---

За згодою виробника допустимо збільшувати тривалість будь-якого із наведених вище витримувань

4.7 Вогнетривкість

Цей підрозділ встановлює вимоги, направлені на зменшення ризику займання та розповсюдження вогню, як усередині апаратури, так і за її межами, за рахунок конструкції та застосування відповідних матеріалів і компонентів.

Примітка 1. Небезпека займання змоїч/усться у разі обмеження максимальної темпера-ури компонента за нормаль ник умов та у випадку поодиноко) несправності (див 1.4 14) або ла у мое оБмеипння у колі наявно) потуиності

Примітка 2. Розповсюдження вожю. у випадіу займання, зменшується у разі застосування неззймис'их матеріалів та ізогащі або за умови забезпечення відповідікно оїдоірсмпоння

Примітка 3. Цодо класифікації матеріалів стосовно («огнетривкості, див примітки до 1.2.12 1.

Метали, кераміка та скломатеріали розглядають як такі, що відповідають вимогам без випробовувань.

Для апаратури або частини апаратури існують два методи захисту від займання та розповсюдження вогню, які можуть пошкодити матеріали, провід, намотувальні вироби та електронні компоненти, такі як інтегральні схеми, транзистори, тиристори, діоди, резистори та конденсатори.

Метод 1 - Підбирання та застосування компонентів, проводів та матеріалів, які зменшують можливість займання та розповсюдження вогню, та встановлення, де потрібно, протипожежного кожуха. Вимоги, стосовно цього методу, викладено у 4.7.2 та 4.7.3. Додатково застосовують імітацію несправностей згідно з 5.3.6. за винятком 5.3.6 с);

Примітка 1. Методу 1 може бути надана перевага для апаратури або частини апаратури з великою кількістю компонентів.

Метод 2 - Застосування усього того, що витримує усі випробовування з імітацією несправностей відповідно до 5.3.6 У разі застосування тільки цього методу протипожежний кожух для апаратури або частини апаратури не потрібен. Зокрема, з урахуванням 5.3.6 с) випробову­ванням піддають усі наявні компоненти, як у первинних, так і у вторинних колах.

Примітка 2. Методу 2 може бути надана перевага дпя апаратури або частини апаратури а невеликою кількістю електорнних компонентів

Протипожежний кожух потрібен тоді, коли температура частин за умов несправності може бути достатня для виникнення вогню.

За винятком випадку, коли застосовують тільки Метод 2 відповідно до 4.7.1. або випадку, який допустимий відповідно до 4.7.2.2. застосування потипожежного кожуха потрібне для нижченаведених частин, які кваліфіковано як такі, що являють собою небезпеку з точки зору займання:

s компоненти у первинних колах;

s компоненти у вторинних колах, які живляться від джерела з потужністю, що перевищує обмеження, встановлені у 2.5;

s компоненти у вторинних колах, які живляться від джерела, що має потужність, відповідну до обмежень, встановлених у 2.5, але які не розташовані на матеріалі класц V-1 щодо вогнетривкості;

s компоненти джерела живлення з обмеженою, відповідно до 2.5, вихідною потужністю, до яких належать пристрої захисту від перевантаження, обмежувальні імпеданси, регулюючі кола та проводка до того місця, де забезпечуються вимоги щодо обмеження потужності;

s компоненти з незакритими частинами, які іскрять, такими як відкриті контакти перемикачів, реле та комутатори у колах із небезпечною напругою або небезпечним енергетичним рівнем;

s заізольоаана проводка.

Протипожежний кожух не потрібен для таких частин:

s двигуни;

s трансформатори;

s електромеханічні компоненти, що відповідають 5.3.5;

s проводка та кабелі з Ізоляцією з PVC, TFE, PTFE, FEP, неопрену або поліаміду;

Національна примітка

Ізоляції PVC, TFE, PTFE, ТЕР позначають в Україні як ПВХ, ТФЕ. ПТФЕ та ФЕП

s штекери та з’єднувачі сформованої частини шнура живлення або приєднувального кабелю;

s компоненти, зокрема з’єднувачі, які відповідають вимогам 4 7.3.2 та встановлені у отворах протипожежного кожуха;

s з’єднувачі у вторинних колах, які отримують живлення від джерел із потужністю, обмеженою до 15 ВА (див. 1.4.11) за нормальних умов експлуатування та в разі поодинокої несправності в апаратурі (див. 1.4.14);

s з’єднувачі у вторинних колах, які отримують живлення від джерел з потужністю, обмеженою відповідно до 2.5;

s інші компоненти у вторинних колах:

• які отримують живлення від джерел із потужністю, обмеженою відповідно до 2.5, та встановлені на

матеріалі класу V-1 за вогнетривкістю;

• які отримують живлення від внутрішніх або зовнішніх джерел із потужністю, максимально

обмеженою на рівні 15 В А {див 1.4.11) за нормальних робочих умов, та встановлені на матеріалі

класу НВ75 за вогнетривкістю, якщо найменша визначена товщина цього матеріалу менша ніж 3

мм, або класу НВ40 за вогнетривкістю, якщо найменша визначена товщина цього матеріалу

дорівнює 3 мм;

Примітка. У Канаді та Сполучених Штатах Америки застосовують додаткові вимоги захисту КІЛ НТМ від наднапруг.

• які відповідають Методу 2 відповідно до 4.7.1;

s апаратура, або частина апаратури, яка має перемикач миттєвої дії, постійно задіяний користувачем і вивільнення якого знімає усе живлення з цієї апаратури або частини.

Відповідність згідно з 4 7.2.1 та 4.7.2.2 перевіряють оглядом ти оцінюванням характеристик, наданих виробником. У разі відсутності характеристик відповідність визначають випробовуваннями.

Кожухи, компоненти та інші частини повинні бути такої конструкції або повинні бути виготовлені з таких матеріалів, щоб розповсюдження вогню було обмежене,

Матеріали класів VTM-0, VTM-1 та VTM-2 за вогнетривкістю розглядають як еквівалентні матеріалам класів V-0, V-1 та V-2 за їх вогнетривкості, їхні електричні та механічні властивості не обов’язково еквівалентні.

Замість матеріалів класів НВ, НВ75 або HBF за вогнетривкістю як альтернативу допустимо застосовувати матеріал, який витримує випробовування розжареним дротом за температури 550 ^оС згідно з ІЕС 60695-2-11.

Якщо в умовах несправності захисту від перегрівання компонентів практично немає, компоненти повинні бути встановлені на матеріалі, який відповідає класу V-1 щодовогнетривоксті. Додатково їх треба відокремлювати від матеріалів нижчого класу (див. 1.2.12.1. примітка 2) повітряним зазором не меншим ніж 13 мм або суцільною перегородкою з матеріалу КЛАСУ V-1 щодо вогнетривкості.

Примітка 1. Див. також 4.7.3.5

Примітка 2. У Канаді та Сполучених Штатах Америки додатково до 4.7.3.2 та 4.7.3.3 застосовують вимоги до кожухів та декоративних частин із зовнішньою поверхнею з незахищеною зоною понад 0,9 м² або найбільшою довшіною понад 1,8 м

Примітка 3. Під час розгляду питання про обмеження розповсюдження вогню від «невелиіик частин», слід взяти до уваги підсумковий результат від об’єднання невеликих частин однією з одною та, таким чином, можливості розповсюдження вогню від однієї частини до іншоі.

Примітка 4. Вимоги шодо вогнетривкості матеріалів відповідно до 4.7.3 наведено у таблиці 4D.

Відповідність перевіряють оглядом та оцінюванням відповідних характеристик, наданих виробником.

Нижченаведені вимоги розглядають як достатні.

Для апаратури, виконаної як самостійний блок, беруть критерій маси у 18 кг, навіть якщо її використовують у тісному контакті однієї з одною (наприклад, одну встановлюють на іншу). Але якщо у такій ситуації частину протипожежного кожуха знімають (у наведеному прикладі, днище одного зразка, яке закриває верхню частину іншого), до розгляду беруть підсумкову масу апаратури. Витратні матеріали, носії інформації, матеріали реєстрації, які застосовують у апаратурі, під час визначення підсумкової маси до уваги не беруть.

Для пересувної апаратури з підсумковою масою, яка не перевищує 18 кг, матеріал протипожежного кожуха для найменш тонких стінок мас відповідати класу V-1 щодо вогнетривкості або витримувати випробовування відповідно до А 2.

Для пересувної апартаруи з підсумковою масою, яка перевищує 18 кг, та для стаціонарної апаратури матеріал протипожежного кожуха для найменш тонких стінок повинен відповідати класу 5V щодо вогнетрвиксоті або витримувати випробовування відповідно до А.1

Матеріал компонентів, які закривають отвори у протипожежному кожусі, та призначені для встановлювання у ці отвори, повинні:

s відноситись до класу V-1 щодо вогнетрвкості;

s витримувати випробовування відповідно до А.2;

s відповідати вимогам щодо вогнетривкості відповідних стандартів ІЕС на ці компоненти.

Примітка. Прикладами таких компонентів є тримачі запобіжників, перемикачі, сигнальні лампочки, з’єднувачі та пристрої вводів

Пластикові матеріали протипожежного кожуха повинні мати повітряний проміжок більше ніж 13 мм до частин, що іскрять, таких як незакриті комутатори та незакриті контакти перемикачів.

Пластикові матеріали протипожежного кожуха, розташовані у повітряному проміжку ближче ніж на 13 мм до частин, що не іскрять і які за нормальних або ненормальних умов роботи можуть нагріватися до температури, достатньої для займання матеріалу, повинні бути здатні витримувати випробовування згідно з ІЕС 60695-2-20. Середній час займання зразків повинен бути не менший ніж 15 с. Якщо зразок плавиться без займання, час за який це сталось не розглядають як час займання.

Відповідність перевіряють аналізом апаратури та характеристик матеріалів та, за необхідності, відповідним випробовуванням або випробовуваннями згідно з додатком А або ІЕС 60695-2-20.

4.7.3.3 Матеріали для компонентів та інших частин, які перебувають за межами протипожежних кожухів

За винятком викладеного нижче, матеріали компонентів та інших частин (зокрема механічні та електричні кожухи та декоративні частини), розташованих поза протипожежних кожухів, повинні бути класу НВ75 за вогнетривкістю, якщо найменша визначена товщина матеріалу менша 3 мм, або класу Н840 якщо найменша визначена товщина матеріалу більша або дорівнює 3 мм, або класу HBF.

Примітка. Якщо механічний або електричний кожух застосовують і як протипожежний кожух, на них поширюються вимоги, які стосуються протипожежних кожухів.

Вимоги, які пред’являють до матеріалів пристроїв повітряних фільтрів, наведено у 4.7.3.5, а до матеріалів високовольтних компонентів - у 4.7.3.6.

З’єднувачі повинні відповідати одній з таких умов:

s бути виготовлені з матеріалу класу V-2 щодо вогнетривкості;

s витримувати випробовування згідно з А.2;

s відповідати вимогам щодо вогнетривкості стандартів ІЕС на відповідні компоненти;

s мати невеликі розміри та бути встановлені на матеріалі класу V-1 щодо вогнетрвкості;

s застосовуватись у вторинних колах, які отримують живлення від джерела з обмеженою до 15 ВА потужністю (див. 1.4.11) за нормальних умов експлуатації та після поодинокої несправності в апаратурі (див. 1.4.14).

Вимогу про необхідність відповідності матеріалів компонентів та інших частин класам НВ40, Н875 або H8F за вогнетривкістю не застосовують до:

s електричних компонентів, які не являють собою пожежонебезпеки за ненормальних умов експлуатації під час проведення випробовування відповідно до 5.3.6;

s матеріалів та компонентів, які перебувають у повністю металевому, без вентиляційних отворів, кожусі з об’ємом, який не перевищує 0,06 м або у герметичному блоці, який заповнено інертним газом;

s корпусів вимірювальних приладів (якщо передбачено інше місце для розташування частин із небезпечною напругою), лицьових панелей вимірювальних приладів, індикаторних ламп або лампових ковпачків, s компонентів, які відповідають вимогам щодо вогнетривкості відповідних стандартів ІЕС, за їх наявності;

s електронних компонентів, таких як інтегральні схеми, оптотрони, конденсатори та інші дрібні вироби, які:

• змонтовані на матеріалі класу V 1 щодо вогнетривкості;

• отримують живлення від джерела з обмеженою до 15 ВА потужністю (див. 14 11) за нормальних

умов експлуатації або після поодинокої несправності в апаратурі (див 1 4.14) та змонтовані на

матеріалі класу НВ75 за вогнетривкістю, якщо найменша визначена товщина матеріалу менша ніж

3 мм, або класу НВ40, якщо найменша визначена товщина матеріалу більша або дорівнює 3 мм;

s проводки, кабелів та з'єднувачів, які мають ізоляцію з PVC, TFE, PTFE, FEP, неопрену або поліаміду;

s окремих пристроїв скріплювання (за винятком спіральних або інших довгих обмоток), фіксу- вальної тасьми та кабельних скоб, які застосовують під час монтування та у проводці;

s елементів зубчастих передач, кулачків, ременів, підшипників та інших дрібних деталей, які істотно не впливають на пожежонебезпеку, зокрема декоративні частини, шильдики, кнопки та таке інше;

s елементів живлення, витратних матеріалів, носіїв та записуючих матеріалів;

s частин, у яких матеріал визначають функціями, які вони виконують, таких як, наприклад, ґумові ролики для подання паперу та тюбики для фарби.

Відповідність перевіряють оглядом апаратури та аналізом характеристик матеріалів і, за необхідності, відповідним випробовуванням або випробовуваннями відповідно до додатка А.

4.7.3.4 Матеріали для компонентів або інших частин, які перебувають усередині протипожежних кожухів

Вимоги до матеріалів для повітряних фільтрів наведені у 4.7.3.3, а вимоги до матеріалів для високовольтних компонентів - у 4.7.3.6.

Матеріали для компонентів та інших частин (зокрема механічні та електричні кожухи), які розташовують усередині протипожежних кожухів, повинні відповідати одній з таких вимог: