Страница 3: ДСТУ Б В.2.7-56:2010. Будівельні матеріали. Вироби теплоізоляційні зі скляного штапельного волокна. Технічні умови (60429)

Вироби такого призначення повинні відповідати вимогам 6.2.7 – 6.2.9 ДСТУ Б В.2.7-183.

5.3.12 Опір повітропроникненню виробів АFi повинен бути не менше декларованого виробником значення із нормованим інтервалом 0,1 (м²ּгод ּПа)/кг.

Ні один із результатів випробувань не повинен бути менше нормованої величини.

5.3.13 Термін ефективної експлуатації виробів повинен становити не менше 25 років за умови дотримання вимог щодо проектування, монтажу та експлуатації будівельної конструкції.

5.4 Вимоги до сировинних матеріалів

5.4.1 Для виготовлення виробів використовують алюмоборосилікатну скломасу, до якої можуть входити:

• пісок відповідно до ДСТУ Б В.2.7-32, ДСТУ Б В.2.7-131;

• сода кальцинована відповідно до ГОСТ 10689, ГОСТ 5100;

• натрію сульфат відповідно до ГОСТ 21458;

• доломіт відповідно до ГОСТ 23672;

• вапняк відповідно до ГОСТ 23671;

• кислота борна відповідно до ГОСТ 9656;

• борний ангідрид, що відповідає чинному нормативному документу;

• відходи скляного виробництва та бій скляних виробів.

В якості зв'язуючого можуть використовуватись полімерні та інші композиції, що відповідають чинним в Україні нормативним документам.

5.4.2 Матеріал обкладок на виробах повинен відповідати чинним в Україні нормативним доку ментам:

• тканина скляна – ДСТУ ГОСТ 19170, ГОСТ 19907;

• полотно скляне – РСТ УССР 1970;

• плівка полімерна – ГОСТ 10354;

- сітка металева оцинкована – ДСТУ ISO 9044, ГОСТ 2715, ГОСТ 13603;

- фольга алюмінієва – ГОСТ 618, ДСТУ ГОСТ 745;

- папір – ГОСТ 2228.

3. Допускається використовувати інші подібні сировинні матеріали, що не погіршують якості виробів та відповідають вимогам чинних в Україні нормативних документів.

4. Сировинні матеріали повинні супроводжуватись документами, наданими виробниками цих матеріалів, та повинні бути дозволені до використання за призначенням центральним органом виконавчої влади України у сфері охорони здоров'я.

6 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ, УТИЛІЗУВАННЯ

6.1 Вироби відносяться до вибухобезпечних матеріалів. Залежно від сировинного складу за параметрами горючості вироби виготовляють негорючими або горючими групи Г1 відповідно до ДСТУ Б В.2.7-19.

Горючі вироби групи Г1 відповідно до ДБН В.1.1-7 повинні відноситись до важкозаймистих матеріалів (група В1) і до таких, що не поширюють полум'я (група РП1).

2. Показники пожежної небезпеки виробів в умовах виробництва, перероблення, транспортування та зберігання визначають згідно з ГОСТ 12.1.044.

3. Сировинні матеріали при постачанні повинні супроводжуватись паспортами безпеки та ре комендаціями щодо їх використання із дотриманням вимог безпеки, передбачених супровідними документами на ці матеріали.

4. Виготовлення виробів необхідно здійснювати відповідно до вимог ДСТУ 3273 за дотримання загальних вимог до повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005.

5. Вироби і сировинні матеріали для їх виготовлення не повинні виділяти у повітря робочої зони шкідливі речовини в кількостях, що перевищують гранично-допустимі концентрації (ГДК), регламентовані ГОСТ 12.1.005. ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень виробник повинен обумовлювати у технологічному регламенті виготовлення виробів.

ГДК пилу скляного волокна відповідно до ГОСТ 12.1.005 становить 2 мг/м³.

6. Контроль концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони здійснюють відповідні уповноважені служби центрального органу виконавчої влади України у сфері охорони здоров'я відповідно до ГОСТ 12.1.005 і згідно з чинними на момент контролю методичними документами.

7. При виконанні виробничих операцій, які супроводжуються виділенням у повітря робочої зони шкідливих речовин, на виробництві необхідно застосовувати такі засоби індивідуального за хисту:

• респіратори згідно з ДСТУ ГОСТ 12.4.041;

• захисні окуляри згідно з ГОСТ 12.4.013;

• спецодяг згідно з ГОСТ 27574 та ГОСТ 27575;

• рукавиці згідно з ГОСТ 12.4.010;

• взуття згідно з ГОСТ 12.4.162.

6.8 Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у виробах не повинна перевищувати 370 Бк/кг (1 клас) відповідно до ДБН В.1.4-1.01.

Радіологічний контроль виробів виробник повинен здійснювати відповідно до ДБН В.1.4-2.01. Результати контролю повинні бути засвідчені у супровідних документах.

6.9 Загальні правила дотримання вимог безпеки при виготовленні виробів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002. Виробниче обладнання повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003.

6.10 За пожежною безпекою виробничі приміщення повинні відповідати ГОСТ 12.1.004, ДБН В.1.1-7, НАПБ А.01.001.

6.11 Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами припливно-витяжної вентиляції, аспірації та опалення відповідно до СНиП 2.04.05 і ГОСТ 12.4.021, водопровідною системою та каналізацією згідно зі СНиП 2.04.01.

6.12 Рівень шуму у виробничих приміщеннях не повинен перевищувати допустимих норм відповідно до ГОСТ 12.1.003 та ДСН 3.3.6.037.

Контроль рівня шуму на робочих місцях здійснюють відповідно до вимог ГОСТ 12.1.050 і ДСТУ 2867.

13. При виготовленні виробів необхідно дотримуватись вимог СП 1042 та правил переміщення вантажів згідно з ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 12.3.020.

14. Мікроклімат виробничих приміщень повинен відповідати санітарним нормам відповідно до ДСН 3.3.6.042.

13. Стічні води необхідно скидати в каналізаційну систему із дотриманням вимог СанПиН 4630.

13. Контроль за вмістом викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря виробник повинен здійснювати відповідно до ГОСТ 17.2.3.02.

Викиди шкідливих речовин в атмосферу повинні встановлюватись виробниками відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1780 і Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.05.2006 р. № 309.

17. Придатні для використання відходи сировинних матеріалів і готових виробів, що можуть утворюватись на виробництві, повертають до технологічного циклу для повторної переробки.

18. Відходи виробництва, що не підлягають повторній переробці, та відходи засобів пакування складають у спеціально відведених для цього місцях і утилізують відповідно до ДСанПІН 2.2.7.029.

7 МАРКУВАННЯ

7.1 На кожен технологічний пакет із виробами повинно бути нанесене маркування. У марку ванні, яке наносять безпосередньо на пакет або на етикетку, що приклеюється до пакета, повинні бути вказані:

• назва підприємства-виробника, знак для товарів і послуг та адреса;

• умовна познака виробів;

• номер партії і дата виготовлення;

• кількість виробів у технологічному пакеті (м³, шт.);

• маніпуляційний знак або напис "Берегти від дощу" згідно з ДСТУ ISO 780;

• гарантійний термін зберігання виробів.

2. Транспортне маркування повинно бути нанесене на кожне транспортне паковання згідно з ГОСТ 14192 і повинно відповідати вимогам цього стандарту.

3. На технологічні пакети з виробами, що відвантажуються без транспортної тари, транспортне маркування наносять безпосередньо на технологічний пакет або на ярлик, який прикріпляють до технологічного пакета.

4. Транспортне маркування повинно містити:

- назву підприємства-виробника, знак для товарів і послуг та адресу;

• назву та умовну познаку виробів;

• номер партії і дату виготовлення;

• кількість продукції в транспортному пакованні (м³, шт. технологічних пакетів);

• гарантійний термін зберігання;

• маніпуляційний знак або напис "Берегти від дощу" згідно з ДСТУ ISO 780.

За узгодженням між виробником і споживачем допускається до маркування долучати додаткову інформацію щодо якості та умов застосування виробів.

5. Маркування повинно бути виконане українською мовою. При відвантаженні виробів за межі України маркування додатково виконують мовою, визначеною договором (контрактом) на постачання.

6. Маркування повинно бути чітко нанесене і зберігатись протягом усього терміну транспортування та зберігання виробів.

7. Виробник може доповнювати маркування додатковою інформацією, що характеризує вироби.

8 ПАКУВАННЯ

8.1 Плити повинні складатись у стоси, з яких формують технологічні пакети.

Кожне полотно рулонного матеріалу згортають у рулон, який і являє собою технологічний пакет.

Технологічні пакети загортають у поліетиленову термоусадкову плівку згідно з ГОСТ 25951. Пакети скріплюють за допомогою пакувальної полімерної стрічки або іншого допоміжного матеріалу, що забезпечує цілісність технологічних пакетів під час транспортування та зберігання.

2. Кількість виробів у технологічному пакеті, вид обгорткового матеріалу, спосіб загортання і скріплення технологічних пекетів, а також види допоміжних пакувальних засобів повинні бути об умовлені виробником у технологічному регламенті виготовлення виробів.

3. Кожен технологічний пакет повинен містити вироби одного виду і одних розмірів, виготов лені із однакових сировинних матеріалів за однією технологією.

4. Маса одного технологічного пакета при ручному навантаженні та розвантаженні не повинна перевищувати 20 кг і при механізованому – 50 кг.

5. Технологічні пакети складають у транспортні пакети, для формування яких використовують плоскі піддони відповідно до ГОСТ 9078, ГОСТ 26381, стоякові або ящикові піддони відповідно до ГОСТ 9570.

6. Транспортні пакети на піддонах (так званих "палетах") формують складанням технологічних пакетів за схемою відповідно до технологічного регламенту виробника.

Для формування транспортних пакетів на "палетах" складені технологічні пакети вкривають зверху та загортають по периметру у декілька шарів полімерною плівкою, що відповідає чинному нормативному документу, утворюючи при цьому герметичний транспортний пакет.

7. Вироби в транспортних пакетах повинні бути захищені від дії вологи, механічних пошкоджень і забруднення.

8. Допускається використовувати інші засоби пакування, що відповідають чинним норматив ним документам і забезпечують захист виробів від зволоження, пошкодження і забруднення під час транспортування та зберігання.

9 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

1. Транспортування і зберігання виробів необхідно здійснювати за дотримання вимог цього стандарту, ДСТУ Б В.2.7-167 і ДБН Г.1-4.

2. Вироби підлягають транспортуванню в критих транспортних засобах будь-якого виду транс порту згідно з правилами перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту.

3. При транспортуванні, навантаженні і розвантаженні виробів необхідно вживати заходи, що забезпечують захист їх від пошкоджень і забруднення.

4. Транспортування виробів сформованими транспортними пакетами або технологічними па кетами допускається у відкритих транспортних засобах за умови забезпечення захисту виробів від зволоження.

5. Вироби необхідно зберігати в запакованому стані в критих складських приміщеннях або під навісами, що захищають вироби від атмосферних опадів, окремо за видами, типами та розмірами.

6. Допускається зберігання виробів на "палетах" у герметично запакованому стані на відкритих площадках.

При зберіганні пакетів на відкритих площадках або під навісами вироби повинні бути складені на рівній основі на підкладки або "палети".

9.7 Висота штабелів при зберіганні виробів у транспортних пакетах на "палетах" не повинна перевищувати 6 м, а в звичайних транспортних пакетах – 2,0 м.

10 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

10.1 Визначення геометричних параметрів і випробування виробів проводять за температури навколишнього середовища (23 ±5) °С і за відносної вологості (50 ±5) %, якщо інші умови не об умовлено методикою контролювання.

У випадку виникнення розбіжностей вимірювання здійснюють за температури (23 ±2) °С.

Перед початком випробувань зразки кондиціонують протягом не менше шести годин за зазначених вище умов, якщо інше не обумовлено методикою контролювання.

2. Зовнішній вигляд, наявність дефектів зовнішнього вигляду, однорідність структури виробів, якість матеріалу обкладок (за наявності) перевіряють зовнішнім оглядом відібраних для контролю зразків за освітленості природним або штучним світлом не менше 300 лк із відстані (50-100) см.

3. Контроль геометричних розмірів виробів

10.3.1 Визначення довжини і ширини

Контроль розмірів за довжиною і шириною здійснюють на кожному цілому із відібраних для контролю геометричних параметрів виробі. Виріб розміщують на плоскій основі, яка за довжиною і шириною перевищує розміри виробу. Вимірювання здійснюють за допомогою рулетки згідно з ДСТУ 4179 або металевої лінійки згідно з ДСТУ ГОСТ 427.

Для виробів, довжина і ширина яких менше або дорівнює 1,5 м, проводять по одному вимірюванню посередині грані виробу.

Для виробів, довжина яких становить понад 1,5 м, додатково через кожен наступний метр розміру проводять одне вимірювання за шириною.

Усі вимірювання проводять із похибкою не більше 1 мм.

Довжину і ширину виробів завдовжки до 3 м обчислюють як середнє арифметичне значення результатів усіх вимірювань, заокруглене до 1 мм. Для виробів, довжина яких становить понад 3 м, середнє арифметичне значення обчислюють із заокругленням його до найближчого значення, кратного 5 мм.

10.3.2 Відхили отриманих результатів вимірювань за довжиною і шириною виробів обчислюють у відсотках від номінальних розмірів.

Ні один із результатів визначення не повинен виходити за межі гранично-допустимих значень.