9.2.4 Процедура вибіркового контролю, як правило, містить такі етапи:
- розподіл продукції за партіями;
- відбір зразків із партії;
- випробування або інші способи отримання необхідних даних про властивості зразків;
- статистична оцінка отриманих даних;
- рішення про приймання, відбракування або проведення додаткового контролю.
9.2.5 Партія повинна формуватися так, щоб її можна було розглядати як однорідну стосовно властивості, яка контролюється. Зокрема, усі одиниці продукції в партії повинні бути вироблені (зведені, змонтовані тощо) в ідентичних умовах.
9.2.6 Всередині кожної партії декілька одиниць відбираються як зразки для випробувань. Кількість зразків, що відбираються (абсолютна або відносна), повинна зазначатись у нормативній і (або) технічній документації на контроль.
9.3 Процес контролю і його планування
9.3.1 Весь будівельний процес від проектування до прийняття в експлуатацію слід ділити на етапи, кожен з яких має завершуватися контролем якості виконаних робіт. Роботи наступного етапу не можна розпочинати до завершення контролю та отримання результатів попереднього етапу. Ці етапи, як правило, узгоджуються з тими технологічними етапами, коли одна фаза будівельного процесу змінюється іншою або коли відповідальність переходить від одного виконавця до іншого.
Кількість етапів і перелік контрольних операцій, що виконуються, визначаються залежно від класу наслідків (відповідальності) будівлі (споруди) і конструктивного елемента відповідно до вказівок норм проектування і правил виконання робіт. У проектній документації можуть бути висунуті додаткові вимоги щодо збільшення числа контрольних операцій, зміни обсягу вибіркового контролю або заміни його на суцільний, а також щодо оцінки результатів перевірок.
9.3.2 На кожному етапі виконуються контрольні операції, які гарантують необхідну якість виконаних робіт і забезпечують можливість якісного виконання робіт наступної стадії будівельного процесу. Поетапний перелік контрольних операцій відображається у планах контролю якості.
При контролі на стадії проектування, як правило, необхідно перевіряти щоб:
- вимоги і умови, прийняті при проектуванні, відповідали чинним нормам;
- використана розрахункова модель була коректною і обчислення за нею проведені без помилок;
- креслення та інша проектна документація відповідала результатам розрахунку і вимогам норм;
- технічні рішення з питань, що не регламентуються вимогами нормативних документів, прийняті обґрунтовано.
При контролі матеріалів і виробів, а також робіт на будівельному майданчику необхідно завчасно визначити:
- відповідальних за контроль;
- об'єкти контролю;
- перелік і склад контрольних процедур;
- тип контрольної процедури, критерії контролю і правила приймання або відбракування;
- вимоги до документування результатів контролю.
Обов'язковому контролю підлягають ті проміжні результати робіт, які в подальшому стають недоступними для контролю (приховані роботи). Перелік прихованих робіт, які підлягають контролю і відповідному документуванню, повинен бути наведений у правилах виконання робіт.
9.3.3 Організації та особи, відповідальні за проектування і зведення об'єкта, несуть відповідальність за всі контрольні заходи, які повинні виконуватися в процесі виконання робіт. Вони можуть передавати свої контрольні функції (але не відповідальність) кваліфікованим спеціалістам або незалежним консультантам, особливо, якщо:
- треба вирішувати складні або вузько спеціальні проблеми;
- об'єкт має класи наслідків (відповідальності) СС3 чи СС2 і його відмова наражає на небезпеку велику кількість людей або призведе до втрати значних матеріальних цінностей.
9.3.4 Внутрішній контроль виробника може стосуватися роботи проектної організації, виробництва матеріалів і виробів на заводі, робіт на будівельному майданчику. Цей контроль здійснюється організацією, що виконує відповідні роботи, але виробництво та контрольні операції обов'язково повинні здійснюватися різними підрозділами та особами.
9.3.5 Додатковий (по відношенню до внутрішнього контролю) контроль органів нагляду, а також сертифікація будівельної продукції проводяться відповідно до регламенту, який встановлюється будівельним законодавством або спеціальними нормативними документами, що затверджуються органами нагляду.
Цей контроль, як правило, здійснюється стосовно найбільш важливих частин об'єкта (наприклад, конструкцій категорії А за 5.2.1). Щодо інших (менш важливих) частин будівель та споруд, то додатковий контроль полягає в перевірці проведення внутрішнього контролю виробника згідно з прийнятими правилами.
Додаток А
(довідковий)
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ОБ'ЄКТІВ ЗА КЛАСАМИ НАСЛІДКІВ (ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ)
Наведені нижче орієнтовні переліки лише ілюструють вимоги таблиці 1. Терміни такого типу як "крупні вокзали, аеровокзали і вертолітні станції", "крупні лікарні" тощо, а також призначення будівельному об'єкту класу відповідальності визначаються точно у нормах проектування цих об'єктів відповідно до вимог таблиці 1.
До будівель і споруд класу СС3, як правило, слід відносити:
- об'єкти нафто- і газодобувної, газопереробної, металургійної, хімічної та інших галузей промисловості, обладнані пожежо- і вибухонебезпечними ємкостями і сховищами рідкого палива, газу і газопродуктів, особливо при їх зберіганні під тиском (технологічні трубопроводи, апарати, котли, газгольдери, ізотермічні резервуари ємністю понад 10 тис. кубометрів, резервуари для зберігання нафти та нафтопродуктів ємністю 30 тис. кубометрів і більше, посудини високого тиску тощо);
- об'єкти хімічної, нафтохімічної, біотехнологічної, оборонної та інших галузей, що пов'язані з використанням, переробкою, виготовленням і зберіганням хімічно токсичних, вибухо- і пожежонебезпечних речовин і промислових вибухових матеріалів, біологічно небезпечних речовин тощо;
- об'єкти вугільної і гірничорудної промисловості, небезпечні щодо пожежі, вибуху і газу відповідно до класифікації Держнаглядохоронпраці;
- будівлі головних вентиляційних систем на копальнях і рудниках;
- об'єкти атомної енергетики (АЕС, AETC, ACT), включаючи сховища і заводи з переробки ядерного палива і радіоактивних відходів, а також інші радіаційне небезпечні об'єкти за класифікацією Держатомнагляду;
- об'єкти гідро- і теплоенергетики (ГЕС, ГРЕС, ТЕС, ТЕЦ, ГАЕС) потужністю понад 1,0 млн. кВт;
- мости і тунелі на дорогах вищої категорії, або протяжністю понад чи прогоном понад ;
- стаціонарні споруди знаків навігаційної обстановки;
- шлюзи і основні портові споруди на водних шляхах 1-го і 2-го класів ДСТУ Б В.2.3-1;
- будівлі і споруди крупних залізничних вокзалів і аеровокзалів;
- магістральні трубопроводи діаметром понад , або з робочим тиском понад 2,5 МПа, а також ділянки магістральних трубопроводів меншого діаметра і з меншим робочим тиском у місцях переходів через водні перешкоди, залізничні та автомобільні дороги;
- гідротехнічні споруди меліоративних систем із площею зрошення і осушення понад 300 тис. га і водоймищ об'ємом понад 1 кубічний кілометр;
- крупні елеватори і зерносховища, млинарські комбінати;
- житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки понад ;
- будівлі основних музеїв, державних архівів, сховищ національних історичних і культурних цінностей;
- видовищні об'єкти з масовим перебуванням людей (стадіони, театри, кінозали, цирки, виставкові приміщення тощо);
- будівлі університетів, інститутів, шкіл, дошкільних закладів тощо;
- великі лікарні та інші заклади охорони здоров'я;
- універсами та інші великі торговельні підприємства;
- об'єкти життєзабезпечення великих районів міської забудови і промислових територій;
- великі об'єкти захисно-запобіжного характеру (протиселеві, протизсувні, протилавинні споруди, захисні дамби тощо).
До будівель і споруд класу СС2, як правило, слід відносити ті, що не належать до класу СС3:
- основні об'єкти металургійної промисловості, важкого машинобудування, нафтохімії, суднобудування, оборонної промисловості (доменні і мартенівські цехи, складальні корпуси, високі димові труби тощо);
- копри, машинні відділення добувних машин;
- об'єкти гідро- і теплоенергетики потужністю менше 1,0 млн. кВт, розподільні системи основних електромереж високої напруги (включаючи опори ліній електропередачі і відкритих розподільних пристроїв);
- ємкості для нафти і нафтопродуктів;
- шляхові полотна магістральних автодоріг, злітно-посадкові смуги, мости і тунелі протяжністю менше , канатні дороги, вокзали, аеровокзали, вертолітні станції;
- магістральні трубопроводи;
- великі готелі, гуртожитки;
- об'єкти водопроводу і каналізації (включаючи водонапірні башти, очисні споруди, водозабори) промислових підприємств і населених пунктів;
- будівлі видовищних і спортивних підприємств, підприємств торгівлі, громадського харчування, служби побуту, установи охорони здоров'я;
- будівлі і споруди центральних складів для забезпечення життєвих потреб населення, склади особливо цінного устаткування і матеріалів, військові склади;
- житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки до .
До будівель і споруд класу СС1, як правило, слід відносити:
- всі об'єкти промисловості, енергетики, транспорту і зв'язку, сільського господарства і переробки сільгосппродукції, що не віднесені до класів СС3 і СС2;
- громадські будівлі, об'єкти фізкультури та спорту, що не віднесені до класів СС3 і СС2, а також усі тимчасові об'єкти, мобільні будинки;
- об'єкти внутрішньовиробничих доріг, комунікацій і продуктопроводів;
- парники, теплиці;
- опори розподільної мережі низької напруги, освітлювальні опори.
Примітка. У нормах проектування конкретних об'єктів їх класифікаційні параметри можуть уточнюватися.
Додаток Б
(обов'язковий)
УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗВІДМОВНОСТІ
Б.1 Умова забезпечення безвідмовності, тобто невиходу за граничний стан, записується нерівністю виду
g(Gd, fd, ad, С, γn, γd, Tef) ≥ 0 , (Б.1)
де g(•) - така функція параметрів системи, за якої g(•) < 0 означає досягнення позаграничного стану;
Gd , fd, ad – розрахункові значення навантажень, характеристик міцності матеріалів або опору грунтів та геометричних характеристик конструкції відповідно;
С – обмеження на параметр, що контролюється (наприклад, допустиме граничне розкриття тріщини);
γn – коефіцієнт надійності за відповідальністю (коефіцієнт відповідальності), який враховує значущість конструкції і об'єкта в цілому, а також можливі наслідки відмови та враховується як множник до розрахункового значення навантаження;
γd – коефіцієнт надійності моделі, який враховує невизначеність розрахункової схеми та інші аналогічні обставини (наприклад, чутливість конструкції до локальних руйнувань, початкові недосконалості або підвищену швидкість зношування) та приймається як множник до розрахункового значення навантаження.
Залежність умови (Б.1) від часу враховується у явному вигляді або шляхом вибору розрахункових значень величин, що входять до (Б.1), залежно від встановленого терміну експлуатації об'єкта, тобто Gd = Gd(Tef), fd = fd(Tef) тощо.
Б.2 Для граничних станів першої групи умова (Б.1) найчастіше визначається через дві функції:
- S – навантажувальний ефект;
- R – несуча здатність елемента чи поперечного перерізу.
Тоді гранична нерівність (Б.1) записується у виді
γn S (Gd, ad, γsd, Tef) ≤ R (fd, ad, γrd, Tef) (Б.2а)
або (коли це можливо)
γn γsd S (Gd, ad, Tef) ≤ (1/γrd) R (fd, ad, Tef) (Б.2б)
У формулі (Б.2б) коефіцієнт γd розділений на два множники, які відображають невизначеність розрахункової моделі щодо навантажувальних ефектів γsd та несучої здатності γrd, хоча таке розділення не є обов'язковим.
Б.3 Граничні стани другої групи зазвичай можуть бути описані нерівностями типу
S (Gd, fd, ad, γn, γsd, Tef) ≤ С/γrd (Б.3а)
або
γn γsd S (Gd, fd, ad, Tef) ≤ С/γrd (Б.3б)
де С – обмеження за експлуатаційною придатністю, що відповідає граничному стану, що розглядається, а також його підгрупі згідно з 6.1.4 (наприклад, обмеження за прогинами можуть встановлюватися, виходячи з технологічних умов або з умов фізіологічного та естетико-психологічного впливу на людей).
Б.4 Нерівності (Б.1), (Б.2) і (Б.3) є принциповими схемами і повинні уточнюватись для конкретних умов перевірки з урахуванням того, що Fd, fd і ad – це, як правило, декілька величин, а кожна із згаданих умов може представляти не одну, а декілька сумісних нерівностей (наприклад, під загальним позначенням Fd слід розуміти цілий комплекс одночасно діючих навантажень та впливів, а при перевірці залізобетонної конструкції символом fd може бути представлена міцність як бетону, так і арматури).
При розв'язанні нелінійних задач або при перевірці загальної стійкості системи використовується основна нерівність у формі (Б.1).
Додаток В
(рекомендований)
ЙМОВІРНІСНИЙ РОЗРАХУНОК НАДІЙНОСТІ
В.1 Розрахункові умови реалізації відмови в узагальненому вигляді записуються у виді функції роботоздатності g, яка враховує параметри , що характеризують випадкові значення впливів , міцнісних характеристик , геометричних характеристик , часу Т та інші фактори:
< 0 . (В.1)
В.2 Основним показником надійності є ймовірність відмови Pf(Tef), тобто ймовірність того, що за встановлений час виникне відмова заданого виду
, (B.2)
де символ Prob{A/T} визначає ймовірність реалізації події А протягом часу Т.
Безвідмовність можна також характеризувати дальністю відмови β, наближено пов'язаною з імовірністю Pf співвідношенням
, (В.3)
де – функція нормованого розподілу ймовірностей роботоздатності g .
При використанні в розрахунках нормального розподілення ймовірностей функція може бути визначена так:
