Смоли епоксидно-діанові неотверджені. Технічні умови

При встановленні повної непридатності до переробки : /п. 6,2/- відсутність епоксидного числа, смоли відправляють на термічне знешкоджування. При цьому повинні бути виконані вимоги санітарних правил И 3185-84.

СДК епіхлоргїдрину в атмосферному повітрі населених фактів - 0,2 мг/м⁸ у відповідності зі “Списком ЦЦК загрязняющих веществ в атмосферном воздухе населенных мест" .і 3036-84, п. 290.

У кожному конкретному випадку розроблюють комплекс природо­охоронних заходів у відповідності до наведених Санітарних правил з урахуванням специфіки і об’єму споживання.

2. ПРАВКА ЕРІЙ.ІАННЯ

   1. Еіюксидно-діанові смоли приймають партіями. Партією ра­хують кількість смоли однієї марки, виготовлену за одну техноло­гічну операцію чи за об?л?жений період часу, але не більше, нід

Юті супроводжену одним документом про якість. Емітувати потріб­но однорідні за якістю смоли. При транспортуванні смоли в цистер­нах за партію беруть кожну цистерну.

Довумзнт про якість повинен містити:

назву чи товарний знак підприемотва-виробника;

назву марки і коду ОКП омели;

номэр партії, кількість одиниць продукції в партії, масу вето;

дату виготовлення;

результати проведених випробувань чи підтвердження відповід­ності якості смоли вимогам, цього стандарту;

позначення даного стандарту.

Документ про якість смоли, що відправляють на експорт, по­винен відповідати вимогам замовлення наряду зовнішньоторгової організації.

Для перевірки відповідності якості епоксццно-діанових смол вимогам стандарту встановлюють приймально-здавальні, періодичні і типові випробування.

Приймально-здавальним випробуванням піддають кожну партію смоли за показниками пп. 1—5,7 /масова частка летких речовин/', 8-Ю табл. І і пп. 1—4,7 /масова частка летких речовин^ 8-Ю табл. 2.

Періодичні випробування проводять поквартальні за п. 6 і п. 7 /масова частка води/ табл. І ї п. 6 табл. 2.

Контроль смол за пп. 5, 7 /масова частка«епіхлоргідрину/ табл. 2 і п. 7 /масова частка епіхлоргідрину/ табл. Г проводять у типових випробуваних.

Типові випробування проводять при зміні технологічного цю- пібсз отримання, а також _жри заміні вихідної сировини.

Протоколи періодичних і типових випробувань подають спожива­чу на його запит.

Результати повторних випробувань розхюділяються ва всю Пар­тію.

2. 4. При отриманні незадовільних результатів випробувань, які проводять періодично, вщюбник проводить випробування кожної пар­тії до отримання позитивних результатів не менше, ніж на двох пар­тіях підряд.

3. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

   1. Відбирання проб проводиться за ГОСТ 9980.2.

   2. Зовнішній вигляд епоксидно-діанової смоли визначають ві­зуально. Смолу наливають у пробірку П2-2І-200 ХС за ГОСТ 25336; та проглядають її у проходячому світлі. Смоли марок ЕД-І6Е, ЕД-І6, ЕД-І4, ЕД-І2, ЕД-IO, ЕД-8, ЕД-8п, ЕД-7п попередньо нагрівають у термошафі при температурі І00-І20°С та наливають у пробірку. Про­бірку зі смолою витримують на бані з рідким середовищем чи в тер- мошафі при температурі І00-І20°С для виведення бульбашок повітря, які заважають визначенню. Потім пробірку охолоджують до кімнатної температури та оглядають у проходячому світлі.

   3. Визначення кольору за залізо-кобадьтовою шкалою /літала Гарднера/ проводять за ГОСТ 19266.. Тверді смоли аналізують у ви­гляді розчину в діоксані /ТОСТ 10455/ з масовою часткою. 30%.

      1. Колір едоксидно-діанових смол за залізо-кобальтовою шкалою мокна визначати слідуючим чином:

         1. Апаратура, реактиви

Пробірки П2 21-200 ХС за ГОСТ 25336, ампули із пробірок П2 21-200 ХС.

Піпетки 4-І32/-І.2; 6-І/2/-5.І0.25 та 2-І/2/-50 за ГОСТ 20292.

Колба 2-100-2 за ГОСТ 1770.

Колба 1^-1-100-29/32 ТС за ГОСТ 25336.

Штативи до пробірок та ампул.

Кислота ооляна за ГОСТ 3118, ч.д.а.

Залізо хлорне за ГОСТ 4147, ч.Д.а.

Кобальт хлористий за ГОСТ 4525, ч.д.а.

Діоксан /окис діетилену/ за ТОСТ 10455, ч.

Вода дистильована за ТОСТ 6709.

Розчин соляної кислоти/1:17/готують, змішуючи об’єм концент­рованої соляної кислоти густиною 1,19 г/см³ із 17 об’ємами води.

Возчин хлористого кобальту готують, розчиняючи хлористий ко­бальт у розчині соляної кислоти /1:17/ при відношенні їхніх мас 5:1,2, відповідно.

Розчин хлорного заліза готують, розчиняючи хлорне залізо у розчині соляної кислоти /1:17/ при відношені їх мас 5:1,2, відпо­відно.

У мірні колби місткістю 100 см³ приливають відповідно до табл. З точно відміряну кількість розчинів порівняння, доводять до по значки приготовленою соляною кислотою Д:І7/ і ретельно пе­ремішують. З кожної колби у підготовлені ампули переносять по ЗО см³ розчину. Ампули запаюють та зберігають у темному місці при кімнатній температурі. На кожну ампулу наклеюють етикетку, на якій зазначають номер розчину порівняння /табл. З/.

Ампули з розчином придатні до використання протягом роду.

У пробірку заливають випробувану смолу /із в’язкісио не виде ЗО Па*с при 25°С/і порівнюють інтенсивність забарвлення із за­барвленням розчинів порівняння. Для цього пробірку із смолою помі­щають між розчинами, які за забарвленням найбільше відповідають кольору смоли. Визначення проводять на білому фоні у проходячому світлі.. Високо в’язкі., смоли необхідно попередньо розігріти при тем­пературі 70-80°С, залити у пробірну і охолодити до кімнатної тем­ператури. Допускають відтінки: рожевий, зеленкуватий та ін.

Колір твердих епоксидно-діанових смол визначають у вигляді розчинів у діоксані з масовою концентрацією 30% /розчинення про­водять при температурі 60-70°С/.

Колір образчика смоли позначають номером відповідного розчи­ну порівняння, зазначеним на етикетці /табл. з/. Якщо колір є про­міжним між кольорами двох номерів, то відмічають обидва номери.

4-7. Визначення масової частки омилюванзго хгору проводять за ДСТ України 2088.3.

T a dііц я З

Дія смол з масовою часткою гідроксильних груп менше 1% /ЕД-24Е, ВД-22Е, ЕЛ-22/ застосовують м»тод ІК-спвктро скопі 1: ГОСТ 17555, розд. 6, 7.

Допускається застосовувати стаканчики СВ 24/10; час сушіння - 25 хв., температура сушіння - /І5О^2/ЯГ, маса наважки - І г.

Визначення масової частки води та епіллогідрину /ЮТ/ в епоксидно-ліанових смолах проводять методом газо-рідинної хрома-, тографії з використанням детектора з теплопровідності та сорбента на основі полі серба - І, модифікованого 12$ поліетиденЕліяольадв- пінату.

Кількісні розрахунки проводять методом внутрішнього стандар­ту, використовують в якості останнього гептан.

Терези аналітичні з похибкою зважування не більше 0,0002 г.

Терези лабораторні загального призначення в похибкою зважу­вання не більше 0,1 г.

Секундомір.

Інтегратор І-О2, 1-05 чи будь-який інший автоматичний інте­гратор чи вимірювальна лупа за ГОСТ 25706.

Мильно плівковий вимірювач витрат.

Хроматограф газовий серії "цвет" чи будь-який інший з детек­тором із теплопровідності.

Колонка хроматографічна набивна довжиною 2 м та внутрішнім діаметром 3 мл.

Лінійка металева вимірювальна за ТОСТ 427.

Мікрошприн МШ-10 із ціною ділення 0,2 мм³. Можливе викорис­тання мікрошприців більшого об’єму /виробництва закордонних фірм/.

Шпатель металевий тонкий.

Скальпель медичний.

Чашка випарювальна за ГОСТ 9147, Я 5 чи .4 6.

Колби Кн-І-ІОО чи 50-14/23 ТС за ГОСТ 25336.

Бюкси за ТОСТ 25336.

Циліндр 1-25 за ГОСТ 1770.

Полімерний адсорбент: полісорб-І /0,1-0,25' ж/.

Нерухома фаза: поліетитенглікольадипінат /ПЕГА/.

Газ-носій: гелій газоподібний.

Повітря, кл. І за ПОСТ 17433.

Вода дистильована за ГОСТ 6709 чи вода еквівалентної чистоти. Гептан

Хлороформ за ГОСТ 20015 ч.д.а.

Диметилформамід за ГОСТ 20289 - ч., осушений.

Барію окис, прожарений.

Калію гідрат окису технічний за ГОСТ 9285, виппго гатунку.

Епіхлоргидрин /ЭХГ/ технічний за ГОСТ 12844.

Ацетон за ГОСТ 2603, ч.д.а.

Сорбент готують шляхом просочування полісорбу-І розчином не­рухомої фази.

Нерухому фазу наносять на лолісорб-І слідуючим чином: полі- сорб /16 см³/ зважують у бюксі з точністю не менше 0,1 г. Щільно закритий бюкс з полі сербом кладуть в морозильну камеру хо­лодильника на 0,5-1,0 год. Зважують ПЕГА у кілыюсті I2S від масі валіоорбу і розчиняють його в 23-25 см³ хлороформу /чи аце то.цу/.

Охолоджений полісорб переносять у чисту суху випарювальну чашку та змочують його розчином ПЕГА. Надлишок хлороформу вида­ляють при продуванні слабким струменем азоту /20-30 см³/хв./ та □остійним переміщуванням тонким металевим шпателем чи скальпелем, не допускаючи стирання зерен сорбенту.

Оброблений таким чином сорбент у щільно закритому бюксі знову □зміщають у морозильну камеру на 0,5-1,0 год.