---

ДОДАТОК С
(обов’язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ ДІЮЧОГО ЗУСИЛЛЯ ФУНКЦІЮВАННЯ

С.1 Приводи

С.1.1 Соленоїдні приводи

У разі використовування приводу з електричним живленням приєднують привод до джерела живлення з визначеною мінімальною (85 % від номінального значення), номінальною і максималь­ною (115 % від номінального значення) напругою. Вмикають привод, вимірюють струм і перевіря­ють клапан на правильність функціювання по три рази на кожному значенні напруги.

Перевіряють відповідним методом, щоб мінімальна сила, яка розвивається приводом, не мен­ше, ніж у два рази перевищувала максимальну силу, необхідну для відкривання клапана.

С.1.2 Пневматичні приводи

С.1.2.1 Функціювання

Виконують по п’ять робочих циклів за температури (20 ± 5) °С, використовуючи мінімальний, номінальний та максимальний робочі тиски. Виконують по п’ять робочих циклів за мінімальної заявленої робочої температури ⁺⁵/₀ °С.

Вмикають привод і перевіряють правильність роботи клапана тричі за кожного значення тиску.

Приєднують пневматичний привод до джерела тиску, тиск в якому становить 50 % від встанов­леного мінімального тиску. Вмикають привод і тричі перевіряють правильність роботи клапана.

С.1.2.2 Подавання енергоносія

До джерела пневматичного енергоносія приєднують послідовно максимальну кількість пнев­матичних приводів, рекомендовану виробником. Використовують загальну довжину трубопровода на 25 % ± 10 мм більшу, ніж максимальна довжина, регламентована виробником, і встановлюють манометр на одному кінці трубопровода. Інший кінець приєднують до балона з енергоносієм, на який встановлено швидкодіючий клапан.

Витримують балон з енергоносієм (незалежно від того, це допоміжний балон чи основний балон із вогнегасною речовиною) протягом 24⁺⁰'⁵/₀ год за найнижчої регламентованої для зберіган­ня температури. Приєднують балон до трубопровода.

Відкривають швидкодіючий клапан і фіксують покази манометра. Пересвідчуються, що бало­ни, в яких газ знаходився під тиском, спорожнилися.

С.1.3 Механічні приводи

Для приводів, які працюють використовуючи силу тяжіння, приєднують до складового елемен­та гирі встановленої документацією ваги на передбачену висоту до відповідного випробовуваль- ного стенда. Вмикають привод і тричі перевіряють клапан на правильність функціювання.

Зменшують вагу гирь до 50 % від встановленої ваги. Вмикають привод і тричі перевіряють клапан на правильність функціювання.

С.1.4 Піротехнічні приводи

Установлюють п’ять піротехнічних пристроїв у піч, температура в якій підтримується на (20 ± 2) °С більше максимальної температури експлуатування системи, і витримують протягом (90 ± 2) доб.

Під час використовування піротехнічних елементів приєднують привод до відповідного дже­рела живлення, яке надає належний сигнал за встановленого для умов пожежі мінімальному стру­му пускового сигналу. Вмикають привод і перевіряють правильність функціювання клапана 10 разів.Перевіряють належним методом, щоб мінімальне зусилля, яке розвивається приводом, не менше ніж у тричі перевищувала максимальну силу, необхідну для відкривання клапана.

С.1.5 Ручний дистанційний пуск

Для складових елементів із ручним дистанційним пуском вимірюють відповідними прилада­ми зусилля і рух ручки у центрі зони, передбаченої для цієї мети.

С.2 Основний запірний клапан і розподільний клапан

Установлюють клапан і привод на випробовувальний стенд, який забезпечує створення тис­ку азоту або повітря, до значення, яке створює найважчі умови роботи пристроїв.

Приєднують динамометр так, щоб центр прикладеної сили був у центральній зоні, передба­ченій для цієї мети. Вмикають клапан і фіксують максимальне зусилля, яке спостерігається, і зміщення у точці, до якої прикладене зусилля для спрацювання клапана.

Значення максимального зусилля за найважчих умов у точці прикладання сили повинні відпо­відати значенням, наданим виробником.

Слід п’ять разів виконати такий цикл:

1. прикладають тиск (20 ± 3) бар на вхід клапана у зборі, використовуючи газ СО₂, стиснені повітря або азот. Вихід слід приєднати до труби довжиною (0,5 ± 0,1) м із номінальним діаметром клапана, і до розпилювача;

2. відкривають клапан за допомогою відповідного привода. Перевіряють правильність функ- ціювання зразка;

3. через (10 + 5) с зменшують тиск до значення, нижче 5 бар, і вручну закривають зразок.

Тиск на вході клапана не повинен бути нижче ніж 15 бар.

Примітка. Наприкінці кожного циклу встановлюють змінні частини на клапани або приводи у тих частинах, які згідно з конструкцією клапана або привода повинні бути зруйновані за нормальної роботи клапана.

С.З Регулятори тиску

С.3.1 Калібрують регулятори тиску згідно з інструкціями виробника і конструкцією:

• тиск на вході;

• тиск на виході.

• .З.2 Виконуючи перевіряння потоку, наприклад, стиснутого повітря, перевіряють прокалібро­ваний-тиск.

• .З.З Після виконання процедури випробовувань відповідно до таблиці 3, перевіряють калі­брування:

• тиску на вході;

• тиску на виході.

С.4 Захисна кришка розпилювачів

Розпилювач із захисною кришкою повинен бути змонтований на трубопроводі з манометром.

Перевіряють, щоб захисна кришка була встановлена правильно згідно з технічною докумен­тацією. Прикладають тиск газу, який підвищується зі швидкістю 0,1 бар/с. Тиск потрібно підвищу­вати до 1 бар. Кришка повинна бути скинута з розпилювача за тиску не більше ніж 1 бар.

ДОДАТОК D
(обов’язковий)

ВИЗНАЧАННЯ ЗАЛИШКУ РЕЧОВИНИ У РЕЗЕРВУАРІ
ПІСЛЯ СПРАЦЮВАННЯ

Примітка. Це випробовування належить до вимог 5.5.5.

Резервуар оснащений клапаном і сифонною трубою. Резервуар має бути встановлений у вип­робовувальний пристрій у положенні, яке визначено виробником. Вихідний отвір клапана не по­винен бути зменшений.

Відкрити клапан у положення його максимального відкриття і визначити зважуванням, із тією самою точністю, що і до початку подавання, об’єм речовини, що залишилася після подавання з резервуара.

Масу випробовувального обладнання зі встановленим резервуаром потрібно визначати з точ­ністю ± 0,1 кг.

Випробовування потрібно-проводити як:

1. реальні випробовування з порошком; або

2. випробовування з витісненням води, під час якого 50 % об’єму резервуара повинно бути заповнено водою і у резервуарі, за допомогою стисненого азоту, створено тиск 25 бар.

ДОДАТОК Е
(обов'язковий)

ТРИВАЛІСТЬ ВІДКРИВАННЯ І ЗАКРИВАННЯ

Клапани з приводами повинні відкриватися і закриватися протягом мінімум 1 с і максимум 3 с, якщо перевіряння здійснюють відповідно до С.1.

ДОДАТОК F

(обов’язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ ПРИВОДІВ ТА КЛАПАНІВ НА СТІЙКІСТЬ
ДО ДІЇ НИЗЬКОЇ ТЕМПЕРАТУРИ

Охолоджують пристрій до температури мінус (20°/_₂) °С або до найнижчої температури, реко­мендованої виробником, із такою самою точністю (обирають нижчу з цих температур).

Виконують 10 разів такий випробовувальний цикл:

1. прикладають тиск (20 ± 3) бар до входу клапана у зборі, використовуючи газ СО₂, повітря або азот. Вихід повинен бути приєднаний до труби довжиною (0,5 ± 0,1) м із номінальним діамет­ром клапана, і до розпилювача.

2. клапан приводять у дію відповідним приводом. Закривають джерело тиску на вході і змен­шують тиск до значення нижче 5 бар.

Під час виконання кожного випробовувального циклу робочий тиск перед клапаном не пови­нен бути нижче ніж 5 бар.

ДОДАТОК G

(обов’язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ СТІЙКОСТІ ДО ДІЇ
ВИСОКОЇ ТЕМПЕРАТУРИ

G.1 Приводи і клапани

Нагрівають пристрій до температури (5О⁺²/_о) °С або до найвищої температури, рекомендова­ної виробником, із такою самою точністю (обирають більшу з цих температур).

Виконують 10 разів такий випробовувальний цикл:

1. прикладають тиск (20 ± 3) бар до входу клапана у зборі, використовуючи газ СО₂ або азот. Вихід повинен бути приєднаний до труби довжиною (0,5 ± 0,1) м із номінальним діаметром клапа­на, і до розпилювача.

відкривають клапан за допомогою відповідного привода. Закривають джерело тиску і зни­жують тиск до 5 бар.Під час виконання кожного випробовувального циклу робочий тиск перед клапаном не пови­нен бути нижче ніж 5 бар.

G.2 Розпилювачі

Розпилювач приєднують до випробовувального резервуара. Розпилювач під'єднують до джере­ла тиску, і витримують у середовищі, розігрітому до температури (600 ± ЗО) °С протягом (Ю⁺³/₀) хв. Після цього через розпилювач подають випробовувальний газ, наприклад, СО₂, азот або повітря з тиском (60 ± 3) бар протягом принаймні 10 с. Тиск потрібно вимірювати на відстані (1,0 ± 0,1) м пе­ред розпилювачем.

Після випробовування, діаметр отвору розпилювача не повинен виходити за межі допуску, визначені виробником.

Національна примітка

В Україні чинний ДСТУ 3972 [8], згідно з вимогами якого випробовують розпилювачі систем порошкового пожежогасін­ня на стійкість до дії низьких (до мінус 50 °C) та високих (до 800 °С) температур.

ДОДАТОК Н
(обов’язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ НА СТІЙКІСТЬ ДО ДІЇ ВІБРАЦІЇ

Випробовування стійкості до дії вібрації повинні проходити складові елементи та вузли, за винятком труб і резервуара для порошку.

Під час проведення випробовувань на стійкість до дії вібрації балон для газу-витискувача повинен бути пустим.

Зразок закріплюють на вібраційному столі за допомогою фіксувальних пристроїв, передбаче­них виробником.

Випробовувальний стенд і технологія випробовувань повинні відповідати EN 60068-2-6, «Вип­робовування Fc»:

• т- діапазон частот; від 10 Гц до 150 Гц;

• амплітуда пришвидшення за частоти від 10 Гц до 50 Гц: 1,0 g_n;

• амплітуда пришвидшення за частоти від 50 Гц до 150 Гц: 3,0 д_п;

• частота розгортки по частотам: 1 октава за ЗО хв;

• кількість циклів розгортки по частотам; 0,5 на вісь;

• кількість осей: три ортогональні.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

Під познакою д_п розуміють пришвидшення вільного падіння — 9,81 м/с².

Зразок не повинен працювати під час проведення випробовувань. У результаті проведення випробовувань не повинні погіршитися характеристики або від’єднатися частини.

ДОДАТОК І
(обов’язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ НАДІЙНОСТІ

Випробовувальний цикл повинен здійснюватися 100 разів відповідно до С.1, але без вимірю­вання тривалості відкривання та закривання.

Випробовувальний цикл повинен здійснюватися 100 разів відповідно до С.2, але без вимірю­вання тривалості відкривання та закривання.

ДОДАТОК J

(обов'язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ СТІЙКОСТІ ДО ДІЇ КОРОЗІЇ
У СОЛЯНОМУ ТУМАНІ

Зразок повинен знаходитися у камері в атмосфері соляного туману. Вхід клапана, або, якщо потрібно, сифонна труба і вхід пневматичних приводів повинні бути герметично закритими. Для попередження прямого впливу соляного туману на внутрішні поверхні клапана, на виході потрібно встановити відкрите коліно.

Важливими компонентами і характеристиками реагентів і умов випробовування є такі:

• розчин складається з NaCI і дистильованої води;

• значення pH: від 6,5 до 7,5;

• концентрація розчину: (5 ± 1) %;

• тиск розпилювання: від 0,6 бар до 1,5 бар;

• об’єм розпилювання: від 1 мл/год до 2 мл/год на площі 80 см²;

• температура у випробовувальній шафі: (35^+1,0/._1j7 ) °С;

• положення зразка: 15° до вертикальної осі;

• тривалість розпилювання: (240 ± 2) год;

• тривалість сушіння: (168 ± 5) год за вологості не більше ніж 70 %.

ДОДАТОК К
(обов'язковий)
ВИПРОБОВУВАННЯ НА СТІЙКІСТЬ ДО ДІЇ КОРОЗІЇ
В УСКЛАДНЕНОМУ РЕЖИМІ

Використовують відповідний резервуар відомої місткості, який має отвір для капілярної труб­ки. Водний розчин аміаку повинен мати питому масу 0,94 кг/л ± 2 %. Резервуар повинен бути за­повнений (10,0 ± 0,5) мл розчину на кожний літр об’єму резервуара.

На знежирений зразок протягом 10⁺¹/₀ діб повинна впливати волога атмосфера з аміаку та повітря за температури (34 ± 2) °С. Зразки розміщують на (40 + 5) мм вище рівня рідини.

Після випробовувань зразокдотрібно почистити, висушити і провести його ретельний огляд. Для забезпечення чіткої візуалізацїї тріщин, потрібно використовувати метод капілярної дефектоскопії.

ДОДАТОК L
(обов'язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ НА МІЦНІСТЬ РЕГУЛЯТОРА ТИСКУ,
ОСНОВНИХ ЗАПІРНИХ І РОЗПОДІЛЬНИХ КЛАПАНІВ

Перед проведенням випробовування знімають будь-які внутрішні складові елементи, які мо­жуть не дозволити прикласти тиск до будь-якої частини клапана. Випробовують клапани з багатьма отворами у всіх режимах для забезпечення перевірення всього корпусу клапана.

Приєднують вхід клапана до належного джерела гідравлічного тиску, і блокують усі отвори, а також отвір для скидання тиску, але залишають отвір для випуску повітря.

Випускають повітря з системи і прикладають тиск, який зростає зі швидкістю (2 + 1) бар/с до рівня гідростатичного тиску, який не менше, ніж у 3 рази і не більше, ніж у 3,05 рази перевищує максимальний робочий тиск. Витримують під таким тиском протягом 5⁺¹ хв.

По закінченню цього періоду скидають тиск і перевіряють наявність залишкової деформації, викривлення або пошкодження.

ДОДАТОК М

(обов’язковий)