Вага сталевої плити, на яку падає сталевий ящик, повинна бути не менше ніжу 10 разів більшою за вагу сталевого ящика. Це досягають прикріпленням опорної плити до жорсткої монолітної підлоги болтами.
Фільтри-саморятівники укладають на бік в ящик (К) так, щоб вони не торкалися один одного під час випробувань та була забезпечена можливість переміщення як на 6 мм по горизонталі, так і вільного переміщення по вертикалі.
Кулачок устатковання впродовж випробовування повинен обертатися зі швидкістю (80—100) об/хв і здійснити загалом 50000 обертів. Фільтри-саморятівники випробовують у тому стані, в якому їх доставлено, разом з футляром для носіння І герметичним пакованиям.
Випробовування грубим поводженням
Випробовують три фільтри-саморятівники.
Використовуваний для цього випробовування бетонозмішувач11 повинен мати такі параметри:
діаметр корзини приблизно 70 см;
глибина корзини 70 см;
мати два внутрішніх ножі висотою приблизно 17 см від дна;
забезпечувати швидкість обертання приблизно 25 обертів за хвилину.
Три фільтри-саморятівники у тому стані, у якому їх доставлено, розміщують та тримають у бетонозмішувачі доти, доки він не зробить 800 обертів.
Примітка. Може виникнути необхідність у захисті замкового пристрою для попередження випадкового відкривання під час випробувань.
Температурне витримування
Випробовують вісім фільтрів-саморятівників. Під час підземного евакуаційного випробовування (необов’язкове випробовування) додатково випробовують два зразки.
Фільтри-саморятівники витримують у такій послідовності:
витримують протягом 72 год в атмосфері за температури повітря (70 ± 3) °С і відносною вологістю менше ніж 20 %;
витримують протягом 72 год в атмосфері за температури повітря (70 ± 3)°С і відносною вологістю від 95 % до100 %;
витримують протягом 24 год за температури повітря (-30 ± 3) °С.
Практичні випробування експлуатаційних параметрів
Евакуаційне випробовування
Загальні положення
Евакуаційне випробування проводять у випробовувальній лабораторії з 4 пристроями і з залученням 4 випробовувачів.
Евакуаційне підземне випробовування (необов’язкове випробовування) проводять з 4 пристроями і з залученням 4 випробовувачів.
У ході евакуаційних випробувань, під час яких користувач використовує фільтр-саморятівник в умовах, які передбачають під час евакуації але за відсутністю монооксида вуглецю в навколишньому повітрі, встановлюють, чи працює апарат задовільно. Під час рятувальних випробувань випробовувані виконують роботи різного ступеня навантаження.
Перед проведенням випробувань випробовувачів інструктують відповідно до інструкцій виробника, як правильно відкривати і вдягати фільтр-саморятівник.
Під час випробовування випробовувана повинен супроводжувати помічник.
Перед проведенням випробувань до звіту вносять таку інформацію:
ім’я;
вік;
зріст;
вага.
Масу готового до використання фільтрувального пристрою вносять до звіту разом з температурою і відносною вологістю повітря у різних точках маршруту випробовування.
Під час випробовування до звіту вносять таку інформацію: вправи і тривалість вправ. Під час випробовування випробовувач суб’єктивно оцінює фільтр-саморятівник і після випробування до звіту вносять такі зауваження щодо:
конструкції;
матеріалів;
сумісності зі шкірою;
підвісної системи;
п Інформація може бути отримана в Секретаріаті CEN/TC 79.
поводження;
лицевої частини;
слинозбірника.
Випробовувані пристрої
В евакуаційному випробовуванні використовують тільки такі пристрої, які пройшли лабораторні випробування.
Випробовувані
Пристрої носять випробовувані, які пройшли медичний огляд і визнані придатними для проведення випробовувальних процедур.
Евакуаційне випробовування у випробовувальній лабораторії
Випробування проводять у випробовувальній лабораторії.
Випробування проводять за температури навколишнього повітря від 20 °С до ЗО °С і нормальної відносної вологості. Навколишня атмосфера повинна бути вільною від диму. Рух повітря повинен бути незначним.
Вправи переривають у разі досягнення мінімального часу захисної дії, визначеного лабораторними випробуваннями, або у випадку нездатності випробовувана продовжувати подальші випробування.
Експлуатаційні випробування поділяють на послідовні комплекси (вправи 7, 9, 13 і 8 згідно з EN 13274-2). Протягом виконання кожного з цих комплексів випробовувач виконує такі вправи:
рух протягом 1 хв по біговій доріжці зі швидкістю 8,0 км/год (загальна відстань 133 м) — вправа 7;
рух протягом 4 хв по біговій доріжці зі швидкістю 4,0 км/год (загальна відстань 267 м) — вправа 9;
рух протягом 23 хв по випробовувальній галереї — вправа 13.
Вправи у випробовувальній галереї охоплюють рух по горизонтальним і висхідним шляхам різної висоти і підіймання по драбині висотою 15 м зі швидкістю приблизно 10 м/хв. У разі використання драбини фіксованої довжини може бути необхідним виконання кількаразового підіймання та спуску для досягнення загальної висоти підйому в 15 м.
рух протягом 2 хв по біговій доріжці зі швидкістю 2,4 км/год (загальна відстань 80 м), 20 % руху в зігнутому положенні — вправа 8.
Кількість виконуваних комплексів вправ залежить від класу пристрою.
Евакуаційне випробовування під землею (необов’язкове випробовування)
Фільтри-саморятівники, які використовують у гірничодобувній промисловості додатково випробовують під землею. Якщо ці випробування неможливо виконати під землею, їх виконують у випробовувальній галереї.
Загальна тривалість випробовування для усіх вправ повинна відповідати мінімальному часу захисної дії згідно з класом, вказаним в таблиці 1. Усі вказані вправи здійснюють не менше ніж один раз.
Опис вправ
Пересування по штреку, нахил приблизно 13,5°
Пересування по штреку висотою не більше ніж 1 м
Те саме з нахилом приблизно 13,5°
Сходження по стволу шахти
Тривалість у відсотках
від мінімального часу захисної дії
фільтра-саморятівника
підіймання 25
спуск 25
горизонтальне 20
підіймання 10
спуск 10
вертикальне 10
Послідовність різних частин вправи може бути змінено з огляду на їх прийнятність. Для різних комплексів вправ не обов'язкова чітка послідовність.
Випробовування транспортуванням
Випробовують загалом 20 пристроїв: 10 пристроїв переносить користувач і 10 пристроїв перевозять на транспортних засобах.
Випробовувальна лабораторія має передати фільтри-саморятівники обраній шахті для проведення випробувань. Випробування транспортуванням потрібно проводити під землею, найкраще на глибині не менше ніж 500 м і воно має охоплювати різні роботи, виконувані користувачем.
Візуальне оглядання транспортованих фільтрів-саморятівників виконують щоденно на шахті не менше одного разу на місяць — випробовувальною лабораторією. Будь-яку подію або поточний ремонт потрібно реєструвати із зазначенням дати і серійного номера пристрою.
Пристрій повинна переносити особа або його транспортують на машинах або механізмах протягом 120 змін. Типовими користувачами повинні бути водії машин, робітники вибою, робітники головного штреку, інспектори і обслуговувальний персонал. Фільтри-саморятівники, які переносять користувачі, потрібно носити протягом усієї зміни.
Умови навколишнього середовища під час випробувань, такі як температура, відносна вологість, глибина, умови носіння на особі І на машинах, повинні бути описані так, щоб інші випробовувальні лабораторії могли перевірити і оцінити результати випробування.
Технічне обслуговування пристроїв потрібно проводити згідно з вказівками виробника. Пристрої, які отримали незвичайні пошкодження, відокремлюють і вилучають з подальших випробовувань. Такі пристрої передають випробовувальній лабораторії і по можливості повідомляють причину пошкоджень.
Після завершення випробувань опитують залучених до випробувань осіб. їхні зауваження бере до уваги випробовувальна лабораторія для остаточного оцінювання фільтра-саморятівника.
Після 120 змін фільтри-саморятівники перевіряють у випробовувальній лабораторії:
вилучають пристрої, які отримали незвичайні пошкодження;
|
Розділ |
Кількість зразків |
|
7.3 |
Усі |
|
7.6.1 і 7.6.3 |
2 |
|
7.6.2 |
2 |
|
7.6.7 |
2 |
|
7.5.1.4 |
2 |
|
7.5.1.5 (необов’язкове випробовування) |
(2) |
в
Таблиця 3 — Випробовування пристроїв після закінчення випробування транспортуванням
ипадково відібрані Із решти зразки випробовують згідно з таблицею 3. В кожному випробовуванні використовують однакову кількість зразків, які переносила особа і транспортували на машинах або механізмах.Пристрої, які попередньо вилучені через незвичайні пошкодження, в подальшому детально перевіряють. Результати перевірення бере до уваги випробовувальна лабораторія під час остаточного оцінювання фільтрів-саморятівників.
7.6 Лабораторне випробовування
Захист від монооксиду вуглецю
Випробовують загалом 8 фільтрувальних пристроїв. Якщо необхідно випробувати фільтрувальний пристрій після випробування грубим поводженням (необов’язкове випробовування), додатково випробовують два фільтрувальні пристрої.
Схематичну будову необхідного для проведення цього випробування устатковання показано на рисунках 1 і 5. Устатковання складається головним чином із дихальної машини з соленоїдними клапанами, керованими дихальною машиною, зволожувачів, випробовувальної камери, з’єднувача, витратомірів для повітря і монооксиду вуглецю, витяжного пристрою, отворів для відбирання проб, аналізатора вмісту монооксиду вуглецю І вимірювачів тиску І температури.
Конструкція з’єднувача (рисунки 2—4 і 6) може бути Іншою, але отвори для відбирання проб і місця вимірювання повинні бути відтворені детально.
Фільтр-саморятівник випробовують із залученням випробовувального устатковання з використанням дихальної машини, параметри якої перед проведенням випробовування регулюють відповідно до таблиці 4.
Для випробувань фільтрувальний пристрій приєднують через придатний адаптер. Умови випробувань визначені в таблиці 5.
Таблиця 4 — Параметри дихальної машини
|
Тип |
Об’єм легеневої вентиляції за 23 °С і 1 бар |
||
|
л/хв |
цикли/хв |
л/хід |
|
|
А |
ЗО |
20 |
1.5 |
|
В |
40 |
20 |
2.0 |
Таблиця 5 — Умови випробовування
|
Умови випробовування |
Одиниця вимірювання |
Тип А |
Тип В |
|
Сталий потік випробовувального повітря |
л/хв |
1100 |
>120 |
|
Температура видихуваного повітря |
°С |
37 ±0,5 |
37 ±0,5 |
|
Відносна вологість видихуваного повітря |
% |
Від 95 до 100 |
Від 95 до 100 |
|
Вміст парів води у випробовувальній камері |
г/м3 |
20.7 |
27,0 |
|
Температура випробовувального повітря |
°С |
25 ±1 |
28 ±1 |
|
Концентрація монооксиду вуглецю |
% (об’ємна частка) |
0,25 |
0,25 |
Сталий потік випробовувального повітря подають у випробовувальну камеру. Випробовувальна атмосфера і видихуване повітря зволожують за допомогою використання придатних зволожувачів. Монооксид вуглецю подають у випробовувальну камеру через регулювальний вентиль і витратомір. Концентрацію монооксиду вуглецю у випробовувальній камері безперервно вимірюють і реєструють біля місця входу повітря до фільтрувального пристрою.
Температуру видихуваного повітря перевіряють в місці для вимірювання температури в з’єднувальному вузлі і відрегульовують перед початком випробування. Вміст парів води у випробовувальній атмосфері в камері безперервно контролюють біля місця входу повітря до фільтрувального пристрою.
Примітка. Необхідно брати до уваги, що на атмосферу випробовувальної камери може впливати випробовуваний фільтрувальний пристрій.
Загальний шкідливий простір шляхів проходження газу (за винятком шляхів дихальної машини) через випробовувальне устатковання не повинен перевищувати 2000 мл.
Температуру вдихуваного повітря вимірюють, як це визначено на рисунку 3, за допомогою термопари, що швидко реагує (наприклад, термолровід NiCr-Ni діаметром 0,2 мм).
Температуру пароутворення вдихуваного повітря вимірюють у точці, позначеній на рисунках 2 або 5. Придатний метод для вимірювання температури вологої кульки термометра вдихуваного повітря надано в додатку В.
Опір диханню, температуру вологої і сухої кульки термометра для вдихуваного повітря, проникання монооксиду вуглецю (мл/м3 і мл) безперервно вимірюють і реєструють.
