ДСТУISO/ІЄС Guide 59:2000

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

КОДЕКС УСТАЛЕНИХ
ПРАВИЛ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

Видання офіційне

Київ
ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ
2003НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

КОДЕКС УСТАЛЕНИХ
ПРАВИЛ СТАНДАРТИЗАЦІЇ

КОДЕКС СЛОЖИВШИХСЯ
ПРАВИЛ СТАНДАРТИЗАЦИИ

CODE OF GOOD PRACTICE
FOR STANDARDIZATION

Чинний від 2001-07-01

  1. ВСТУП

    1. Стандарти відіграють важливу роль у внутрішній і зовнішній торгівлі та комерційній діяль­ності інших видів у всіх країнах світу. Багато органів розробляють стандарти таких рівнів: національні, регіональні та міжнародні; значна кількість таких органів підготовлює свої документи на засадах кон­сенсусу. В умовах зростання міжнародної торгівлі й технологічної кооперації органи стандартизації розробили процедури та форми співпраці, на основі яких та з урахуванням думки загалу встановле­но правила розроблення стандартів на всіх рівнях. Ці правила викладено тут у формі кодексу, який можуть застосовувати урядові й неурядові органи.

Національна примітка. До стандартів національної підпорядкованості належать: відомчі стандарти, стан­дарти підприємств, стандарти громадських товариств тощо.

Національний стандарт — стандарт, прийнятий національним органом стандартизації (ISO/IEC Guide 2:1996, 5.2.1.3).

  1. На міжнародному рівні добровільний процес стандартизації фактично координують Міжна­родна організація зі стандартизації (ISO), Міжнародна електротехнічна комісія (ІЕС) та Міжнародний союз електрозв’язку (ITU). Ці органи є найвищими організаціями у широкій інфраструктурі, основою якої є національний рівень і яка, у разі потреби, поширює свою діяльність на регіональний рівень. Глобальна система стандартизації (тобто стандартизація на національному, регіональному та міжна­родному рівнях) являє собою угоди про співпрацю між ISO, ІЕС та ITU на міжнародному рівні, схожі угоди між організаціями зі стандартизації на регіональному рівні, такими як CEN, CENELEC та ETSI в Європі, а також угоди про співпрацю між національними членами трьох найвищих організацій.

Національна примітка. CEN (Comite europeen de normalisation) — Європейський комітет стандартизації.

CENELEC (Comite europeen de normalisation electrotechnique) — Європейський комітет стандартизації в галузі електротехніки.

ETSI (European Telecommunication Standards Institute) — Європейський інститут стандартів з телекомуні- кацій.

    1. В усій глобальній системі національні члени трьох найвищих організацій беруть на себе відпо­відальність щодо забезпечення координації.

    2. Прийняття цього Кодексу — добровільне. Кодекс призначений забезпечити відкритість та прозорість разом з оптимальним порядком, узгодженістю та ефективністю всесвітнього процесу стан­дартизації. Положення, що мають обов’язковий характер, подано у формі вимог, для чого викорис­тано допоміжне дієслово «повинен».

  1. Видання офіційнеВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У Кодексі використано Визначення понять з Настанови ISO/IEC Guide 2:1991; їх треба викорис­товувати всім органам, які затверджують стандарти за процедурами, що базуються на засадах кон­сенсусу. Ці органи складають підгрупу, описану в додатку 3 Угоди GATT 1991 з технічних бар’єрів у торгівлі, як пояснено в додатку А до цього Кодексу.

  1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

    1. Цей Кодекс призначено для застосування будь-якими урядовими чи неурядовими органа­ми стандартизації на рівнях міжнародному, регіональному, національному чи національної підпоряд­кованості. Органи стандартизації, що приймають цей Кодекс, можуть повідомити про це орган-член ISO чи ІЕС у своїй країні, який надішле повідомлення до Інформаційного центру ISO/IEC у Женеві. Повідомлення повинне містити назву й адресу відповідного органу, напрямок його тепері­шньої та подальшої діяльності у сфері стандартизації. Регіональні або міжнародні органи стандарти­зації у країнах, де немає органів-членів ISO чи ІЕС, можуть повідомити про прийняття ними цього Кодексу безпосередньо Інформаційний центр ISO/IEC.

    2. Члени ISO повинні докласти зусиль для того, щоб стати членами ISONET, або призначити для цього інший орган, а також прагнути отримати найвигідніший статус члена ISONET. Інші органи стандартизації повинні робити всі можливі спроби приєднатися до ISONET (опис системи ISONET див. у додатку В).

    3. Орган стандартизації повинен уважно розглядати і мати можливість консультуватися з приводу заяв щодо застосування цього Кодексу, зроблених іншими органами стандартизації, що прийняли цей Кодекс. Орган стандартизації повинен намагатися розв’язати будь-які питання, пору­шені у скаргах.

  2. ПРОЦЕДУРИ РОЗРОБЛЕННЯ СТАНДАРТІВ

    1. Письмово викладені процедури, вироблені на засадах консенсусу, повинні визначати по­слідовності дій щодо розроблення стандартів.

Орган стандартизації повинен мати копії документів, у яких викладено ці процедури, щоб своє­часно видавати їх на запити зацікавлених сторін.

  1. Ці письмові процедури повинні передбачати зрозумілий, реальний та легкоздійсненний апе­ляційний механізм об’єктивного реагування на будь-які суттєві та процедурні скарги.

  2. Повідомлення про діяльність у сфері стандартизації треба подавати у зручний спосіб, щоб давати змогу для співпраці зацікавленим особам чи організаціям. Це означає, що треба вчасно по­відомляти у відповідний спосіб про нову, поточну чи завершену діяльність з розроблення стандартів та інформувати про зміни стану справ, якщо це потрібно.

Національна примітка. Про діяльність у сфері стандартизації щорічно повідомляє Український науково-дос­лідний і навчальний центр стандартизації, сертифікації та якості (УкрНДНЦ), публікуючи і розсилаючи міністер­ствам (відомствам), МТК і ТК у двотижневий термін з дня затвердження «Програму робіт зі стандартизації».

  1. На вимогу будь-якої зацікавленої сторони орган стандартизації повинен швидко забезпечи­ти чи домовитися про забезпечення її копією поданого на розгляд проекту стандарту, щоб отримати зауваги. Плата за цю послугу, крім реальної вартості доставления, повинна бути однаковою для внутрішніх та закордонних сторін. Зацікавлені сторони, де б вони не були, повинні мати можливість розглядати проекти стандартів та давати зауваги до них. Усі зауваги і пропозиції треба негайно роз­глянути і дати на них відповідь і, якщо це потрібно, пояснити, наприклад, чому треба відхилитися від відповідних міжнародних стандартів.

  2. Офіційне затвердження стандартів повинне базуватися на засадах консенсусу.

  3. Усі стандарти треба періодично переглядати та своєчасно вносити зміни до них. Пропозиції щодо розроблення нових стандартів чи внесення змін до чинних стандартів, якщо їх подано на роз­гляд згідно з відповідними процедурними правилами будь-якою зацікавленою особою чи організацією, де б вона не була, треба негайно розглядати.

Усі затверджені стандарти повинні бути опубліковані протягом часу, встановленого чинним законодавством. Для будь-якої особи, де б вона не мешкала, у прийнятний термін та за помірну плату повинні бути зроблені копії.

    1. Відповідні офіційні документи з розроблення стандартів потрібно належним чином зберігати.

  1. СПРИЯННЯ МІЖНАРОДНІЙ ТОРГІВЛІ

    1. Стандарти треба викладати так, щоб вони відповідали потребам ринку і сприяли розвиткові вільної торгівлі у найширших географічних та економічних межах. Стандарти не повинні бути викла­дені так, щоб перешкоджати міжнародній торгівлі чи стримувати її.

    2. Стандарти не повинні бути ні засобом фіксування цін, ні засобом уникання конкуренції чи стримування торгівлі більшою мірою, ніж передбачено відповідними технічними регламентами чи інши­ми відомчими регламентами, чи місцевими адміністративними актами щодо сумісності, захисту дов­кілля, здоров’я та безпеки.

    3. Якщо міжнародні стандарти вже існують чи перебувають на стадії завершення, вони чи їхні відповідні частини повинні бути використані як основа для відповідних національних чи регіональних стандартів, за винятком тих випадків, коли такі міжнародні стандарти чи їхні відповідні частини не­ефективні або недоцільні, наприклад, через недостатній рівень захисту, через основні кліматичні чи географічні особливості або значні технологічні проблеми.

    4. Стандарти треба викладати так, щоб їх не можна було використати з метою введення в оману споживачів та інших користувачів продукції, процесів чи послуг, що їх стосуються стандарти.

    5. Стандарти не повинні бути викладені чи прийняті такими, щоб у них було віддано перевагу продукції на підставі місця її виготовлення, регіональним інтересам — у роботі з регіональної стан­дартизації. Для країн, які не належать до даного регіону, можливості робити значні результативні вне­ски повинні створювати національні органи стандартизації цих країн спільно з міжнародними органі­заціями зі стандартизації, членами яких вони є.

    6. Щоб не створювати обмежень для технічного розвитку, у стандартах, де це можливо, треба віддавати перевагу експлуатаційним характеристикам перед конструкційними чи зовнішнім виглядом.

    7. Адміністративні вимоги, пов’язані з установленням відповідності, знаками відповідності чи іншими нетехнічними позначками, треба подавати окремо від технічних вимог та/чи вимог до експлу­атаційних характеристик.

    8. У проектах стандартів об’єкт стандартизації не повинен бути запатентованим об'єктом, якщо тільки це не зумовлено технічними причинами і правовласник погоджується дати офіційний дозвіл (на прийнятний термін, на певних умовах) зацікавленому претендентові, де б він не мешкав.

  2. УЧАСТЬ У ПРОЦЕСІ РОЗРОБЛЕННЯ СТАНДАРТІВ

    1. Для зацікавлених осіб та організацій повинна бути доступна участь у процесі стандартизації на всіх рівнях, як описано у цьому розділі.

    2. Для гармонізації стандартів на якомога ширшій основі орган стандартизації повинен, у ме­жах своїх можливостей, брати активну участь разом з відповідними міжнародними організаціями зі стандартизації у підготовленні міжнародних стандартів з будь-яких питань, що їх розробили чи прий­няли або збираються розробляти чи приймати.

    3. Участь національних органів у процесі стандартизації на міжнародному рівні організує відпо­відний національний орган стандартизації — член відповідної міжнародної організації зі стандартизації. Національні члени повинні зробити все необхідне, щоб їхня участь відображала співвідношення на­ціональних інтересів щодо питання, з яким пов'язана міжнародна діяльність у сфері стандартизації.

    4. Треба, щоб на регіональному рівні участь у процесі стандартизації на засадах консенсусу, що його організують відповідно до особливих потреб технології та регіону, відображала рівновагу національних та регіональних інтересів у регіональній роботі зі стандартизації. Для країн, які не на­лежать до даного регіону, можливості робити значні результативні внески повинні створювати націо­нальні органи стандартизації цих країн спільно з міжнародними організаціями зі стандартизації, чле­нами яких вони є.Участь у стандартизації на національному рівні повинні організувати національні органи стан­дартизації згідно з відповідними процедурними правилами на засадах консенсусу, що мають вива­жено представляти інтереси таких категорій населення, як виробники, покупці, споживачі тощо. Мож­ливості для значних результативних внесків від інших країн повинні створювати національні органи стандартизації цих країн спільно з міжнародними та регіональними організаціями зі стандартизації, в яких беруть участь обидві сторони.

  3. КООРДИНАЦІЯ ТА ІНФОРМАЦІЯ

    1. Для того щоб стандарти були несуперечливі з погляду найбільшого загалу користувачів, тре­ба активно, але добровільно координувати діяльність у сфері стандартизації на міжнародному й ре­гіональному рівнях та між ними, а також у кожній країні.

    2. Відповідальність за координацію на міжнародному рівні повинна брати на себе кожна міжна­родна організація зі стандартизації.

    3. Відповідальність за координацію на регіональному рівні повинна брати на себе кожна регі- ональна організація зі стандартизації.

    4. Відповідальність за координацію на національному рівні повинен брати на себе національ­ний орган стандартизації.

    5. Відповідальність за координацію між діяльністю у сфері стандартизації на регіональному рівні та діяльністю на міжнародному рівні повинні брати на себе відповідні органи. Зокрема, регіональні органи стандартизації повинні робити все, щоб запобігти дублюванню чи перекриванню робіт відпо­відних міжнародних органів стандартизації.

    6. Координацію діяльності у сфері стандартизації між регіональними організаціями зі стандар­тизації та національними органами стандартизації, які не належать до даного регіону, треба органі­зувати під відповідальність цих органів та з консультаціями міжнародної організації зі стандартизації, в якій вони спільно є члени.

    7. Уся інформація, яка стосується розділу 4, повинна бути доступною через ISONET. Орган- член ISO у будь-якій країні або міжнародна чи регіональна організація зі стандартизації має визна­чити свій центр ISONET та представника, якому треба подавати довідки щодо стандартизації.

ДОДАТОКА
(довідковий)

ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ УГОДИ GATT
ПРО ТЕХНІЧНІ БАР’ЄРИ В ТОРГІВЛІ

Згідно з Угодою GATT 1991 про технічні бар’єри в торгівлі (Уругвайський раунд багатосторонніх торговельних переговорів) термінологію, подану у Настанові ISO/IEC Guide 2:1991, використовують з певними модифікаціями. Пояснення до них наведено в додатку 1 до документа GATT ТВТ, пода­ному нижче для інформування та, по можливості, підтвердження Кодексу ISO/IEC документом GATT ТВТ для органів, які затверджують стандарти на засадах консенсусу.