Страница 2: ДСТУ IEC 60073:2005. Основні принципи та правила з безпеки щодо інтерфейсу «людина-машина», маркування та позначання. Принципи кодування індикаторів та органів керування (61316)

Набір умовних знаків та функційних керівних послідовностей, який передають як логічний об’єкт від відправника до одержувача та у якому порядок умовних знаків визначає відправник. (IEV 721-09-01)

4 ПРАВИЛА КОДУВАННЯ

Правила кодування треба встановлювати на початковій стадії проектування, і вони повинні відповідати тим, які використовують для іншого обладнання в межах одного заводу або процесу.

Вибір певного коду буде залежати від завдань, поставлених перед персоналом, та відпові­дних умов праці, в яких ці завдання будуть розв’язувати.

Рекомендовано застосовувати один або більше нижчезазначених засобів кодування:

Візуальні коди:

• за кольором;

• за формою;

• за положенням;

• за зміною характеристик у часі (миготіння).

Звукові коди:

• за типом звуку;

• за чистотою тону;

• за зміною характеристик у часі.

Тактильні коди:

• за формою;

• за силою;

• за вібрацією;

• за положенням;

• за зміною характеристик у часі.

Приклади цих засобів керування наведено в таблиці 1.

Значення обраних кодів повинно бути ясним та недвозначним і повинно бути поясненим у відповідній документації на обладнання та/або установку.

Таблиця 1 — Засоби кодування

Кінець таблиці 1

Колір та зміна елементів у часі (миготіння) є найефективнішими візуальними засобами для того, щоб привернути увагу. Отже, ці коди повинні мати відповідні значення: кольори — для на­дання пріоритету, миготіння — для привернення уваги.

Якщо операторами працюють люди з недоліками сприймання кольорів, не рекомендовано, щоб колір був єдиним засобом кодування.

Якщо значення кольору пов’язано з безпекою людей або довкілля (див. 4.2.1.1), треба за­безпечувати додаткові засоби кодування.

Якщо за певних умов неможливе використання кольорів, повинні бути забезпечені коди, альтернативні до кольорів (див. 4.2.2 та нижченаведені пункти розділу 4).

Примітка. «Код, додатковий до іншого» означає «в доповнення до» (наприклад форма на додаток до кольору). «Аль­тернативний код» означає «замість» (наприклад форма замість кольору).

Спеціальні значення надають окремим кольорам (див. таблицю 2), і ці кольори повинні бути легко розпізнаваними та відрізнятися від кольору тла та інших кольорів. Певні кольори повинні бути призначені для використання з метою безпеки.

Для більшої зрозумілості рекомендовано, щоб кількість використовуваних кольорів була зве­дена у практиці до мінімуму.

У цьому стандарті розглядають індикатори й органи керування, які мають тільки нижчезаз- начені кольори:

ЧЕРВОНИЙ, ЖОВТИЙ, ЗЕЛЕНИЙ, СИНІЙ, ЧОРНИЙ, СІРИЙ, БІЛИЙ.

Примітка 1. Чорний колір також використовують для індикаторів, наприклад для символів на відеотерміналах або механічних індикаторах.

Примітка 2. Можна використовувати додаткові кольори (у разі окремих вимог), але їх значення не наведені в цьому стандарті.

На додаток до тону як першого виду кодування кольором, може бути надана ширша інфор­мація про певний колір за допомогою насиченості, яскравості або контрастності.

Коли колір є єдиним засобом кодування, координати чітко визначеного кольору не повинні виходити за рекомендовані обмеження протягом очікуваного циклу роботи індикаторів і органів керування за окремо визначених умов роботи.

Точні визначення див.:

• для кольорів поверхонь: ISO 3864

• для випромінюваного світла: видання СІЕ № 2-2

Примітка 3. На сприймання кольору впливає поєднання випромінюваного світла, якщо воно є (наприклад, сигнальне світло), і навколишнього (освітлення робочого місця).

Примітка 4. Сірий колір не визначено в ISO 3864.

Загальні правила вибору значень кольорів для показу інформації наведені в таблиці 2.

Таблиця 2 — Значення кольорів. Загальні правила

Якщо індикатори, які підключені паралельно, встановлені в таких місцях, де одне й те саме джерело інформації може мати різні значення, то для таких індикаторів можна використовувати різні кольори (див. додаток В).

Газоразрядні лампи та жовті СВД можна використовувати для білого кольору, якщо це не заплутає оператора.

Якщо СВД використовують для двох — з білого, жовтого чи зеленого кольору одночасно — на одному робочому місці, треба бути дуже обережним, щоб їх не переплутати.

Колір, який повинен відображати індикатор, треба обирати з урахуванням інформації, яка має бути донесена. Значення кольорів повинні надаватися за такими пріоритетами:

• безпека людей або довкілля;

• стан процесу;

• стан обладнання.

Який з цих критеріїв буде застосовано для вибору кодування кольором, має бути вирішено чітко і недвозначно згідно зі значеннями, наведеними в таблицях 6—8, так, щоб не було плутанини.

Кольори, які використовують для передавання інформації відповідно до сфери застосуван­ня цього стандарту, повинні бути визначені згідно з 4.2.1, а їхні значення — згідно з 4.2.1.1.

Кольори повинні достатньо контрастувати із сусідніми кольорами та загальним тлом дисплея.

Значення, надаване кожному кольору, треба однаково застосовувати для комплексу дисп­леїв, а також пов’язаних з ними приладів, засобів контрольної та попереджувальної індикації.

Якщо значення пов’язані з безпекою, кольори повинні бути яскравими, насиченими та кон­трастними.

Для інформації другорядної важливості кольори можуть бути неяскравими та ненасиченими.

Якщо контраст необхідний для безпеки, наприклад між індикатором або органом керуван­ня та поверхнею монтажу, то колір повинен відповідати вимогам ISO 3864. Проте контрастним кольором для червоного органу керування аварійною зупинкою може бути жовтий.

Примітка. IEC 60204-1 [1] наводить приклад для органів керування пристроїв аварійної зупинки.

Візуальні коди з використанням форми та/або положення можуть бути застосовані:

1. як головний код;

2. як додатковий код до головного коду, наприклад форма на додаток до кольорів для за­побігання помилок, які можуть зробити люди з дефектами сприймання кольорів.

Значення надають характерним формам (див. таблицю 3).Таблиця 3 — Значення форм. Загальні правила

Примітка. Стан процесу або обладнання повинні кодуватися символами згідно з ІЕС 60417, ІЕС 60617 та ISO 7000.

” Контур треба проводити товстою лінією тільки у разі використання, пов’язаного з безпекою.

Кодування за положенням, головним чином, застосовують для показу стану процесу або обладнання (див. ІЕС 60447).

Рекомендовано застосовувати літерні та графічні символи (наприклад, на основі ІЕС 60027, ІЕС 60417, ІЕС 60617, або ISO 7000), доповнені, наприклад, текстурним рисунком, щоб показу­вати стан відповідного обладнання (див. таблицю 8).

Якщо форма є єдиним засобом кодування, розмір форми та контраст із тлом повинні бути достатніми для чітко визначеного застосування.

Примітка. Спеціальна інформація може бути передана за допомогою графічного символу в знакові.

Якщо значення форми пов’язане з безпекою людей або довкілля, треба забезпечувати до­даткові засоби кодування.

Постійне безперервне світло використовують для надання інформації. Зміну характеристик можна використовувати, щоб привернути увагу, особливо додатково наголосити, щоб, наприклад:

1. спонукати до негайної дії (див. примітку);

2. показати невідповідність між потрібним та дійсним станом відповідного обладнання;

3. показати зміну стану (миготіння протягом перехідного періоду).

Примітка. Після того, як оператор реагує на сигнал, миготіння закінчується.

Розрізняють дві частоти миготіння — f1 та f2. Найважливішу інформацію треба асоціювати з найвищою частотою миготіння, яку використовують у відповідному випадку (наприклад, f2: подається тривога; f 1: причина тривоги усунута).

Для частот миготіння дозволяють нижченаведені діапазони:

• И: повільне миготіння, 0,4 Гц — 08 Гц (24 — 48 спалахів за хвилину);

• f2: нормальне миготіння, 1,4 Гц — 2,8 Гц (84 — 68 спалахів за хвилину).

Якщо використовують тільки одну частоту миготіння, такою частотою повинна бути частота f2.

Співвідношення f1:f2 частот миготіння повинно бути постійним для кожного застосування і повинно бути не менше ніж 1:2,5, але не перевищувати 1:5. Рекомендовано співвідношення 1:4 (наприклад частоти 0,5 Гц та 2 Гц).

Рекомендовано, щоб співвідношення ІМПУЛЬС:ПАУЗА було близько 1:1; час, протягом яко­го світло увімкнене, повинен майже дорівнювати часу, протягом якого світло вимкнене. Для f1 ІМПУЛЬС може бути довший ПАУЗИ; для f2 ІМПУЛЬС може бути коротший за ПАУЗУ. Однак, для f1 співвідношення ІМПУЛЬС:ПАУЗА, яке становить 2:1, та для f2 співвідношення ІМПУЛЬС:ПАУ- ЗА, яке становить 1:2, не можна перевищувати.

Примітка. Щодо рядків тексту, які миготять, рекомендовано зробити так, щоб миготіло поле тла, а не рядки тексту. Якщо це неможливо зробити, рекомендовано, щоб час увімкнення тривав удвічі довше часу вимкнення.

Звукові коди можна використовувати, якщо:

• необхідно привернути увагу оператора;

• інформація для кодування коротка, проста й тимчасова;

• інформація вимагає негайного або обмеженого часом реагування;

• застосування візуальних кодів обмежено;

• критичність ситуації робить необхідною додаткову інформацію.

Звуковий сигнал може складатися з чистих або складних тонів, шумів або усного повідом­лення. Звуковий сигнал повинен позначати початок та тривалість небезпечної ситуації або по­переджувати про неминучу небезпеку.

Оператор і люди, яким загрожує небезпека і які перебувають в зоні приймання сигналу, а також в умовах навколишнього шуму, повинні добре сприймати на слух та швидко визначати звукові сигнали. Ці сигнали треба чітко відрізняти від сигналу аварійної евакуації (див. ISO 8201).