7. Експлуатація електроприладів і електроустановок повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.019 і ПУЭ.

8. Устаткування, комунікації і місткості повинні бути заземлені від статичної електрики відповідно до вимог ГОСТ 12.1.018.

9. Виконуючи вантажно-розвантажувальні роботи, необхідно керуватися вимогами ГОСТ 12.3.009 і ДБН А.3.2-2.

5.10 Рівень шуму в робочій зоні не повинен перевищувати допустимих значень, установлених ГОСТ 12.1.003 і ДСН 3.3.6.037.

Контроль рівня шуму - відповідно до вимог ГОСТ 12.1.050 і ДСТУ 2867.

5.11 Рівень вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати допустимих значень, установлених ДСТУ ГОСТ 12.1.012 і ДСН 3.3.6.039.

Контроль рівня вібрації - відповідно до вимог ГОСТ 12.4.012.

12. При приготуванні сумішей слід дотримуватись санітарних правил організації технологічних процесів і гігієнічних вимог до виробничого устаткування відповідно до ГОСТ 12.3.002 і СП 1042.

13. Параметри мікроклімату виробничих приміщень повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042.

14. Працюючі на виробництві сумішей повинні бути забезпечені санітарно-побутовими приміщеннями, що відповідають вимогам СНиП 2.09.04.

15. Виробляючи і застосовуючи суміші, слід використовувати засоби індивідуального захисту працюючих:

• спецодяг - згідно з ГОСТ 12.4.029, ГОСТ 27574, ГОСТ 27575;

• окуляри захисні - згідно з ГОСТ 12.4.013;

• рукавиці - згідно з ГОСТ 12.4.010;

• респіратори - згідно з ДСТУ ГОСТ 12.4.041;

• взуття - згідно з ДСТУ 3962.

5.16 До робіт з виробництва сумішей допускаються особи, не молодші 18 років, що пройшли:

• попередній медогляд;

• професійну підготовку;

- вступний інструктаж з безпеки праці, виробничої санітарії, пожежної й електробезпеки. Медогляд осіб, зайнятих у виробництві сумішей, необхідно проводити в порядку, встановленому МОЗ України наказом № 246 від 21.05.07 р.

17. У разі зміни технології виробництва сумішей, заміни вихідних матеріалів, устаткування, зміни умов праці, а також у випадку порушення правил безпеки всі робітники повинні пройти позачерговий інструктаж із записом у журналі реєстрації перевірки знань працюючих з техніки безпеки.

18. У приміщеннях, де виготовляються чи зберігаються суміші, забороняється зберігати харчові продукти та приймати їжу.

19. Полімерні матеріали, які використовують при виробництві сумішей, а також готові суміші виготовлені з їх застосування повинні відповідати вимогам СанПиН 6027А і бути дозволені до використання МОЗ України.

6 ВИМОГИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ, УТИЛІЗАЦІЯ

1. Суміші не забруднюють довкілля під час виробництва і застосування за умови виконання вимог даного стандарту до охорони довкілля.

2. Умови приймання і зберігання вихідних матеріалів для виготовлення сумішей і їх пакувальних засобів (відповідно до ГОСТ 12.3.002 - в окремих спеціально оснащених місцях) не повинні спричиняти забруднення води, грунту і повітря.

3. Викиди шкідливих речовин в атмосферу не повинні перевищувати допустимих значень, установлених ДСП 201 і ГОСТ 17.2.3.02. Контроль за вмістом шкідливих речовин в атмосферному повітрі здійснюють відповідно до вимог ГОСТ 17.2.3.01.

4. Для дотримання встановлених норм гранично допустимих викидів шкідливих речовин в атмосферу підприємство-виробник сумішей повинно бути оснащене пиловловлювальним обладнанням згідно з ГОСТ 25757. Допускається використання інших видів такого устаткування за узгодженням з місцевими санітарно-епідеміологічними службами.

5. Виготовлення сумішей має бути безвідходним виробництвом. У разі виявлення відхилів показників якості суміші від нормованих вона направляється на переробку в умовах замкнутої технологічної схеми.

6. Випадкові втрати окремих складових суміші чи самі суміші, що втратили свої технологічні властивості, тверді відходи (тара, мішки) утилізують згідно з ДСанПіН 2.2.7.029.

7 МАРКУВАННЯ

1. Маркування сумішей повинно здійснюватись згідно з вимогами цього ДСТУ та нормативного документа на конкретну суміш.

2. Маркування споживчої тари виконується безпосередньо на тарі, воно повинно бути чітким і містити таку інформацію:

• назву, товарний знак і адресу підприємства-виробника;

• умовну познаку суміші;

• назву використаної дисперсії;

• основні споживчі та експлуатаційні властивості;

• рекомендований напрям застосування та інструкцію щодо застосування;
  - дату виготовлення, номер партії, термін придатності;

• масу нетто (кг) або об'єм (л);

• маніпуляційні знаки згідно з ГОСТ 14192 "Обмеження температури" (1.6) та "Верх".

7.3 Маркування виконується українською мовою. У разі поставки сумішей за межі України маркування може додатково виконуватись мовою замовника, що попередньо зазначається в договорі на поставку продукції.

8 ПАКУВАННЯ

1. Суміші повинні пакуватись у тару, яка забезпечує збереження продукції протягом встановленого гарантійного терміну зберігання.

2. Кількість суміші, що упаковується в тару, визначається виробником, і може бути від 1 кг (л) до 50 кг (л).

3. При пакуванні сумішей похибка зважування не повинна перевищувати (±1) % маси.

4. Пакування сумішей повинно відповідати вимогам нормативних документів на конкретну суміш.

9 ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

1. Суміші транспортують у закритій тарі всіма видами транспорту з дотриманням вимог та правил перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту, а також із урахуванням вимог ДБН Г.1-4. Способи транспортування повинні забезпечувати цілісність тари.

2. Суміші транспортують за температури вище 5°С.

3. Суміші зберігають у закритій тарі в складських приміщеннях за температури вище 5 °С.

4. При зберіганні, транспортуванні та виконанні вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути передбачені заходи, які забезпечують цілісність тари. Слід уникати контактів із речовинами, які можуть пошкодити тару.

5. Для складських приміщень, у яких зберігаються суміші, необхідно зазначити категорію приміщень, яка визначається згідно з НАПБ Б.03.002, а також класи зон, які визначаються відповідно до НПАОП 40.1-1.32.

6. Приміщення для зберігання сумішей за пожежною безпекою повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.010, НАПБ А.01.001, СНиП 2.11.01, ДБН В.2.5-13.

7. Приміщення для зберігання сумішей слід обладнувати автоматичними установками пожежогасіння і пожежної сигналізації відповідно до НАПБ Б.06.004 та ДБН В.2.5-13.

8. Приміщення для зберігання сумішей слід забезпечувати первинними засобами пожежогасіння, керуючись вимогами, які викладені в НАПБ Б.03.001, а експлуатацію вогнегасників здійснювати згідно з НАПБ Б.01.008.

10 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

1. Контрольні проби суміші для перевірки її відповідності вимогам цього стандарту відбирають від кожної партії. Маса проби - згідно з вимогами нормативного документа на конкретну суміш.

2. Суміші випробовують після досягнення ними температури (20±2) °С.

3. Для випробувань слід використовувати повірені прилади та атестоване обладнання.

4. Величину фізико-технічних показників властивостей сумішей обчислюють як середнє арифметичне значення результатів випробувань не менше ніж трьох зразків.

5. Пакування та маркування сумішей перевіряють оглядом підготовленої до відвантаження продукції - не менше п'яти паковань від партії.

6. Масу нетто в одиниці споживчої тари перевіряють зважуванням на вагах згідно з ГОСТ 29329 - не менше трьох паковань від партії.

7. Стандартизовані методи контролювання властивостей сумішей та покриттів наведені в таблиці 10.

Таблиця 10

10.8 Оцінка бази за кольором

Базу за кольором пасти ТН оцінюють за допомогою спектрофотометрів "Spectraflash SF450X", "Minolta CM 26ood" або інших, що мають аналогічні метрологічні характеристики.

Для оцінки за кольором пасти готують суміш, що складається з (200,0±0,1) г бази продукту, (2,00±0,01) г пасти, що випробовується, та (2,00±0,01) г пропіленгіколю або діетиленгліколю.

Визначення відповідності кольору паст у затверділому стані виконують на зразках, що нанесені аплікатором товщиною 300 мкм на картки білого картону з полівінілхлоридним покриттям.

Підготовлені зразки сумішей висушують у сушильній шафі за температури (40±2) °С протягом 2 год і охолоджують до температури (20±2) °С протягом (15...20) хв. Далі виконують оцінку відповідності кольору зразка суміші у порівнянні зі зразком віднесення у системі CIELab на спектрофотометрі, що має стандартне джерело світла 065/10°, згідно з керівництвом з експлуатації приладу.

10.9 Визначення зв'язуючої здатності ґрунтовок ЗК

10.9.1 Обладнання та матеріали:

• сушильна шафа з терморегулятором, що забезпечує підтримку температури (70±2) °С;

• ваги лабораторні з межею зважування 200 г та похибкою вимірювання не більше 0,1 г;

• піпетка лабораторна об'ємом (2-5) мл;

• щітка малярна;

• пластикові ємності об'ємом (100±3) мл - 3 шт;

• кварц мелений марки А згідно з ГОСТ 9077.

10.9.2 Проведення випробування

Пластикова ємність наповнюється меленим кварцом і ущільнюється багаторазовими легкими струшуваннями. Півсферою на поверхні меленого кварцу видавлюється заглиблення розміром (3±5) мм. Ємність ставиться на ваги і зважується. У заглиблення за допомогою піпетки дозується 2 г ґрунтовки ЗК. Після сушіння протягом 4 год за кімнатної температури та 16 год за температури 70 °С грудка затверділого кварцу звільняється щіткою від сипкого залишку.

10.9.3 Обчислення результатів

Грудка кварцу зважується. Показником зв'язуючої здатності є середнє арифметичне значення від маси трьох паралельних випробувань.

10.10 Зручність нанесення шпаклівок, замазок, паст для оздоблення, зручність використання паст для тонування, а також зовнішній вигляд та колір сумішей і покриттів, здатність до шліфування покриттів визначають візуально.

1. Зручність нанесення шпаклівок, замазок, паст для оздоблення визначають шляхом покриття шаром суміші товщиною (3-5) мм азбоцементного плоского зразка розміром (300x300) мм. Зразок попередньо слід заґрунтувати сумішшю підгрупи АД та висушити протягом 1 год за температури (20±2) °С. Суміш повинна легко наноситись, не згортатись і не тягнутись за інструментом.

2. Зручність використання паст для тонування перевіряють їх змішуванням із сумішами, колір яких слід змінити. Для цього в скляну посудину ємністю 500 см³ поміщають 300 см³ продукту, що випробовують, і додають до нього 50 см³ пасти. Все ретельно перемішують протягом 5 хв пластиковою ложкою і визначають наявність у посудині неоднорідностей за кольором та консистенцією.

3. Зовнішній вигляд та колір сумішей слід визначати оглядом (300 - 500) см³ продукту, що

поміщають у скляну посудину. Суміші не повинні мати неоднорідних за кольором і консистенцією мас і сторонніх включень.

Колір також може бути визначений спектрофотометром за відповідним зразком "Каталогу зразків кольору" підприємства-виробника.

10.10.4 Здатність до шліфування дозволяється визначати на зразках виготовлених для 10.10.1. Після нанесення суміші зразки витримують 7 діб за температури (20±2) °С та відносній вологості повітря (60±5) %. Потім шліфують будь-яким способом. Після шліфування поверхня зразків повинна бути рівною.

11 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

1. Виготовлені суміші повинні бути прийняті підрозділом підприємства-виробника, якому доручено здійснювати технічний контроль.

2. Суміші повинні прийматись партіями. Партією вважають кількість суміші одного складу, виготовлену з одних вихідних матеріалів на одному технологічному обладнанні протягом однієї зміни.

Кожна партія суміші (або частина її, що відвантажується одному споживачу) повинна супроводжуватись документом про якість.

11.3 Документ про якість має містити таку інформацію:

• найменування і/або товарний знак підприємства-виробника та його адресу;

• номер і дату видачі документа;

• назву та умовну познаку суміші;

• назву використаної дисперсії;

• назву торгової марки (за наявності);

• масу нетто (об'єм) партії, що відвантажується, кг (л);

• дату виготовлення (число, місяць, рік);

• номер партії;

• кількість пакувальних одиниць у партії, шт.;

• масу нетто (об'єм) паковальної одиниці, кг (л);

• результати випробувань;