплопередачі між простором технічного підпілля та зовнішнім середовищем,обумовлений тепловим потоком через зовнішні стіни та вентиляцію технічного підпілля, Вт/(м2 К).
Б.1.3.3 Коефіцієнт теплопередачі підлоги по ґрунту Ug визначають, використовуючи формули (Б.З), (Б.12) і (Б.13):
d
(Б-12)
(Б.13)
g- w + л (Rs;- + Rf + Rse),2X , fnB' |n nB +dg d g
де Rf - термічний опір підлоги технічного підпілля, м2 К/Вт;
w, X, RSI, Rse- те саме, що у формулі (Б.4);
В' - те саме, що у формулі (Б.З).
Б.1.3.4 Еквівалентний коефіцієнт теплопередачі між простором технічного підпілля та зовнішнім середовищем Ux визначають за формулою:
Ux =2^^+1450 (Б.14)
хВ' В’
де h - висота від відмітки ґрунту до верхньої відмітки перекриття над технічним підпіллям, м
;
Uw - коефіцієнт теплопередачі зовнішніх стін технічного підпілля вище рівня поверхні ґрунту, Вт/(м2 К);
є - площа вентиляційних отворів по периметру підпільного простору, м /м;
V - середня швидкість вітру, м/с, визначають згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27, як середня швидкість вітру за переважним напрямом в січні;
fw - ступінь вітрозахисту, що визначається згідно з таблицею Б.З.
Примітка. Якщо висота h змінюється по периметру підлоги, то у формулі (Б. 14) необхідно використовувати середнє значення для всієї будівлі.
Таблиця Б.З - Значення коефіцієнтів вітрозахисту
Розташування |
Приклад |
Коефіцієнт вітрозахисту fw |
Закритий простір |
Центр міста |
0,02 |
Середньозахищений простір |
Передмістя |
0,05 |
Відкритий простір |
Сільська місцевість |
0,10 |
Б.1.3.5 Стаціонарний узагальнений коефіцієнт теплопередачі трансмісією до ґрунту Нд , Вт/К, розраховують за формулою (Б.5).
Б.2 Місячний коефіцієнт теплопередачі через ґрунт
Б
(Б.15)
.2.1 Місячний коефіцієнт теплопередачі через ґрунт розраховують за формулою:9’т п — о иі,т ие,т
де Фт - середня місячна величина теплового потоку, Вт;
Qi т - середня місячна внутрішня температура для місяця т, °С;
ее,т_ середня місячна зовнішня температура для місяця т, °С.
Б.2.2 Внутрішня та зовнішня температури змінюються синусоїдально відносно їх річних середніх значень за формулами:
—
(Б.16)
(Б.17)
л( т — т0р т = 0₽ -0р cos 2 Л
V,/// С/ С7 f *| 2