1 Загальні положення

1.1 Сфера застосування частини 2 Єврокоду 6

(1)Р Сфера застосування Єврокоду 6 для кам'яних конструкці, яка встановлена в 1.1.1 EN 1996-1-1:2005, також застосо-вується в цьому EN 1996-2.

(2)Р EN 1996-2 розглядає основні правила щодо вибору матеріалів і виконання кам'яних конструкцій, відповідність проектних припущень іншим частинам Єврокоду 6. За винятком питань, наведених в 1.1(3) Р, сфера застосування частини 2 містить аспекти проектування і виконання кам'яних конструкцій, що включає:

— вибір матеріалів для кладки;

• фактори, що впливають на довговічність кладки;

— стійкість будівель до проникнення вологи;

— зберігання, виготовлення і використання матеріалів на будівельному майданчику;

— виконання кам'яних конструкцій;

— захист кам'яних конструкцій в процесі виконання.

ПРИМІТКА 1. Якщо наведено лише загальні інструкції, допустимо привести додаткові інструкції, засновані на місцевих умовах і практиці в несуперечливих додаткових документах, які можуть посилатися на національний додаток.

ПРИМІТКА 2. Сфера застосування Єврокоду 6 не включає сейсмічні, теплові і акустичні експлуатаційні властивості кам'яних конструкцій.

(3)Р EN 1996-2 не розглядає наступні питання:

— аспекти кам'яних конструкцій, розглянуті в інших частинах Єврокоду 6;

— естетичні аспекти;

— застосовану обробку;

— здоров'я і безпека людей, задіяних в проектуванні або виконанні кам'яних конструкцій;

— вплив будівель з кам'яних конструкцій, будівельних робіт і елементів конструкцій на довкілля.

1.2 Нормативні посилання

(1) P Цей стандарт містить датовані і недатовані посилання, положення з інших публікацій. Ці нормативні посилання наведено у відповідних місцях за текстом, а публікації перераховані нижче. Для датованих посилань наступні поправки або перегляди цих публікацій дійсні для цього стандарту тільки при внесенні до нього змін або перегляді. Для датованих посилань застосовують останнє видання публікації стандарту (включаючи зміни).

— EN 206-1, Бетон. Частина 1. Технічні вимоги, експлуатаційні характеристики, виробництво і відповідність вимогам

— EN 771 (всі частини), Технічні вимоги для кам'яних конструкцій

— EN 998-2, Вимоги до розчинів для кам'яних робіт. Частина 2. Розчин для кладки

— EN 845 (всі частини), Технічні вимоги до виробів для кам'яної кладки

— EN 1015-11, Методи випробувань будівельних розчинів для кладки. Частина 11. Визначення міцності при стиску і вигині затверділого будівельного розчину

— EN 1015-17, Методи випробувань будівельних розчинів для кладки. Частина 17. Визначення вмісту розчинних хлоридів в свіжих розчинах

— EN 1052, (всі частини), Методи випробування кам'яної кладки

— EN 1990, Єврокод. Основи проектування несучих конструкцій

— EN 1996-1-1, Єврокод 6. Проектування кам'яних конструкцій. Частина 1. Загальні правила для армованих і неармованих кам'яних конструкцій

— EN 13914-1, Проектування, виготовлення і нанесення шару зовнішньої і внутрішньої штукатурки. Частина 1. Зовнішній шар штукатурки

1.3 Вихідні положення

(1)Р В доповнення до вихідних положень, наведених в 1.3 EN 1990:2002, в EN 1996-2 застосовують наступні вихідні положення:

— проектування повинне відповідати частині 2 з урауванням вимог частину 3;

— виконання повинне відповідати частині з урауванням вимог частину 2.

(2) Принципи проектування дійсні лише при відповідності принципам виконання, наведеним в частині 3.

1.4 Відмінність між принципами і правилами вживання

(1)Р Правила, наведені в 1.4 EN 1990:2002, застосовують в EN 1996-2.

1.5 Визначення

1.5.1 Загальні положення

(1) Терміни і визначення, наведені в 1.5 EN 1990:2002, застосовують в EN 1996-2.

(2) Терміни і визначення, що використовуються в EN 1996-1-1, застосовують в EN 1996-2.

(3) Додаткові терміни і визначення, використані в EN 1996-2, наведені в 1.5.2 – 1.5.5.

1.5.2 Терміни і визначення, що відносяться до проектування

1.5.2.1 технічні вимоги до проектування: документи, що встановлюють вимоги проектувальника до конструкції, включаючи креслення, графіки, протоколи випробувань, посилання на частини інших документів і письмові інструкції.

1.5.3 Терміни, що відносяться до кліматичних чинників і умов дії довкілля

1.5.3.1 макроумови: кліматичні чинники, залежні від загального клімату регіону, в якому побудована конструкція, перетворені унаслідок впливу місцевих топографічних умов і інших аспектів на місці проведення робіт.

1.5.3.2 мікроумови: Локалізовані кліматичні чинники і чинники довкілля, залежні від положення елементу кам'яної конструкції в конструкції в цілому та враховують вплив захисту або відсутність захисту конструктивного елемента або його припинення.

1.5.4 Терміни, що відносяться до елементів кам'яних конструкцій

1.5.4.1 додатковий елемент кам'яної конструкції: елемент кам'яної конструкції, що має відповідну форму для виконання певної функції, наприклад для виконання конфігурації кладки.

1.5.5 Інші терміни

1.5.5.1 застосована обробка: покриття з матеріалу, що сполучається з поверхнею кладки.

1.5.5.2 ширина порожнини (порожнечі): відстань, перпендикулярна плошині стіни, між поверхнями лицьових шарів кладки (версти) багатошарової стіни або відстань між лицьовою поверхнею зовнішнього шару кладки стіни і конструкцією підзвідної кладки.

1.5.5.3 обличкування: покриття з матеріалу(ів), закріпленого або заанкеренного до лицьової поверхні кладки і, як правило, не сполученого з нею.

1.6 Позначення

(1)Р В цьому стандарті застосовують позначення,відповідні 1.6 EN 1996-1-1:2005.

(2)Р Інші позначення, що використовуються в EN 1996-2 :

dp — мінімальна глибина розшивання;

lm — максимальна горизонтальна відстань між вертикальними деформаційними швами в зовнішніх шарах кладки багатошарових ненавантажених стін.

2 Проектні рішення

2.1 Чинники, що впливають на довговічність кладки

2.1.1 Загальні положення

(1)Р Кам'яні конструкції проектують так, щоб вони мали властивості, необхідні для її передбачуваного застосування.

2.1.2 Класифікація умов довкілля

2.1.2.1 Мікроумови, що впливають на кам'яні конструкції

(1)Р При проектуванні беруть до уваги мікроумови, дії яких будуть впливати на кам'яні конструкції.

(2) При визначенні впливу мікроумов на кам'яні конструкції, враховують наявність і міру захисту від умов середовища, застосованих захисних облицювань і елементів.

(3) Мікроумови довкілля, що впливають на завершені кам'яні конструкції, розділяють на класи довкілля за умовами експлуатації конструкцій таким чином:

МX1 — конструкції, що експлуатуються в сухих умовах;

МX2 — конструкції, при дії вогкості або вологості;

МX3 — конструкції, при дії вогкості або вологості і циклічному замороженню/відтаванню;

МX4 — конструкції, при дії повітря, насиченого сіллю або солоною водою;

МX5 — конструкції, що експлуатуються в агресивному хімічному середовищі.

ПРИМІТКА При необхідності можна виділити точніші умови в межах даних класів, використовуючи підкласи, що наведені в додатку А (наприклад, МХ2.1 або МХ2.2 і МХ3.1 або МХ3.2).

(4) Для виконання кам'яних конструкцій, відповідних до певних експлуатаційних показників і тих, що витримують дію умов довкілля, до яких вони схильні, слід враховувати клас довкілля по дії:

— кліматичних чинників;

— ступінь схильності дії вогкості або вологості;

— дія циклічного заморожування/відта- вання;

— наявності хімічних матеріалів, які можуть привести до руйнівних дій.

2.1.2.2 Кліматичні чинники (макроумови, що впливають на кам'яні конструкції)

(1)Р При визначенні вологості кладки і дії циклічного заморожування/відтавання враховують вплив макроумов на мікроумови.

(2) Макроумови враховують вплив наступних дій:

— дощів і снігу;

— поєднання вітру і дощу;

— коливання температури;

— коливання відносної вологості.

ПРИМІТКА. Відомо, що клімат (макроумови) значно відрізняється по всій Європі, і певні аспекти клімату можуть мати вплив на вірогідність кладки дії вологості і циклічного заморожування/відтавання. Проте, при визначенні міцності кладки важливою є класифікація мікроумов, а не систематизація макроумов. Приклади дії вологості на елементи кладки в типових будівлях наведено в
додатку А.

2.1.3 Агресивне хімічне середовище

(1) У прибережних зонах враховують схильність кладки до дії на неї хлоридів, що містяться в повітрі, або морської води.

(2) До можливих джерел сульфатів відносять наступне:

— природні грунти;

— грунтові води;

— сховища відходів і насипний грунт;

— будівельні матеріали;

— забруднюючі речовини, що містяться в повітрі.

(3) За наявності в довкіллі агресивних хімічних речовин, відмінних від хлоридів, що містяться в повітрі, або морської води, які можуть впливати на кладку, розглядають клас МХ5. При переміщенні солей водою, що проникають через кладку, враховують можливість збільшення концентрації і кількості наявних хімічних речовин.

2.2 Вибір матеріалів

2.2.1 Загальні положення

(1)Р Матеріали, які використовуються в роботі, повинні витримувати дії, до яких вони можуть бути схильні, включаючи дію довкілля.

(2)Р Використовують лише матеріали, вироби і системи зі встановленою відповідністю вимогам.

(3) Якщо обрані матеріали для кладки не розглянуті в частині 2, то їх використовують відповідно до місцевої практики і досвіду.

ПРИМІТКА 1. Встановлена відповідність вимогам може бути результатом відповідності Європейському стандарту, на який посилається цей стандарт або який посилається на використання в межах сфери застосування цього стандарту. Інакше, за відсутності відповідного європейського стандарту або відхилення матеріалу або виробу від вимог відповідного стандарту, встановлена відповідність може бути результатом відповідності технічному твердженню, або національному стандарту, або іншим положенням, кожне з яких посилається на використання в межах сфери застосування цього стандарту і прийнято в місці використання матеріалу або виробу.

ПРИМІТКА 2. Прийнятні технічні вимоги до елементів кладки і будівельного розчину відносно міцності можна вибрати з додатка В, таблиці В.1 і В.2.

2.2.2 Елементи кам'яних конструкцій

(1) Відповідно до наступних частин EN 771, залежно від типу матеріалів, встановлюють вимоги до елементів кам'яних конструкцій:

— EN 771-1 — для елементів кам'яних конструкцій, виконаних з глиняних матеріалів;

— EN 771-2 — для елементів кам'яних конструкцій, виконаних з силікатних матеріалів;

— EN 771-3 — для елементів кам'яних конструкцій, виконаних з перлитобетонных матеріалів;

— EN 771-4 — для елементів кам'яних конструкцій, виконаних з виробів з ніздрюватого бетону автоклавного тверднення;

— EN 771-5 — для елементів кам'яних конструкцій, виконаних з штучних кам'яних виробів;

— EN 771-6 — для елементів кам'яних конструкцій, виконаних з природних каменів.

(2) Для виробів, що не відповідають EN 771 (наприклад, відновлених виробів), технічні вимоги на проектування повинні встановлювати необхідні характеристики виробу і засоби їх підтвердження, що включають вимоги до відбору і періодичності випробувань.

2.2.3 Розчин кладки і бетон заповнення

2.2.3.1 Загальні положення

(1) Розчин кладки вибирають відповідно до умов схильності кладки до впливів залежно від класу довкілля і технічних вимог до елементів кладки. За відсутності методу випробування на міцність відповідно до стандарту, відповідність розчинів кладок визначають на підставі місцевого досвіду відносно властивостей певних матеріалів і складів суміші.

2.2.3.2 Вибір розчину кладки і бетону заповнення заводського виготовлення

(1) При використанні розчину кладки і бетону заповнення заводського виготовлення для класів довкілля МХ4 і МХ5 слід звернутися до виробника за консультацією про його відповідність.

ПРИМІТКА. За відсутності методу випробування на міцність відповідно до стандарту, відповідність розчинів кладок, що задовольняють вимоги EN 998-2, визначають на підставі досвіду виробника відносно передбачуваного вживання.

2.2.3.3 Вибір розчину кладки і бетону заповнення, виготовлених на місці проведення робіт

(1) Для розчину кладки і бетону заповнення, виготовлених на місці проведення робіт, технічні вимоги на проектування повинні встановлювати необхідні експлуатаційні характеристики виробу і засоби їх підтвердження, які включають вимоги до відбору і періодичності випробувань. В доповнення, якщо проектувальник підтверджує, що нормативні технічні вимоги забезпечують необхідні характеристики, можна привести детальні технічні вимоги до вхідних до складу матеріалів, їх пропорцій і методу змішування на підставі випробувань, проведених на пробних сумішах, і на підставі офіційних загальнодоступних матеріалів для посилання, наявних в місці використання.

(2) При використанні домішок, добавок і фарбників, зокрема, враховують вказівки 3.3.1.

(3) При класах довкілля МХ1, МХ2 або МХ3 розчин кладки розділяють по міцності, використовуючи терміни, встановлені в
EN 998-2:

— для кладки в неагресивному середовищі;

— для кладки в помірно агресивному середовищі;

— для кладки в агресивному середовищі.

ПРИМІТКА. 2.2.3.3(1) вимагає визначення експлуатаційних характеристик виробу для всіх випадків. Визначення міцності згідно з вимогою 2.2.3.3(3) необхідно виконувати за допомогою посилання на встановлену термінологію. Проектувальник може не приводити нормативні технічні вимоги, які відповідають експлуатаційним вимогам, або це можна зробити відповідно до 3.3.1.1(2). Для розчинів універсального вживання значення міцності вибирають за даними таблиці В.2.

(4) Якщо розчин кладки або бетон заповнення, які виготовлені на місці проведення робіт, призначені для вживання в класі довкілля МХ4 або МХ5, то на підставі офіційних загальнодоступних посилальних матеріалів, наявних в місці використання, вибирають склади сумішей, що забезпечують відповідну міцність для певних умов.

(5) При визначенні складу суміші слід враховувати адгезійну міцність, якщо для елементів кладки і розчину ця характеристика є особливою технічною вимогою.

ПРИМІТКА. Виробник елементів кам'яних конструкцій може надати консультацію відносно даного параметра для типа використовуваного розчину кладки або випробувань, які можна провести згідно з відповідними частинами
EN 1052.

2.2.4 Допоміжні компоненты і армування

(1)Р Допоміжні елементи і їх кріплення мають бути корозійностійкими до середовища, в якому їх застосовують.

ПРИМІТКА 1. У додатку С наведено інструкції по матеріалах і системах захисту від корозії допоміжних компонентів при різних класах середовища.

ПРИМІТКА 2. Сталеву арматуру вибирають, відповідно до рекомендацій, наведених в 4.3.3
EN 1996-1-1:2005.

2.3 Виконання кам'яних конструкцій

2.3.1 Розробка проекту

(1) Якщо розробка проекту виробництва робіт на виконання кам'яних конструкцій не розглянута EN 1996-2, це роблять відповідно до місцевої практики і досвіду.

ПРИМІТКА. Місцева практика і досвід можуть бути наведені в несуперечливій додатковій інформації, і на них наводиться посилання в національному додатку.

2.3.2 Обробка швів

(1) Розчин для розшивання швів має бути сумісним з розчином для кладки.

2.3.3 Деформації кам'яних конструкцій

(1)Р При проектуванні слід передбачити вірогідність деформацій кам'яних конструкцій і елементів з кладки, так щоб деформації не впливали на властивості кам'яних конструкцій при їх використанні.

(2) Якщо не все пересічні стіни мають однаковий характер деформацій, з'єднання між такими стінами повинне мати здатність до перерозподілу різних деформацій.

(3) Між шарами (верстами) кладки багатошарових стін або між кам'яними і іншими конструкціями, до яких прилягає кладка, мають бути встановлені, де це необхідно, зв'язки, що забезпечують розподіл деформацій в одній площині.

(4) При використанні в багатошаровій стіні з порожнечами гнучких зв'язків, які не є стійкими до вертикальних деформацій окремих (несучих та ненесучих) шарів, має бути обмежена безперервна висота між горизонтальними деформаційними швами в зовнішньому шарі багатошарових стін для уникнення руйнування гнучких зв'язків в стіні між шарами.

(5) Для мінімізації утворення тріщин, прогину або деформації, що викликані розширенням, усадкою, локальними деформаціями або повзучістю, використовують деформаційні шви або в кладку закладають арматуру.

2.3.4 Деформаційні шви

2.3.4.1 Загальні положення

(1) Для компенсації дій температурних і вологісних деформацій, повзучості і прогину, можливих дій від силових деформацій, викликаних вертикальним або бічним навантаженням, слід виконувати вертикальні і горизонтальні деформаційні шви так, щоб елементи кам'яних конструкцій не піддавалися пошкодженням.

(2) Розташування деформаційних швів повинно враховувати необхідність збереження цілісності конструкції стіни.

(3) Деформаційні шви проектують і розташовують з врахуванням наступних вимог:

— тип матеріалу елементу кладки з урахуванням характеристик деформацій елементів, викликаних вологістю;

— геометрична форма конструкції з урахуванням отворів і пропорції ділянок стін;

— міра обмеження;

— деформації кладки при тривалому і короткочасному навантаженні;

— деформації кладки при температурних і кліматичних впливах;

— вогнестійкість;

— вимоги до звуко- і теплоізоляцій;

— наявність або відсутність армування.

(4) Конструкції деформаційних швів повинні забезпечувати можливість розподілу зворотних і незворотних прогнозованих деформацій без пошкодження кам’яних конструкцій.

(5) Деформаційні шви повинні проходити через всю товщину стіни або зовнішнього шару багатошарової стіни з порожнечами або будь-які обличкувальні покриття, які є недостатньо податливими для того, щоб розподілити деформації.

(6) Площину ковзання деформаційного шва проектують так, щоб забезпечити ковзання частин конструкції по відношенню одна до одної для зменшення розтягуючих і руйнівних напружень в граничних елементах (шарах) кам'яних конструкцій.

(7) У зовнішніх стінах деформаційні шви виконують так, щоб забезпечити стікання води без пошкодження кладки або проникнення її в будівлю.

2.3.4.2 Відстань між деформаційними швами

(1) Горизонтальна відстань між вертикальними швами в зовнішньому шарі стін залежить від типу стіни, елементів кладки, будівельного розчину і специфічних будівельних деталей.

(2) Горизонтальна відстань між вертикальними зовнішніми швами в зовнішньому неармованому ненесучому шарі багатошарових стін, не повинна перевищувати l_m.

ПРИМІТКА 1. Значення l_m, яке використовувається в країні, приводиться в національному додатку. Рекомендовані значення l_m, для зовнішнього неармованого ненесучого шару багатошарових стін, наведені вище.

ПРИМІТКА 2. Максимальну горизонтальну відстань між вертикальними деформаційними швами можна збільшити для стін з армованими горизонтальними швами, кладки відповідно EN 845-3. Інструкцію можна отримати у виробників арматури.

(3) Відстань від першого вертикального шва до затисненого вертикального краю стіни (або кута будівлі) не повинна перевищувати половину значення l_m.

Максимальна рекомендована горизонтальна відстань l_m, між вертикальними деформаційними швами для зовнішнього неармованого ненесучого шару багатошарових зовнішніх стін,

Maximum recommended horizontal distance, l_m, between vertical movement joins for unreinforced, non-loadbearing walls

(4) Слід врахувати необхідність виконання вертикальних деформаційних швів в неармованих несучих стінах,

ПРИМІТКА. Не наведені рекомендовані значення для відстаней оскільки вони залежать від місцевих традицій будівництва, типу споруди і інших будівельних деталей.

(5) Відстань між деформаційними швами повинна враховувати необхідність збереження цілісності конструкції внутрішніх несучих стін.

(6) Якщо горизонтальні деформаційні шви повинні розподіляти вертикальні деформації в неармованому облицюванні стіни або в неармованому зовнішньому шарі (верстві) багатошарової (з порожнечами) ненесучої стіни відстань між горизонтальними деформаційними швами повинна враховувати тип і розташування конструктивної системи.

2.3.5 Допустимі відхилення

(1) Необхідно визначити допустимі відхилення елементів кам'яних конструкцій від проектного розташування.

(2) Значення допустимих відхилень мають бути конкретно визначені в технічних вимогах на проектування або приймаються відповідно до стандартів в межах певної місцевості.

ПРИМІТКА. Не дивлячись на неминучі погрішності на кожному з етапів процесу будівництва, відповідність допустимих відхилень є обов'язковою для забезпечення відповідності функціональним вимогам і відповідної установки і монтажу конструкцій і компонентів без необхідності коректування або переробки. Допустимі відхилення для розмірів елементів кладки встановлені в EN 771.

(3) Якщо в конструктивних рішеннях проекту не встановлено іншого, допустимі відхилення не повинні перевищувати значення, наведені в таблиці 3.1. Якщо проектом передбачені відхилення, що перевищують значення, наведені в таблиці 3.1, допустимі відхилення мають бути конкретно визначені в технічних вимогах на проектування.

ПРИМІТКА. В таблиці 3.1 наведені макси- мальні значення відхилень, які були враховані в
EN 1996-1-1.

2.3.6 Стійкість до проникнення вологи через зовнішні стіни

(1) При необхідності збільшення стійкості до проникнення вологи, застосовують відповідний шар штукатурки, вентильоване облицювання або інший відповідний тип обличкування.

ПРИМІТКА. Вказівки по використанню зовнішньої штукатурки приведені в EN 13914-1 Проектування, виготовлення і вживання зовнішньої штукатурки. При необхідності повного захисту кладки від проникнення дощів використовують вентильовану водонепроникну систему облицювання.

3 Виконання

3.1 Загальні положення

(1)Р Всі матеріали, що використовуються, і всі будівельні роботи повинні відповідати технічним вимогам на проектування.

(2)Р Необхідно приймати заходи для забезпечення загальної стійкості конструкцій або окремих стін в процесі будівництва.

3.2 Приймання, обробка і зберігання матеріалів

3.2.1 Загальні положення

(1)Р Обробка і зберігання матеріалів і виробів для використання в кладці мають бути такими, щоб не відбувалося їх пошкодження, та щоб вони не втрачали своїх властивостей.

(2) За технічними вимогами на проектування зразки матеріалів повинні бути відібрані і випробувані.

(3) Різні матеріали повинні зберігатися окремо.

3.2.2 Арматура і заздалегідь напружені вироби

(1)Р Стан поверхні арматури і заздалегідь напружених виробів перевіряють до їх використання. Поверхня не повинна мати шкідливих речовин, які можуть мати несприятливі впливи на сталь, бетон або будівельний розчин.

(2) При зберіганні і обробці уникають пошкодження або деформації арматури. Сталеві стрижні арматури, сталеві стрижні попередньо напруженої арматури і/або пучки арматури, заздалегідь напружені вироби заводського виготовлення, арматуру горизонтальних швів заводського виготовлення зберігають не на землі, на достатній відстані від грязі, масла, мастила, фарби або місця проведення зварювальних робіт.

(3) При зберіганні і обробці попередньо напруженої арматури уникають проведення зварювальних робіт поблизу неї без забезпечення спеціального захисту (від зварювального розбризкування).

(4) Для захисного шару бетону враховують наступне:

— слід уникати місцевого руйнування захисного шару бетону і внутрішньої корозії арматури;

— слід забезпечити водонепроникність.

3.3 Виготовлення матеріалів

3.3.1 Будівельні розчини і бетон заповнення, виготовлені на місці проведення робіт

3.3.1.1 Загальні положення

(1) Будівельні розчини і бетон заповнення виготовляють на місці проведення робіт, використовуючи інструкцію по технології виготовлення, що призводить до утворення необхідних фізико-механічних характеристик. Якщо інструкція по змішуванню не приведена в технічних вимогах на проектування, детальний опис матеріалів, що входять до складу, їх пропорцій і методи змішування повинні бути встановлені на підставі випробувань, проведених на пробних сумішах, і на підставі офіційних загальнодоступних посилальних матеріалів, наявних в місці використання.

(2) При необхідності проведення випробувань, їх проводять відповідно до технічних вимог на проектування. Якщо результати випробувань вказують, що за технологією виготовлення не отримано відповідних фізико-механічних характеристик, в інструкцію вносять зміни і, якщо вона є
частиною технічних вимог на проектування, ці зміни погоджують з проектувальником.

3.3.1.2 Вміст хлоридів

(1) При відборі зразків відповідно до
EN 998-2 і випробуванню відповідно до
EN 1015-17 або використанні методу розрахунку, заснованого на визначенні вмісту іонів хлору в складових компонентах будівельного розчину, не слід перевищувати їх максимально допустиме значення, приведене в EN 998-2.

3.3.1.3 Міцність розчину і бетону заповнення

(1) За необхідності перевірки властивостей будівельного розчину, випробовувані зразки виготовляють і випробовують відповідно до EN 1015-11.

(2) За необхідності перевірки властивостей будівельного розчину, випробовувані зразки виготовляють і випробовують відповідно до EN 206-1.

3.3.1.4 Домішки і добавки

(1)Р Якщо іншого не встановлено технічними вимогами на проектування, домішки, добавки і фарбники не використовують.

3.3.1.5 Дозування

(1)Р Матеріали для будівельного розчину і бетону заповнення розділяють по масі або об'єму на задані пропорції в чистих відповідних вимірювальних пристосуваннях.

(2) При підборі складу матеріалів для бетону заповнення слід врахувати кількість води, яку поглинуть елементи кладки і шви, заповнені розчином.

3.3.1.6 Метод змішування і тривалість змішування

(1) Метод перемішування і тривалість перемішування повинні забезпечити послідовне виготовлення відповідних пропорцій суміші. Уникають забруднення будівельного розчину в процесі подальшої обробки.

(2) Якщо технічними вимогами на проектування не дозволено перемішування уручну, використовують відповідний механічний змішувач.

(3) Тривалість перемішування відлічують з часу додавання в змішувач всіх компонентів, що входять до складу суміші. Необхідно уникати великої різниці в часі при перемішуваннї розчинів або бетонів різних партій.

ПРИМІТКА. Як правило, механічне перемішування триває від 3 до 5 мін після додавання всіх компонентів, що входять до складу суміші. Винятком є випадок використання будівельного розчину із сповільнювачем, тоді тривалість перемішування не повинна перевищувати 15 мин. Триваліше перемішування, при використанні повітроутягувальних добавок, може привести до надмірного утягування повітря і тим самим до зменшення адгезії і міцності.

(4) Будівельний розчин або бетон заповнення перемішують так, щоб вони мали достатню легкоукладуваність та заповнювали весь простір, в який його укладають, без розшарування при трамбівці.

3.3.1.7 Термін служби будівельних розчинів і бетону заповнення на цементних в'яжучих.

(1) Будівельні розчини і бетон заповнення на цементних в'яжучих мають бути готові до використання після їх приготування в змішувачі, після чого єднальні речовини, добавки, домішки або воду не додають.

ПРИМІТКА. Допустиме додавання води в будівельні розчини, виготовлені на місці, для заміщення води, втраченої при випаровуванні.

(2) Будівельний розчин і бетон заповнення слід використовувати до закінчення терміну придатності. Будівельний розчин і бетон заповнення, що залишилися після початку тверднення, бракують і не відновлюють.

3.3.1.8 Замішування в холодну погоду

(1)Р Воду, пісок або заздалегідь замішані вапняно-піщані будівельні розчини, що містять частки льоду, не використовують.

(2) Якщо іншого не передбачено технічними вимогами на проектування, солі для видалення льоду або інші речовини, що знижують температуру замерзання, не використовують.

3.3.2 Будівельні розчини заводського виготовлення, заздалегідь замішані розчини, заздалегідь замішані вапняно-піщані розчини і готовий бетон заповнення

(1)Р Будівельні розчини заводського виготовлення і заздалегідь замішані розчини використовують відповідно до інструкцій виробника, включаючи тривалість замішування і тип змішувача.

(2) Будівельний розчин має бути ретельно перемішаний до рівномірного розподілу всіх компонентів, що входять до його складу.

(3)  Необхідно враховувати місцерозташування устаткування для перемішування, методи, включаючи перемішування в холодну погоду і догляд зі сторони завода-виробника, а також тривалість перемішування, встановлену виробником.

(4) Заздалегідь замішані вапняно-піщані будівельні розчини перемішують з в´яжучим відповідно до 3.4.3.

(5)Р Готові до використання будівельні розчини заводського виготовлення використовують до закінчення терміну придатності, встановленої виробником.

(6) Товарний бетон заповнення використовують відповідно до технічних вимог на проектування.

3.4 Допустимі відхилення

(1)Р Всі роботи проводять відповідно до технічної документації в межах допустимих відхилень.

(2) Розміри і площинність перевіряють по ходу роботи.

(3) Відхилення елементів кам'яних конструкцій від проектного положення не повинні перевищувати значень, наведених в технічних вимогах на проектування. Якщо значення відхилень, встановлених в згідно таблиці 3.1, не наведено в технічних вимогах на проектування, допуски на площинність або кутові допуски і відповідні допустимі відхилення мають бути менш:

— значень, наведених в таблиці 3.1, також (див. рисунок 3.1);

— практичних значень, прийнятих в межах певної місцевості.

ПРИМІТКА. Практика, прийнята в межах певної місцевості, може бути наведена в несуперечливій додатковій інформації і на неї наводиться посилання в національному додатку.

1 General

1.1 Scope of Part 2 of Eurocode 6

(1)P The scope of Eurocode 6 for Masonry Structures as given in 1.1.1 of EN 1996-1-1:2005 applies also to this EN 1996-2.

(2)P EN 1996-2 gives basic rules for the selection of materials and execution of masonry to enable it to comply with the design assumptions of the other parts of Eurocode 6. With the exception of the items given in 1.1(3)P, the scope of Part 2 deals with ordinary aspects of masonry design and execution including:

— the selection of masonry materials;

— factors affecting the performance and durability of masonry;

— resistance of buildings to moisture penetration;

— storage, preparation and use of materials on site;

— the execution of masonry;

— masonry protection during execution;

NOTE 1. Where general guidance only is given, additional guidance based on local conditions and practice may be made available in non contradictory complementary documents which may be referred to in the National Annex.

NOTE 2. The scope of Eurocode 6 excludes seismic, thermal and acoustic functional performance of masonry structures.

(3)P EN 1996-2 does not cover the following items:

— those aspects of masonry covered in other parts of Eurocode 6;

— aesthetic aspects;

— applied finishes;

— health and safety of persons engaged in the design or execution of masonry;

— the environmental effects of masonry buildings, civil engineering works and structures on their surroundings.

1.2 Normative references

(1)P This European Standard incorporates, by dated or undated reference, provisions from other publications. These normative references are cited at the appropriate places in the text and the publications are listed hereafter. For dated references, subsequent amendments to or revisions of any of these publications apply to this European Standard only when incorporated in it by amendment or revision. For undated references the latest edition of the publication applies (including amendments).

— EN 206-1, Concrete -Part 1: Specification, performance, production and conformity

— EN 771 (all parts), Specification for masonry units

— EN 998-2, Specification for mortar for masonry – Part 2: Masonry mortar

— EN 845 (all parts), Specification for ancillary components for masonry

— EN 1015-11, Methods of test for mortar for masonry — Part 11: Determination of flexural and compressive strength of hardened mortar

— EN 1015-17, Methods of test for mortar for masonry – Part 17: Determination of water-soluble chloride content of fresh mortars

— EN 1052 (all parts), Methods of test for masonry

— EN 1990, Eurocode: Basis of structural design

— EN 1996-1-1, Eurocode 6: Design of masonry structures — Part 1: General rules for reinforced and unreinforced masonry structures

— EN 13914-1, The design, preparation and application of external rendering and internal plastering — Part 1: External rendering

1.3 Assumptions

(1)P In addition to the assumptions given in 1.3 of EN 1990:2002 the following assumptions apply in this EN 1996-2:

— Design shall be in accordance with Section 2 taking into account Section 3.

— Execution shall be in accordance with Section 3 taking into account Section 2.

(2) The design Principles are valid only when the Principles for execution in Section 3 are complied with.

1.4 Distinction between Principles and Application Rules

(1)P The rules in 1.4 of EN 1990:2002 apply to this EN 1996-2.

1.5 Definitions

1.5.1 General

(1) The terms and definitions given in 1.5 of EN 1990:2002 apply to this EN 1996-2.

(2) The terms and definitions used in
EN 1996-1-1 apply to this EN 1996-2.

(3) Additional terms and definitions used in this EN 1996-2 are given the meanings contained in 1.5.2 to 1.5.5, inclusive.

1.5.2 Terms and definitions relating to communication of design

1.5.2.1 design specification

documents describing the designer's requirements for the construction, including drawings, schedules, test reports, references to parts of other documents and written instructions.

1.5.3 Terms relating to climatic factors and exposure conditions

1.5.3.1 macro conditions climatic factors depending on the general climate of the region in which a structure is built, modified by the effects of local topography and/or other aspects of the site.

1.5.3.2 micro conditions localised climatic and environmental factors depending on the position of a masonry element within the overall structure and taking into account the effect of protection, or lack of protection, by constructional details or finishes.

1.5.4 Term relating to masonry units

1.5.4.1 accessory masonry unit

a masonry unit which is shaped to provide a particular function, e.g. to complete the geometry of the masonry.

1.5.5 Other terms

1.5.5.1 applied finish

a covering of material bonded to the surface of the masonry.

1.5.5.2 cavity width

the distance perpendicular to the plane of the wall between the cavity faces of the masonry leaves of a cavity wall or that between the cavity face of a veneer wall and the masonry backing structure.

1.5.5.3 cladding

a covering of material(s) fastened or anchored in front of the masonry and not in general bonded to it.

1.6 Symbols

(1)P For the purpose of this standard the symbols in accordance with 1.6 of
EN 1996-1-1:2005 apply.

(2)P Other symbols used in this EN 1996-2 are:

dp — minimum depth for pointing

lm — maximum horizontal distance between vertical movement joints in external non-loadbearing walls.

2 Design considerations

2.1 Factors affecting the durability of masonry

2.1.1 General

(1)P Masonry shall be designed to have the performance required for its intended use.

2.1.2 Classification of environmental conditions

2.1.2.1 Micro conditions of exposure

(1)P The micro conditions to which the masonry is expected to be exposed shall be taken into account in the design.

(2) When deciding the micro conditions of exposure of the masonry, the effect of applied finishes, protective claddings and details should be taken into account.

(3) Micro conditions of exposure of completed masonry should be categorised into classes, as follows:

MX1 — In a dry environment;

MX2 — Exposed to moisture or wetting;

MX3 — Exposed to moisture or wetting plus freeze/thaw cycling;

MX4 — Exposed to saturated salt air or seawater;

MX5 — In an aggressive chemical environment.

NOTE When necessary, more closely defined conditions within these classes may be specified using the sub-classes in Annex A (e.g. MX2.1 or MX2.2 and M X 3.1 or M X 3.2).

(4) To produce masonry that meets specified performance criteria and withstands the environmental conditions to which it is exposed, the determination of the exposure class should take into account:

— climatic factors;

— severity of exposure to moisture or wetting;

— exposure to freeze/thaw cycling;

— presence of chemical materials that may lead to damaging reactions.

2.1.2.2 Climatic factors (macro conditions of exposure)

(1)P The effect of the macro conditions on the micro conditions shall be taken into account when determining the wetting of masonry and its exposure to freeze/thaw cycling.

(2) Concerning the macro conditions the following should be taken into account:

— rain and snow;

— the combination of wind and rain;

— temperature variation;

— relative humidity variation.

NOTE. It is acknowledged that climates (macro conditions) vary considerably throughout Europe and that certain aspects of climate can influence the risk of exposure of masonry to wetting and/or freeze/thaw cycling. However, it is the classification of the micro conditions that is relevant for determining the durability of masonry rather than the ranking of the macro conditions. Examples of relative exposure to wetting of masonry elements in a typical building are shown in Annex A.

2.1.3 Aggressive chemical environments

(1) In coastal areas the exposure of masonry to airborne chlorides or seawater should be taken into account.

(2) Possible sources of sulfates include the following:

— natural soils;

— groundwater;

— waste deposits and filled ground;

— construction materials;

— airborne pollutants.

(3) Where the presence of aggressive chemicals in the environment, other than airborne chlorides or seawater, can affect masonry, class MX5 should be assumed. Where salts can be transported by water moving through the masonry, the potential for increased concentrations and quantities of available chemicals should be taken into account.

2.2 Selection of materials

2.2.1 General

(1)P Materials, where incorporated in the works, shall be able to resist the actions to which they are expected to be exposed, including environmental actions.

(2)P Only materials, products, and systems with established suitability shall be used.

(3) Where the selection of materials for masonry is not otherwise covered in Part 2, it should be done in accordance with local practice and experience.

NOTE 1. Established suitability may result from conformity to a European Standard that is either referred to by this standard or that specifically refers to uses within the scope of this standard. Alternatively, where either there is no appropriate European Standard, or the material or product deviates from the requirements of an appropriate European Standard, established suitability may result from conformity to either:

— a Technical Approval, or

— a national standard, or

— other provisions, any of which refer specifically to uses within the scope of this standard and are accepted in the place of use of the material or product.

NOTE 2. Acceptable masonry unit specifications and mortar may be selected from Annex B, Table B.1 and B.2, in relation to durability.

2.2.2 Masonry units

(1) The requirements for masonry units should be specified in accordance with the following parts of EN 771 relating to the type of material:

— EN 771-1 for clay masonry units;

— EN 771-2 for calcium silicate masonry units;

— EN 771-3 for aggregate concrete masonry units;

— EN 771-4 for autoclaved aerated concrete masonry units;

— EN 771-5 for manufactured stone masonry units;

— EN 771-6 for natural stone masonry units.

(2) For products not in accordance with
EN 771 (e.g. reclaimed products) the design specification should state the required product performance characteristics and the means of their verification including the requirements for sampling and frequency of testing.

2.2.3 Masonry mortar and concrete infill

2.2.3.1 General

(1) Masonry mortar should be selected according to the exposure condition of the masonry and the specification of the masonry units. Until a European Standard method of test for durability is available, the suitability of masonry mortars should be determined on the basis of established local experience of the performance of the particular materials and mix proportions.

2.2.3.2 Selection of factory made masonry mortar and concrete infill

(1) When factory made masonry mortar or concrete infill is considered for use in exposure classes MX4 or MX5 the manufacturer's advice should be sought as to its suitability.

NOTE. Until a European Standard method of test for durability is available, the suitability of masonry mortars conforming to EN 998-2 is based on the manufacturer's experience appropriate to the intended use.

2.2.3.3 Selection of site-made masonry mortar and concrete infill

(1) For site-made masonry mortar and concrete infill the design specification should state the

required product performance characteristics and the means of their verification including the requirements for sampling and frequency of testing. In addition, where the designer is satisfied that a prescriptive specification will provide the required performance, a detailed specification of the constituent materials, their proportions and the method of mixing may be given either on the basis of tests carried out on trial mixes and/or on the basis of authoritative publicly available references acceptable in the place of use.

(2) The guidance in 3.3.1 should be taken into account particularly where admixtures, additions and pigments are to be used.

(3) In exposure classes MX1, MX2 or MX3, the masonry mortar should be specified for durability using the terms defined in EN 998-2:

— masonry subjected to passive exposure;

— masonry subjected to moderate exposure;

— masonry subjected to severe exposure.

NOTE. 2.2.3.3(1) requires performance characteristics to be specified in all cases. For durability, 2.2.3.3(3) requires it to be done by reference to the stated terminology. It is then an option for the designer to give a prescriptive specification that will fulfil the performance requirements, or alternatively, it can be done as an execution task in accordance with 3.3.1.1(2). For general applications mortar durability designations may be selected from table B.2.

(4) When site-made masonry mortar or concrete infill is to be specified for use in exposure classes MX4 or MX5, the mix proportions to provide adequate durability for the particular conditions should be selected on the basis of authoritative publicly available references acceptable in the place of use.

(5) Where adhesion between masonry units and mortar (bond strength) is a particular design requirement, the mix proportions should take this into account.

NOTE. The manufacturer of masonry units may give advice on the type of masonry mortar to be used or tests may be carried out in accordance with relevant parts of EN 1052.

2.2.4 Ancillary components and reinforcement

(1)P Ancillary components and their fixings shall be corrosion resistant in the environment in which they are used.

NOTE 1. Annex C gives guidance on materials and corrosion protection systems for ancillary components in relation to exposure classes.

NOTE 2. Reinforcing steel should be selected following the recommendations given in 4.3.3 of EN 1996-1-1:2005.

2.3 Masonry

2.3.1 Detailing

(1) Where the detailing of masonry is not otherwise covered in this EN 1996-2, it should be done in accordance with local practice and experience.

NOTE. The local practice and experience may be given in non-contradictory complementary information and referenced in the National Annex.

2.3.2 Joint finishes

(1) Pointing mortar should be compatible with the jointing mortar.

2.3.3 Masonry movement

(1)P The possibility of masonry movement shall be allowed for in the design such that the

performance of the masonry in use is not adversely affected by such movement.

(2) Where intersecting walls do not all have effectively similar deformation behaviour, the

connection between such walls should be able to accommodate any resulting differential movement.

(3) Movement tolerant ties should be provided where required to accommodate relative in-plane movements between masonry leaves or between masonry and other structures to which the masonry is attached.

(4) Where cavity wall ties that are not movement tolerant are used, the uninterrupted height between horizontal movement joints in the outer leaf of external cavity walls should be limited to avoid the loosening of the wall ties.

(5) Movement joints should be used, or reinforcement should be incorporated into the masonry, in order to minimise cracking, bowing or distortion caused by expansion, shrinkage, differential movements or creep.

2.3.4 Movement joints

2.3.4.1 General

(1) Vertical and horizontal movement joints should be provided to allow for the effects of thermal and moisture movement, creep and deflection and the possible effects of internal stresses caused by vertical or lateral loading, so that the masonry does not suffer damage.

(2) The position of movement joints should take into account the need to maintain structural integrity of the wall.

(3) Movement joints should be designed and positioned having regard to:

— the type of masonry unit material taking into account the moisture movement characteristics of the units;

— the geometry of the structure taking into account openings and the proportions of panels;

— the degree of restraint;

— the response of the masonry to long and short term loading;

— the response of the masonry to thermal and climatic conditions;

— fire resistance;

— sound and thermal insulation requirements;

— the presence or not of reinforcement.

(4) The detailing of a movement joint should enable the movement joint to accommodate the anticipated movements, both reversible and irreversible, without damage to the masonry.

(5) All movement joints should pass through the full thickness of the wall or the outer leaf of a cavity wall and through any finishes that are insufficiently flexible to be able to accommodate the movement.

(6) Slip planes should be designed to allow parts of the construction to slide, one in relation to the other, to reduce tensile and shear stresses in the adjacent elements.

(7) In external walls, movement joints should be designed to allow any water to flow off without causing harm to the masonry or penetrating into the building.

2.3.4.2 Spacing of movement joints

(1) The horizontal spacing of vertical movement joints in masonry walls should take into account the type of wall, masonry units, mortar and the specific construction details.

(2) The horizontal distance between vertical movement joints in external non-loadbearing unreinforced masonry walls should not exceed l_m.

NOTE 1. The value for l_m to be used in a Country may be found in its National Annex. Recommended values for l_m for unreinforced non-loadbearing walls are given in the table:

NOTE 2. The maximum horizontal spacing of vertical movement joints may be increased for walls containing bed joint reinforcement conforming to EN 845-3. Guidance may be obtained from the manufacturers of bed joint reinforcement.

(3) The distance of the first vertical joint from a restrained vertical edge of a wall should not exceed half the value of l_m.

(4) The need for vertical movement joints in unreinforced loadbearing walls should be considered.

NOTE. No recommended values for the spacing are given as they depend on local building traditions, type of floors used and other construction details.

(5) The positioning of movement joints should take into account the need to maintain structural integrity of load bearing internal walls.

(6) Where horizontal joints are required to accommodate vertical movement in an unreinforced veneer wall or in an unreinforced non-loadbearing outer leaf of a cavity wall, the spacing of horizontal movement joints should take into account the type and positioning of the support system.

2.3.5 Permissible deviations

(1) Permissible deviations of the constructed masonry from its intended position should be specified.

(2) The permissible deviations should be specifically stated as values in the design specification or in accordance with locally accepted standards.

NOTE. Compliance with tolerances is necessary in order to ensure that, despite the inevitable inaccuracies at each stage in the building process, the functional requirements are satisfied and the correct assembly of structures and components takes place without the need for adjustment or reworking. The permissible tolerances for dimensions of masonry units are specified in
EN 771.

(3) Unless otherwise allowed for in the structural design, the permissible deviations should not be greater than the values given in Table 3.1. Where the design allows for deviations in excess of the values in Table 3.1, the permissible deviations should be specifically stated in the design specification.

NOTE. Table 3.1 gives the maximum deviations that have been taken into account in EN 1996-1-1.

2.3.6 Resistance to moisture penetration through external walls

(1) Where there is a need for greater resistance to moisture penetration than can be provided by the masonry alone, the application of a suitable rendering, ventilated cladding or other suitable surface treatment should be used.

NOTE. Guidance on the use of external renderings is given in EN 13914-1, The design, preparation and application of external renderings. Where a total barrier to rain penetration is required, a ventilated waterproof cladding system may be applied to the masonry.

3 Execution

3.1 General

(1)P All materials used and all work constructed shall be in accordance with the design specification.

(2)P Precautions shall be taken to ensure the overall stability of the structure or of individual walls during construction.

3.2 Acceptance, handling and storage of materials

3.2.1 General

(1)P The handling and storage of materials and masonry products for use in masonry shall be such that the materials are not damaged so as to become unsuitable for their purpose.

(2) Where required by the design specification, materials should be sampled and tested.

(3) Different materials should be stored eparately.

3.2.2 Reinforcement and prestressing materials

(1)P The surface condition of reinforcement and prestressing materials shall be examined prior to use and it shall be free from deleterious substances, which may affect adversely the steel, concrete or mortar or the bond between them.

(2) Damage or deformation of reinforcement should be avoided during storage and handling. Steel reinforcing bars, steel prestressing bars and/or tendons and prefabricated bed joint reinforcement should be clearly identified, and stored off the ground, well away from mud, oil, grease, paint or welding operations.

(3) During storage and handling of prestressing steel, welding in the vicinity of tendons without the provision of special protection (from welding splatter) should be prevented.

(4) For sheaths, the following should be taken into account:

— local damage and corrosion inside should be avoided;

— water-tightness should be ensured.

3.3 Preparation of materials

3.3.1 Site-made mortars and concrete infill

3.3.1.1 General

(1) Site-made mortars and concrete infill should be produced using a mix prescription that will result in the required performance characteristics. When the mix prescription is not given in the design specification, the detailed specification of constituent materials, their proportions and the method of mixing should be selected on the basis of tests carried out on trial mixes and/or on the basis of authoritative publicly available references acceptable in the place of use.

(2) When tests are required they should be carried out in accordance with the design specification. When test results indicate that the mix prescription is not giving the required performance characteristics, the mix prescription should be amended and if it is part of the design specification any amendments should be agreed with the designer.

3.3.1.2 Chloride content

(1) When sampled in accordance with
EN 998-2, and tested in accordance with
EN 1015-17 or when using a calculation method based on measured chlorine ion content of the constituents of the mortar, the maximum value permitted in EN 998-2 should not be exceeded.

3.3.1.3 Strength of mortar and concrete infill

(1) When the properties of mortar need to be verified, specimens should be prepared and tested in accordance with EN 1015-11.

(2) When the properties of concrete infill need to be verified, specimens should be prepared and tested in accordance with EN 206-1.

3.3.1.4 Admixtures and additions

(1)P Unless permitted by the design specification, admixtures, additions or pigments shall not be used.

3.3.1.5 Gauging

(1)P Materials for mortar and concrete infill shall be measured by weight or by volume into the specified proportions in clean suitable measuring devices.

(2) In the proportioning of the materials for concrete infill, account should be taken of the amount of water that will be absorbed by

the masonry units and mortar joints.

3.3.1.6 Mixing method and mixing time

(1) The mixing method and the time of mixing should ensure consistent production of the correct mix proportions. Mortar should not be contaminated during subsequent handling.

(2) Unless hand mixing is permitted by the design specification, a suitable mechanical mixer should be used.

(3) The mixing time should be counted from the time when all constituent materials have been added to the mixer. Wide variation in the mixing time of different batches should be avoided.

NOTE. In general, a machine mixing time of 3 minutes to 5 minutes after all the constituents have been added is suitable and, except in the case of retarded mortars, the mixing time should not exceed 15 minutes. Prolonged mixing where airentraining agents are used can lead to excessive air entrainment and thus to a reduction in adhesion and durability.

(4) The mortar or concrete infill should be mixed so as to have sufficient workability for it to fill the spaces into which it is placed, without segregation, when it is compacted.

3.3.1.7 Workable life of mortars and concrete infill containing cement

(1) Mortars and concrete infill containing cement should be ready for use when they are discharged from the mixer, and no subsequent additions of binders, aggregates, admixtures, or water should be made.

NOTE Water may be added to site-made mortars to replace water lost by evaporation.

(2) Mortar and concrete infill should be used before its workable life has expired. Any mortar or concrete infill left after the initial set has commenced should be discarded and should not be reconstituted.

3.3.1.8 Mixing in cold weather

(1)P Water, sand or premixed lime:sand mortars containing ice particles shall not be used.

(2) Unless specifically permitted by the design specification, de-icing salts or other antifreezing agents should not be used.

3.3.2 Factory made mortars, pre-batched mortars, pre-mixed lime sand mortars and ready mixed concrete infill

(1)P Factory made mortars and pre-batched mortars shall be used in accordance with the manufacturer's instructions, including mixing time and type of mixer.

(2) Mortar should be mixed effectively so that a uniform distribution of the constituents is ensured.

(3) The site mixing equipment, procedures, including mixing in cold weather and care of mixing plant and mixing time specified by the manufacturer, should be used.

(4) Pre-mixed lime:sand mortars should be mixed with the binder according to 3.4.3.

(5)P Ready-to-use factory made mortars shall be used before the expiry of the workable life stated by the manufacturer.

(6) Ready mixed concrete infill should be used according to the design specification.

3.4 Permissible deviations

(1)P All work shall be constructed in accordance with the specified details within permissible deviations.

(2) Dimensions and planeness should be checked as the work proceeds.

(3) Deviations of the constructed masonry from its intended position should not exceed the values given in the design specification. Where values are not given in the design specification for any of the deviations listed in Table 3.1, flatness tolerances or angular tolerances then the corresponding permissible deviations should be the lesser of:

— the values given in Table 3.1, see also Figure 3.1;

— the values in accordance with locally accepted practice.

NOTE. Such locally accepted practice can be given in non-contradictory complementary information and referenced in the National Annex.