Внутрішньотекстове бібліографічне посилання подають у круглих дужках.
Знак «крапка й тире» («.—») у внутрішньотекстовому бібліографічному посиланні замінюють знаком «крапка».
Внутрішньотекстове посилання може бути у повній або короткій формі (якщо частину відомостей про джерело цитування подано в тексті). Рекомендовано складати внутрішньотекстове бібліографічне посилання в короткій формі.
Приклади :
(Вступ до медичної геології. Київ, 2011. Т. 2. С. 422);
(Бібліотечна планета. 2012. № 2. С. 36—37);
(Чернівці: Чернівец. нац. ун-т, 2012. С. 167);
(Фінансова система України: проблеми та перспективи розвитку. Київ, 2010. 268 с.);
(Книжкова палата України: сайт. URL: http://www.ukrbook.net).
V.V І Ч/ІМЛІІМІ ПҐІ» iivvruiMiiiui
Підрядкове бібліографічне посилання на джерела інформації використовують за умов, якщо всередині тексту документа його розмістити неможливо або небажано, щоб не переобтяжувати текст та не ускладнювати його читання.
Підрядкове бібліографічне посилання розміщують як примітку в нижній частині сторінки (полоси набору), відмежовуючи від основного тексту горизонтальною рискою.
Підрядкове бібліографічне посилання пов'язують із текстом документа за допомогою знаків виноски, які подають на верхній лінії шрифту після відповідного фрагмента в тексті (наприклад: Текст29) та перед підрядковим посиланням (наприклад:29 Посилання).
Знаки виноски відокремлюють від тексту проміжком.
Під час нумерування кількох підрядкових бібліографічних посилань можна застосовувати наскрізне нумерування в межах усього документа чи в межах його окремої глави (розділу, частини тощо) або нумерування в межах певної сторінки тексту (арабськими цифрами).
Підрядкове бібліографічне посилання може містити такі елементи:
заголовок бібліографічного запису (ім’я автора);
основну назву документа;
відомості, що належать до назви (пояснюють і доповнюють її); .
відомості про відповідальність (містять інформацію про осіб і/або організації, які брали участь у створенні документа);
відомості про повторність видання (містять інформацію про зміни й особливості цього видання відносно попереднього);
вихідні дані (містять відомості про місце видання (випуску), видавця та рік випуску документа);
позначення та порядковий номер тому, номера чи випуску документа, якщо є посилання на твір або публікації з багаточастинного (багатотомного чи серіального) документа;
відомості про обсяг (кількість сторінок) документа (у разі посилання на нього загалом);
назву документа (журналу, збірника, газети тощо), в якому опубліковано об’єкт посилання (наприклад, статтю);
— відомості про місцезнаходження об’єкта посилання — номер сторінки в документі (у разі посилання на його частину);
примітки (у посиланні на електронний ресурс, депоновану наукову роботу тощо).
Підрядкове бібліографічне посилання можна наводити у повній або короткій формі. Коротку форму застосовують, якщо частину відомостей про джерело цитування подано в тексті.
Приклади
Повна форма
Україна в цифрах. 2007: стат. зб./Держ. ком. статистики України. Київ: Консультант, 2008.
С. 185—191.
Петрик О. І. Шлях до цінової стабільності: світовий досвід і перспективи для України: моно- графія/відп. ред. В. М. Геєць. Київ: УБС НБУ, 2008. С. 302—310.
Коротка форма
Україна в цифрах. 2007. Київ, 2008. С. 185—191.
Петрик О. І. Шлях до цінової стабільності: світовий досвід і перспективи для України. Київ, 2008. С. 302—310.
5.3.6 У підрядковому бібліографічному посиланні на електронний ресурс віддаленого доступу за наявності в тексті бібліографічних відомостей, що його ідентифікують, дозволено зазначати тільки електронну адресу, використовуючи замість слів «Режим доступу» абревіатуру «URI» або «URL» (відповідно до 7.4.4.4).
Приклад
У тексті:
Маніфест ІФЛА про Internet: прийнято Сесією Ради ІФЛА 23 серпня 2002 р./пер. з англ. В. С. Пашкова.*
У підрядковому посиланні:
*URL: http://archive.ifla.org/lll/misc/im-ua.pdf, (дата звернення: 15.09.2002).
5.4 Позатекстове бібліографічне посилання
Позатекстове бібліографічне посилання використовують переважно у наукових виданнях у разі багаторазових посилань на одні й ті самі документи задля уникнення повторного подання однакових бібліографічних записів або через їхню велику кількість, або за браком місця для підрядкових посилань.
Позатекстові бібліографічні посилання нумерують у межах усього документа або в межах окремих глав, розділів, частин тощо, застосовуючи наскрізне нумерування (арабськими цифрами).
По.затекстові бібліографічні посилання наводять як перелік бібліографічних записів і роз-. міщують наприкінці основного тексту (або після заключної статті, післямови, коментарів — за їх наявності) документа або його складника.(зазначаючи, наприклад, «Список бібліографічних посилань»),
Сукупність позатекстових бібліографічних посилань, оформлених як перелік бібліографічних записів,'не мбжна вважати бібліографічним списком (списком використаної літератури) чи покажчиком,; що Мають самостійне значення як бібліографічні посібники.
Проте текст документа можна пов’язувати знаками виноски з бібліографічним списком використа-: ноїлітератури.
, 5.4.3 У позатекстовому бібліографічному посиланні повторюють бібліографічні відомості про об’єкт.. посилання, який згадано'в тексті документа.
Приклад - : ' ..
У тексті:
»... про що зазначено у Законі України «Про видавничу справу»4».
У позатекстовому посиланні:
Про видавничу справу: Закон України за станом на 20 берез. 2004 р./Верховна Рада Украї-
. ни. Київ- Парлам. вид-во, 2004.17, [3] с. (Закони України).
. 5.4.4 П.озатекстове бібліографічне посилання може містити такі елементи:
заголовок бібліографічного запису (ім’я автора);
. —- основну назву документа;
відомості, що належать до назви (пояснюють і доповнюють її);
— відомості про відповідальність (містять інформацію про осіб і/або організації, які брали участь у створенні документа);
відомості про повторність видання (містять інформацію про зміни й особливості цього, видання відносно попереднього);
вихідні дані (містять відомості про місце видання (випуску), видавця та рік випуску документа);
позначення та порядковий номер тому, номера або випуску, якщо є посилання на твір або публікації з багаточастинного (багатотомного чи серіального) документа;
відомості про обсяг (кількість сторінок) документа (у разі посилання на нього загалом);
назву документа (журналу, збірника, газети тощо), в якому опубліковано об’єкт посилання (наприклад, статтю);
відомості про місцезнаходження об’єкта посилання — номер сторінки в документі (у разі посилання на його частину);
примітки (у посиланні на електронний ресурс, депоновану наукову роботу тощо).
5.4.5 Позатекстове бібліографічне посилання пов’язують із фрагментом тексту документа, до якого воно належить, за допомогою знаків виноски, які або виносять на верхню лінію шрифту після відповідного тексту та перед позатекстовим посиланням, або складають в одну лінію зі шрифтом основного тексту (у квадратних дужках у тексті та без дужок перед позатекстовим посиланням).
Приклад 1
У тексті:
Правила банківського кредитування підприємств державної форми власності викладено у навчальному посібнику «Кредитування та ризики» (автори Денисенко М. П., Догмачов В. М., Кабанов В. Г.)35.
У позатекстовому посиланні:
35 Денисенко М. П., Догмачов В. М., Кабанов В. Г. Кредитування та ризики: навч. посіб. Київ, 2008. 213 с.
Приклад 2
У тексті:
Правила банківського кредитування підприємств державної форми власності викладено у навчальному посібнику «Кредитування та ризики» (автори Денисенко М. П., Догмачов В. М., Кабанов В. Г.) [35].
У позатекстовому посиланні:
35. Денисенко М. П., Догмачов В. М., Кабанов В. Г. Кредитування та ризики: навч. посіб. Київ, 2008. 213 с.
5.4.6 Якщо в тексті згадують конкретну частину тексту документа, після неї можна зазначати (у квадратних дужках) порядковий номер позатекстового бібліографічного посилання та сторінку, на якій подано цей об’єкт посилання. Між поданими відомостями проставляють знак «кома».
Приклади
У тексті:
[2, с. 28]; [2, с. 154].
У позатекстовому посиланні:
Нагайчук Н. Г. Фінанси страхових компаній: навч. посіб. — Київ:-УБС НБУ, 2010. — 527 с.
Якщо у позатекстовомупосиланні бібліографічні записи не нумеровано, в тексті (у квадратних дужках) після згадування подають відомості;:що є достатніми для ідентифікування об’єкта посилання (ім’я автора, назва документа тощо).
Якщо посилання в тексті подають на документ, авторами якого є одна, дві чи три особи, у квадратних дужках зазначають їхні прізвища, розділяючи знаком «кома».
Приклад
У тексті:
[Кушнаренко, Удалова].
У позатекстовому посиланні:
Кушнаренко Н. М., Удалова В. К. Наукова обробка документів: навч. посіб. — Київ: Знання, 2006. —223 с.
Якщо посилання в тексті подають на документ, авторами якого є чотири та більше осіб, у квадратних дужках зазначають тільки його назву.
Приклад
У тексті:
[Управління персоналом в умовах економіки знань].
У позатекстовому посиланні:
Управління персоналом в умовах економіки знань: монографія/Азаренкова Г. М. та ін. Київ, 2011. 406 с.
Якщо в тексті є посилання на таку саму книгу того самого автора, але видану в іншому році, після прізвища автора зазначають відомості про рік її виходу у світ та сторінки, на яких подано об’єкти посилань, розділяючи ці відомості знаком «кома».
Приклади
[Іванченко, 1995, с. 52];
[Іванченко, 2009, с. 38].
Дозволено у посиланні в тексті скорочувати довгі назви документів, позначаючи останні видалені слова назви знаком «три крапки».
Приклад
У тексті:
[Розвиток обліково-аналітичних ... , с. 85].
У позатекстовому посиланні:
Розвиток обліково-аналітичних систем суб’єктів господарювання в Україні: монографія/Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. Львів, 2010. 447 с.
5.4.6.4 Якщо об’єктом позатекстового бібліографічного посилання є багаточастинний документ, у посиланні в тексті потрібно зазначати номер тому (частинні або випуску видання.
Приклад
У тексті:
[Ушинський, т. 1, с. 192—193].У позатекстовому посиланні:
Ушинський К. Д. Людина як.предмет виховання. Спроба педагогічної антропології: вибр. тво- ри. Київ: Рад. шк., 1983. Т. 1. 480 с,
5.4.6.5 Якщо у посиланні в тексті наведено відомості про кілька об'єктів посилань, їх відділяють один від одного знаком «крапка з комою».
Приклад
{Вовчак, 2011 ; Зубець, 2012];
[З, с. 18; 2, с. 45].
5.5 Повторне бібліографічне посилання
Повторне бібліографічне посилання на один і той самий документ або його частину, або групу документів наводять у скороченій формі за умови, що всі потрібні для ідентифікування та пошуку цього документа бібліографічні відомості зазначено у первинному посиланні на нього.
Повторне бібліографічне посилання може бути внутрішньотекстовим, підрядковим і поза- текстовим.;
До повторного бібліографічного посилання дозволено долучати елементи, що не увійшли до складу первинного бібліографічного посилання, однак є потрібними для ідентифікування документа. .
У повторному бібліографічному посиланні на документ, авторами якого є одна, дві або три особи, подають заголовок бібліографічного запису, основну назву та номер сторінки.
Приклади'
Внутрішньотекстове посилання
Первинне:
(Копиленко О. Л. Законотворчий процес:, стан і шляхи вдосконалення. Київ, 2010. 692 с.).
Повторне:
(Копиленко О. Л. Законотворчий процес. С. 292).
Підрядкове посилання
Первинне:
Захара І. Лекції з історії філософії. Вид. 2-ге. Львів, 1997. 322 с.
Повторне:
3 Захара І. Лекції з історії філософії. С. 86.
5.5.2.1 У повторному бібліографічному посиланні на документ, авторами якого є чотири та більше осіб, подають основну назву та номер сторінки.
Приклади
Внутрішньотекстове посилання
Первинне:
(Аналіз інвестиційних проектів: практикум для студ. вищ. навч. закл./Череп А. В. та ін. Київ, 2011.259 с.).
Повторне:
(Аналіз інвестиційних проектів. С. 18).
Позатвкстове посилання
Первинне:
8. Фінанси суднобудівних підприємств: монографія/І. А Воробйова та ін. Миколаїв, 2012. 232 с.
Повторне:
15. Фінанси суднобудівних підприємств. С. 158.
5.5.3 У повторному бібліографічному ГіООгїланн; дозволено застоссзувати СКОрОЧуВЭННЯ ДОВГИХ назв, позначаючи видалені останні слова назви знаком «три крапки».
Приклад
Позатекстове посилання
