---

• ± 5 % для довжини гальмівного шляху;

• ± 0,2 км/год для початкової швидкості гальмування;

• ± 4 % сповільнення чи прискорення.

Ефективність гальмівних систем вагона контролюють у такому порядку:

• визначають ефективність службового гальмування;

• визначають ефективність екстреного гальмування;

• визначають ефективність стоянкового гальмування.

У разі перевищення нормативного значення гальмівного шляху під час гальмування зі швидкості початку гальмування 20 км/год, треба виконати гальмування зі швидкості 40 км/год.

Вимоги до ефективності службового чи екстреного гальмування вважають дотриманими, якщо хоча б один раз фактичне значення гальмівного шляху не перевищило нормативне значення.

Режим стоянкового гальмування перевіряють гальмуванням вагона тільки стоянковою системою гальмування.

Контролювання стоянкового гальмування виконують зі швидкості початку гальмування від 15 км/год до 25 км/год.

Значення ухилу /%, у відсотках, на якому вагон будуть утримувати нерухомим обчислюють за формулою: де /И, — маса вагона без пасажирів, кг;

М₂— маса вагона з максимальною кількістю пасажирів, кг;

д — прискорення вільного падіння, м/с²;

J — сповільнення вагона під час гальмування стоянковою гальмівною системою, м/с².

Розрахункові та експериментальні значення гальмівного шляху та ухилу округлюють до цілого числа.

Під час випробовування склоочисників з електричним урухомником повинні бути увімкнені фари дальнього світла.

Вимоги до склоочисників вважають дотриманими, якщо:

• різниця між унормованими і фактичними значеннями кількості подвійних проходів не більше ніж два проходи;

• загальна ширина неочищених смуг скла становить не більше ніж 10 % від довжини щітки скло­очисника.

• кут розмаху щіток по мокрому склу має бути не менше, ніж передбачений в НЕк.

Відсоток площі перерізу шунта, яка має пошкодження, обчислюють за формулою:

s = —100, (2)

А/

де s — відсоток площі ушкодженого шунта,

п — кількість ушкоджених жил шунта,

Л/ — загальна кількість жил у шунті.

Вимогу щодо неушкодженої площі шунтів уземлення складових частин вагона вважають дотри­маною, якщо площа ушкодження не перевищує 25 %.

ЗВТ для вимірювання шуму встановлюють на відстані (7,5 ± 0,2) м від осі колії на висоті (1,6 ± 0,1) м над головкою рейки.

ЗВТ для вимірювання шуму — згідно з ГОСТ 17187.

Правила обробляння результатів вимірювання — згідно з ГОСТ 26918.

Температуру вимірюють:

• через ЗО хв від початку руху вагона, за швидкості (25 ± 5) км/год;

• на висоті (1,2 ± 0,1) м над рівнем підлоги, не менше ніжу чотирьох точках, рівномірно розта­шованих на поздовжній осі кожної секції пасажирського салону;

• біля сидіння водія на висоті (1,2 ± 0,1) м над рівнем підлоги відділення водія.

Вимоги до системи опалювання в пасажирському салоні вважають дотриманими, якщо після роз­рахунку середнього значення температури, отриманої за результатами вимірювання в пасажирському салоні та одноразового вимірювання у відділені водія, дотримана така умова:

71 - 72 > 73 - 74, (3)

де 71 —температура в пасажирському салоні чи відділенні водія, отримана за результатами вимі­рювання, °С;

72. —температура зовні трамвайного вагона під час виконання контролювання, °С;

73. — унормоване значення температури в пасажирському салоні чи відділенні водія, °С;

74. — унормоване значення температури зовні трамвайного вагона, для якого встановлено унор­моване значення температури в пасажирському салоні чи відділенні водія, °С.

Освітленість у пасажирському салоні та відділенні водія вагона, що перебував в експлуатуванні за межами України, вимірюють у точках розташованих:

• на поздовжній осі пасажирського салону на відстані (1 ± 0,05) м одна від одної;

• на висоті (0,86 ± 0,05) м над рівнем підлоги.

Для вимірювання освітленості застосовують ЗВТ, що має похибку вимірювань не більше ніж 10 %.

Систему аварійного освітлення вважають працездатною, якщо кожен із пристроїв освітлення, що входить до її складу, освітлює поверхню, зазначену в НЕк.

Шум у пасажирському салоні вимірюють над кожним візком вагона, над точкою його кріплення до кузова, на висоті (1,2 ±0,1) м над рівнем підлоги.

Шум у відділені водія вимірюють біля сидіння водія зі сторони дверей на висоті (1,2 ± 0,1) м над рівнем підлоги.

ЗВТ, що застосовують для вимірювання шуму — згідно з ГОСТ 17187.

Методи обробляння результатів вимірювання — згідно з ДСТУ ГОСТ 23941 або ДСТУ ГОСТ 30691.

Рівень вібрації у пасажирському салоні вимірюють над кожним візком вагона в точці його кріплен­ня до кузова, а у відділенні водія — на сидінні.

Вимірювання рівня вібрації та обробляння результатів — згідно з ГОСТ ИСО 8002.

Під час контролювання дозволено використовувати ДСТУ UIC 513 і ДСТУ ISO 10056 для заліз­ничного транспорту.

6.6 Контролювання вимог щодо безпеки елементів конструкції

Органолептичним методом контролюють ізолятори, кріплення основи струмоприймача, пристрій, що дає змогу водію від’єднувати струмоприймач від контактної мережі та фіксувати його в цьому по­ложенні.

Локальний знос поверхні контактної вставки контролюють безпосереднім вимірюванням її товщи­ни в усіх місцях, які визначені візуально як такі, що мають найменшу товщину h у міліметрах відповід­но до рисунка 2. Додатково вимірюють значення товщини /7І у міліметрах на відстані приблизно 8 мм справа та зліва від точки вимірювання.

Рисунок 2 — Фрагмент локального зносу контактної вставки струмоприймача

Величину h, ЛІ, у міліметрах, відповідно до рисунка 2 вимірюють штангенциркулем із подальшим обчислюванням за формулою:

А = /■/ — /?, (4)

де А — величина зносу, мм;

Н —унормоване значення товщини контактної вставки струмоприймача, мм;

h — фактичне значення товщини контактної вставки струмоприймача в точці її вимірювання, мм.

Вимірюють штангенциркулем згідно з ДСТУ ГОСТ 166 під час перебування вагона на оглядовій канаві, де вимкнена напруга в контактній мережі.

Вимогу щодо локального зносу поверхні контактної вставки струмоприймача вважають дотрима­ною, якщо значення різниці величин А не більше ніж 3 мм за умови, що Ъ1 - h < 3.

Вимогу щодо товщини контактної вставки струмоприймача вважають дотриманою, якщо середнє значення зносу А_ср, розраховане за результатами вимірювань відповідно до рисунка 2 не менше ніж у десяти рівномірно розташованих точках контактної вставки, не перевищує величину А-,, що її обчис­люють за формулою:

М = Н-т, (5)

де /71 —допустима товщина контактної вставки струмоприймача, мм;

А-, —допустима величина зносу, мм.

Зусилля натискання струмоприймача на контактний провід контролюють динамометром, який безпосередньо під’єднують до верхньої чи нижньої середньої частини контактної вставки струмоприй­мача. За результат контролювання приймають середнє значення не менше ніж шести натискань стру­моприймача на контактний провід, підвівши його до контрольної точки, зазначеної в НЕк.

Значення зусилля натискання струмоприймача фіксують у той момент, коли контактна вставка починає торкатися контактного проводу під час руху струмоприймача знизу вверх.

Вимоги до зусилля натискання струмоприймача на контактний провід вважають дотриманими, якщо отримане середнє значення за результатами не менше ніж трьох вимірювань не перевищує за­значене в НЕк вагона.

Для виконання вимірювання застосовують динамометр — згідно з ДСТУ ГОСТ 13837.

У разі застосування іншого ЗВТ для вимірювання зусилля натискання струмоприймача на контак­тний провід, він повинен мати похибку не більшу ніжу динамометра, а порядок виконання вимірювань та оцінювання результатів — згідно з НЕк такого ЗВТ.

Контролювання зносу мотузки урухомника струмоприймача виконують, безпосередньо підраху­вавши кількості окремих пошкоджених ниток мотузки.

Відсоток пошкодженої площі мотузки обчислюють за формулою:

Ли

s< =—100,

^N' (6)

де S-! —відсоток ушкодженої площі мотузки;

Л-! — кількість ушкоджених ниток у мотузці;

А/-, —загальна кількість ниток у мотузці.

Вимогу щодо зносу мотузки важать дотриманою, якщо розрахована площа s-, не перевищує 20 %.

Розгін та гальмування вагона виконують на максимальній уставці струму.

Акумуляторну батарею вважають працездатною, якщо протягом не менше ніж 3 хв величина на­пруги у низьковольтних колах не менше ніж 19 В за умови увімкнених рейкових гальм та вимкненого джерела живлення, що споживає електричну енергію від контактної мережі.

Напругу на виході джерел живлення вимірюють приладом, встановленим на пульті водія, або вольтметром. Вольтметр — згідно з ДСТУ 3744 або ГОСТ 22261.

ДОДАТОК А
(довідковий)
ФОРМА ПРОТОКОЛУ КОНТРОЛЮВАННЯ

Протокол контролювання вагона на відповідність експлуатаційним вимогам безпеки

назва організації/підприємства, що виконує контролювання

Ідентифікаційні дані вагона:

Марка вагона ;

Категорія Номер вагона ;

VIN (номер кузова, рами, візка) ;

Рік виготовлення Пробіг (покази спідометра) , Власник вагона ; Контролювання виконують за пунктами ДСТУ 7775:2015 ;

За методикою (методиками)

Засоби вимірювальної техніки, випробувальне устатковання та споруди

Р

наводять результати контролювання,

езультати контролювання

конкретні числові значення параметрів, які підлягають вимірюванню,

висновок щодо відповідності чи невідповідності технічного стану вагона вимогам ДСТУ 7775:2015

Дата проведення контролювання

Підписи осіб, що проводили контролювання: