---

12 спринклерів без покриву встановлюють у нагрівальну піч та витримують протягом 90 ⁺¹_о діб за температури, яка на 11⁺²₀ °С нижче номінальної температури спрацювання спринклерів, або за випробовувальної температури, вказаної в таблиці 1.1, вибравши найменшу з цих двох значень температуру але не менше ніж 49 °С. Якщо робоче навантаження залежить від робочого тиску, на вході спринклера підтримують тиск води (12 ± 0,1) бар. Після витримування в нагрівальній печі спринклери охолоджують до температури навколишнього повітря, потім чотири спринклера випробовують відповідно до кожної із процедур випробовувань, наведених у Е.З, додатках В і Н. Якщо під час проведення вказаних випробовувань один або декілька спринклерів не задовольняють задані вимоги, проводять випробовування восьми додаткових спринклерів відповідно до процедури випробовування, під час виконання якої виявлено невідповідність спринклерів вимогам. Усі вісім додаткових спринклерів повинні відповідати вимогам.

Таблиця 1.1 — Випробовування для визначання працездатності спринклерів після теплового впливу

I.2 Спринклери з покривом

12 спринклерів із покривом встановлюють у нагрівальну піч та вигримують протягом 9 0 діб за температури, яка на 30⁺о °С нижче номінальної температури спрацювання спринклерів. Через кожні сім діб спринклери вилучають із печі та після охолодження протягом від 2 год до 4 год візуально перевіряють стан покриву, використовуючи, якщо необхідно збільшувальне скло. Після кожного перевіряння знову спринклери встановлюють у піч. У кінці вказаного періоду витримування спринклери вилучають із печі, охолоджують та знову перевіряють стан покриву.

I.3 Спринклери зі скляною колбою

Чотири спринклери вміщують до ванни, заповненої рідиною. Для спринклерів із номінальною температурою спрацювання не більше ніж 80 °С використовують воду (переважно здистильовану), а для спринклерів із номінальною температурою спрацювання більше ніж 80 °С використовують очищену оливу. Температуру рідини у ванні збільшують від (20 ± 5) °С до температури, яка на (20 ± 5) °С нижче номінальної температури спрацювання спринклера, за швидкості збільшення температури не більше ніж 20 °С/хв.

Далі температуру збільшують, за швидкості не більше ніж 1 °С/хв, до температури, за якої зникає газова бульбашка в скляній колбі або до температури, яка на 5⁺о °С нижче номінальної робочої температури спринклерів, залежно від того, якої температури буде досягнуто раніше. Спринклери вилучають із ванни з рідиною та охолоджують на повітрі, доки в скляній колбі знову не сформується газова бульбашка. Під час охолоджування кожний спринклер установлюють так, щоб загострений наконечник скляної колби (формується у разі запаювання колби) був направлений донизу. Процедуру випробовування повторюють чотири рази, кожний раз використовуючи чотири спринклери.

ДОДАТОК J
(обов'язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ СПРИНКЛЕРІВ ЗІ СКЛЯНОЮ КОЛБОЮ НА ТЕПЛОВИЙ УДАР

Примітка. Див. 4.11.

Перед початком випробовування спринклери витримують за температури (20 ± 5) °С. Чотири спринклери занурюють у ванну з рідиною за температури, яка на (10 ± 2) °С нижче номінальної температури спрацювання спринклерів. Через 5⁺д хв спринклери вилучають із ванни і одразу вміщують до іншої ванни з рідиною, з температурою (10 ± 1) °С, так, щоб запаяна частина скляної колби кожного спринклера була направлена донизу.

Далі оглядають спринклери, що спрацювали, на предмет того, що деталі термочутливого елемента не заклинили і спринклер нормально відкрився.

Для спринклерів, що не спрацювали, проводять випробовування на функціювання відповідно до Е.З.

ДОДАТОК К
(обов’язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ НА КОРОЗІЙНУ СТІЙКІСТЬ

Примітка. Див. 4.12.

К.1 Випробовування на стійкість до корозії в умовах дії механічних навантажень

К.1.1 Реагенти

Водний розчин аміаку густиною 0,94 г/см3.

К.1.2 Випробовувальне обладнання

Скляна місткість об’ємом від 0,01 м3 до 0,03 м3 із кришкою, що герметично зачиняється. Місткість містить деталі для закріплення спринклерів під час випробовування та деталі, що унеможливлюють потрапляння конденсату на спринклери під час випробовування, а також капілярну трубку, яка сполучається з атмосферою, що запобігає створенню підвищеного тиску в місткості.

К.1.3 Процедура

Скляну місткість заповнюють водним розчином аміаку у співвідношенні, за якого об’єм розчину відповідає 0,01 мл/см³ об’єму місткості, для створення в місткості газового середовища, що складається приблизно з 35 % аміаку, 5 % водяної пари та 60 % повітря.

Випробовування проводять на шести спринклерах. Спринклери знежирюють, вхідний патрубок кожного спринклера закривають ковпачком із матеріалу, ще не реагує з рідиною та парами в місткості, наприклад із пластмаси. Спринклери встановлюють на опорні деталі в місткості так, щоб кожний спринклер знаходився над поверхнею розчину аміаку приблизно на 40 мм.

Місткість герметично закривають кришкою та витримують за температури (34 ± 2) °С протягом 10^+о'²⁵ діб. Для підтримування потрібного рівня розчину в місткості періодично доливають розчин аміаку.

Після закінчення періоду витримування спринклери вилучають з місткості, промивають, сушать і проводять їх зовнішнє оглядання. Якщо виявлені тріщини, відшарування або інші дефекти на деталях, що забезпечують роботу спринклера, проводять випробовування спринклерів на герметичність, відповідно до додатка Н, за тиску (12 ± 0,1) бар протягом 1^+о'²⁵ хв. Після випробувань на герметичність проводять випробовування спринклерів для перевіряння функціювання, відповідно до Е.З, за тиску води на вході спринклера, що дорівнює (0,35 ± 0,05) бар.

Спринклери, у яких виявлено тріщини, відшарування або дефекти на деталях, що не впливають на роботу спринклера, піддають випробовуванням під тиском (12 + 0,1) бар протягом 1^+0,25 хв, потім перевіряють відсутність видимих ознак роз’єднання деталей, які в нормальних умовах повинні бути постійно з’єднані.

К.2 Випробовування на стійкість до корозії під впливом діоксиду сірки

К.2.1 Реагенти у разі використовування скляно/ місткості об’ємом 5 л

К.2.1.1 (500 ± 5) мл водного розчину тіосульфату натрію з концентрацією (0,161 ± 0,001) моль/л.

Примітка. Для приготування вказаного водного розчину можна використовувати (20 ± 0,1) г кристалів хімічно чистого пентагідрату тіосульфату натрію (Na2S₂03-5H20) в мірній колбі за температури 20 °С, доливши в колбу здистильовану або деіонізовану воду до об’єму 500 мл.

К.2.1.2 (1000 ± 5) мл сірчаної кислоти з концентрацією (0,078 ± 0,005) моль/л.

Для приготування вказаного розчину треба (156 ± 1) мл хімічно чистої сірчаної кислоти, з концентрацією 0,5 моль/л, із температурою 20 °С, розчинити у дистильованій або деіонізованій воді. Розчин довести до об’єму 1000 мл.

К.2.2 Випробовувальне обладнання

Скляна місткість (див. рисунок К.1) об’ємом 5 л або 10 л, яка виготовлена з термостійкого скла, з кришкою з матеріалу, стійкого до корозії. Форма місткості повинна бути така, щоб під час випробовування конденсат не потрапляв на спринклери, встановлені в місткості. Місткість має охолоджувальний змійовик для охолоджування її бокових стінок, як вказано на рисунку К.1, та регулятор температури, який містить електричний нагрівальний елемент та давач температури, розташований посередині місткості на відстані (160 ± 20) мм від дна місткості.

Примітка. Якщо використовують місткість об’ємом 10 л, то треба використовувати подвійні об'єми розчинів тіосульфату натрію та сірчаної кислоти, вказані в К.2.1.

К.2.3 Процедура

Для випробовування використовують шість спринклерів. Випробовування проводять протягом двох періодів, кожен період тривалістю вісім днів. У місткість заливають розчин тіосульфату натрію. Вхідний патрубок кожного спринклера закривають ковпачком із матеріалу, який не реагує з рідиною та парами в місткості, наприклад із пластмаси. Спринклери встановлюють у робочому положенні, усередині місткості, під кришкою. Температура усередині місткості повинна бути (45 ± 3) °С. Витрата води через охолоджувальний змійовик повинна бути така, щоб температура води на виході охолоджувального змійовика була не вище ніж ,30 °С. Вказані температури підтримують під час випробовування.

Примітка. Вказане співвідношення температур необхідне для того, щоб створити умови для конденсування парів на по­верхнях спринклерів.

Кожну добу до місткості додають (20 ± 0,5) мл розчину сірчаної кислоти. Через 8+⁰’²⁵ діб спринклери вилучають з місткості, місткість спорожнюють та очищають. Описані вище дії повторюють протягом другого періоду 8+^0,25 діб.

Через 16+^0,25 діб після початку випробовувань спринклери вилучають з місткості та сушать протягом 7+⁰’²⁵ діб, за температури не більше ніж 35 °С та відносної вологості не більше ніж 70 %.

Після сушіння проводять випробовування для перевіряння функціювання спринклерів відповідно до Е.З.

К.З Випробовування на стійкість до корозії під впливом сольових парів

К.3.1 Реагенти

Розчин хлориду натрію, що містить (20 ± 1) % (за масою) хлориду натрію у дистильованій воді, за значення pH від 6,5 до 7,2, густині від 1,126 г/мл до 1,157 г/мл за температури (35 ± 2) °С.

К.З.2 Випробовувальне обладнання

Камера для розпилювання розчину об’ємом не менше ніж 0,43 м³, яка містить резервуар, що забезпечує можливість

д

циркулювання сольового розчину, форсунки

ля розпилювання розчину та пристрою для відбирання проб і контролю

Пояснення:

1 — скляна місткість;

2 — кришка з полімегилметакрилату (Г1ММА).

З — охолоджувальний змійовик.

4 — установочна пластина з попіметилметакрилату з можливістю регулювання положень, що призначена для розміщення спринклерів.

5 — дав ач температури з платиновим резистором.

6 — нагрівальний елемент;

7 — індикатор та регулятор температури

параметрів робочого середовища в камері.

344

250

Розміри у міліметрах

Рисунок К.1 — Стандартна місткість для випробовувань із метою перевірити стійкість спринклера до корозії під впливом
діоксиду сірки

К.З.З Процедура

Для випробовування використовують п’ять спринклерів. Кожний спринклер заповнюють деіонізованою водою і вхідний патрубок закривають пластмасовим ковпачком. Спринклери встановлюють на опорні деталі в камері для розпилювання у нормальному робочому положенні. Розчин хлориду натрію подають на спринклери через форсунки під тиском від 0,7 бар до 1,7 бар. Температуру в зоні розпилювання підтримують у межах (35 ± 2) °С. Сольовий розчин, який стікає з поверхонь спринклерів, треба збирати у відповідні місткості, і не повертати до резервуару для циркулювання.

Сольовий розчин збирають не менше ніж у двох точках у зоні розпилювання розчину, визначають витрати розчину і концентрацію солі у розчині. Для кожних 80 см³ зони розпилення треба забезпечувати витрати сольового розчину від 1 мл/год до 2 мл/год протягом періоду часу 16+0'25 год.

Тривалість впливу сольових парів на спринклери, які призначені для роботи у нормальному середовищі, повинна дорівнювати 10+0'25 діб. Якщо спринклери призначені для встановлення у середовищі, яке спричиняє корозію, то тривалість впливу повинна складати 30+0,²⁵ діб.

Далі спринклери вилучають із камери для розпилювання та сушать протягом 7+0’²⁵ діб, за температури не більше ніж 35 ° С та відносної вологості не більше ніж 70 %. Після сушіння проводять випробовування з перевіряння функціювання

спринклерів відповідно до Е.З.

К.4 Випробовування на стійкість до корозії під впливом вологого повітря

Для випробовування використовують п’ять спринклерів. Спринклери встановлюють у трубному колекторі, заповненому деіонізованою водою. Колектор у зборі зі спринклерами вміщують у закриту камеру, усередині якої підтримують температуру (95 ± 4) °С та відносну вологість (98 ± 2) %, для витримки протягом 90+о діб.

Після закінчення вказаного періоду часу спринклери знімають із колектора, проводять випробовування для перевіряння функціювання спринклерів відповідно до Е.З.

Примітка. За вибором постачальника, дозволено випробовування додаткових спринклерів для того, щоб раніше виявити ознаки можливої відмови спринклерів. Додаткові спринклери треба вилучити з камери через кожні (30 ± 1) діб та випробову­вати для перевіряння функціювання.

ДОДАТОК L
(обов'язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ З ВИЗНАЧАННЯ ЯКОСТІ ПОКРИВІВ СПРИНКЛЕРІВ

Примітка. Див. 4.13.

L.1 Випробовування з оцінювання ступеня випаровування матеріалу покриву

Для проведення випробовування зважують зразок, який містить (50 ± 5) см³ парафінового або бітумного матеріалу покриву, цей зразок вміщують у металевий або скляний циліндричний контейнер із плоским днищем, внутрішнім діаметром (55 ± 1) мм та висотою (35 ± 1) мм.

Контейнер, без кришки, встановлюють у нагрівальній печі, у якій забезпечується автоматичне регулювання температури та циркулювання повітря. Усередині печі підтримують температуру, яка на 16+20 °С нижче номінальної температури спрацьовування спринклера, але не нижче 50 °С.