Шаруваті матеріали - мате­ріали, які виготовлені з двох і більше шарів однорідних матеріа­лів (ниприклад, гіпсокартонні листи, паперово-шаруваті пласти­ки, однорідні матеріали з вогне- захисною обробкою).

  1. Зразки для випробувань

    1. Для кожного випробу­вання виготовляють п'ять зразків циліндричної форми таких розмі­рів: діаметр (45 ± 0,-2) мм, висота

(50 ± 3) мм.

    1. Якщо товщина матеріа­лу складає менше 50 мм, зразки виготовляють із відповідної кі­лькості шарів, що забезпечують необхідну товщину. Шари матеріа­лу з метою запобігання утворення між ними повітряних зазорів щі­льно з'єднують за допомогою тон­кого сталевого дроту максималь­ним діаметром 0,5 мм.

    2. У верхній частині зразка належить передбачати от­вір діаметром 2 мм для установ­лення термопари в геометричному центрі зразка.

    3. Зрязки кондиціонують в термошафі, яка вентилюється, при температурі (60± 5) оС про­тягом 20-24 год., після чого охолоджують в ексикаторі.

    4. Перед випробуванням кожний зразок зважують, визнача­ючи його масу з точністю до 0,1 г.

  1. Обладнання для випробування

    1. В описанні обладнан­ня, що наведене нижче, всі роз­міри, за винятком наведених з допусками, є номінальними.

    2. Установка для випро­бувань (рисунок А1) складається із печі, яка розміщена в теплоі- золюючому середовищі; конусооб­разного стабілізатора повітряно­го потоку; захисного екрана, що забезпечує тягу; тримача зразка і пристрою для введення тримача зразка в піч; станини, на якій монтується піч.

Слоистые материалы - мате­риалы, изготовленные из двух и более слоев однородных материа­лов (например, гипсокартонные листы, бумажно-слоистые пласти­ки, однородные материалы с огне­защитной обработкой).

  1. Образцы для испытаний

    1. Дня каждого испытания изготавливают пять образцов ци­линдрической формы следующих ра­змеров: диаметр (45± 0,-2) мм, высота

(50 ± 3) мм.

    1. Если толщина материа­ла составляет менее 50 мм, обра­зцы изготавливают из соответст­вующего количества слоев, обес­печивающих необходимую толщину. Слои материала с целью предотв­ращения между ними воздушных зазоров плотно соединяют при помощи тонкой стальной проволоки мяксимальным диаметром 0,5 мм.

    2. В верхней части обра­зца следует предусматривать от­верстие диаметром 2 мм для уста­новки термопары в геометрическом центре образца.

    3. Образцы кондициониру­ют в вентилируемом термошкафу при температуре (6О± 5) оС в те­чении 20-24 ч, после чего охлаж­дают в эксикаторе.

    4. Перед испытанием каж­дый образец взвешивают,определяя его массу с точностью до 0,1 г.

  1. Оборудование для испытания

    1. В нижеследующем опи­сании оборудования все размеры, за исключением приведенных с до­пусками, являются номинальными.

    2. Установка для испыта­ний (рисунок А1) состоит из печи, помещенной в теплоизолирующую среду; конусообразного стабили­затора воздушного потока; защит­ного зкрана, обеспечивающего тя­гу; держателя образца и устройс­тва для введения держателя обра­зца в печь; станины, на которой монтируется печь.

  1. Піч являє собою трубу із вогнетривкого матеріалу (таб­лиця 2) щільністю (2800 ± 300)

кг/ м3; висота труби (150 ± 1)

мм, внутрішній діаметр (75 ± 1)

мм, товщина стінки (10 ± 1) мм.

Загальна товщина стінки с ураху­ванням вогнетривкого цементного шару, фіксує електронагрівальний елемент, повинна складати не бі­льше 15 мм.

  1. Печь представляет со­бой трубу из огнеупорного мате­риала (таблица 2) плотностью (2800 ± 300) кг/м3; высота трубы

(150 ± 1) мм, внутренний диаметр

(75 ± 1) мм, толщина стенки

(10 ± 1) мм. Общая толшина

стенки с учетом огнеупорного це­ментного слоя, фиксирующего эле­ктронагревательный элемент, дол­жна составлять не более 15 мм

.Таблиця 2 Рекомендований склад вогнетривкого матеріалу

трубчастої печі

Таблица 2 Рекомендуемы состав огнеупорного материала

трубчатой печи

: Матеріал

: Материал

:

Вміст :

Содержание:

% :

:

:Глинозем

:Глинозем

(АІ2О3) :

>

:

89 :

:

:або кремнезем і глинозем

:или кремнозем и глинозем

(SiO2,

АІ2О3)


>

98 :

:

:Оксид заліза

:Оксид железа


(ІІІ)

(ЕЄ20з)


<

45 :

:

:Діоксид титану

:Диоксид титана


(ТіО2)



<

0,25 :

:

:Оксид марганцю

:Оксид марганца


(МП3О4



<

0,1 :

:

:Сліди інших оксидів

:Следы других оксидов

(калію, (калия,

натрію, натрия,

кальцію i кальция

магнію) и магния)

:

Решта :

Остальное :


  1. Нагрівальний елемент рекомендується виготовляти з ні- келехромової (80/20) стрічки за­вширшки 3 мм і завтовшки 0,2 мм. Його розташовують на поверхні труби у відповідності зі схемою, наведеною на рисунку А2.

  2. Трубчасту піч устано­влюють в центрі кожуха, який за­повнений ізолюючим матеріалом (зовнішній діаметр 200 мм, висо­та 150 мм, товщина стінки 10 мм). Верхня і нижня частини ко­жуха обмежені пластинами, які мають зсередини заглибини для фіксації торців трубчастої печі. Простір між трубчастою піччю і

  3. Нагревательный эле­мент рекомендуется изготавливать из никелехромовой (80/20) ленты шириной 3 мм и толщиной 0,2 мм. Его располагают на поверхности трубы в соответствии со схемой, приведенной на рисунке А2.

  4. Трубчатую печь уста­навливают в центре заполненного изолирующим материалом кожуха (наружный диаметр 200 мм, высота 150 мм, толщина стенки 10 мм). Верхняя и нижняя части кожуха ограничены пластинами, имеющими изнутри углубления для фиксации торцов трубчатой печи. Простран­ство между трубчатой печью и стінками кожуха заповнюють поро- : шкоподібним оксидом магнію щіль- : ністю (140 ± 20) кг/м3. :

  5. Нижню частину трубча- : стої печі з'єднують з конусопо- : дібним сгабілізатором повітряно- : го потоку завдовжки 500 мм. Вну- : трішній діаметр стабілізатора : повинен бути (75 ± 1) мм : в верхній частині, (10 + 0,5) мм : - у нижній частині. Стабілізатор : виготовляють з листової сталі : завтовшки 1 мм. Внутрішня повер- : хня стабілізатора повинна бути : відполірована. Шов між стабілі- : затором і піччю належить щільно : пригнати до забезпечення герме- : тичності і ретельно обробити для : усунення шорсткості. Верхню по- : ловину стабілізатора ізолюють з : зовнішнього боку шаром мінераль- : ного волокна завтовшки 25 мм : [теплопровідність (0,04 ± 0,01) : Вт/(м К) при 20 оС]. :

  6. Верхню частину печі : обладнують захисним екраном, : який виготовлений із того самого : матеріалу, що і конус стабіліза- : тора. Висота екрана повинна бути : 50 мм, внутрішній діаметр : (75 ± 1) мм. Внутрішня поверхня : екрана і з'єднувальний шов з пі- : ччю ретельно обробляють до одер- : жання гладкої поверхні. Зовнішню : частину ізолюють шаром мінераль- : ного волокна завтовшки 25 мм : [теплопровідність (0,04 ± 0,01) : Вт/(м К) при 20 оС]. :

  7. Блок, який складаєть- : ся із печі, конусоподібного ста- : білізатор і захисного екрана, : монтують на станині, що утворена : основою і екраном для захисту : нижньої частини конусоподібного : стабілізатора від спрямованих : повітряних потоків. Висота захи- : сного екрана складає приблизно : 550 мм, відстань від нижньої ча- : стини конусоподібного стабіліза- : тора до основи станини - прибли- : зно 250 мм. :

  8. Для спостереження за : полум'яним горінням зразка над : піччю на відстані 1 м під кутом : 30о установлюють дзеркало площею : 300 м2 . :

стенками кожуха заполняют порош­кообразным оксидом магния плот­ностью (140 ± 20) кг/ м3.

  1. Нижнюю часть трубча­той печи соединяют с конусообра­зным стабилизатором воздушного потока длиной 500 мм. Внутренний диаметр стабилизатора должен быть(75 ± 1) мм в верхней части,

(10 ± 0,5) мм - в нижней

части. Стабилизатор изготавлива­ют из листовой стали толщиной 1 мм. Внутренняя поверхность ста­билизатора должна быть отполиро­вана. Шов между стабилизатором и печью следует плотно пригнать до обеспечения гермтичности и тща­тельно обработать для устранения шероховатостей. Верхнюю половину стабилизатора изолируют с наруж­ной стороны слоем минерального волокна толщиной 25 мм [теплопроводность (0,04 ± 0,01)

Вт/(м К) при 20 оС].

  1. Верхнюю часть печи оборудуют защитным экраном, из­готавливаемым из того же матери­ала, что и конус стабилизатора. Высота экрана должна быть 50 мм, внутренний диаметр (75 -+ 1) мм. Внутренняя поверхность экрана и соединительный шов с печью тща­тельно обрабатывают до получения гладкой поверхности. Наружную часть изолируют слоем минераль­ного волокна толщиной 25 мм [теплопроводность (0,04 ± 0,01)

Вт/(м К) при 20 оС].

  1. Блок, состоящий из печи, конусообразного стабилиза­тора и защитного экрана, монти­руют на станине, образованной основанием и экраном для защиты нижней части конусообразного стабилизатора от направленных воздушных потоков. Высота защит­ного экрана составляет примерно 550 мм, расстояние от нижней ча­сти конусообразного стабилизато­ра до основания станины - при­мерно 250 мм.

  2. Для наблюдения за пламенным горением образца над печью на расстоянии 1 м под уг­лом 30о устанавливают зеркало площадью 300 м2.

  3. Установку належить розміщувати таким чином, щоб спрямовані повітряні потоки або інтенсивне сонячне, а також інші види світлового випромінювання не впливали на спостереження за полум'яним горінням зразка в печі.

  4. Тримач зразка (рису­нок АЗ) виготовлюють із ніхромо­вого або жароміцного сталевого дроту. Основою тримича є тонка сітка із жароміцної сталі. Маса тримача повинна складати (15 ± 2) г. Конструкція тримача зразка повинна забезпечувати можливість його вільного підвішування до нижньої трубки із неіржавіючої сталі зовнішнім діаметром 6 мм з просверленим у ній отвором діа­метром 4 мм.

  5. Пристрій для введен­ня тримача зразка складається з металевих стержнів, які вільно переміщуються в межах напрямних, що установлені по бокових сторо­нах кожуха (рисунок А1). Пристрій для введення тримача зразка повинен забезпечувати плавне його переміщення по осі трубчастої печі і жорстку фікса­цію в геометричному центрі печі.

  6. Для вимірювання тем­ператури використовують термопа­ри нікель (хром або нікель)-алю- міній номінальним діаметром 0,3 мм, спай ізольований. Термопари повинні мати захисний кожух із неіржавіючої сталі діаметром 1,5 мм.

  7. Нові термопари під­дають штучному старінню для зниження відбивної здатності.

  8. Пічну термопару на­лежить установлювати таким чи­ном, щоб її гарячий спай знахо­дився на середині висоти трубча­стої печі на відстані (10± 0,5) мм від її стінки. Для установле­ння термопари в зазначеному по­ложенні використовують напрямний стержень (рисунок А4). Фіксоване положення термопари забезпечує­ться розміщенням її в напрямній трубці, що прикріплена до захис­ного екрану.

  9. Установку следует размещать так, чтобы направлен­ные воздушные потоки или интен­сивное солнечное, и также другие виды светового излучения не вли­яли на наблюдение за пламенным горением образца в печи.

  10. Держатель образца (рисунок АЗ) изготавливают из нихромовой или жаропрочной ста­льной проволоки. Основанием дер­жателя является тонкая сетка из жаропрочной стали. Масса держа­теля должна составлять (15 ± 2)г. Конструкция держателя образца должна обеспечивать возможность его свободного подвешивания к нижней трубке из нержавеющей стали наружным диаметром 6 мм с просверленным в ней отверстием диаметром 4 мм.

  11. Устройство для введе­ния держателя образца состоит из металлических стержней, свободно перемещающихся в пределах направ­ляющих, установленных по боковым сторонам кожуха (рисунок А1). Ус­тройство для введения держателя образца должно обеспечивать плав­ное его перемещение по оси труб­чатой печи и жесткую фиксацию в в геометрическом центре печи.

  12. Для измерения темпе­ратуры используют термопары ни­кель (хром или никель) - алюми­ний номинальным диаметром 0,3 мм, спай изолирован. Термопары должны иметь защитный кожух из нержавеющей стали диаметром 1,5мм

  13. Новые термопары под­вергают искусственному старению для снижения отражательной спо­собности.

  14. Печную термопару следует устанавливать так, чтобы ее горячий спай находился на се­редине высоты трубчатой печи на расстоянии (10 ± 0,5) мм от ее

стенки. Для установки термопары в указанном положении используют направляющий стержень (рисунок А4). Фиксированное положение те­рмопары обеспечивается размеще­нием ее в направляющей трубке, прикрепленной к защитному экрану.

  1. Термопару для вимі­рювання температури в зразку належить установлювати таким чи­ном, шоб її гарячий спай знахо­дився в геометричному центрі зразка.

  2. Термопару для вимі­рювання температури на поверхні зразка належить установлювати таким чином, щоб її гарячий спай із самого початку випробування знаходився на середині висоти зразка у щільному контакті з йо­го поверхнею. Термопару належить установлювати в положенні, діа­метрально протилежному пічній термопарі (рисунок А5).

  3. Реєстрацію темпера­тури здійснюють на протязі всьо­го експерименту за допомогою відповідних приладів. Принципова електрична схема установки з вимірювальними приладами наведе­на на рисунку А6.

  4. Термопару для изме­рения температуры в образце сле­дует устанавливать так, чтобы ее горячий спай находился в геомет­рическом центре образца.

  5. Термопару для изме­рения температуры на поверхности образца следует устанавливать так, чтобы ее горячий спай с са­мого начала испытания находился на середине высоты образца в плотном контакте с его поверхно­стью. Термопару следует устанав­ливать в положении, диаметрально противоположном печной термопаре (рисунок А5).