---

P_HR =q-p-c_px Af, (3)

де P_HR— спроможність до утилізації тепла, Вт;

q — номінальна об’ємна витрата, м³/с;

р — густина, кг/м³;

с_р — питома теплоємність за постійного тиску, Дж/кг • К;

А/ — різниця між температурами на вході та виході, К.

Для пристроїв, які не спроектовано для канального виконання, тобто які не допускають ніяких пе­репадів зовнішнього тиску та які оснащено вентилятором як складовою частиною, споживану венти­лятором потужність додають до ефективної потужності, споживаної пристроєм.

[

q-&p_e
n

(4)

Вт],

де ті — умовно дорівнює 0,3;

Др_е — виміряний фактичний перепад зовнішнього статичного тиску, Па; q — номінальна витрата повітря, м³/с.

Др, — виміряний перепад внутрішнього статичного тиску, Па;

q — номінальна витрата повітря, м³/с.

[вт], (6)

и

де т) — умовно дорівнює 0,3;

Др_е — виміряний фактичний перепад зовнішнього статичного тиску, Па;

q — номінальна витрата повітря, м³/с.

[Вт], (7)

де т] — умовно дорівнює 0,3;

Др,- — виміряний перепад внутрішнього статичного тиску, Па;

q — номінальна витрата повітря, м/с.

Потужність допоміжного рідинного насоса виносного конденсатора не треба враховувати в ефек­тивній споживаній потужності.

Випробувальну апаратуру має бути спроектовано так, щоб можна було виконувати всі вимоги до регулювання встановлених значень, до критерію стабільності й похибок вимірювання згідно з цим стан­дартом.

Розмір випробувального приміщення треба вибирати таким, щоб уникнути будь-якого опору повітря­ному потоку в повітряних вхідних і вихідних отворах випробного об’єкта. Повітряний потік через приміщен­ня не повинен ініціювати будь-яке коротке замикання між цими двома отворами, і, отже, швидкість по­вітряних потоків через приміщення в цих двох місцях не повинна перевищувати 1,5 м/с, якщо випроб­ний об’єкт вимкнено. Швидкість повітря в приміщенні не повинна перевищувати середню швидкість через вхід пристрою. Якщо виробник не встановив інакше, то відстань між повітряними вхідними та вихідними отворами має бути не менше за 1 м від поверхонь випробувального приміщення; це також можна застосовувати до будь-яких вимірювальних каналів.

Треба уникати будь-якого прямого випромінювання тепла нагрівальними приладами у випробуваль­ному приміщенні на пристрій або на точки вимірювання температури.

Канальні повітряні системи мають бути цілком герметичними для гарантування того, що повітря­ний обмін з навколишнім середовищем незначно впливає на результати вимірювання.

Для пристроїв з убудованими та регульованими насосами води чи соляного розчину максималь­ний перепад зовнішнього статичного тиску треба встановлювати у той самий час, що й різницю тем­ператур.

Пристрої для застосування з виносним конденсатором випробовують, використовуючи конденса­тор з водяним охолоджуванням, характеристики якого надавали б можливість досягти проектних робочих режимів.

Випробний об’єкт має бути установлено та приєднано для випробування так, як рекомендує ви­робник у своїй інструкції щодо встановлення та експлуатування. Устатковання, яке, як передбачено, має варіанти вибору (наприклад, нагрівальний пристрій), не випробовують.

Для окремих пристроїв канального виконання в разі, коли в інструкціях виробника не визначено, як встановити нагнітальний канал, треба застосовувати наведені нижче рекомендації.

Нагнітальний канал має бути якомога коротшим і прямим з мінімальною відстанню між пристроєм і стіною для правильного надходження повітря у пристрій. Пристрій треба установити так, щоб уник­нути будь-якого згинання нагнітального каналу.

Для мультиспліт-систем випробування треба виконувати з системою, що працює за коефіцієнта потужності 1, або близького, наскільки це можливо.

Під час виконання вимірювання в режимі нагрівання треба встановити найвищу кімнатну темпера­туру на пристрої контролювання модуля/системи; під час виконування вимірювання в режимі охолоджу­вання треба встановити найнижчу кімнатну температуру на пристрої контролювання модуля/системи.

Для пристрою з компресором виробник повинен поставити або встановити електродвигун відкри­того типу. Компресор має бути керованим за частоти обертання, яку зазначив виробник.

Для пристроїв керування інверторного типу: якщо виробник подає інструкції щодо встановлення частоти для кожного запроектованого режиму, то це встановлення треба виконати.

Примітка. Щоб установити мультиспліт-систему, до складу якої входить компресор, керований інвертором, потрібен квалі­фікований персонал зі знанням програмного забезпечення контролю. Коли систему встановлюють і готують до випробування, повинен бути присутнім виробник або його представник.

Якщо установку складено з кількох частин, треба дотримуватись таких умов випробування:

• кожну холодильну лінію треба встановити відповідно до інструкцій виробника з мінімальною довжиною 5 м і найбільшою довжиною 7,5 м, якщо обмеження випробувальної установки не дають змоги встановити 5 м;

• лінії треба встановити так, щоб різниця за висотою не перевищувала 2,5 м;

• теплову ізоляцію ліній треба застосовувати відповідно до інструкцій виробника;

• якщо не потрібно за проектом інакше, то принаймні половина сполучних ліній має бути під впли­вом зовнішніх умов, а решта ліній — під впливом внутрішніх умов.

Під час випробовування мультиспліт-системи внутрішні пристрої мають бути або всі безканаль­ного виконання, або всі канального виконання.

Якщо вони є канального виконання, то всі внутрішні пристрої мають бути такої самої моделі, тобто мати таку саму об’ємну витрату й такий самий зовнішній статичний тиск.

У разі, якщо устатковання з внутрішніми пристроями безканального виконання випробовують за методом ентальпії повітря, то треба застосовувати згадані вище вимоги до внутрішніх пристроїв без­канального виконання.

Для того, щоб отримати середні вірогідні значення, треба підготувати точки вимірювання темпе­ратури й тиску.

Для вимірювання температури атмосферного повітря на вході треба

• або мати принаймні один давач на квадратний метр і не менше ніж чотири точки вимірювання, однаково розміщених на повітряній поверхні;

• або застосовувати пристрій для відбирання проб. Його має бути укомплектовано чотирма да­вачами для перевіряння одноманітності, якщо площа поверхні більша за 1 м².

Для повітряних кондиціонерів шаф керування замість температури усередині шафи керування вимірюють температуру на вході у випарник.

Похибки вимірювання не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці 1.

Таблиця 1 — Похибки вимірювання зазначених величин

Максимальна похибка визначення нагрівальної чи охолоджувальної спроможності з боку рідини має бути в межах ± 5 %, незалежно від складників похибок вимірювання, разом з похибками визначення характеристик рідин. .

Нагрівальну чи охолоджувальну спроможність за умов усталеного режиму, визначені калоримет­ричним методом, має бути визначено з похибкою, що не перевищує ± 5 %, незалежно від складників похибок вимірювання, разом з похибками визначення характеристик рідин.

Нагрівальну спроможність, визначену впродовж роботи в перехідному режимі (цикли розморожу­вання) калориметричним методом, має бути визначено з похибкою, що не перевищує ± 10 %, незалежно від складників похибок вимірювання, разом з похибками визначення характеристик рідин.

Нагрівальну та охолоджувальну спроможності, виміряні з боку повітря методом ентальпії повітря, має бути визначено з похибкою, що не перевищує ±10 %, незалежно від складників похибок вимірю­вання, разом з похибками визначення характеристик рідин.

Умови випробування наведено в EN 14511-2.

Якщо як теплоносій використовують не воду, то під час оцінювання треба визначати та врахову­вати питому теплоємність і густину таких теплоносіїв.

Допустимі відхили виміряних значень залежно від умов випробування наведено в таблиці 4.

Для пристроїв безканального виконання регульовані уставки, зокрема жалюзі та швидкість вен­тилятора, треба встановлювати для максимального повітряного потоку.

Об’ємна витрата й перепад тиску мають бути пов'язані з повітрям за стандартних умов і з сухим випарником.

Витрату повітря, зазначену виробником, має бути перетворено в повітря за стандартних умов. Уставку витрати повітря треба зробити, тільки коли вентилятор діє в повітрі за стандартних умов.

Треба встановити номінальну витрату повітря, зазначену виробником, і виміряти результівний зовнішній статичний тиск (ЗСТ). Цей ЗСТ має бути більшим, ніж мінімальне значення, наведене в таб­лиці 2 щодо кондиціонерів для комфортного проживання та в таблиці 3 для кондиціонерів строгого контролю, але не більше ніж 80 % від максимального зовнішнього статичного тиску, зазначеного ви­робником.

Якщо вентилятор пристрою має регульовану швидкість, її треба скоригувати до найнижчої швид­кості, яка забезпечує мінімальний ЗСТ або більший.

Якщо максимальний ЗСТ пристрою є нижчим, ніж мінімальний ЗСТ, наведений у таблиці 2 або в таблиці 3, то витрата повітря зменшена, щоб досягти ЗСТ, що дорівнює 80 % від максимального ЗСТ виробника.

У разі, якщо цей ЗСТ є нижчим за 25 Па, то пристрій можна розглядати як незалежний пристрій постачання й випробовувати як пристрій безканального виконання із ЗСТ 0 Па.

Таблиця 2 — Вимоги щодо тиску для повітряних кондиціонерів для комфортного проживання