Страница 2: ДСТУ 8542:2015. Геотекстиль та віднесені до геотекстилю вироби. Метод визначення повзучості під час розтягування та міцності на розрив у разі повзучості (61264)

Схему комплекту устатковання наведено на рисунках 3 і 4.

Прилад повинен мати механізм затискання зразка без проковзування, систему прикладання розрахункового навантаження й систему, здатну фіксувати розмір за довжиною протягом часу.

Затискачі мають бути достатньо широкими, щоб утримувати зразок міцно за всією шириною. Затискачі мають утримувати зразок без проковзування й не спричиняти місцевого пошкодження зразка, що може також спричинити руйнування зразка в затискачах.

Затискачі необхідно прикріпити до системи навантаження так, щоб навантаження було при­кладено до зразка без будь-якого ексцентриситету, тобто з використанням універсального шарніра або сферичної опори.

Навантажувальна рамка має бути достатньо жорсткою, щоб підтримувати навантаження без помітної деформації.

Навантажувальна рамка має бути ізольована від коливань щодо зовнішніх джерел.

На навантажувальну рамку не повинно впливати руйнування інших зразків у рамці, у суміжних рамках або будь-яких інших засобів.

У разі визначення повзучості під час розтягування навантаження має бути постійним у межах ± 1 %.

У разі визначення повзучості під час розтягування можна використовувати вантажі, які діють безпосередньо або через систему важелів, або за допомогою механічних, гідравлічних чи пневма­тичних систем. Систему навантаження має бути відкалібровано перед кожним випробовуванням, щоб забезпечити необхідне навантаження, прикладене до зразка.

Примітка. Особливу увагу необхідно приділити навантаженню в разі повзучості під час розтягування. Воно має бути постійним у разі використання системи навантаження, наприклад, рівновага системи важелів має бути постійною для того, щоб забезпечити повзучість від навантаження в межах визначеної точності.

Система навантаження має бути придатна до прикладання попереднього навантаження до зразка.

Система навантаження має навантажувати зразок рівномірно, щоб час повного прикладання навантаження не перевищував 60 с.

Зміну затискної довжини або деформацію вимірюють між двома паралельними лініями поперек повної ширини зразка чи між двома точками на центральній осі зразка в напрямку навантаження.

Зміну затискної довжини може бути виміряно будь-яким приладом, що забезпечує вимірювання з точністю до ± 0,1 % від розміру за довжиною; зазвичай використовують механічний, електричний чи оптичний спосіб вимірювання.

Примітка 1. Особливу увагу приділяють щодо гарантування відтворюваності показів і довготривалої стабільності приладу. Прилад може бути пов’язаний з безперервною системою зчитування чи реєстратором даних. Змінну довжину може бути виміряно в певних часових інтервалах згідно з 5.3.

Примітка 2. Ретельно відмічають характерні точки чи лінії на зразку, уникають будь-якого зміщення чи пошкодження про­тягом випробовування.

Навантажують кожний зразок, вибираючи один з вантажів, так щоб кожен зразок був наванта­жений з різним навантажувальним розривним зусиллям.

Маркером відмічають на зразках контрольні лінії або точки потрібної затискної довжини.

Створюють попереднє натягування і вимірюють затискну довжину з точністю до ± 0,1 %.

Збирають і встановлюють систему вимірювання деформації.

Визначають початкове видовження під час розтягування від навантаження (див. 5.3.3) у межах 60 с.

Початковим відліком часу для випробування є час прикладання до зразка повного наванта­ження в разі повзучості під час розтягування.

1. 1,2, 4, 8, 15, ЗО і 60 хв;

2. 2, 4, 8, 24, 50 і 100 год;

3. 7, 14, 21, і 42 дні (42 дні = 1008 год).

Як альтернативу можна використовувати безперервне вимірювання за умови, що перший показник беруть у межах 1 хв в разі виявлення повзучості під час розтягування від навантаження і остаточний показник — через 1000 год або пізніше від початку випробовування.

4. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРИВУ В РАЗІ ПОВЗУЧОСТІ

ПІД ЧАС РОЗТЯГУВАННЯ

Зразки піддають постійному статичному навантаженню за стандартних атмосферних умов.

Навантаження має бути рівномірно розподілено за шириною зразка.

Навантаження прикладають до моменту розриву зразка.

Час до моменту розриву визначають лічильником часу приладу, який зупиняють під час роз­риву зразка.

Схему зображення випробного устатковання з пристроєм для записування часу, але без си­стеми вимірювання деформації, наведено на рисунках 3 і 4.

Прилад має складатися з пристрою для затискання зразка без проковзування, системи на­вантаження та системи реєстрування часу розриву.

Затискачі мають бути достатньо широкими, щоб утримувати зразок міцно за всією шириною. Затискачі мають утримувати зразок без проковзування і не спричиняти місцевого пошкодження зразка, що може також спричинити руйнування зразка в затискачах.

Затискачі прикріплюють до системи навантаження так, щоб прикладене до зразка наванта­ження було без будь-якого ексцентриситету, тобто з використанням універсального шарніра (див. рисунок 4).

Навантажувальна рамка має бути достатньо жорсткою, щоб підтримувати навантаження без помітної деформації.

Навантажувальна рамка має бути ізольована від коливань щодо зовнішніх джерел.

На навантажувальну рамку не повинно впливати руйнування інших зразків у рамці, у суміжних рамках або будь-яких інших засобів.

У разі визначення повзучості під час розтягування навантаження має бути постійним у межах ± 1 %.

У разі визначення повзучості під час розтягування можна використовувати вантажі, які діють безпосередньо або через систему важелів, або за допомогою механічних, гідравлічних або пневма­тичних систем. Систему навантаження має бути відкалібровано перед кожним випробовуванням, щоб забезпечити необхідне навантаження, прикладене до зразка.

Примітка. Особливу увагу необхідно приділити навантаженню в разі повзучості під час розтягування Воно має бути постійним у разі використання системи навантаження, наприклад, рівновага системи важелів має бути постійною для того, щоб забезпечити повзучість від навантаження в межах визначеної точності.

Система навантаження має бути придатна до прикладання попереднього навантаження до зразка.

Система навантаження має завантажувати зразок рівномірно, щоб час повного прикладання навантаження не перевищував 60 с. '

Точність системи реєстрації часу має бути ± 1 %. Встановлюють систему на початковий відлік за яким буде прикладено повне навантаження повзучості під час розтягування і реєструють час, за яким відбувся розрив від повзучості під час розтягування.

Навантажують три зразки кожним з чотирьох відібраних рівнів навантаження, тобто переві­ряють загалом 12 зразків.

Примітка. Рекомендовано вибирати спочатку чотири логарифмічно однаково поділених за часом, наприклад 100 год, 500 год, 2000 год і 10 000 год. За можливості, оцінюють рівень навантаження, щоб виконати розрив за 100 год і провести пара­лельно три випробовування. За результатами оцінюють імовірне навантаження, що призведе до розриву за 500 год. Далі пере­ходять до інших рівнів навантаження.

Визначають початкове видовження під час розтягування від навантаження в межах 60 с.

Початковим відліком часу для випробування є час прикладання до зразка повного наванта­ження в разі повзучості під час розтягування.

4. 5. Реєструють час розриву в разі повзучості під час розтягування.

5. ОБЧИСЛЕННЯ (ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ТТШ)

Спосіб визначення ширини має важливе значення в разі використання зразків з технічно ти­повою шириною (ТТШ) менше ніж 200 мм із проб з грубим переплетінням або геоґраток. Кількість розтягувальних елементів на метр ширини визначають:

• кладуть зразок, за можливості повної ширини, на плоску поверхню і розгладжують будь-які зморшки і складки. Використовують зазвичай зразок довжиною не менше ніж 1,5 м. Вимірюють ширину, відповідну необхідній кількості розтягувальних елементів на один метр. Фактичну ширину вимірюють з точністю до міліметра. Для розрахунку кількості елементів, використовують кількість розтягувальних елементів на 1 м ширини з точністю до 0,1 одиниці. Реєструють кількість розтяг­нених елементів у зразку.

У разі використання зразків із тканою структурою, окремі розтягувальні елементи не є прак­тичними, і тому використовують технічно типову ширину (ТТШ) менше ніж 200 мм. Наступну про­цедуру потрібно проводити так:

• зразки геотекстилю готують шириною менше ніж 200 мм, але більше ніж 50 мм, застосову­ючи вимоги згідно з EN ISO 10319. Визначають граничну міцність і деформацію за максимального навантаження на зразках шириною 200 мм і зменшеної ширини — методом згідно з EN ISO 10319. Обчислюють граничну міцність і деформацію за максимальним навантаженням для обох випадків: для ширини 200 мм і для зменшеної ширини зразків.

Приклад 1

Геоґратка має 43 ребра чи розтягувальні елементи шириною 986 мм. Тому кількість роз­тягувальних елементів на метр ширини — 43,6.

Для випробування на розтягнення широкою смугою зразок має вісім розтягувальних елементів, що представляють номінальну ширину:

(8/43,6) • 1000 = 183,5 мм.

Середню міцність зразка було визначено: 10,8.кН/м із середньою деформацією за мак­симального навантаження 12,8 %, поперечне скорочення — 0 %.

Гранична міцність на метр ширини:

(1000/183,5) ■ 10,8 = 58,9 кН/м.

Зразок технічно типової ширини (ТТШ) з трьома розтягувальними елементами має ши­рину зразка:

(1000 • 3)/43,6 = 68,8 мм.

Середню граничну міцність 10 зразків технічно типової ширини (ТТШ) визначають як 4086 Н із середньою деформацією за максимального навантаження 13,4 %. Відповідно гранична міцність на одиницю ширини:

(43,6/3) ■ 4086 = 59.4 кН/м.

Гранична міцність для методу випробування на розтягнення широкою смугою і зразки технічно типової ширини (ТТШ) відрізняються менше ніж на 5 %, а деформація за макси­мального навантаження відрізняється менше ніж на 20 %, тому використання зразків технічно типової ширини (ТТШ) для випробування повзучості під час розтягування дозволено.

Приклад 2

Для ширини зразків 200 мм було визначено граничну міцність: 220,4 кН/м, деформація за максимального навантаження — 10,7 %.

Для ширини зразків 60 мм було визначено граничну міцність: 213,4 кН/м, деформація за максимального навантаження — 15,2 %.

Гранична міцність, виміряна із використанням зразків шириною 60 мм, перебуває в межах 5 % від міцності, виміряної з використанням зразка шириною 200 мм, але деформація за мак­симального навантаження, виміряна із використанням зразків шириною 60 мм, відрізняється більше ніж на 20 % від виміряної ширини зразка 200 мм. Тому використання зразків шириною 60 мм, таких як технічно типова ширина (ТТШ), не допустимо.

8 ПРОТОКОЛ ВИПРОБУВАННЯ

Протокол випробування має містити таке:

— для обох випробувань:

1. позначення цього стандарту;

2. ідентифікацію проби, дату відбирання;

3. умови навколишнього середовища;

4. дату початку та закінчення випробовування;

5. середню міцність для методу випробовування на розтягнення широкою смугою, деформацію(-ї) і поперечне скорочення зразків;

6. обґрунтування щодо використання технічно типової ширини (ТТШ) для випробовування на повзучість під час розтягування (якщо застосовують);