- диски повинні бути частиною реальної конструктивної моделі з урахуванням сумісності деформацій із системою в'язей;

- повинні враховуватись впливи горизонтальних деформацій всіх частин споруди, на які передаються горизонтальні навантаження;

• диски повинні армуватись для сприйняття зусиль розтягу, які передбачені конструктивною моделлю;

• при конструюванні арматури повинні враховуватись концентрації напружень біля прорізів і у з'єднаннях.

10.1.4.4 Поперечна арматура для передачі зусиль зсуву у з'єднаннях дисків може зосереджуватись вдовж опор, формуючи умовні розтягнуті елементи, що відповідають конструктивній моделі. Ця арматура може розташовуватись у набетонці за її наявності.

10.1.4.5 Збірні елементи з набетонкою щонайменше 40 мм можуть розраховуватись як складені елементи за умови, що їх взаємодія перевірена на зсув згідно з 4.6.5. Збірні елементи необхідно перевіряти на всіх стадіях будівництва до і після досягнення спільного характеру роботи.

6. Поперечна арматура при згинанні та впливах інших дій може повністю розміщуватись у набетонці. Конструювання повинно відповідати моделі конструкції, наприклад, якщо запроектовано обпирання по контуру.

7. Стінки або ребра у відокремлених елементах плит (тобто елементах, що не передають зсув через з'єднання) повинні забезпечуватись поперечною арматурою як балки.

10.1.4.8 Перекриття із збірних балок і блоків без набетонки можуть розраховуватись як суцільні (монолітні) плити, якщо у монолітних поперечних ребрах передбачено безперервну арматуру, яка проходить через збірні поздовжні ребра із кроком згідно з таблицею 10.1.

Таблиця 10.1 – Максимальний крок поперечних ребер при розрахунку перекриттів із ребрами і блоками як монолітних

10.1.4.9 Середні поздовжні напруження зсуву, що діють у дисках плит перекриттів із заповненими бетоном або розчином з'єднаннями, повинні обмежуватись значенням 0,1 МПа для дуже гладких поверхонь і 0,15 МПа – для гладких і шорстких (4.6..5 – для визначення характеру поверхні).

10.1.4.10 Перевірка опору і жорсткості з'єднань може ґрунтуватись на розрахунку з можливим випробуванням (для проектування на базі випробувань). Необхідно враховувати неточності виконання. Розрахункові величини, визначені на основі випробувань, повинні включати несприятливі відхилення фактичних умов роботи від умов випробувань.

10.1.5 З'єднання, що передають зусилля стиску

1. У стиснутих з'єднаннях зусиллями зсуву можна знехтувати, якщо вони становлять менше 10 % від зусилля стиску.

2. Для з'єднань на вирівнювальних та ущільнювальних матеріалах (розчин, бетон або полімери) необхідно виключати можливість відносних зрушень між поверхнями, що з'єднуються під час твердіння матеріалу.

3. З'єднання без вирівнювальних та ущільнювальних матеріалів (сухе з'єднання) повинно використовуватись тільки у випадках, коли можливо досягти необхідної якості виконання. Середні напруження на опорі між плоскими поверхнями не повинні перевищувати . Сухі з'єднання, що включають криві (випуклі) поверхні, повинні розраховуватись при обов'язковому врахуванні геометрії.

1. Необхідно враховувати напруження розтягу у прилеглих елементах. Вони можуть виникати внаслідок зосередженого стиску відповідно до рисунка 10.3а або розширення м'якого вирівнювального матеріалу відповідно до рисунка 10.3б. Арматуру у випадку а) можна розрахувати і розмістити згідно з 4.9, у випадку б) арматуру необхідно розташувати близько до поверхонь прилеглих елементів.

4. За відсутності більш точних моделей арматуру у випадку б) можна визначати за виразом:

10.1.5.6 Максимальну несучу здатність стиснутих з'єднань можна визначити згідно з 7.7 або на основі розрахунку, перевіреному випробуваннями (для проектування на базі випробувань).

a – зосереджене обпирання; б – розширення м'якого шару

Рисунок 10.3 – Поперечні напруження розтягу у стиснутих з'єднаннях

10.1.6 Заанкерування арматури на опорах

10.1.6.1 Арматура в опорних елементах та тих, що обпираються, повинна конструюватись так, щоб забезпечити анкерування у відповідному вузлі з урахуванням відхилень. Приклад показано на рисунку 10.4.

Фактична довжина обпирання контролюється через відстань (рисунок 10.4) від грані відповідних елементів, де:

Рисунок 10.4 – Приклад конструювання арматури в опорі

10.1.7 Опори

10.1.7.1 Опори для з'єднаних (неізольованих) елементів

10.1.7.1.1 Номінальну довжину а шарнірної опори, показаної на рисунку 10.5, можна визначити, як:

Рисунок 10.5 – Приклади опор з познаками величин

Таблиця 10.2 – Мінімальне значення , мм

Таблиця 10.3 – Неробоча відстань , мм, від зовнішнього кінця опорного елемента

Таблиця 10.4 – Відстань , мм, що вважається неробочою за зовнішнім кінцем елемента, що обпирається

Таблиця 10.5 – Допуск на відхилення відстані у чистоті між гранями опор ( – довжина прольоту)

10.1.7.1.2 За відсутності інших специфікацій можна використовувати наступні величини міцності опор:

при з'єднанні "насухо";

для всіх інших випадків,

де – найменший із розрахункових опорів опорного елемента та елемента, що обпирається;

– розрахунковий опір матеріалу вирівнювального шару.

10.1.7.1.3 Якщо виконуються заходи для отримання рівномірного розподілу опорного тиску, наприклад, розчином, підкладкою із неопрену або схожого матеріалу, розрахункову ширину можна приймати такою, що дорівнює фактичній ширині обпирання. В іншому разі, за відсутності більш точного визначення, не повинна перевищувати 600 мм.

10.1.8 Фундаменти стаканного типу

10.1.8.1 Стакани зі з'єднанням на шпонках

1. Можна вважати, що стакани з улаштованими нерівними заглибленнями або шпонками працюють із колоною як одне ціле.

2. За наявності вертикального розтягу внаслідок передачі моменту необхідно особливо ретельно конструювати напуски арматури колон і фундаментів зі шпонками, враховуючи роз ділення стрижнів з напуском. Довжину напуску згідно з 7.3.1 необхідно збільшувати, щонайменше, на величину горизонтальної відстані між стрижнями у колоні і фундаменті (рисунок 10.6а). Потрібно передбачати відповідне горизонтальне армування для з'єднання напуском.

10.1.8.1.3 Розрахунок на зсув при продавлюванні необхідно виконувати як для монолітних з'єднань колона/фундамент згідно з 4.8, як показано на рисунку 10.6а, при здійсненні перевірки на передачу зсуву між колоною і фундаментом. В іншому випадку розрахунок на зсув при продавлюванні необхідно виконувати як для стаканів з гладкими поверхнями.

10.1.8.2 Стакани із гладкими поверхнями

1. Допускається, що сили і моменти передаються від колони на фундамент через зусилля стиску через бетон замонолічування і відповідні сили тертя, як показано на рисунку 10.6б. Для цієї моделі необхідно, щоб .

2. Коефіцієнт тертя не повинен прийматись більше ніж = 0,3.

3. Особливу увагу слід звернути на:

• конструювання арматури для у верхній частині стінок стакана;

• передачу вдовж бокових стінок на фундаменти;

• анкерування основної арматури у колоні та стінках стакана;

• опір продавлюванню плити фундаменту від дії зусиль у колоні, при розрахунку якого доцільно враховувати фактор наявності монолітного бетону, заповненого під збірним елементом на майданчику.

а – із з'єднувальними поверхнями на шпонках; б – із гладкими поверхнями з'єднання

Рисунок 10.6 – Фундаменти стаканного типу

ДОДАТОК А

(довідковий)

АЛГОРИТМ РОЗВ'ЯЗАННЯ СИСТЕМИ НЕЛІНІЙНИХ РІВНЯНЬ РІВНОВАГИ ЗАЛІЗОБЕТОННОГО РОЗРАХУНКОВОГО ПЕРЕРІЗУ ЗА ДЕФОРМАЦІЙНИМ МЕТОДОМ

З точки зору реалізації деформаційного методу тип нормального перерізу (рисунки 4.1- 4.5) не має значення, але для спрощення викладок розглянемо прямокутний переріз. Як більш загальний випадок алгоритм розрахунку наведено для позацентрово стиснутого елемента, оскільки необхідно розглянути дві форми рівноваги (рисунок 4.1).

Для розв'язання задачі необхідно мати такі вихідні дані: параметри перерізу ; початковий ексцентриситет прикладення навантаження ; параметри діаграми деформування бетону , або (ці параметри можна взяти безпосередньо з таблиці 3.1 ДБН В.2.6-98; коефіцієнти полінома (3.5 ДБН В.2.6-98) з додатка Д ДБН В.2.6-98; параметри армування (причому кількість шарів армування не обмежується, вона обмежується тільки технологічними вимогами) ; відстань від верхньої (найбільш стиснутої) грані перерізу до і-го шару армування (в разі розташування в одному шарі арматури з різними фізико-механічними характеристиками їх розглядають окремо при одній і тій же відстані від грані перерізу) ; початкові (викликані попереднім напруженням, усадкою чи іншими чинниками, за необхідності) деформації в і-му стержні арматури .

При визначенні напружено-деформованого стану перерізу задача може розв'язуватись у трьох постановках:

1. при заданих зусиллях та необхідно визначити кривизну в перерізі і деформації ;

2. при заданих величинах кривизни в перерізі і діючого в ньому осьового зусилля визначити величину згинального моменту ;

3. необхідно побудувати повну криву стану перерізу аж до руйнування бетону.

Перша і третя з названих задач розв'язується за таким алгоритмом.

1. На першому кроці розрахунку задаються величини деформацій причому на перших кроках підрахунків рекомендується приймати таким, що дорівнює або

2. Підраховують величини . Напруження розраховують за 3.2.1.11 та 3.2.2.12, де .

3. Визначають зусилля в перерізі за формулою для першої форми рівноваги (4.1).

4. Визначену величину зусилля та інші параметри підставляють у рівняння рівноваги (4.2). За результатами розв'язання рівняння (4.2) можлива реалізація двох випадків:

- ліва частина більша за нуль. Це свідчить про наявність рівноваги першої форми (рисунок 4.1), тобто весь переріз стиснутий;