Страница 4: ДСТУ 7312:2013. Сечовина (карбамід). Технічні умови (61777)

За узгодженням зі споживачем упаковану в мішки сечовину транспортують у пакетованому вигляді, з використанням як засобів скріплення вантажу синтетичної плівки (з піддонами або без піддонів), тканинних стрічок, сіток або інших матеріалів, що забезпечують цілісність пакета під час транспортування і зберігання. У разі пакетування за допомогою синтетичної плівки сечовину транспортують в одинарному пакованні Пакетування потрібно виконувати згідно з ГОСТ 24597, ГОСТ 26663 або іншою чинною нормативною документацією на пакети.

Спеціалізовані м’які й металеві контейнери з сечовиною, а також транспортні пакети, що скріплюють плівкою, дозволено транспортувати в піввагонах або відкритим автотранспортом.

Упаковану сечовину в тарі-устаткованні транспортують автомобільним транспортом.

Спеціалізовані металеві контейнери з сечовиною дозволено транспортувати на залізничних платформах.

10. 2. Зберігання

       1. Сечовину потрібно зберігати в закритих складських приміщеннях, що захищають продукт від попадання атмосферних опадів.

       2. Під час зберігання продукту насипом не можна змішувати сечовину з іншими вида­ми добрив.

       3. Контейнери з сечовиною і транспортні пакети, скріплені синтетичною плівкою, дозво­лено зберігати на відкритих майданчиках.

11. МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАННЯ

    1. Загальні вимоги

       1. Загальні вимоги щодо проведення випробовувань — згідно з ДСТУ ГОСТ 27025.

       2. Дозволено застосування інших засобів вимірювальної техніки з метрологічними ха­рактеристиками та допоміжного обладнання з не гіршими технічними характеристиками, а також реактивів та матеріалів за якістю не нижчою, ніж вказано в цьому стандарті, які забезпечують одержання результатів вимірювань з похибкою не більшою, ніж передбачено в цьому стандарті.

       3. Дозволено застосування інших методів випробовування, які забезпечують необхід­ну точність та достовірність отриманих результатів. Методики проведення випробовування, які застосовують, має бути атестовано.

       4. У разі розбіжності в оцінці якості продукту випробовування проводять методами, зазна­ченими у цьому стандарті, із застосуванням засобів вимірювальної техніки, обладнання і реактивів, передбачених цими методами.

       5. Результат випробовування кожного показника округлюють до останнього знака, зазна­ченого для нього у таблиці 1.

    2. Відбирання проб

       1. Відбирання і готування проб для випробовування — згідно з ГОСТ 21560.0 і з до­повненнями, вказаними в 11.2.1.1—11.2.1_в4.

          1. Механічний пробовідбірник повинен працювати за принципом повного перетинан­ня потоку по всій його ширині в місцях перепаду потоку, а також забезпечувати відбирання точ­кових проб через рівні проміжки часу й отримання об’єднаної проби масою не меншою за масу вибірки, встановленої для перевірки якості продукції, що перебуває в русі.

          2. Від кристалічної сечовини дозволено відбирати проби з будь-якої частини мішка.

          3. Точкові проби від упакованого продукту, призначеного для роздрібної торгівлі, відби­рають совком з двох будь-яких пакетів, узятих з кожної відібраної одиниці паковання в транс­портній тарі або тарі-устаткованні. Маса точкової проби має бути не менше ніж 200 г.

          4. Для сечовини, призначеної для промисловості, тваринництва і роздрібної торгівлі, маса середньої проби має бути не менше ніж 500 г.

          5. Отриману об’єднану пробу поміщають у чисті сухі скляні банки з притертими проб­ками, чисті сухі поліетиленові банки із загвинченими кришками або пакети з поліетилену та пе­редають для проведення випробовувань.

На банку закріплюють, а в пакет вкладають етикетку з позначенням:

• назви продукту;

• номера партії;

• дати відбирання проби.

Зовнішній вигляд сечовини визначають візуально.

У разі розбіжності в оцінці визначення зовнішнього вигляду визначення проводять за природ­ного освітлення, використовуючи підкладку білого кольору.

Масову частку азоту визначають згідно з ДСТУ ISO 1592.

Дозволено визначення масової частки азоту проводити формальдегідним методом, наведе­ним у додатку А.

У разі розбіжності в оцінці визначення масової частки азоту використовують титрометрич­ний метод після дистилювання, наведений у ДСТУ ISO 1592.

Масову частку біурету визначають згідно з ДСТУ ISO 2754 або ДСТУ ISO 4274.

Дозволено визначення масової частки біурету проводити методами, наведеними в додатку Б.

У разі розбіжності в оцінці визначення масової частки біурету використовують фотометрич­ний метод, наведений у ДСТУ ISO 2754.

Метод базується на титруванні вільного аміаку розчином соляної кислоти за наявності зміша­ного індикатора з pH 5,1 або pH 5,4.

Діапазон визначення масової частки вільного аміаку від 0,01 % до 0,04 %.

Допустима відносна сумарна похибка результату випробовування ± 17 % за довірчої ймовір­ності Р = 0,95.

• ваги лабораторні загального призначення — згідно з чинною нормативною документацією, другого класу та четвертого класу з найбільшою межею зважування відповідно 200 г та 1000 г;

• набір гир (1 мг —- 100 г) F_1;(1г — 500 г) F₂— згідно з ДСТУ OIML R 111;

• циліндр 1 (3)-500-2 — згідно з ГОСТ 1770;

• бюретка 1 (3)-2-25-0,1 — згідно з ГОСТ 29251;

• колба Кн-1— 500-29/32 ТС — згідно з ГОСТ 25336;

• крапельниця будь-якого типу — згідно з ГОСТ 25336;

• шпатель 2 (3) або ложка 2 (3) — згідно з ГОСТ 9147;

• кислота соляна — згідно з ГОСТ 3118, розчин молярної концентрації с(НСІ) = 0,1 моль/дм³, готують згідно з ГОСТ 25794.1;

• метиловий червоний (індикатор), спиртовий розчин з масовою часткою 0,2 %;

• метиленовий блакитний (індикатор), спиртовий розчин з масовою часткою 0,1 %, го­тують згідно з ГОСТ 4919.1;

• бромкрезоловий зелений (індикатор), водно-спиртовий розчин з масовою часткою 0,1 %, готують згідно з ГОСТ 4919.1;

• індикатор змішаний з pH 5,1, готують згідно з ГОСТ 4919.1 змішуванням спиртового роз­чину метилового червоного і водно-спиртового розчину бромкрезолового зеленого. Дозволено використовувати змішаний індикатор з pH 5,4, що готують згідно з ГОСТ 4919.1 змішуванням спир­тових розчинів метилового червоного і метиленового блакитного;

• спирт етиловий ректифікований — згідно з ДСТУ 4221 або ГОСТ 18300;

• вода дистильована — згідно з ГОСТ 6709. Дозволено використовувати деіонізовану воду, що задовольняє вимоги ГОСТ 6709.

Наважку сечовини масою 100 г, зваженої з точністю до другого десяткового знака, поміщають у конічну колбу, розчиняють у 300 см³ води, додають 3—4 краплі змішаного індикатора і титрують розчином соляної кислоти до переходу зеленого забарвлення розчину в фіолетово-червоне.

Масову частку вільного аміаку со-,, у відсотках, обчислюють за формулою:

V-K-0,0017-100 У-К-0,17

= = , (1)

т т

де V— об’єм розчину соляної кислоти молярної концентрації с(НСІ) = 0,1 моль/дм³, витрачений з на титрування, см.

К — коефіцієнт поправки для приведення дійсної молярної концентрації розчину соляної кислоти до номінальної;

0,0017 — маса аміаку, що відповідає 1 см³ розчину соляної кислоти концентрації с(НСІ) = = 0,1 моль/дм³, г;

т — маса наважки сечовини, г.

За результат випробовування беруть середнє арифметичне значення результатів двох па­ралельних визначень, абсолютна розбіжність між якими не перевищує допустимої розбіжності, що дорівнює 0,002 % за довірчої ймовірності Р = 0,95.

Примітка. Дозволено визначати кінцеву точку титрування потенціометрично з використанням універсального іоно­метра або pH-метра зі скляним і хлоросрібним електродами з похибкою вимірювання ± 0,05 одиниць pH. Титрують до pH 5,4.

Маса наважки сечовини повинна бути (7,5 ± 2,5) г, зважена з точністю 0,0001 г.

Діапазон визначення масової частки води від 0,05 % до 0,6 %.

Допустима відносна сумарна похибка результату випробовування ± 17 % за довірчої ймовір­ності Р = 0,95.

За результат випробовування беруть середнє арифметичне значення результатів двох па­ралельних визначень, абсолютна розбіжність між якими не перевищує допустимої розбіжності, що дорівнює 0,05 % за довірчої ймовірності Р = 0,95.

Похибку вимірювання масової частки води визначають похибкою засобу вимірювальної тех­ніки згідно зі свідоцтвом про його метрологічну атестацію.

Дозволено під час визначення гранулометричного складу використовувати аналітичні сита з металевої дротяної тканини з розміром вічок 1=; 2; 3,15; 4; 5; 6,3 мм згідно з ДСТУоІБО 3310-1.

Статичну міцність гранул визначають згідно з ГОСТ 21560.2 з такими доповненнями:

• пробу сечовини, взяту для визначення статичної міцності гранул, витримують під час відбирання проб у виробника протягом 12 год у закритій банці за кімнатної температури;

• для визначення вибирають довільно 20 гранул середнього діаметра основної фракції: для вищого і першого сортів марки Б фракції з розміром гранул від 2 мм до 4 мм, для другого сорту — з розміром гранул від 1 мм до 4 мм;

• статичну міцність гранул U, Н/гранулу (кгс/гранулу), обчислюють за формулою:

U = +^2 ^+Р3 ⁺--- ⁺ ^20 (2)

20

де Р_ьР₂, Р₃, .... Р₂о — зусилля, необхідне для руйнування однієї гранули, Н (кгс).

Результати вимірювань, отриманих в умовах пластичної деформації гранул (розплющення), з оброблення вилучають. Проводять додаткові вимірювання, щоб загальна кількість вимірювань дорівнювала 20.

10. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

    1. Сечовину приймають партіями.

Партією вважають кількість однорідного за своїми показниками продукту, що не перевищує змінного виробітку або змінного відвантаження і супроводжується одним документом щодо якості.

Під час відвантаження сечовини, призначеної для експорту, розмір партії не обмежений.

Сечовину піддають приймально-здавальним випробовуванням згідною ГОСТ 15.309.

Для перевірки якості сечовини виробник проводить відбирання проби продукту не менше ніж 0,003 % маси партії, що перебуває в русі до пакування, або від кожного залізничного вагона, від кожного п’ятого автотранспортного засобу, від кожного насипу, що становлять партію.

Для перевірки якості сечовини, призначеної для експорту, дозволено у виробника (постачальни­ка) відбирати проби продукту, що перебуває в русі до пакування, не менше ніж 0,0003 % маси партії.

Дозволено за обсягу партії більше ніж 500 т відбирати не менше ніж 0,0003 % продукту від маси партії.

Приймально-здавальні випробовування проводять для кожної партії за показниками 1, 3, 4, 5, 7 таблиці 1 та на відповідність вимогам розділів 8 і 9 за маркуванням і пакуванням.

Масову частку азоту виробник визначає періодично.— один раз на місяць.

Статичну міцність гранул сечовини виробник визначає періодично — один раз на десять днів.

У .межах норм цього стандарту виробник встановлює правила відбирання проби в норматив­них документах підприємства (регламентах, планах контролю тощо).

Точкові проби неупакованого продукту, що перебуває в русі, під час відвантаження в судно відбирають методом повного перетинання потоку в місцях пересипання механічним або ручним пробовідбірником.

Відбирання проб проводять згідно з ГОСТ 21560.0.

За необхідності додаткової перевірки якості продукції, що відвантажують, проводять відби­рання проб з насипу в трюмі судна відповідно до додатка В.