зразка та пiсля його розвантаження до цього рiвня.
Перед проведенням приймальних випробувань конструкцiї (їх еле-
менти) повиннi бути завантаженi пробним навантаженням, iнтен-
сивнiсть якого дорiвнює половинi вiд експлуатацiйного значення.
6.2 Навантаження слiд проводити декiлькома етапами, як прави-
ло, рiвними частками, що не перевищують 20 % вiд величини кон-
трольного навантаження, i з однаковими iнтервалами витримки на
кожному з промiжних етапiв. При випробуваннях до зруйнування
пiсля прикладення 80 % вiд очiкуваного граничного навантаження
подальше навантажування здiйснюється iз зменшеними в 2-3 рази
прирощеннями навантаження. Допустима вiдносна похибка встановлен-
ня навантажень не повинна перевищувати +/- 3 %.
Час витримки на кожному етапi повинен бути достатнiм для того,
щоб система прийшла до стану рiвноваги, що контролюється
стабiльнiстю показань вимiрювальних приладiв, якi фiксують на по-
чатку i в кiнцi вимiрiв, що виконуються. Перехiд до наступного
етапу не допускається ранiше нiж конструкцiя, що випробовується,
не буде оглянута з метою реєстрацiї пошкоджень, випучувань, мiсце-
вих зруйнувань елементiв та з'єднань i т.iн.
ДСТУ Б В.2.6-10-96 С.6
6.3 В неруйнуючих випробуваннях необхiдно пiдтримувати пос-
тiйний рiвень контрольного навантаження. Перевiрка цього рiвня i
значень перемiщень здiйснюється через кожнi 15 хвилин. Величина
навантаження повинна пiдтримуватися на рiвнi контрольного значен-
ня доти, доки не припиниться прирiст перемiщень за п'ятнадцятих-
вилинний iнтервал часу, але не менше однiєї години.
6.4 Зняття навантаження також повинно здiйснюватися рiвними
частками з вiдстеженням змiни величин перемiщень до остаточного
розвантаження конструкцiї, що випробовується, коли реєструється
наявнiсть i величина залишкової деформацiї.
6.5 Очiкуванi величини параметрiв, що пiдлягають визначенню
пiд час випробувань, повиннi не менше нiж у 10 раз перевищувати
середньоквадратичну похибку вимiрюючих приладiв.
Точнiсть результатiв повинна визначатися програмою випробу-
вань з урахуванням можливих похибок вимiрювань, кiлькостi зразкiв
i методiв статистичної обробки результатiв, що використовуються.
Статистична оцiнка результатiв перевiряється на рiвнi значущостi
5 %. Остаточна вiдносна похибка результатiв випробування не по-
винна перевищувати +/- 10 %.
6.6 Властивостi сталi визначаються за результатами випробу-
вань зразкiв вiдповiдно до ГОСТ 1487-84 (Стандарт ИСО 6892-84)
або ГОСТ 11701-84. Зразки для випробувань металу виготовляються з
проб, що вiдiбранi за вказiвками ГОСТ 7564-73 безпосередньо з
конструкцiї, що випробовується, однак не з тих її мiсць, якi
пiддавалися пластичному деформуванню в процесi виготовлення i
випробування. Для конструкцiй, що знаходяться в експлуатацiї,
вiдбiр проб виконують в ненапружених або малонапружених елемен-
тах з необхiдною компенсацiєю послаблення вiдповiдним пiдсилен-
ням цих елементiв,
6.7 При випробуваннi моделей конструкцiї необхiдно в
спецiально поставленiй серiї попереднiх випробувань встановити
значення масштабного фактору.
7 Види випробувань
7.1 Сталевi будiвельнi конструкцiї та їх елементи можуть
пiддаватися визначальним або контрольним випробуванням.
За методикою проведення випробування подiляються на статичнi й
динамiчнi; за характером i способом створення випробувальних на-
вантажень - на випробування штучно створеним навантаженням i на
випробування з навантаженням вiд технологiчного устаткування або
природним навантаженням; за мiсцем проведення - на лабораторнi
або заводськi стендовi i натурнi (польовi); за часом проведення -
на разовi i довгочаснi (iнструментальнi спостереження i монiто-
ринг).
7.2 Визначальнi випробування, що проводяться для встановлення
значень параметрiв i характеристик конструкцiї, передбачених
програмою випробувань, виконуються на етапi розробки конструкцiї
або при налагодженнi технологiї її виготовлення i подiляються на
неруйнiвнi випробування i випробування до зруйнування.
ДСТУ Б В.2.6-10-96 С.7
Неруйнiвнi визначальнi випробування в свою чергу подiляються
на:
- оцiночнi - їх метою є оцiнка експлуатацiйних властивостей
конструкцiї i виявлення особливостей її поведiнки в процесi на-
вантаження;
- перевiрочнi - метою яких є перевiрка несучої спроможностi
виробу (конструкцiї) i зiставлення її з вимогами, що встанов-
люються нормами проектування або iншою нормативно-технiчною доку-
ментацiєю.
Метою визначальних випробувань, що виконуються до зруйнування,
є оцiнка фактичного граничного опору виробу (конструкцiї) i вста-
новлення форми та особливостей прояву її граничного стану.
7.3 Контрольнi випробування, що виконуються звичайно в процесi
виробництва конструкцiй, включають:
- перiодичнi - що проводяться в обсягах i в строки, що вста-
новленi нормативною або технiчною документацiєю на конкретнi ви-
ди чи групи виробiв (конструкцiй та їх елементiв), i мають своєю
метою контроль стабiльностi якiсних параметрiв i перевiрку можли-
востi продовження випуску виробiв в серiйному виробництвi;
- приймальнi - що проводяться на особливо вiдповiдальних кон-
струкцiях одиничного чи дрiбносерiйного виготовлення з метою пе-
ревiрки можливостi їх використання за призначенням.
Статичнi i динамiчнi випробування
7.4 Статичним випробуванням пiдлягають будiвлi та споруди,
конструкцiї та їх елементи, що не призначенi для роботи пiд ди-
намiчними впливами i навантаженнями.
Метою статичних випробувань є порiвняння дiйсної роботи кон-
струкцiї (елементу) з поведiнкою, що передбачалась розрахунковою
моделлю, та визначення несучої спроможностi конструкцiї.
7.5 В процесi проведення статичних випробувань визначаються:
- параметри деформованого стану (абсолютнi та взаємнi пе-
ремiщення, вiдноснi повздовжнi деформацiї та зсуви, кути поворо-
ту, iншi величини, що передбаченi програмою випробувань) або
вiдповiднi їм внутрiшнi зусилля i напруження;
- граничнi навантаження;
- особливостi схеми руйнування.
7.6 Динамiчним випробуванням пiдлягають будiвлi та споруди або
їх елементи, для яких вплив динамiчних навантажень на мiцнiсть,
деформативнiсть чи довговiчнiсть є визначальним. Динамiчнi випро-
бування проводять для:
- встановлення реакцiї конструкцiї на величину i характер ди-
намiчних навантажень, що до неї прикладенi;
- встановлення характеру i величини динамiчних навантажень, що
дiють на конструкцiю вiд технологiчного обладнання чи природних
факторiв i реакцiї конструкцiї на цi навантаження;
- визначення дiйсного рiвня вiбрацiй.
7.7 В процесi проведення динамiчних випробувань визначаються:
- параметри власних коливань конструкцiї (форма, частота чи
перiод, коефiцiєнти демпфiрування);
- параметри примусових коливань (амплiтуда, частота, спек-
тральна характеристика коливального процесу);
ДСТУ Б В.2.6-10-96 С.8
- динамiчнi коефiцiєнти для складових частин вiдгуку кон-
струкцiї (вiдношення динамiчного вiдгуку до вiдповiдного статич-
ного);
- динамiчнi коефiцiєнти, а також коефiцiєнти динамiчної подат-
ливостi основ i мiсць розташування обладнання з динамiчними на-
вантаженнями.
7.8 Як випробувальне навантаження може використовуватись на-
вантаження вiд спецiальних силозадаючих пристроїв, технологiчно-
го обладнання або дiї природних факторiв (вiтру, морських хвиль i
таке iн.). Якщо випробування проводять з метою визначення пара-
метрiв власних коливань, застосовують метод аналiзу амплiтуд-
но-частотної характеристики, приймаючи за власнi частоти резо-
нанснi частоти, що вiдповiдають пiкам амплiтудно-частотної харак-
теристики, форми коливань визначають за спiввiдношенням величин
резонансних пiкiв в рiзних точках конструкцiї, а коефiцiєнти дем-
пфiрування - по ширинi резонансних пiкiв.
Оцiночнi випробування
7.9 Контрольнi навантаження при оцiночних випробуваннях фор-
муються як комбiнацiя таких дiй:
- власна вага конструкцiї (елементу), що випробовується, прий-
мається за її фактичним значенням;
- iншi постiйнi навантаження, що взятi з коефiцiєнтом
надiйностi,
Y = 1 + 0,5(Y - 1), (1)
f,ех f
де
Y - коефiцiєнт надiйностi за навантаженням для вiдповiдного
f навантаження чи впливу, установлений дiючими нормами
проектування;
- змiннi навантаження, що взятi з коефiцiєнтом надiйностi,
Y = 1 + 0,5(Y - 1), (2)
f,ех f
7.10 Конструкцiя (елемент) вважається такою, що витримала вип-
робування, якщо:
- в нiй не виявлено будь-яких пошкоджень;
- залежнiсть мiж величиною навантаження i перемiщеннями мала,
в основному, лiнiйний характер;
- залишковi перемiщення, що замiрянi пiсля зняття навантажен-
ня, не перевищують 20 % вiд їх максимальних значень пiд дiєю кон-
трольного навантаження.
7.11 Якщо умови 5.6 не виконано, то випробування на дiю того ж
самого контрольного навантаження повинно бути повторено. Якщо при
повторному навантажуваннi робота конструкцiї буде в основному
лiнiйною, а залишковi перемiщення не перевищуватимуть 10 % вiд
максимальних величин, зареєстрованих в цьому навантажуваннi, то
конструкцiя вважається такою, що витримала випробування.
ДСТУ Б В.2.6-10-96 С.9
Перевiрочнi випробування
7.12 Випробування проводяться навантаженням
F = F R /R , (3)
k d yt y
де
F - розрахункова комбiнацiя навантажень, що обчислена
d вiдповiдно до дiючих норм проектування стосовно до пе-
ревiрки граничного стану першої групи;
R - розрахунковий опiр за границею текучостi, визначений згiдно
y з нормами проектування;
R - усереднене значення фактичної границi текучостi прокату,
yt використаного при виготовленi конструкцiї (елементу), що
випробовується.
7.13 Конструкцiя вважається такою, що витримала випробування,
якщо пiд дiєю навантаження F конструкцiї не заподiяно нiяких
k
пошкоджень, а пiсля розвантажування перемiщення зменшились не
менше нiж на 80 %. При цьому випробувана конструкцiя визна-
чається придатною до експлуатацiї при навантаженнях, що не пере-
вищують F .
k
Випробування до зруйнування
7.14 Цi випробування дають вiдомостi про фактичну несучу спро-
можнiсть конструкцiї i дозволяють прийняти рiшення про встанов-
лення обгрунтованих значень граничного опору для проектування
аналогiчних конструкцiй. Тому, якщо зразок, що випробовується, не
призначений для використання за призначенням, то з метою накопи-
чення iнформацiї про фактичнi резерви мiцностi пiсля завершення
оцiночних або перевiрочних випробувань проводити випробування до
зруйнування.
7.15 Значення граничного навантаження P фiксується при проявi
t
перших ознак руйнування (трiщини, мiсцевi випучування, зрушення в
з'єднаннях i т.iн.). Якщо цi ознаки було зафiксовано на одному з
етапiв навантаження, то граничне навантаження визначається за да-
ними попереднього етапу навантаження за iнтерполяцiєю.
7.16 Якщо розглядається конструкцiя-прототип або головний зра-
зок продукцiї, що має випускатись серiйно, то для визначення роз-
рахункової несучої спроможностi випробуванням до зруйнування
пiддають не менше трьох однотипних зразкiв.
Методи визначення значення розрахункової несучої спроможностi
конструкцiї (розрахункового навантаження) наведено в додатку А.
Контрольнi випробування
7.17 Контрольнi випробування проводяться для вирiшення питан-
ня про прийняття або бракування партiї однотипних виробiв. Кон-
тролюється вiдповiднiсть несучої спроможностi виробiв партiї, що
перевiряється, вимогам проектно-конструкторської документацiї або
їх вiдповiднiсть, установленiй у визначальних випробуваннях несу-
чої спроможностi головного зразка (прототипу) конструкцiї.
ДСТУ Б В.2.6-10-96 С. 10
7.18 Випробуванням пiдлягають зразки, якi випадково вiдби-
рають iз партiї виробiв вiдповiдно до вказiвок ГОСТ 18321-73.
Кiлькiсть зразкiв, що вiдбираються для випробувань, а також iншi
умови контролю (характер опирання, вид навантаження i т.iн.)
указуються в проектно-конструкторськiй документацiї або в тех-
нiчних умовах на виготовлення виробiв певного виду.
7.19 До випробувань вiдiбраних зразкiв необхiдно проконтролю-
вати їх розмiри i перевiрити зовнiшнi ознаки, що характеризують
якiсть їх виготовлення, ознайомитися з сертифiкатом на викорис-
танi матерiали. На випробування подаються тiльки тi зразки,
вiдхилення показникiв яких вiд вимог проекту чи виробу-прототипу
знаходяться у межах допускiв, установлених дiючими нормативними
документами.
7.20 При контролi шляхом зiставлення з прототипом вирiб вва-
жається таким, що витримав випробування i партiя приймається, як-
що максимальне значення перемiщень не перевищує вiдповiдного зна-
чення, зафiксованого при випробуваннях прототипу (головного зраз-
ка) бiльше нiж на 20 %, а максимальне iз залишкових перемiщень -
бiльше нiж на 5 %.
При контролi шляхом зiставлення iз зазначеним в проектно-кон-
структорськiй документацiї граничним навантаженням Q вирiб
розр
вважається таким, що витримав випробування i партiя приймається,
якщо всi зразки витримали без пошкоджень контрольне навантаження
Q = С Q . Коефiцiєнт рiвня контролю С визначається залеж-
вип k розр k
но вiд числа випробуваних зразкiв k i класу вiдповiдальностi кон-
струкцiї за ГОСТ 27751-88 за вказiвками таблицi 1.
Таблиця I
-----------------------------------------------------------------
| | Значення С |
| | k |
| Кiлькiсть | для конструкцiй класу вiдповiдальностi |
| зразкiв k |------------------------------------------------|
| | I | II | III |
