---

Основними умовами випробування є вказані умови, вибрані для конкретного випробування. Фактичні умови випробування не повинні виходити за межі основних умов випробування, зазна­чених у таблиці 3, протягом усього періоду їх реєстрації.

Таблиця 3 — Вимірювана величина та допустимий відхил

Кінець таблиці З

Крім вимірюваних величин, зазначених у таблиці 3, необхідні й інші вимірювані величини для визначення масової витрати холодоагенту, різниці ентальпій та холодопродуктивності, споживаної потужності та холодильного коефіцієнта. Перелік вимірюваних величин для кожного з п’яти методів випробування наведено в таблиці 4.

5 МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ

Цей стандарт установлює основні методи випробування. Проте допустимо використовувати й інші методи випробування, якщо вони відповідають вимогам, наведеним у 4.8.2 та 4.8.3.

Метод С. Конденсатор з водяним охолодженням з боку виходу (див. 5.5).

Примітка. Застосовують лише для компресорно-конденсаторних агрегатів з водяним охолодженням.

Метод D. Витратомір випарів холодоагенту з боку входу (див. 5.6).

Метод Е. Витратомір холодоагенту в лінії рідкого холодоагенту (див. 5.7).

Калориметр вторинного плинного середовища (див. рисунок 2) складається зі змійовика без­посереднього теплового розширення чи набору паралельно з’єднаних змійовиків, які використо­вують як первинний випарник. Цей випарник підвішують у верхній частині герметичної посудини з теплоізоляцією. Нагрівач розташовано в основі цієї посудини, в яку напускають летке середовище так, щоб нагрівач був значно нижче поверхні рідини. Витрату холодоагенту регулюють або в руч­ному режимі, або за допомогою постійного тиску розширювального пристрою, розміщеного поряд з калориметром. Розширювальний пристрій і трубки для переміщення холодоагенту, які з'єднують його з калориметром, повинні мати ізоляцію, щоб звести до мінімуму приплив тепла.

Калориметр має бути ізольовано так, щоб теплоприплив не перевищував 5 % холодопродук­тивності компресорно-конденсаторного агрегата.

Має бути передбачено засоби для вимірювання температури вторинного плинного се­редовища.

b) Діаграма залежності тиску від ентальпії

а) Принципова схема

Познаки:

1. — конденсатор;

2. — розширювальний пристрій;

3. — компресор;

4. — калориметр (випарник);

5. — нагрівам.

Рисунок 2 — Калориметр вторинного плинного середовища

Коефіцієнт теплоприпливу належить визначати відповідно до 4.8.1. Температуру t_s вторинного плинного середовища використовують як вихідну температуру f_x.

Тиск і температуру випарів холодоагенту на вході компресорно-конденсаторного агрегата за­дають з використанням розширювального пристрою та змінюючи кількість тепла, що підводиться до випарника. Подання охолоджувального середовища на конденсатор регулюють так, щоб забез­печити стабільні умови протікання на належному рівні. Вони мають відповідати основним умовам випробування та зазначеним у таблиці 3.

Масову витрату холодоагенту, визначену внаслідок випробування, обчислюють за формулою: — для нагрівання рідиною:

_ _ (^Fin ^- ^Fout) ' Qmf ^{+ —} ^s) .

Чт ^_

— для нагрівання електричним струмом:

Q_m =

^дб ^- ^І5

(7)

5.4 Метод В. Калориметр холодоагенту сухої системи з боку входу

Калориметр холодоагенту сухої системи з боку входу (див. рисунок 3) складається з системи трубок для холодоагенту чи трубчастих посудин для холодоагенту, які мають відповідні довжину та діаметр, щоб можна було виконувати випаровування холодоагенту, за рахунок його переміщення по замкнутій системі компресорно-конденсаторним агрегатом. Допустимо виконувати нагрівання зовнішньої поверхні випарника або за допомогою рідини, що циркулює в зовнішньому кожусі, який може являти собою концентричну трубу, або за допомогою електронагріву. Як альтернативний, аналогічний засіб нагрівання можна використовувати в середині випарника.

Витрату холодоагенту регулюють або в ручному режимі, або за допомогою підтримки постій­ного тиску в розширювальному пристрої, розміщеному поруч з калориметром. Розширювальний пристрій та труба для подання холодоагенту, яка з'єднує його з калориметром, повинні мати ізо­ляцію, щоб звести до мінімуму приплив тепла.

Калориметр має бути ізольовано так, щоб теплоприплив не перевищував 5 % холодопродук­тивності компресорно-конденсаторного агрегата.

Має бути передбачено засоби для запобігання зростанню тиску холодоагенту вище безпечного граничного значення для апаратури відповідно до вимог EN 378-2.

а) Принципова схема

Ь) Діаграма залежності тиску від ентальпії

Познаки:

1. — конденсатор;

2. — розширювальний пристрій;

3. — компресор;

4. — калориметр (випарник);

5. — нагрівам.

Рисунок 3 — Калориметр холодоагенту сухої системи

Коефіцієнт теплоприпливу належить визначати відповідно до 4.8.1. Середню температуру поверхонь t_c калориметра використовують як вихідну температуру f_x

Тиск і температуру випарів холодоагенту на вході компресорно-конденсаторного агрегата встановляють з використанням розширювального пристрою та змінюючи кількість тепла, що під­водиться до випарника. Подання охолоджувального середовища на конденсатор регулюють так, щоб забезпечити стабільні умови протікання на необхідному рівні. Вони мають відповідати основ­ним умовам випробування та зазначеним у таблиці 3.

Масову витрату холодоагенту, визначену внаслідок випробування, обчислюють за формулою: — для нагрівання рідиною:

—

9m

с(^Яп ^Fout) ’ 9mf ^с).

^дб ~Ь5

(8)

для нагрівання електричним струмом:

Ф

(9)

п+^а-^с)

5.5 Метод С. Конденсатор з водяним охолодженням з боку виходу

Конденсатор з водяним охолодженням (див. рисунок 4), який належить до складу компресор­но-конденсаторного агрегата, що випробовують, має бути устатковано так, щоб використовувати його як калориметр, обладнаний приладами для вимірювання температури, тиску та витрати охо­лоджувальної води з точністю, вказаною в таблиці 2.

Конденсатор-калориметр має бути ізольовано так, щоб теплоприплив не перевищував 5 % холодопродуктивності.

Має бути передбачено засоби для вимірювання температури вторинного плинного середо­вища та для запобігання зростанню тиску вище безпечного граничного значення для апаратури.

Потрібно передбачати засоби для запобігання зростанню тиску холодоагенту вище безпечного граничного значення для апаратури відповідно до вимог EN 378-2.

а) Принципова схема

Ь) Діаграма залежності тиску від ентальпії

Познаки:

1. — конденсатор;

2. — розширювальний пристрій;

3. — компресор;

4. — випарник.

Рисунок 4 — Конденсатор з водяним охолодженням

Коефіцієнт теплоприпливу належить визначати відповідно до 4.8.1. Середнє значення темпера­тур точки початку кипіння та точки роси t_r холодоагенту використовують як вихідну температуру f_x.

Тиск і температуру випарів холодоагенту на вході компресорно-конденсаторного агрегата встановлюють з використанням розширювального пристрою та змінюючи кількість тепла, що під­водиться до випарника. Подання охолоджувального середовища на конденсатор регулюють так, щоб забезпечити стабільні умови протікання на належному рівні. Вони мають відповідати основним умовам випробування та зазначеним у таблиці 3.

Температуру охолоджувальної води на вході потрібно підтримувати на постійному рівні в межах ± 0,3 К, а витрату регулювати так, щоб перепад температур на вході та виході був не менше ніж 6 К. Потрібно забезпечувати обчислену масу води на постійному рівні в межах ± 0,5 %.

Масову витрату холодоагенту, визначену внаслідок випробування, обчислюють за формулою:

_о _ ^c(^Fout ~^Fin)⁽7mf + ~^а) СЮЇ

vn h h ¹ '"V

^ПдЗ ”^П1с4

5.6 Метод D. Витратомір випарів холодоагенту з боку входу

Витратомір випарів холодоагенту розміщують на вхідному трубопроводі (див. рисунок 5). Кон­тур холодоагенту містить компресорно-конденсаторний агрегат разом з розширювальним прист­роєм та випарником.

а) Принципова схема

Ь) Діаграма залежності тиску від ентальпії

Познаки:

1. — конденсатор;

2. — розширювальний пристрій;

3. — компресор;

4. — випарник;

5. — витратомір випарів.

Рисунок 5 — Витратомір випарів холодоагенту з боку входу

Тиск і температуру випарів холодоагенту на вході компресорно-конденсаторного агрегата встановлюють з використанням розширювального пристрою та змінюючи кількість тепла, що під­водиться до випарника. Подання охолоджувального середовища на конденсатор регулюють так, щоб забезпечити стабільні умови протікання на належному рівні. Вони мають відповідати основним умовам випробування та зазначеним у таблиці 3.