---

Для визначання температури підлоги, котел потрібно встановити на випробовувальній підлозі, наприклад відповідній наведеній на рисунку 4. Зовнішні температури випробовувальної підлоги вимірюють принаймні в п'яти точках.

Рекомендовано, щоб зовнішні температури випробовувальної підлоги були виміряні за допо­могою термопар, які наведено на рисунку 5, або за допомогою зовнішніх температурних давачів.

Перевіряють, щоб вимоги 4.2.5.4 було виконано.

У разі котлів, для яких виробник указує можливість установлення їх біля стіни або стін, відстані між боковою і задньою стінами котла і дерев'яними випробовувальними панелями, зазначає ви­робник; проте у жодному випадку ця відстань повинна бути не більше ніж 200 мм.

У разі котлів, для яких виробник указує можливість установлення під виступом або подібне, придатну панель розташовують над котлом на мінімальній відстані, наданій в настановах щодо монтування.

Коли виробник не надає ніяких деталей для монтування котла близько до стіни або стін, або подібне монтування (під полицею або виступом), випробовування здійснюють із відповідними панелями, розміщеними впритул до котла.

Дерев'яні панелі повинні бути завтовшки (25 ± 1) мм і пофарбовані у матовий чорний колір; їхні розміри повинні бути як мінімум на 50 мм більше відповідних розмірів котла.

Температурні давані розміщено в панелях у центрі квадратів 100 мм і утоплено в панелі через зовнішні лицьові частини так, щоб гарячі спаї містилися на відстані 3 мм від поверхні, що стикається з котлом.

Котел залишають працювати, температури випробовувальних панелей вимірюють у момент їхньої стабілізації у границях ±2 К.

Перевіряють, щоб вимоги 4.2.5.4 було виконано.

Котел установлюють згідно з інструкціями виробника і відповідно до 5.1.

Котел забезпечують еталонним газом, відповідним сімейству або групі, для якої котел проекту­вався (або мережним газом, що застосовано) і значення надлишкової норми повітря X, скориговано відповідно до значення, наданого виробником.

Електричне живлення котла скориговане до 85 % мінімального значення діапазону напруги, вказаної виробником.

Здійснюють три випробовування пуску, перший, коли котел у холодному стані.

Під час другого і третього випробовування пуску, котел вимкнено і негайно ввімкнено знову в межах менше ніж 5 с.

Перевіряють, щоб вимоги 4.2.5.5 було виконано.

Котел встановлюють відповідно до 5.1 і забезпечують кожним еталонним газом відповідної категорії пальника (або мережним газом, що застосовано) за нормального тиску, щоб отримати номінальну теплову потужність. Котел вимикають. За цих умов перевіряють вимоги 4.2.5.6а), 4.2.6.2, 4.2.6.3.1 І 4.2.6.5.

Вимогу до стабільності полум'я перевіряють візуально.

Розпалювання зроблене з прогресивно зменшеним впускним тиском, доки діє границя при­строю спостерігання за полум'ям або вимикачем газу низького тиску. Перевіряють, щоб вимогу 4.2.5.6b) було виконано.

Теплову потужність коригують до мінімального номінального значення, коефіцієнт над­лишкового повітря скориговано до 1,5 або більше, або повітряний демпфер повністю відкритий. Перевіряють вимоги 4.2.5.6а).

Якщо газ до пальника розпалювання подається між двома автоматичними клапанами основ­ного пальника, автоматичний клапан, розташований після основного пальника, тримають повністю відкритим. Котел забезпечують еталонним газом або мережним газом за нормального тиску. Перевіряють вимоги 4.2.6.2.

Для всіх котлів теплову потужність з еталонним газом збільшено на 9 % або еталонний газ замінюють на граничний газ неповного згорання. Перевіряють вимоги 4.2.5.6а).

У разі котлів, обладнаних пальником із повним попереднім змішуванням, еталонний газ замі­нюють на граничний газ на проскакування. Котел вмикають. Перевіряють вимоги 4.2.5.6а).

У разі котлів тепловою потужністю не більше ніж 150 кВт, обладнаних пальником із повним попереднім змішуванням, еталонний газ замінюють на граничний газ відриву полум'я без регу­лювання максимальної і мінімальної теплової потужності. Котел вмикають. Перевіряють вимоги 4.2.5.6а).

Пальник забезпечують еталонним газом (або мережним газом) за 1,09 кратною номінальною максимальною тепловою потужністю і тиск у камері згорання, відрегульовано до максимального значення, відповідного номінальній максимальній тепловій потужності, вказаній виробником.

Пальник працює протягом 10 хв після чого перевіряють, що вимоги 4.2.5.7 було виконано.

Пальник регулюють відповідно до 5.1. Без повторного регулювання пальник забезпечено відповідним газом на проскакування і працює 10 хв. По завершенні цього часу перевіряють, щоб вимоги 4.2.5.7 було виконано.

Котел працює від початку програми контролю пальника. Тривалість попереднього продування вимірюють. Перевіряють, щоб вимоги 4.2.5.8 було виконано.

Котел працює з електричним живленням за його номінальної напруги. Максимальну пускову теплову потужність виміряно. За цих умов перевіряють, щоб вимоги, вказані в 4.2.6.1, було виконано.

Випробовування здійснюють з еталонним газом або газами відповідного сімейства або групи газів (або мережним газом, що застосовано).

Котел і пристрій детектора полум’я вимикають.

Вимикач газу низького тиску, якщо є, вимикають. Подавання газу припиняють.

Подають сигнал допустити газ в розпалювальний пальник, якщо є, і до основного пальника. Час, який проходить між цим сигналом і моментом, коли пристрій безпеки подає команду вимкнути клапан газу, виміряно.

Перевіряють, щоб вимоги 4.2.6.4.1 було виконано.

Із котлом, що працює, імітують відмову горіння виведенням давана полум’я з ладу. Вимірюють час, який проходить між цією дією і моментом, за якого пристрій безпеки подає команду вимкнути клапан газу.

Перевіряють, щоб вимоги 4.2.6.4.2 було виконано.

Із котлом, що працює, імітують відмову розпалювання виведенням давача полум’я з ладу. Вимірюють час між цією дією і моментом, за якого клапан фактично закритий.

Перевіряють, щоб вимоги 4.2.6.4.3 було виконано.

Подавання газу закрито. Котел вмикають. Перевіряють вимоги 4.2.6.5.

Котел вмикають. Подавання газу закрито. Перевіряють вимоги 4.2.6.6.

Котел працює за максимальної номінальної теплопродуктивності. Теплопродуктивність на випробовувальному стенді має бути рівна (40 ± 5) % номінальної теплової потужності.

Циркуляційний насос перебуває в безперервній дії. Регулювальний термостат установлено на його максимальне значення. Перевіряють роботу регулювального термостата.

Таке саме випробовування повторюють після короткого замикання регулювального термо­стата.

Перевіряють, щоб вимоги 4.2.6.8 було виконано.

Із відповідним еталонним газом (або мережним газом, що застосовно) за подавання нормаль­ного тиску:

• теплова потужність відрегульована до максимального номінального значення;

• напруга електричного живлення відрегульована до номінального значення;

• — надлишкове повітряне співвідношення X відрегульовано до зазначеної витрати.

Пробу продуктів згорання відбирають, коли котел досягає стану теплової рівноваги.

Концентрації CO і NO_X у сухих нерозведених продуктах згорання повинні відповідати додатку Е.

Перевіряють, щоб вимоги 4.2.7.1а) і 4.2.7.2 були виконані.

Напруга постачання зменшена до 85 % номінальної напруги. Перевіряють, щоб вимоги 4.2.7.1b) було виконано.

Напруга постачання зменшена нижче 85 % номінальної напруги, перевіряють, щоб вимоги 4.2.7.1d) було виконано.

Теплову потужність з еталонним газом збільшено на 9 % або еталонний газ замінюють на граничний газ неповного згорання.

Перевіряють, щоб вимоги 4.2.7.1с) було виконано.

Із відповідним еталонним газом (або іншим широко розповсюдженим газом, як відповідно) за подавання нормального тиску:

• теплова потужність відрегульована до максимального номінального значення;

• напруга електричного живлення відрегульована до номінального значення;

• надлишкове повітряне співвідношення А, відрегульовано до зазначеної витрати.

Пробу продуктів згорання відбирають, коли котел досягає стану теплової рівноваги.

Концентрації CO і NO_X у сухих, нерозведених продуктах згорання повинні відповідати додатку Е.

Перевіряють, щоб вимоги 4.2.7.1а) і 4.2.7.2 було виконано.

Теплову потужність із еталонним газом збільшено на 9 % або еталонний газ замінюють на граничний газ неповного згорання.

Перевіряють, щоб вимоги 4.2.7.1с) було виконано.

Ці випробовування проводять для всіх багатоступеневих або модулювальних котлів.

Котел працює в першій стадії або за найменшої теплової потужності.

Перевіряють, щоб вимоги 4.2.7.1а) і 4.2.7.2 було виконано.

Випробовування повторюють за середньої теплової потужності діапазону теплових потуж­ностей.

Котел з'єднаний із випробовувальним димоходом із найбільшим діаметром, заявленим ви­робником в його настановах.

Температуру потоку регулюють до (80 ± 2) °С і перепад температур між потоком і зворотнім потоком котла відповідно до 5.1.2.3.

Вимірювання ефективності котла починають із вимкнутим регулювальним термостатом у стані теплової рівноваги, повернення потоку і температури потоку постійні.

Гарячу воду збирають у баці, розміщеному на вагах (відповідних масі перед початком випро­бовування) і в той самий час починають вимірювання витрати газу (зчитування вимірювального приладу).

Зчитування зворотного водяного потоку і температур проводять періодично, щоб отримати достатньо точну середню величину.

Масу води гщ збирають протягом періоду 10 хв. Проте, де теплова потужність котла вимагає збирання великих об’ємів води, випробовування можуть здійснювати за коротший період часу.

Якщо водяна маса не може бути виміряна, дозволено виміряти витрату потоку води протягом заданого періоду і обчислити еквівалентну масу води. Проте точність для вимірювання витрати потоку повинна бути достатня, щоб обчислити ефективність у межах необхідної похибки.

Час очікування 10 хв або коротший період часу, якщо необхідно, потрібний для того, щоб оцінити випаровування, відповідне випробовувальному періоду. Отримана маса т₂.

т< - ^т2 - ^тз — кількість, яку беруть до уваги для того, щоб збільшити m-і на значення, відпо­відне випаровуванню, звідки маса води т = пц + т₃.

Кількість тепла перенесеного котлом до води, зібраної в баці, пропорційна до скоригованої маси т і до різниці між температурами, ti на вході холодної води та t₂ на виході котла.

Корисну ефективність обчислюють за формулою:

4

Ли

■100,

,186m(f₂-f^ + Dp

¹⁰з%ю)-^Ні

де т|_и — корисна ефективність, у відсотках;

т — скоригована кількість води, у кілограмах (кг);

'/г(Ю) — витрата газу виміряна протягом 10 хв випробовування, приведена за температури 15 °С, 1013,25 мбар, у кубічних метрах (м³);

/7, — нижча теплотворна здатність використовуваного газу, в мегаджоулях на кубічний

метр (МДж/м³) (сухий за температури 15 °С і 1013,25 мбар);

D_p — втрата теплової потужності випробовувальним стендом, відповідна температурі середнього потоку води, виражена у кілоджоулях (кДж), зважаючи на додаток теплової потужності від циркуляційного насоса (практичний метод визначання втрати О_р, описаний в додатку В).

Похибка вимірювання вибрана, щоб гарантувати повну похибку вимірювання ефективності ± 2 %. Корисна ефективність визначена за максимальної номінальної теплової потужності.

Перевіряють, щоб вимоги 4.2.8.1 було виконано.