3. Зразки труб та фасонних виробів розташовують та фіксують на горизонтальній установочній плиті за допомогою затискачів на V-подібних призмах з кутом при вершині (120 ± 2)°. Місця нанесення ударів відмічають на гладких циліндричних частинах зразків лініями на рівній відстані по довжині кола. Кількість ліній повинна відповідати кількості ударів, нанесених одному зразку. Точка нанесення удару повинна бути рівновіддалена від торців циліндричної частини випробувального зразка.

4. Наконечник вантажу, що входить у зіткнення зі зразком, є півсферою з радіусом 25 мм для випробувань труб та фасонних частин з d_n< 110 мм та з радіусом 90 мм для випробувань труб та фасонних виробів з d_n> 110 мм, яка виконана зі сталі з твердістю не менше HRC 20.

Труби з серіями від S 5 до S 10 необхідно випробовувати на високому рівні Н, а труби з серіями від S 12,5 до S 20 необхідно випробовувати при середньому рівні М.

Маса вантажу, висота падіння вантажу до точки контакту наконечника з поверхнею зразка визначається згідно з таблицею 31. Мінімальну кількість ударів, нанесених по одному зразку, визначають згідно з таблицею 32.

Таблиця 31 – Маса вантажу, висота падіння вантажу при виробуванні стійкості до удару

Таблиця 32 – Мінімальна кількість ударів, які необхідно нанести по зразку

Після проведення випробувань зразки перевіряють на відповідність вимогам згідно з таблицею 24. У разі необхідності зразки розрізають. Глибину пошкодження визначають у відсотках як різницю вихідної товщини стінки в місці найбільшого пошкодження і товщини стінки, що залишилася неушкодженою, віднесеною до вихідної товщини. Вихідна товщина стінки приймається рівною мінімальній товщині стінки за робочим кресленням. Для вимірювання неушкодженої товщини стінки, що залишилася, застосовують вимірювальні лупи або інші прилади з 10-кратним збільшенням.

За результат випробувань приймається частка зруйнованих зразків у відсотках. Опрацювання результатів та визначення TIR – згідно з ДСТУ Б В.2.5-32.

10.4.5 Випробування фасонних виробів проводять не менше ніж на 10 зразках виробів виду "муфта з'єднувальна" одного типорозміру. Зразки кондиціонують згідно з 10.4.2. Випробовують зразки згідно з 10.4.3 – 10.4.4.

Примітка. Методика випробувань за розділом 10.4 та розміри робочого інструменту наведені з урахуванням рекомендацій EN 744.

5. Відносне подовження труб при розриві та межу текучості при розтягу визначають згідно з ГОСТ 11262 між затискачами розривної машини при швидкості руху затискачів розривної машини (25 ± 1) мм/хв на випробувальних зразках типу 1 і 2 згідно з ГОСТ 11262, що вирізаються з гладкої частини зразків труб, відібраних за 9.3 у поздовжньому напрямку.

6. Зміну довжини труб після прогрівання в повітряному середовищі визначають згідно з ГОСТ 27078.

Випробування проводять на трьох зразках завдовжки (200 ± 10) мм, що вирізаються з гладкої частини зразків труб, відібраних за 9.3 у поздовжньому напрямку. На зовнішню поверхню кожного зразка наносять три лінії паралельно осі труб на рівній відстані одна від одної. На кожній лінії роблять дві відмітки по периметру на відстані (50 ± 5) мм від торців зразків. Відстань між відмітками l₀ повинна становити не менше 100 мм за температури (23 ± 2) °С і вимірюватися з похибкою не більше 0,25 мм.

Після кондиціонування за температури (23 ± 2) °С протягом не менше 2 год зразки розташовують у термошафі або термокамері на скляну підкладку, посипану тальком, і витримують за підвищеної температури згідно з таблицею 33.

Таблиця 33

Зміну довжини зразків після прогрівання у відсотках обчислюють за формулою:

= [L – L₀]100 / L₀, (10.1)

де L₀ та L – середнє арифметичне значення довжин між відрізками відповідно до і після прогрівання за результатами вимірів трьох зразків, мм.

10.7 Визначення температури розм'якшення за Віка проводять на трьох зразках у вигляді прямокутних сегментів завдовжки (50 ± 5) мм, завширшки (15 ± 5)мм і товщиною, рівною товщині стінки гладкої частини труби. Із однієї проби труб, відібраних за 9.3, виготовляють по одному зразку.

Випробування проводять згідно з ГОСТ 15088 у повітряному середовищі.

Загальна сила, прикладена до зразка, – (50 ± 1) Н.

Зразок перед випробуванням розміщають випуклою поверхнею до індентора. Швидкість підвищення температури (50 ± 5) °С за 1 год.

За результат приймають середнє арифметичне результатів, отриманих на трьох зразках.

10.8 Визначення зміни стійкості до дії дихлоретану проводять на трьох зразках у вигляді прямокутних сегментів завдовжки (50 ± 5) мм, завширшки (15 ± 5) мм і товщиною, рівною товщині стінки гладкої частини труби, що виготовлені із однієї проби труб, відібраних за 9.3.

Зразки розміщують всередині лабораторної колби з круглим плоским дном і широким горлом згідно з ГОСТ 25336 ємністю не менше 500 мл і повністю занурюють у розчин дихлоретану технічного згідно з ГОСТ 1942. Колбу зі зразками розміщують у лабораторній шафі згідно з ГОСТ 22360 з примусовою вентиляцією і витримують за температури (15 ± 0,5) °С протягом не менше 30 хв.

Після цього зразки виймають з колби і висушують у лабораторній шафі згідно з ГОСТ 22360 з примусовою вентиляцією за температури (23 ± 2) °С протягом (30 ± 5) хв.

Зовнішній вигляд поверхні зразків оцінюється візуально без застосування збільшувальних приладів.

Зразки вважають такими, що витримали випробування, якщо жоден з трьох зразків не має змін зовнішнього вигляду та тріщин завглибшки більше ніж 20 % від товщини стінки.

10.9 Визначення герметичності з'єднань труб проводиться у повітряному середовищі за температури (23 ± 2) °С із застосуванням апаратурного оформлення згідно з ГОСТ 24157 (без заповнення ванни водою) не менше ніж на трьох вузлах з'єднань труб між собою.

Для випробувань мають бути використані труби з будівельною довжиною l 500 мм, що відібрані згідно з 9.3. Перед складанням у вузли зразки труб та фасонних частин кондиціонують у повітрі за температури (23 ± 2) °С протягом не менше двох годин.

Перед проведенням випробувань кожний вузол розтрубного з'єднання стискають в одній площині за допомогою струбцин з шириною лапок (25 ± 5) мм у місці розташування манжети розтруба на 10 % відносно зовнішнього діаметра. Водночас гладку частину труби, що входить до розтруба, стискають на 5 % відносно d_n труби на відстані не більше (50 ± 5) мм від торця розтруба. Стискання розтруба і труби має бути проведено в одній площині повздовжнього розрізу вузла розтрубного з'єднання. Після цього до труб подається вода під тиском (0,05 ± 0,01) МПа. Тиск у трубах повинен підтримуватися з похибкою не більше 2 %.

Вузли з'єднання труб повинні зберігати герметичність під дією внутрішнього тиску (0,05 ± 0,01) МПа у повітряному середовищі з температурою (23 ± 2) °С протягом (60 ± 1) хв. Герметичність контролюється візуально та за наявності води у ванні.

10.10 Визначення стійкості при постійному внутрішньому тиску труб проводять згідно з ГОСТ 24157 на зразках труб кожного типорозміру з будівельною довжиною l 500 мм, відібраних згідно з 9.3 та 9.7. Випробувальні зразки вирізаються завдовжки L не менше 500 мм з гладкої частини відібраних зразків труб.

Випробування проводять згідно з умовами, вказаними в таблиці 25, не менше ніж на трьох зразках.

Випробувальний тиск для труб одного типорозміру є однаковим і розраховується за формулою:

, (10.2)

де σ₀ – початкове напруження в стінці випробувального зразка, МПа, згідно з 6.3.3 (таблиця 25);

d_emmax – максимальний середній зовнішній діаметр гладкої частини зразка труби, мм;

е_уmin – мінімальна товщина стінки гладкої частини зразка труби, мм.

Визначення d_emmax і е_уmin – згідно з ДСТУ Б В.2.7-93.

Розрахунок випробувального тиску проводять з похибкою не більше 0,01 МПа.

Тиск у зразку повинен підтримуватися з похибкою не більше 2 %.

Результати випробувань вважаються позитивними, якщо:

• жоден випробувальний зразок не зруйнувався до закінчення контрольного терміну випробування;

• під час випробувань зруйнувався один зразок, але при повторних випробуваннях жоден з випробувальних зразків не зруйнувався;

Примітка. Зразки з руйнуванням, що виникає на відстані 0,1 L від заглушки, в розрахунок не приймаються. Зразок замінюють іншим і випробовують знову.

11 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

1. Труби та фасонні вироби з НПВХ не належать до категорії небезпечних вантажів згідно з ГОСТ 19433 і транспортуються будь-яким видом транспорту згідно з правилами перевезення вантажів, що діють на даному виді транспорту.

2. Труби та фасонні вироби зберігають згідно з ГОСТ 15150, розділ 10, в умовах 5 (ОЖ 4). Труби та фасонні вироби повинні бути захищені від дії прямих сонячних променів. Умови зберігання повинні виключати можливість механічного пошкодження або деформування труб та забруднення їх поверхні. Допускається зберігання в умовах 8 (ОЖ 3) протягом не більше трьох місяців з дати виготовлення.

Допускається зберігання труб поштучно без упаковки в горизонтальному положенні в один ряд, а також у приміщеннях, що опалюються, на відстані не менше одного метра від нагрівальних приладів.

12 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

1. Виробник повинен гарантувати відповідність труб вимогам цих ТУ за дотримання умов транспортування та зберігання.

2. Гарантійний термін зберігання – два роки з дати виготовлення.

3. Прогнозований термін експлуатації 50 років.

Додаток А

(обов'язковий)

ДОПУСТИМИЙ РОБОЧИЙ ТИСК

А.1 Номінальний тиск РN для труб та фасонних виробів із НПВХ

Номінальний тиск РN повинен розраховуватись відповідно до таблиці А.1 в залежності від діаметра труби та серії труби S.

Таблиця А.1 – Номінальний тиск труб