Страница 3: ДСТУ EN 894-3:2003. Безпечність машин. Ергономічні вимоги до проектування індикаторів і органів керування. Частина 3. Органи керування (61684)

Треба покласифікувати необхідність використовування візуального контролювання установлення ручного органа керування за таблицею 1.

В окремих випадках, коли оператор повністю задіяний у процесі спостерігання, або коли орган керування перебуває поза полем зору оператора, важливо, щоб положення ручних органів керуван­ня можна було визначити на дотик. Ідентифікація дотиком також корисна як підкріплення інших форм зворотної інформаціїдля оператора в разі наявності критичних функцій безпеки.

Необхідність тактильного контролювання установлення ручного органа керування повинна бути віднесена до одного із класів за таблицею 1.

Важливість запобігання ненавмисному урухомленню ручного органа керування залежить від наслідків цієї випадкової дії. Зокрема, це важливо, коли результатом може бути травмування або шкода здоров’ю людини. В цьому стандарті наведено інформацію щодо ступеня важкості наслідків ненавмисного урухомлення власне органа керування. В окремих випадках, коли існує надто висо­кий ступінь ризику, це може бути недостатнім. Тоді розглядають такі заходи:

• розміщують ручний орган керування у ніші;

• укривають ручний орган керування, наприклад ковпаком, який запобігає доступу інших час­тин тіла, більших ніж рука, оточують ручний орган керування кільцевим буртиком;

• використовують ручні органи керування, переміщування яких здійснюється у двох напрям­ках під прямим кутом один до одного;

• використовують систему блокування;

• використовують пристроїдворучного керування. Подробиці див. у EN 574.

Необхідність запобігання ненавмисному урухомленню повинна бути віднесена до одного із класів за таблицею 1.

Коли ручний орган керування використовують безперервно або часто, для надійності та без­печної роботи важливо забезпечити гарантію того, що рука оператора не зісковзне з поверхні орга­на керування. Особливо це важливо, коли необхідно докладати велике зусилля.

Необхідність запобігання зісковзуванню руки з ручного органу керування повинна бути віднесе­на до одного з класів за таблицею 1.

Необхідність застосовування оператором рукавичокзалежить від робочого процесу і повинна бути віднесена до одного з класів за таблицею 1.

Якщо необхідність у рукавичках відсутня, це може бути класифіковано як «незначні» вимоги (див. таблицю 1). Якщо необхідно постійно носити товсті рукавички, наприклад, коли часто чи тривало необхідно дотикатися до металевих компонентів, цей ступінь вимог повинен бути класифікований як «дуже високий».

В деяких галузях, наприклад в харчовій, важливо забезпечити гарантію того, щоб усі частини машини, а також ручні органи керування, легко очищалися.

Необхідність легкого очищення повинна бути покласифікована за таблицею 1. Якщо треба вра­ховувати чинники гігієни, цей чинник можна віднести до «високого» чи «дуже високого» ступеня вимог залежно від його важливості.

Ручні органи керування можна розміщувати у різних положеннях по відношенню до оператора. Коли експлуатує устатковання оператор, який стоїть, існує цілий ряд нормальних робочих положень, кожне з яких може бути оцінене за цим стандартом. Для оператора, що сидить, оцінювати треба переважно для положення сидячи.

Рекомендації, наведені у цьому стандарті, прийнятні для органів керування, розміщених безпо­середньо перед оператором. Необхідно вжити певні заходи для застосовування стандарту за межа­ми зазначеної області. У разі виникнення сумнівів треба провести експлуатаційні випробовування (див. EN 614-1).

На рисунку 3 показано тривісну прямокутну систему, використовувану для оцінювання.

П’ять характеристик (j, k, I, m, n) стосуються визначення руху. їхнє оцінювання потребує лока­лізації руху у просторі. Це потрібно для того, щоб до форми були занесені тільки ті обмеження ха­рактеристик руху, які були прийняті як початкові проектні дані (див. рисунок 2).

Вид переміщування ручного органа керування відносять до двох груп відповідно до того, який основний рух під час впливання на орган керування виконуватиме рука: лінійний або обертальний. Виходячи з цього, переміщення довгих важелів відносять до лінійного. Обмеження до виду пере­міщення «лінійне» чи «обертальне» вносять до форми під час визначання початкових проектних характеристик або під час розглядання обмежень робочої пози (див. рисунок 2).

Рисунок 3 — Системи осей для лінійних та обертальних переміщень

5.4.2 Рухова характеристика k): Осі переміщування

Осями переміщування вважають осі, вздовж чи навколо яких відбувається переміщування віднос­но оператора (див. рисунок 3). Треба врахувати можливі робочі пози оператора і рух верхньої час­тини тіла оператора під час впливу на ручні органи керування. Обмеження осей переміщування та можливі осі переміщування вносятьдо форми під час визначання початкових проектних характери­стик або під час розглядання обмежень робочої пози. Домінувальний рух потрібно записати значен­нями X, Учи Z відносно однієї з трьох осей, показаних на рисунку 3.

Напрямком переміщування є напрямок, в якому треба впливати, щоб урухомити орган керуван­ня відносно осей, показаних на рисунку 3. Напрямки «+» та «-» зазначають як для лінійного, так і для обертального переміщування. Обмеження напрямків переміщування та можливі напрямки пере­міщування вносять до форми під час визначання початкових проектних характеристик або під час розглядання обмежень робочої пози. Якщо оператор повинен переміщати орган удвох напрямках, до форми заносять «+/-».

Безперервність переміщування описує, чи повинне бути переміщування безперервне або диск­ретне, як, наприклад, для багатопозиційного вимикача. Визначення того, чи повинен орган керуван­ня безперервно змінювати контрольований параметр, чи він повинен працювати дискретно, треба занести до форми під час визначання початкових проектних характеристик.

Примітка. Як правило, це повинно бути визначене під час класифікування загальних вимог до виконання завдання, точності й швидкості.

Якщо дія органа керування пов’язана з візуальним індикатором, його переміщування повинне бути сумісне з рухом, що його відображає індикатор (див. EN 894-1 та EN 894-2).

Для поворотних ручних органів керування зазначають, чи є обертання безперервним на кут більше ніж 180^о (да) чи (ні). Якщо необхідно повертати орган керування більше ніж на половину оберту, це вносять до форми під час визначання початкових проектних характеристик або під час розглядання обмежень робочої пози.

Розрізняють три захватні характеристики, які вказують на взаємодію руки з органом керування. Ці обмеження захватниххарактеристик, що визначені якпочаткові проектні характеристики, повинні бути внесені до таблиці.

Пояснення

1 — Палець

2 — Два пальці

З — Напроти великого пальця

4 — Великий палець під прямим кутом

5 — Великий палець

6 — Три пальці

7 — Рівномірний розподіл

8 — Напроти великого пальця

9 — Пальці

10 — Кисть

Рисунок 4 — Види впливання

Вид впливання — це спосіб впливання руки оператора на ручний орган керування. Розрізня­ють три види впливання:

Впливання дотиком — якщо прикладають силу до органа керування безпосередньо пальцем, великим пальцем чи кистю (див. рисунок 4).

Впливання затисканням — якщо ручний орган керування затискають пальцями разом із вели­ким пальцем, не охоплюючи кулаком (див. рисунок 4).

Впливання охопленням — якщо усі пальці охоплюють ручний орган керування (див. рисунок4).

Можливі захватні характеристики вносять до форми під час визначання початкових проектних характеристик або під час розглядання обмежень робочої пози.

Частина руки, що прикладає зусилля — це один палець, кілька пальців або уся кисть, викори­стовувані для впливу на орган керування. Обмеження до частини руки, яка може прикладати зусил­ля, та перелік можливих частин руки вносять до форми під час визначання початкових проектних характеристик або під час розглядання обмежень робочої пози.

Зусилля прикладають перпендикулярно чи за дотичної до поверхні ручного органа керування. Перший спосіб переважно залежить від форми органа керування та від зчеплення з пальцями або кистю, в той час як другий спосіб переважно залежить від тертя між поверхнею органа керування та шкірою. Обмеження до способів прикладання зусилля вносять до форми під час визначання початкових проектних характеристик або під час розглядання обмежень робочої пози.

На рисунку 2 наведено форму для записування описаної вище інформації. На цьому етапі форма повинна бути, за можливості, повністю заповнена. Корисно записувати ті вимоги, які є найважли­віші чи критичні, чи які не можуть бути змінені; для цього використовують колонку «Примітки».

6. ПРОМІЖНЕ ВИБИРАННЯ СІМЕЙСТВ ОРГАНІВ КЕРУВАННЯ

Щоб продовжити процес вибирання, інформацію, внесенудо форми, використовують так:

Рисунки 5 і 6 дозволяють обрати відповідно сімейство лінійних і поворотних органів керуван­ня. До першої колонки внесено номер кожного ряду L1...L41 та R1...R33. У наступних трьох колонках зазначено можливі комбінації точності, швидкості та зусилля, використовувані у класифікаційній схемі за розділом 5. У п’ятій колонці наведено осі та напрямки переміщування, які можуть бути при за­значених у попередніх трьох колонках комбінаціях точності, швидкості та зусилля. У останніх двох колонкахтаблиці зазначено позначені цифрами сімейства органів керування, що відповідають кри­теріям, наведеним у кожному з рядів. Одну колонку використовують для дискретних органів керу­вання, іншу — для органів керування з безперервним переміщуванням. На рисунку 6 є додаткова колонка, яка дає змогу обрати сімейство органів керування, що потребують повороту більше ніж на половину оберту.

Якщо на початковій стадії проектування обумовлено, лінійний чи поворотний орган керування має бути застосовано, то використовують відповідно рисунок 5 або 6.