Страница 2: ДСТУ 7269:2012. Метрологія. Прилади зважувальні еталонні. Методика повірки (61428)

Р = І + 0,5е-М.. (4)

Похибку приладу до заокруглення обчислюють так:

E = P-L = /+0,5e-AL-L (5)

Виправлену похибку до заокруглення обчислюють за формулою:

Е_о = Е-£₀- (6)

Похибку від розташування вантажу на вантажоприймальному пристрої Д_розт визначають за допомогою гир, значення маси т_розт яких приблизно дорівнює 1/3 Мах'. Бажано Ті визначати за допомогою однієї гирі. Якщо використовують більше ніж одну гирю, їх потрібно розміщувати на якомога меншій площі (наприклад, одна на одній).

Перед визначенням установлюють нульові покази приладу. Випробувальний вантаж установ­люють спочатку в центрі, а потім у точках на платформі приладу, які зазначено на рисунку 1.

У протоколі зазначають покази приладу під час навантажування і після розвантаження.

Похибку від розташування вантажу обчислюють за формулою:

АрОЗТ ~ І/ ~ 4)/ ^— ^розт- (7)

Для контролювання бажано використовувати одну гирю. Контролюють СКВ у режимі зважуван­ня та в режимі компарування, якщо такий передбачено’ приладом. СКВ визначають щонайменше двічі за допомогою гирі (гир), маса якої(-их) дорівнює Мах'. СКВ можна визначати за допомогою однієї гирі, якою імітують виконання схеми ABBA чи АВА, або двох гир однакової номінальної маси, які почергово встановлюють на вантажоприймальний пристрій. Перед визначенням покази приладу встановлюють на нуль.

Кількість циклів зважувань п для приладів:

• з Мах'до 100 кг включно 6

• з Мах'понад 100 кг 3.

6.3.4.1 Визначення СКВ показів приладу в режимі зважування

СКВ показів приладу визначають так. Покази приладу встановлюють на нуль. Гирю роз­міщують у центрі платформи і потім знімають. Після кожного розвантаження перевіряють нульові покази. У протоколі зазначають покази навантаженого і розвантаженого приладів.

СКВ показів приладу S визначають за формулою:

У л-1 п

_ 'XJjl-loi) де I .

п

6.3.4.2 Визначення СКВ показів приладу в режимі ручного компарування СКВ показів приладу визначають згідно зі схемою, передбаченою приладом, —ABBA або АВА. СКВ показів визначають так:

• на платформу встановлюють гирю А; після стабілізації показів установлюють покази на нуль за допомогою клавіші тарування (зазвичай позначають <Т>);

• через однакові проміжки часу на платформу почергово встановлюють гирі А і В, кожен раз фіксують покази приладу (якщо таку можливість передбачив виробник);

• виконують п циклів зважувань (див. 6.3.4);

• р

  г (^ZA1^+/A2).

  '/ - 'В п >

  езультати вимірювань зчитують із дисплея пристрою або обчислюють за формулами (9) (для схеми ABBA), (10) (для схеми АВА), (11) і (12):

(9)

(Ю)

6.3.4.3 СКВ показів приладу в режимі зважування і в режимі ручного компарування не повинен перевищувати значень СКВ; установлених у ДСТУ 7270.

7. ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ПОВІРКИ

   1. Позитивні результати періодичної повірки приладу підтверджують записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі ЕД чи свідоцтвом про повірку згідно з ДСТУ 2708. Резуль­тати повірки зазначають у протоколі повірки, який додають до свідоцтва. Форми протоколів повірки наведено в додатках Б, В, Г.

   2. У разі одержання негативних результатів повірки прилади не допускають до застосування і також:

• негативні результати періодичної повірки засвідчують відповідним записом в ЕД і відбитком повірочного тавра;

• щодо приладів, визнаних не придатними до використання за результатами повірки, оформ­люють довідку про непридатність за формами, наведеними в додатку Б ДСТУ 2708.

ДОДАТОК А
(обов'язковий)

МЕТОДИКА ПОВІРКИ ЕТАЛОННИХ РІВНОПЛЕЧИХ ВАГ

А.1 Операції повірки

Під час повірки має бути виконано операції, наведені в таблиці А.1.

Таблиця А.1 — Операції повірки

Назва операції	Підрозділ цього стандарту для ваг
	з неіменованою шкалою	з Іменованою шкалою
Зовнішній огляд	А.4.1
Опробування	А.4.2
Контролювання метрологічних характеристик:	А.4.3
контролювання ціни поділки	А.4.3.1	—
контролювання похибки від нерівноплечості	А.4.3.1	А.4.3.3
контролювання непостійності показів ненавантажених ваг	А.4.3.2	А.4.3.4
контролювання похибки показів по шкалі	—	А.4.3.3
контролювання СКВ показів ваг	А.4.3.2	А.4.3.4





А.2 Засоби повірки

Під час повірки потрібно використовувати еталонні гирі, які відповідають вимогам, зазначеним у розділі 4.

А.З Умови повірки та підготування до неї

А.3.1 Умови повірки та підготування до неї мають відповідати встановленим у розділі 5.

А.3.2 Під час контролювання метрологічних характеристик рівноплечих ваг потрібно дотри­муватися таких правил:

• амплітуда коливання коромисла ваг без заспокоювача коливань має перебувати в межах від 1/4 до 3/4 довжини шкали;

• після вмикання вагу робочий стан перші два-три відхилення покажчика не враховують;

• відлік положення рівноваги ваг виконують з точністю до 0,1 поділки шкали для приладів 1а, 1-го і 2-го розрядів і з точністю 0,2—0,5 поділки шкали для приладів 3-го і 4-го розрядів.

Положення рівноваги ваг обчислюють з точністю до другого десяткового знака.

Положення рівноваги L ваг без заспокоювача коливань 1а і 1-го розрядів визначають за фор­мулою (А.1), для ваг із заспокоювачем коливань — за формулою (А.2):

_(А1)

де /_1г /₂, /з і /₄ — відліки по шкалі крайніх положень покажчика у поділках шкали;

де L', L", L"' — положення рівноваги ваг у поділках шкали.

Положення рівноваги L ваг без заспокоювача коливань 2-го, 3-го і 4-го розрядів визначають за формулою (А.З), для ваг із заспокоювачем коливань — за формулою (А.4):

, L' + L"

L = ~—■ (А.4)A.4 Проведення повірки

А.4.1 Зовнішній огляд

Під час зовнішнього оглядання має бути встановлено:

• відповідність комплектності ваг ЕД;

• відсутність механічних пошкоджень ваг, пошкоджень лакофарбових і металевих покриттів ваг;

• відсутність пошкоджень з’єднувальних кабелів;

• відсутність слідів корозії;

— наявність необхідного марковання.

А.4.2 Опробування

А.4.2.1 Під час випробовування перевіряють роботу ізоліра й аретира. Ізолір має бути відре­гульовано так, щоб відокремлення призм від подушок і зворотна посадка відбувалися плавно, легко, без поштовхів і ударів призм по подушках. В ізольованому стані просвіт між призмами і подушками має бути однаковим по всій довжині. Ізолір, який піднято у верхнє положення, має забезпечити цей просвіт. Аретири чашок мають тільки торкатися їх, але не упиратися в них.

А.4.2.2 Під час випробовування має бути визначено ступінь і рівномірність заспокоєння ко­ромисла у такий спосіб. Після вмикання ваг коромисло для ваг із заспокоювачем коливань має повністю заспокоїтися після того, як покажчик 3—4 рази перетне положення рівноваги. Ступінь і рівномірність заспокоєння коливань коромисла для ваг без заспокоювача коливань визначають за навантаження, яке дорівнює Мах, із чотирьох послідовних відліків І_ь /₂, /3 і /₄ за крайніх положень покажчика. Різниця відліків —/₃ і /₂—/₄ не повинна перевищувати 0,5 поділки шкали для ваг із візуальним відліковим пристроєм та 1—2 поділок для ваг з оптичним відліковим пристроєм.

А.4.3 Контролювання метрологічних характеристик

А.4.3.1 Ціну поділки ненавантажених ваг, похибку від нерівноплечості коромисла і ціну поділки при Мах визначають так:

1. визначають положення рівноваги Ц (див. А.3.2);

2. ваги ізолюють і на правій чашці розміщують еталонну гирю гтакої маси, щоб від її додаван­ня положення рівноваги ваг змінилося на (25 ± 5) % від границі зважування за шкалою для ваг без заспокоювача коливань та на (45 ± 5) % — для ваг із заспокоювачем коливань, і знову визначають положення рівноваги Z_₂;

3. гирю г знімають з правої чашки, розташовують на лівій чашці і знову визначають положення рівноваги L₃;

4. гирю г знімають і визначають положення рівноваги L₄;

5. на кожній з чашок розташовують гирі, маса яких дорівнює Мах ваг; за потреби ваги зрівно­важують додатковим вантажем і визначають положення рівноваги L₅;

6. гирі міняють місцями, при цьому разом з гирями переміщують додатковий вантаж; якщо після переміщення гир положення рівноваги змінилося, то для його поновлення на відповідну чашку ваг додають еталонну гирю а і визначають положення рівноваги L₆;

є) для визначення ціни поділки ваг при Мах повторюють дії, описані в б)—г), фіксуючи поло­ження рівноваги L₇, L_a, Lg, L₁₀.

Результати вимірювань зазначають у протоколі, форму якого наведено в додатку В.

Ціну поділки ненавантажених ваг визначають за формулою (А.5), ціну поділки при Мах — за формулою (А.6), похибку від нерівноплечості коромисла — за формулою (А.7):

2г

° °’(і₁-ц)₊(ц-ц)^{: (А}'⁵⁾

2г

(^А'⁶>

А, ⁼ ±2 ~ 2ІА⁵ (А.7)

Примітка 1 Під час обчислення ціни поділки приладів 1 а, 1-го і 2-го розрядів застосовують дійсне значення маси еталонної гирі г

а

Примітка 2 Перед складником — застосовують знак «плюс», якщо еталонну гирю а додано на ліву чашку ваг, і знак «мінус», якщо на праву чашку

Додавання гирі а на ліву чашку означає, що праве плече довше.





Якщо після переміщення гир додавання гирі а не потрібне, то додатна різниця у дужках у формулі (А.7) означає, що ліве плече довше, а від'ємна різниця означає, що довше праве плече.

а

Примітка 3. Знак «мінус» після складника — у формулі (А.7) означає, що нульова позначка шкали розташована, на лівому кінці та покажчик направлено униз. Якщо нульова позначка шкали розташована на правому кінці та покажчик направлено униз, а

у формулі (А.7) після складника ~ потрібно ставити знак «плюс»

Ціна поділки ваг і похибка від нерівноплечості коромисла має відповідати вимогам, наведеним у додатку А ДСТУ 7270.

А.4.3,2 СКВ показів ваг при Мах і непостійність показів ненавантажених ваг визначають так:

1. визначають положення рівноваги навантажених ваг L₁₀;

2. на кожній з чашок розташовують гирі масою Мах, визначають положення рівноваги наван­тажених ваг

Операції повторюють шість разів. Результати зазначають у протоколі, форму якого наве­дено в додатку В.

СКВ показів визначають за формулою:

6 _ 2

^

(А.8)

(AL-c/_Max -△/.)
і=і

5

—

ДЄ Дї- — Ї-Мах 1-0

6

Х(^Д^Мах ^_ДЦ)' ^Мах

AL= —

різниця положень рівноваги ненавантажених ваг (L_o) та при Max (Z._Max
);

— середнє арифметичне значення різниці положень рівноваги.

Непостійність показів визначають за формулою:

АДО ⁼ (^-Омакс^-^-0мін)'^0і (А.9)

де і-омако ^-омін — найбільше і найменше значення положень рівноваги ненавантажених ваг від­повідно.

СКВ показів ваг не повинен перевищувати значень, установлених у ДСТУ 7270, а непостійність показів не повинна перевищувати однієї ціни поділки шкали.

А.4.3.3 Похибку зважування по’шкалі для ненавантажених ваг та при Мах і похибку від нерівно­плечості при Мах визначають так:

1. визначають положення рівноваги Ц (див. А.3.2);

2. ваги ізолюють і на лівій чашці послідовно розміщують еталонні гирі і г₂, маси яких відпо­відають половині та найбільшій границі зважування по шкалі, і визначають положення рівнова­ги L₂ і І-з,

3. гирі Гі і г₂ знімають і визначають положення рівноваги L₄;

4. на кожній з чашок розташовують гирі, маса яких дорівнює Мах ваг; за потреби ваги зрівно­важують додатковим вантажем і визначають положення рівноваги t₅;

5. на лівій чашці послідовно розташовують гирі та г₂ і визначають положення рівноваги L₆ і t₇;

6. гирі г-і і г₂ знімають і визначають положення рівноваги L₈;

є) гирі, маса яких дорівнює Мах ваг, міняють місцями і визначають положення рівноваги L_g;

7. знімають гирі з чашок і визначають положення рівноваги Ц_о.

Результати вимірювання зазначають у протоколі, форму якого наведено в додатку Г.

Похибку зважування по шкалі для ненавантажених ваг обчислюють за формулами (А.10) і (А.11), при Мах — за формулами (А.12) і (А.13) і похибку від нерівноплечості при Мах — за фор­мулою (А.14):

^ = L₂-^^-r_v (А.10)

^Д2⁼Дз ¹ 2 ⁴~^Г2’ (А.11)

Скачать бесплатно