Страница 3: ДСТУ Б В.2.7-234:2010. Будівельні матеріали. Матеріали рулонні бітумні та бітумно-полімерні на скловолокнистій основі покрівельні і гідроізоляційні. Технічні умови (60742)

2. Маса одного квадратного метра скловолокнистої основи повинна бути в межах від 120 г/м² до 200 г/м².

3. Допускається використання інших подібних сировинних матеріалів, що відповідають вимогам чинних в Україні нормативних документів і не погіршують якість матеріалів.

4. Сировинні матеріали повинні супроводжуватись документами про якість та повинні бути дозволені до використання за призначенням центральним органом виконавчої влади України у сфері охорони здоров'я.

5 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ, УТИЛІЗУВАННЯ

1. Матеріали можуть бути дозволені до реалізації і застосування в будівництві після отримання результатів санітарно-епідеміологічної оцінки продукції відповідного підприємства уповноваженим органом виконавчої влади України у сфері охорони здоров'я.

2. Показники пожежної небезпеки матеріалів в умовах виробництва, переробки, транспортування та зберігання визначають згідно з ГОСТ 12.1.044.

3. Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у сировинних матеріалах природного походження згідно з ДБН В.1.4-1.01 не повинна перевищувати 370 Бк/кг (I клас).

Результати радіологічного контролю постачальники сировинних матеріалів повинні надавати виробнику продукції згідно з ДБН В.1.4-2.01.

4. Сировинні матеріали необхідно зберігати у спеціально відведених для цього приміщеннях запакованими з дотриманням вимог безпеки, зазначених у нормативних документах на відповідні матеріали.

5. При виробництві та зберіганні матеріали не повинні виділяти у повітря робочої зони шкідливі речовини в кількостях, що перевищують граничнодопустимі концентрації (ГДК), встановлені залежно від сировинного складу матеріалів згідно з ГОСТ 12.1.005.

Контроль концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинні здійснювати відповідні уповноважені служби центрального органу виконавчої влади України у сфері охорони здоров'я відповідно до ГОСТ 12.1.005 і згідно з чинними на момент контролю методичними документами.

5.6 Контроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони потрібно здійснювати відповідно до вимог МУ 1994, МУ 3119, МУ 4436.

7. Виробничі приміщення повинні відповідати вимогам ДСТУ 3273, СНиП 2.09.02 та СНиП 2.09.04 та повинні бути обладнані системами припливно-витяжної і місцевої вентиляції і опаленням згідно з ДСТУ Б А.3.2-12 та СНиП 2.04.05.

8. Мікроклімат виробничих приміщень повинен відповідати санітарним нормам згідно з ДСН 3.3.6.042.

9. Виробничі приміщення повинні бути обладнані водопровідною системою і каналізацією згідно зі СНиП 2.04.01, питною водою згідно з ГОСТ 2874.

5.10 Освітленість робочих місць на підприємстві-виробнику повинна відповідати вимогам ДБН В.2.5-28. Контроль рівня освітленості здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.2-6.

5.11 Технологічне обладнання повинне відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.2.003, СП 1042, ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039.

5.12 Обладнання та комунікації повинні бути надійно заземлені згідно з вимогами ГОСТ 12.1.018, ГОСТ 12.1.030.

13. При вантажно-розвантажувальних роботах працівники повинні дотримуватись вимоги без пеки згідно з ГОСТ 12.3.009.

14. За пожежною безпекою виробничі приміщення повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004 та НАПБ А.01.001.

Категорія виробничих приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою визначається згідно з НАПБ Б.03.002, зона класу – П-lla згідно з НПАОП 40.1-1.32.

15. У разі виникнення пожежі на виробництві необхідно застосовувати такі первинні засоби пожежогасіння: порошкові, вуглекислотні та водопінні вогнегасники, азбестове полотно, кошму, пісок.

16. Рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищувати норм, встановлених відповідно до ГОСТ 12.1.003 та ДСН 3.3.6.037.

Рівень шуму на виробництві контролюють згідно з ДСТУ 2867.

5.17 Особи, зайняті на виробництві матеріалів, повинні проходити періодично медичний огляд відповідно до графіка медичних оглядів, чинного на підприємстві, та навчання і спеціальний інструктаж із пожежної безпеки згідно з НАПБ Б.02.005.

Порядок організації навчання на підприємстві встановлюють згідно з НАПБ Б.06.001.

5.18 Працюючі повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту:

• спецодягом згідно з ГОСТ 12.4.111, ГОСТ 12.4.112;

• взуттям згідно з ДСТУ 3962.

• засобами індивідуального захисту очей згідно з ГОСТ 12.4.013;

• засобами індивідуального захисту рук згідно з ГОСТ 12.4.010, ГОСТ 12.4.068;

• засобами захисту органів дихання згідно з ДСТУ ГОСТ 12.4.041.

19. Охорону ґрунтів від забруднення побутовими та промисловими відходами на підприємстві-виробнику необхідно забезпечувати відповідно до СанПиН 42-128-4690 та СанПиН 4630.

20. Стічні води на підприємстві повинні скидатись у каналізаційну систему за дотримання вимог СанПиН 4630.

21. Контроль за вмістом викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря виробник повинен здійснювати відповідно до ГОСТ 17.2.3.01, ГОСТ 17.2.3.02.

Рівень викидів шкідливих речовин в атмосферу не повинен перевищувати гранично допустимих викидів, встановлених ДСП 201.

5.22 При виготовленні матеріалів відходи сировинних матеріалів, придатні для використання, повертають до технологічного циклу для повторної переробки.

Відходи, не придатні для повторної переробки, та відходи засобів пакування складають у спеціально відведених для цього місцях та утилізують відповідно до ДСанПІН 2.2.7.029.

6 МАРКУВАННЯ

6.1 Маркування матеріалу потрібно здійснювати за дотримання вимог ДСТУ Б В.2.7-101 із та ким уточненням – на етикетці замість кількості матеріалу в партії повинна бути зазначена кількість матеріалу в рулоні, а також додатково на етикетці має бути зазначено:

• група горючості згідно з ДСТУ Б В.2.7-19;

• група займистості згідно з ДСТУ Б В.1.1-2;

• група поширення полум'я згідно з ДСТУ Б В.2.7-70.

6.2 Складені рулони повинні мати на видному місці напис чи штамп "РУЛОН СКЛАДЕНИЙ".

3. Допускається додатково наносити на етикетку або наводити у штампі довідкові дані щодо призначення матеріалу.

4. Маркування рулонів допускається виконувати на пакувальній стрічці текстом, що повторюється, із зазначенням знака для товарів і послуг підприємства-виробника і познаки типу матеріалу.

5. Транспортне маркування повинно наноситись на кожну транспортну упаковку. Транспортне маркування повинне відповідати ГОСТ 14192 та повинне містити:

• назву, знак для товарів і послуг та адресу підприємства-виробника;

• умовну познаку матеріалу;

• призначення матеріалу;

• номер партії і дату виготовлення (день, місяць, рік);

• кількість матеріалу в транспортній упаковці (м², шт. рулонів);

• гарантійний термін зберігання;

• для сертифікованого матеріалу – знак відповідності згідно з ДСТУ 2296.

6. Допускається в транспортному маркуванні додатково наводити іншу довідкову інформацію для споживачів.

7. Маркування повинно бути виконане українською мовою. При відвантаженні матеріалу за межі України маркування додатково виконують мовою, визначеною договором на поставку.

7 ПАКУВАННЯ

1. Кожен намотаний рулон матеріалу повинен бути запакований пакувальним папером згідно з ГОСТ 8273 або скріплений не менш ніж у двох місцях полімерною пакувальною стрічкою з липким шаром відповідно до ГОСТ 20477, ГОСТ 18251.

2. Для транспортного пакування рулони встановлюють на торці щільно один до одного на піддони відповідно до ГОСТ 9078.

3. Рулони матеріалів на піддоні скріплюють полімерною стрічкою відповідно до ГОСТ 20477, ГОСТ 18251 та запаковують у транспортний пакет термоусадковою плівкою згідно з ГОСТ 25951.

4. Допускається використовувати інші засоби пакування, що відповідають вимогам чинних нормативних документів і забезпечують збереження якості матеріалів під час транспортування та зберігання і захист навколишнього середовища від забруднення.

8 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

1. Матеріали транспортують усіма видами транспорту в критих транспортних засобах згідно з правилами перевезення вантажів, чинними для відповідного виду транспорту та відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.7-101.

2. Транспортування, складування та зберігання матеріалів здійснюють відповідно до правил перевезення, складування та зберігання покрівельних рулонних матеріалів, обумовлених ДБН Г.1-4.

3. При транспортуванні, навантаженні і розвантаженні матеріалів необхідно вживати заходів, що забезпечують захист їх від пошкоджень і забруднення.

4. Матеріали необхідно зберігати у запакованому стані окремо за марками, типами, з одним видом основи, в'яжучого і захисних матеріалів, у закритому спеціально відведеному приміщенні на відстані не менше одного метра від обігрівальних приладів. Допускається зберігати рулони матеріалів під навісами за умови забезпечення герметичності транспортного пакування.

5. Рулони зберігають у вертикальному положенні на піддонах або на підкладках в один ряд за висотою.

6. Допускається зберігання піддонів з матеріалами в два ряди за висотою за умови, якщо маса верхніх піддонів буде рівномірно розподілена на всю площину торців рулонів нижнього ряду.

8.7 Категорія з вибухопожежної та пожежної небезпеки приміщень для зберігання матеріалів визначається згідно з НАПБ Б.03.002.

9 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

1. Умови і час витримування зразків матеріалів до випробувань повинні відповідати вимогам 3.1 ДСТУ Б В.2.7-83.

2. Контроль якості матеріалів здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-83 за показниками:

• зовнішній вигляд матеріалу (4.1);

• геометричні розміри та відхили від номінальних розмірів (4.2);

• маса в'яжучого (4.4.1, таблиця 1, 4.4.2, таблиця 2);

• маса одного квадратного метра матеріалу (4.4.1, таблиця 1, 4.4.2, таблиця 2);

• розривна сила при розтягуванні матеріалу (4.4.1, таблиця 1, 4.4.2, таблиця 2);

• температура крихкості в'яжучого (4.4.2, таблиця 2);

• водопоглинання матеріалу (4.4.1, таблиця 1, 4.4.2, таблиця 2);

• гнучкість матеріалу (4.4.1, таблиця 1, 4.4.2, таблиця 2);

• теплостійкість матеріалу (4.4.1, таблиця 1, 4.4.2, таблиця 2);

• водонепроникність матеріалу (4.4.1, таблиця 1, 4.4.2, таблиця 2);

• втрата крупнозернистої чи лускоподібної посипки (4.4.1, таблиця 1,4.4.2, таблиця 2);

• кольоростійкість посипки (4.4.1, таблиця 1, 4.4.2, таблиця 2).

Випробування проводять із такими доповненнями.

Визначення розривної сили при розтягуванні проводять на зразках-лопатках типу 1 відповідно до 3.4.2 ДСТУ Б В.2.7-83 при швидкості переміщення рухомого захвата (100 ±10) мм/хв.

Контроль водопоглинання, гнучкості і теплостійкості підкладкового покрівельного матеріалу (марки ПД) здійснюють на суцільних зразках, виготовлених із тих же матеріалів і за тією ж технологією, що і матеріал, який випробовується.

9.3 Кількість складених рулонів, кількість полотен у складеному рулоні (4.3) виробник контролює зовнішнім оглядом рулонів у партії.

Довжину меншого з полотен у складеному рулоні вимірюють за допомогою рулетки. Результат кожного визначення повинен бути у межах нормованих значень.

9.4 Групу горючості матеріалів (4.4.3) визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-19, групу за поширенням полум'я (4.4.3) – згідно з ДСТУ Б В.2.7-70, групу займистості (4.4.3) – згідно з ДСТУ Б В.1.1-2.

В умовах виробництва, переробки, транспортування та зберігання показники пожежної небезпеки матеріалів визначають згідно з ГОСТ 12.1.044.

Випробування здійснюють у відповідних акредитованих на проведення таких робіт організаціях та тих, що мають відповідну ліцензію, видану в установленому порядку.

9.5 Якість маркування (розділ 6) і пакування матеріалів (розділ 7) контролюють зовнішнім оглядом відібраних для контролю упаковок.

10 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

1. Приймання матеріалів здійснює служба технічного контролю підприємства-виробника відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.7-101 та згідно з вимогами цього стандарту.

2. Матеріали приймають партіями. Партією вважається змінний виробіток матеріалу однієї марки, одного типу та одних розмірів, виготовленого з одних сировинних матеріалів за однією рецептурою і технологією, але не більше 3200 рулонів.

3. Вхідний контроль сировинних матеріалів виробник здійснює згідно з переліком матеріалів, що підлягають вхідному контролю, затвердженим в установленому порядку, що діє на підприємстві-виробнику.

10.4 Для перевірки відповідності якості матеріалів вимогам цього стандарту виробник відповідно до вимог ГОСТ 15.309 повинен здійснювати приймально-здавальні та періодичні випробування.

10.5 Приймально-здавальні випробування здійснюють від кожної партії матеріалу за показниками: – зовнішній вигляд матеріалу;

• геометричні розміри і відхили від номінальних розмірів;

• маса в'яжучого;

• розривна сила при розтягуванні матеріалу;

• гнучкість матеріалу;

• теплостійкість матеріалу;

• втрата посипки для матеріалу з крупнозернистою чи лускоподібною посипкою;

• якість маркування і пакування матеріалу.

10.6 Періодичні випробування виробник проводить за показниками:

• кількість складених рулонів, кількість полотен у складеному рулоні та довжина меншого з них;

• температура крихкості в'яжучого;

• водопоглинання матеріалу;

• водонепроникність матеріалу;

• кольоростійкість посипки.

Періодичні випробування здійснюють на матеріалі, що пройшов приймально-здавальні випробування.

Кількість складених рулонів, кількість полотен у складеному рулоні та довжину меншого з полотен контролюють один раз на місяць.

Температуру крихкості в'яжучого, водопоглинання і водонепроникність матеріалів, кольоростійкість посипки контролюють не рідше одного разу на півроку.