5.9 Споживач має право виконувати контрольну перевірку якості опор, застосовуючи правила відбирання зразків і методи випробувань, передбачені цим стандартом.
6 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ ТА ВИПРОБУВАНЬ
6.1 Розміри опор перевіряють згідно з ДСТУ Б В.2.6-2.
6.2 Міцність бетону визначають згідно з ГОСТ 10180 випробуваннями на стиск контрольних зразків-кубів, виготовлених із бетонної суміші робочого складу, які пройшли ту ж саму теплову обробку і зберігались у тих же умовах, що й опори. Кожна серія контрольних кубів повинна складатись не менше ніж з трьох зразків.
Виготовлення серій контрольних зразків має виконуватись не менше одного разу на зміну і при кожному змінюванні складу бетону або матеріалів, що застосовуються для його виготовлення.
Міцність віброваного бетону кубів приводять до міцності центрифугованого бетону опор множенням на коефіцієнт 1,25.
6.3 Морозостійкість бетону визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-47 (ГОСТ 10060.0), ДСТУ Б В.2.7-48 (ГОСТ 10060.1) та ДСТУ Б В.2.7-49 (ГОСТ 10060.2).
6.4 Товщину захисного шару бетону перевіряють за допомогою приладів, які реєструють
положення арматури без руйнування бетону.
6.5 Випробування на міцність і тріщиностійкість
6.5.1 Відбирання опор для випробувань на міцність і тріщиностійкість виконують відповідно до ДСТУ Б В.2.6-7 (ГОСТ 8829-94). Вік бетону опор, що випробовуються, повинен бути не менше З і не більше 29 діб.
6.5.2.Випробування виконують на бетонній площадці за схемою спирання і завантаження опор, зазначеною на рисунку 3.
6.5.3 Величину контрольного навантаження приймають такою:
а) при випробуванні опор на міцність згинальний момент М повинен дорівнювати розрахунковому моменту МР, зазначеному у робочих кресленнях, помноженому на коефіцієнт С = 1,6;
б) при випробуваннях опор з утворення тріщин згинальний момент повинен дорівнювати згинальному моменту, прийнятому у розрахунках з утворення тріщин Мт , помноженому на коефіцієнт 1,1.
1 – нерухомі опори; 2 – шарнірно-ковзні опори; 3 – місце закріплення тяги або троса; Р – зусилля натягування під час випробувань
Рисунок 3 – Схема випробування опор
Примітка 1. У шарнірно-ковзних опорах замість котків можуть бути застосовані дві сталеві прокладки з промазкою солідолом шаром 2-3 мм.
Примітка 2. Розмір а визначають за робочими кресленнями опор.
Примітка 3. Розміри с і d визначають за робочими кресленнями оснастки.
6.5.4 Випробування опор на міцність і тріщиностійкість проводять при плюсовій температурі повітря і опори, що випробовується. Опори, що зберігались при мінусовій температурі, витримують у теплому приміщенні до надбання ними плюсової температури.
Примітка. Допускається випробовувати опори в зимовий період на відкритому повітрі за температури до мінус 10 °С. При цьому опори до випробувань повинні бути попередньо витримані у теплому приміщенні, прогріті і на початку випробувань мати температуру плюс 20 °С.
6.5.5 Опору, що випробовується, завантажують ступенями у частках навантаження Мт . При навантаженні 0,8Мт чотири ступені навантаження приймають такими, що дорівнюють 0,2Мт, а п'ятий – таким, що дорівнює 0,1Мт . Потім до появи першої тріщини величину наступних ступенів навантаження приймають 0,05Мт . Після цього продовжують завантаження до руйнування ступенями, які дорівнюють 0,1Мт . Після прикладання кожного ступеня навантаження опору витримують під цим навантаженням 10 хв. При контрольному навантаженні з перевірки тріщиностійкості опору витримують 30 хв. При випробуванні опор до руйнування завантаження їх після розкриття тріщин здійснюють із витримкою 5 хв при кожному змінюванні навантаження. Після витримки ретельно оглядають поверхні опори, фіксують тріщини, що з'явилися.
6.5.6 Партію опор визнають придатною за міцністю, якщо руйнування опори сталося при навантаженні, яке дорівнює або більше контрольного навантаження , визначеного згідно з 6.5.3.
Якщо руйнування опори сталося при навантаженні, меншому ніж контрольне, але більше 0,85 контрольного, то виконують додаткові випробування ще двох опор. Якщо при повторному випробуванні величина руйнівного навантаження цих двох опор буде не менше 0,85 контрольного, то партію опор вважають такою, що витримала випробування. Якщо це навантаження хоча б однієї з зазначених опор буде меншим 0,85 контрольного, то партію опор не приймають. Руйнуванням слід вважати: роздроблення бетону стиснутої зони, розрив арматури, руйнування бетону по косих перерізах.
6.5.7 Тріщиностійкість опор оцінюють по утворенню поперечних тріщин, виявлених візуально або за допомогою оптичного приладу з чотирикратним збільшенням. Опори визнають придатними за тріщиностійкістю, якщо навантаження при появі тріщини дорівнювало або перебільшувало контрольне, розраховане згідно з 6.5.3.
6.5.8 Якщо хоча б в одній із випробуваних опор з'являться тріщини при навантаженні, меншому визначеного у 6.5.3, то проводять випробування ще двох опор. Якщо одна з цих опор не буде задовольняти вимоги 6.5.7 з тріщиностійкості, то всю партію опор не приймають.
6.5.9 Опори, які не задовольняють вимоги цього стандарту за міцністю і тріщиностійкістю, є нестандартними.
Примітка. Опори типу С2,55/10,1, які не задовольняють вимоги цього стандарту за міцністю та тріщиностійкістю, можуть бути використані для споруд з меншим навантаженням. Ці опори мають бути випробувані на відповідно знижені контрольні навантаження.
7 МАРКУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ
7.1 На поверхні опори повинні бути нанесені незмивною фарбою риска на відстані 2,5 м від нижнього торця для контролю заглиблення опор у грунт і на відстані 3,5 м від нижнього торця маркувальний напис відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.6-2.
7.2 Підприємство-виробник повинно супроводжувати кожну партію опор, що відвантажується, паспортом згідно з вимогами ДСТУ Б В.2.6-2.
7.3 На території підприємства-виробника опори повинні зберігатись на спеціально обладнаних площадках із твердою основою, у горизонтальному положенні, у штабелях, розсортованими за типами.
7.4 Штабель по висоті повинен мати не більше п'яти рядів опор, укладених горизонтально на дерев'яні прокладки. Прокладки розташовують на відстані 1/5 довжини опори від її кінців. На кінцях прокладок повинні бути обмежувальні бруски, які перешкоджають скочуванню опор. Транспортування, навантаження, розташування і зберігання опор повинні виконуватись так, щоб була виключена можливість їх пошкодження.
7.5 Навантаження і розвантаження опор повинні виконуватись кранами за допомогою траверс або стропів у відповідності зі схемами підйому, наведеними у робочих кресленнях.
7.6 Перевезення опор на транспортних засобах має виконуватись у відповідності з правилами, затвердженими у встановленому порядку.
8 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
8.1 Загальні вимоги безпеки при виробництві опор повинні відповідати ДБН А.3.2-2 або СНиП ІІІ-4.
8.2 Рівень шуму у робочій зоні не повинен перевищувати значень, які наведені у ГОСТ 12.1.003.
8.3 Санітарно-гігієнічні показники повітря робочої зони нормуються згідно з ГОСТ 12.1.005.
8.4 Виробничі приміщення та параметри виробничого середовища повинні відповідати вимогам державних санітарних норм і норм пожежної безпеки ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДСН 3.3.6.042, ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.4.021, ДБН В.1.1-7.
8.5 Персонал, що працює на виробництві опор, має бути забезпечений засобами індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.011.
8.6 Визначення концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони і контроль за їх вмістом повинні здійснюватись згідно з ГОСТ 12.1.005.
8.7 Бетон, з якого виготовляються опори, є негорючим, вибухобезпечним матеріалом, який не виділяє токсичних речовин під час виготовлення і використання. У повітряному середовищі, у стічних водах та у контакті з іншими матеріалами і речовинами токсичних сполук і твердих відходів не утворюється.
8.8 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватись згідно з ДСТУ Б В.2.6-2.
9 ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ
9.1 Оцінювання відповідності опор залізобетонних високовольтно-сигнальних ліній автоблокування залізниць вимогам Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд (далі – Технічний регламент) здійснюється сертифікацією призначеним в установленому порядку органом
з оцінки відповідності (далі – орган оцінки) за показниками їх механічного опору та стійкості, пожежної безпеки та безпеки експлуатації, запровадженим розділом 4 цього стандарту.
9.2 Оцінювання відповідності опор залізобетонних здійснюється згідно з положеннями, запровадженими Технічним регламентом, ДСТУ Б А.1.2-1, ДСТУ-Н Б А.1.1-83 та розділом 9 цього стандарту.
9.3 Сертифікація опор залізобетонних попередньо напружених здійснюється згідно з наступними процедурами, запровадженими Технічним регламентом:
1) випробування виробником виробу певного типу;
2) здійснення виробником контролю за виробництвом на підприємстві;
3) випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;
4) подальше випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;
5) випробування органом оцінки виробу певного типу;
6) випробування органом оцінки зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;
7) проведення органом оцінки перевірки та оцінки системи контролю за виробництвом;
8) перевірка органом оцінки системи якості виробництва;
9) проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи контролю за виробництвом;
10) проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи якості виробництва;
11) випробування органом оцінки зразків виробу, відібраних на підприємстві, ринку або будівельному майданчику відповідно до програми аудиту.
Процедури оцінки відповідності 1-4 реалізуються виробником, а 5-11 – органом оцінки.
Сертифікація продукції може здійснюватись також із використанням модуля В (перевірка виробу певного типу) в комбінації з модулем D (забезпечення належної якості виробництва) або модулем F (перевірка продукції).
9.4 Для кожного окремого виробництва опор залізобетонних попередньо напружених орган оцінки на підставі аналізу факторів, наведених у 20 Технічного регламенту, конкретизує перелік процедур оцінки відповідності, зазначених у 9.3. Усі застосовані при сертифікації продукції процедури оцінки відповідності документуються виробником.
9.5 Відсутність на підприємстві, що виготовляє опори залізобетонні попередньо напружені, контролю за виробництвом згідно ДСТУ-Н Б А.1.1-83 унеможливлює наявність позитивного висновку щодо видачі сертифіката відповідності.
9.6 Наявність системи якості виробництва залізобетонних опор не є обов'язковою вимогою при сертифікації продукції. Відповідність системи контролю за виробництвом ДСТУ ISO 9001 є достатньою для позитивної оцінки цієї системи.
9.7 Для випробування навантажуванням опор, які виготовляються за однією документацією в однакових технологічних умовах (далі згідно з ДСТУ Б А.3.1-6 – однорідна продукція), при достатньому обґрунтуванні можливий відбір зразків марок-представників. Такий підхід можливий у випадку, якщо марка-представник/марки-представники може охоплювати кілька модифікацій продукції за умови, що різниця між модифікаціями не впливає на рівень безпеки та інші вимоги щодо безпеки та використання продукції. Роботи з визначення зразків-представників здійснюються органом оцінки. Матеріали з обґрунтування використання марок-представників зберігаються органом оцінки протягом 10 років після закінчення робіт із сертифікації продукції.
9.8 Вибір марок-представників однорідної продукції залежить від конструктивних рішень і полягає у визначенні такого параметра/параметрів, який є найбільш чутливим до найменших коливань у технології виготовлення продукції.
Для випробувань навантаженням відбираються марки-представники/марка-представник, які мають мінімальні (максимальні) величини зазначеного параметра/параметрів.
Випробування навантаженням марок-представників однорідної продукції не звільняє від випробувань інших марок зазначеної продукції, що заявлена на сертифікацію, неруйнівними методами контролю.
Код УКНД 91.080.40
Ключові слова: арматура, бетон, випробування, відповідність, дріт, контрольні навантаження, міцність, напруга, оцінювання відповідності, розміри, сертифікація, тріщиностійкість
24
