---

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.14

Примітка 1. Знак "+" означає, що випробування проводять, знак "-" не проводять.

Примітка 2. Випробування за пп. 16 і 17 проводять факультативно при наявності технічних засобів.

6.7 Споживач має право провадити контрольне приймання блоків. застосовуючи при цьому порядок контролю якості і методи випробувань, що установлені цим стандартом.

7 Методи контролю

7.1 Загальні положення

7.1.1 Для оцінки якості блоків і гірських порід, які використовують для їх виробництва, провадять випробування у відповідності з таблицею 5.

7.1.2 Зважування зразків гірської породи провадять з похибкою до 0,1%.

7.1.3 Висушування зразків до постійної маси провадять в сушильній шафі при температурі (105±5) °С.

Постійною масою зразка вважають масу. при якій різниця між двома наступними зважуваннями після висушування не буде перевищувати 0,2 % від маси зразка.

Тривалість перерви між двома вказаними зважуваннями зразка повин­на бути не менше 3 годин.

7.1.4 Лінійні розміри зразків циліндричної або кубічної форми вимірюють штангенциркулем з похибкою до 1,0 мм.

Кожний лінійний розмір зразка обчислюють як середнє арифметичне значення результатів двох вимірів паралельних ребер, які лежать в площині однієї грані.

Діаметр зразка циліндричної форми обчислюють як середнє арифме­тичне результатів чотирьох вимірів двох взаємно перпендикулярних діа­метрів на кожній паралельній площині циліндра.

Висоту зразка циліндричної форми обчислюють як середнє арифме­тичне результатів вимірів чотирьох твірних циліндра, що розміщені в чвер­тях його кола.

Висоту зразка кубічної форми обчислюють як середнє арифметичне результатів вимірів чотирьох вертикальних ребер.

Для визначення площі нижньої чи верхньої грані зразка кубічної форми обчислюють середнє арифметичне значення довжини кожної пари паралельних ребер даної грані.

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.15

Площу кожної із основ зразка циліндричної форми обчислюють за середнім арифметичним значенням двох взаємно перпендикулярних діаметрів.

Площу поперечного перерізу зразка обчислюють як середнє арифме­тичне значення площ нижньої і верхньої основ циліндричного зразка або площ нижньої і верхньої граней кубічного зразка.

Об'єм зразка визначають як добуток площі поперечного перерізу на висоту.

7.1.5 Підрахунок результатів випробувань провадять з точністю до другого знака після коми, якщо немає інших вказівок відносно точності обчислення.

7.1.6 За результат випробування приймають середнє арифметичне зна­чення паралельних визначень, що передбачені для відповідного методу.

7.1.7 Температура приміщення, в якому провадять випробування з метою визначення фізико-механічних властивостей порід, повинна бути (20±5) °С.

7.2 Відбирання проб

7.2.1 Під час геологічної розвідки вихідні проби для визначення по­казників фізико-механічних властивостей порід у відповідності з 4.4 відбирають із свердловин у вигляді стовпчиків керна діаметром не менше 40 мм і довжиною, яка не менше ніж удвічі перевищує його діаметр, в кількості, що достатня для виготовлення не менше 25 зразків-циліндрів, висотою, рівною діаметру керна; із інших розвідувальних виробок проби відбирають у вигляді штуфів розміром не менше 20х20х20 см в кількості не менше 10.

Якщо потужність петрографічне однорідної частини розрізу не забез­печує одержання з нього проби, яка достатня для виготовлення 25 зразків-циліндрів, то допускається складати пробу із матеріалу аналогічних шарів сусідніх свердловин.

7.2.2 Для проведення випробувань на кар'єрі проби відбирають у вигляді штуфів розміром не менше 20х20х20 см із крупних кусків каменю, які відокремились від масиву при одержанні блоків. Допускається одержан­ня штуфів із блоків, які не задовольняють вимоги таблиці 2, за винятком тріщинуватих блоків.

7.2.3 Для проведення випробувань на каменеобробному підприємстві проби відбирають у вигляді штуфів розміром не менше 30х30х30 см із технологічних відходів, які виникають при обробці блоків.

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.16

7.3 Контроль розмірів блоків і якості їх поверхні

7.3.1 Вимірювальний інструмент: вивірний косинець 90° згідно з ГОСТ 3749; вивірна лінійка згідно з ГОСТ 8026; вимірювальна металева лінійка згідно з ГОСТ 427; вимірювальна металева рулетка згідно з ГОСТ 7502; щуп згідно з ТУ 2-034-225.

7.3.2 Проведення вимірювань

Довжину, ширину і висоту блоків визначають з похибкою до 20 мм для блоків груп I-IV і до 10 мм для блоків груп V, VI металевою лінійкою завдовжки не менше 1,0 м або металевою рулеткою.

Об'єм блока обчислюють за нетто-розмірами. Результат обчислення округлюють до другого знака після коми.

Відхилення кутів суміжних граней блока від прямого визначають прикладанням до довгих граней блока косинця і вимірюванням за допомо­гою щупа чи лінійки утвореного просвіту.

Висоту виступів і глибину западин на грані блоків визначають за допомогою лінійки або щупа за висотою найбільшого просвіту під метале­вою лінійкою, яку прикладають до грані блока по діагоналі і периметру.

7.4 Визначення тріщинуватості блоків

Тріщини на блоках визначають зовнішнім оглядом. Довжину тріщин вимірюють металевою лінійкою.

7.5 Визначення міцності на стиск в сухому і насиченому водою стані.

7.5.1 Апаратура: гідравлічний прес згідно з ГОСТ 28840. посудина для насичення зразків водою; вивірний косинець до 90 згідно з ГОСТ 3749; штангенциркуль згідно з ГОСТ 166.

7.5.2 Підготовка до випробування

Визначення міцності на стиск в сухому і насиченому водою стані провадять на п'яти зразках кубічної форми з ребром 40-100 мм або ци­ліндрах діаметром і висотою 40-100 мм. Кожен зразок очищають щіткою від крихких частинок, пилу і висушують до постійної маси згідно з 7.1.3.

Грані зразків, до яких прикладають навантаження преса, оброблюють на шліфувальному верстаку (крузі), при цьому повинна бути забезпечена їх паралельність. Правильність форми зразків перевіряють сталевим косинцем. Для гірських порід з вираженою шаруватістю осі зразків, в напрямку яких провадять стиснення, повинні бути перпендикулярні до напрямку шарів породи. Зразки повинні бути промарковані стрілкою, яку наносять перпендикулярно до шаруватості.

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.17

7.5.3 Проведення випробування

Перед визначенням міцності на стиск в сухому стані зразки вимірюють шгангенциркулем. Потім зразок установлюють в центрі опорної плити і притискують верхньою плитою преса, яка повинна щільно прилягати по всій грані зразка.

При випробуванні навантаження на зразок повинно зростати безпе­рервно і рівномірно зі швидкістю від 0,3 до 0,5 МПа (від 3 до 5 кгс/см²) за секунду.

Значення руйнівного навантаження повинно складати від 20 до 80% максимального зусилля, яке розвиває прес.

Для визначення міцності на стиск в насиченому водою стані зразки після виміру їх розмірів штангенциркулем укладають у посудину з водою кімнатної температури (15-20) С так, щоб рівень води у посудині був вище верху зразків не менше ніж на 20 мм. В такому положенні зразки витримують протягом 48 годин, після чого їх виймають із посудини, вида­ляють вологу з поверхні вологою м'якою тканиною і кожний зразок піддають випробуванню на пресі.

7.5.4 Обробка результатів

Міцність зразка Rcm обчислюють з точністю до 1 МПа (10 кгс/см²) за формулою

, (1)

де Р - руйнівне зусилля преса, Н (кгс);

F - площа поперечного перерізу зразка, см².

Границю міцності на стиск обчислюють як середнє арифметичне зна­чення результатів випробувань п'яти зразків.

7.6 Визначення коефіцієнта зниження міцності гірської породи на стиск при насиченні водою

Коефіцієнт зниження міцності гірської породи на стиск при насиченні водою С обчислюють за формулою:

, (2)

де Rcm - середня міцність насичених водою зразків, МПа (кгс/см²);

R ' cm - середня міцність зразків, що висушені до постійної маси, МПа (кгс/см²).

7.7 Визначення морозостійкості гірської породи проводиться згідно з ДСТУ В В.2.7-42.

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.18

7.8 Визначення придатності блоків із вивержених гірських порід для виробництва облицювальних матеріалів, які застосовуються в конструкці­ях, що стикуються з грунтом, шляхом випробування в розчині сірчанокис­лого натрію

7.8.1 Апаратура: настільні гирьові або циферблатні ваги згідно з ГОСТ 29329; сушильна електрошафа згідно з ТУ 16.681.032; металева посу­дина для насичення зразків розчином сірчанокислого натрію; щітка згідно з ГОСТ 10597.

7.8.2 Підготовка до випробування

Випробування гірської породи в розчині сірчанокислого натрію про­водять на п'яти зразках кубічної форми з ребром 40-100 мм або циліндрах діаметром і висотою 40-100 мм. Кожен зразок очищають від крихких частинок, висушують до постійної маси і визначають його масу зважуван­ням на настільних гирьових або циферблатних вагах.

7.8.3 Проведення випробування

Розчин сірчанокислого натрію готують таким чином. Відважують 250-300 г безводного сірчанокислого натрію згідно з ГОСТ 4166 чи 700-1000 г кристалічного сірчанокислого натрію згідно з ГОСТ 4171 і розчиняють в 1 л підігрітої дистильованої води шляхом поступового добавлення в неї сір­чанокислого натрію при ретельному перемішуванні до насичення розчину, охолоджують розчин до кімнатної температури (15-20)°С, заливають в бутиль і залишають на 2 доби.

Зразки укладають в посудину, заливають розчином сірчанокислого натрію так, щоб вони були занурені повністю у розчин, і витримують в ньому протягом 20 год при кімнатній температурі.

Потім розчин зливають (і використовують повторно), а посудину із зразками розміщують на 4 год в сушильну електрошафу. я якій підтримують температуру (105-110)С.

Після цього зразки охолоджують до кімнатної температури (15-20)°С, знову заливають розчином сірчанокислого натрію, витримують протягом 4 год і знову розміщують в сушильній електрошафі на 4 год. В указаній послідовності операцію повторюють 10 разів. Після десятого циклу поперемінного витримування в розчині і висушування в сушильній елект­рошафі зразки промивають гарячою водою для вилучення сірчанокислого натрію, висушують до сталої маси і визначають їх масу зважуванням на настільних гирьових чи циферблатних вагах.

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.19

7.8.4 Обробка результатів

Втрату маси зразків  т у відсотках обчислюють за формулою:

, (4)

де т₁- маса зразка до випробування, кг:

т₂ - маса зразка, висушеного до сталої маси після випробування, кг.

7.9 Визначення стираності гірської породи

7.9.1 Апаратура - згідно з ГОСТ 13087.

7.9.2 Підготовка до випробування

Стираність гірської породи визначають на п'яти зразках кубічної форми з ребром 70 мм або циліндрах діаметром і висотою 70 мм. Кожен зразок очищають щіткою від крихких частинок і пилу.

7.9.3 Проведення випробування

Зразок піддають навантаженню в 294Н (30 кгс). Випробування і оброб­ку результатів проводять згідно з ГОСТ 13087.

7.10 Визначення петрографічної характеристики гірської породи

7.10.1 Петрографічну характеристику порід установлюють на основі геологічної документації усіх розвідувальних, а також експлуатаційних виробок, які є на родовищі, природних і штучних розкриттів з урахуванням результатів спеціальних петрографічних досліджень зразків, що приготов­лені із вихідних геологічних проб, відібраних у відповідності з 7.2.1.

Петрографічну характеристику гірських порід в кар'єрі визначають на основі геологічної документації його видобувних уступів з урахуванням спеціальних петрографічних досліджень зразків, що приготовлені із вихідних геологічних проб, відібраних у відповідності з 7.2.2.

7.10.2 Макроскопічне вивчення провадять на свіжому зломі гірської породи з визначенням таких показників: структури і текстури; кольору, колористичних порогів і забарвлення: злому: мінерального складу із зазна­ченням приблизного вмісту породоутворюючих мінералів: вторинних процесів і їх характеру.

Для гірських порід, які вміщують кварц, визначають кількість кварцу, крупність зерен кварцу і характер його розповсюдження серед інших поро­доутворюючих мінералів.

При описанні структури і текстури гірської породи вказують ступінь спайності і анізотропності, наявність порушень суцільності породи (стилолітові шви, "залічені" тріщини, кливаж та ін.).

ДСТУ Б В.2.7-59-97 с.20

7.10.3 Мікроскопічне вивчення проводять згідно з ГОСТ 22023. При шаруватості, флюідальності і подібних текстурах виготовляють шліфи в трьох перпендикулярних напрямках. Із гігантозернистих і крупноулам-кових порід виготовляють окремі шліфи із кристалів, уламків і основної (цементуючої) маси.

Мікроскопічне вивчення гірської породи в шліфі містить:

- опис мінерального складу;

- опис текстури і структури;

- визначення кристалічних констант;

- кількісне визначення породоутворюючих компонентів;

- опис шкідливих домішок;

- опис вторинних явищ (новоутворені мінерали, прожилки, вилуго­вування та ін.) з їх кількісним визначенням;

характеристику мікротріщинуватості породоутворюючих компо­нентів;

- опис вкраплень і тонкорозсіяних виділень;

- найменування гірської породи.

7.11 Оцінка декоративності порід

Оцінку декоративності порід провадять візуально.

7.12 Визначення дійсної густини вихідної гірської породи проводять згідно з ДСТУ Б В.2.7-42.

7.13 Визначення середньої густини вихідної гірської породи проводять згідно з ДСТУ Б В.2.7-42 на п'яти зразках.

7.14 Визначення загальної пористості вихідної гірської породи Загальну пористість гірської породи визначають на основі попередньо установлених значень істинної густини і середньої густини гірської породи згідно з ДСТУ Б В.2.7-42.

Загальну пористість гірської породи v у відсотках за об'ємом розрахо­вують за формулою: