---

6.2.2.4 Обробка результатів.

Обробку результатів випробувань виконують графічно.

За результатами випробувань будують графік в координатах-

середня густина гранул (зерен) керамзитового гравію - темпера-

тура випалу (рисунок 3).

Рисунок 3

Приклад побудови графіків

За температурний інтервал спучування приймають різницю між

оптимальною температурою спучування і температурою, при якій

середня густина гранул (зерен) керамзитового гравію дорівнює

1,0 г/см³.

У наведених на рисунку 3 прикладах температурний інтервал

спучування дорівнює відповідно 40 град.С, 150 град.С, 200 град.С.

6.2.3 Визначення температурного інтервалу спучування не-

пластичної сировини.

6.2.3.1 Засоби аналізу:

- стандартний набір сит з круглими отворами діаметром

5,10,20 і 40 мм на металевих або дерев'яних ціліндричних

рамках діаметром не менше 300 мм або на квадратних рамках

зі стороною не мееншее 300 мм;

- сушильна електрошафа;

- електропіч опору для термопідготовки;

- електропіч опору для випалу;

- лабораторні терези важільні за ГОСТ 24104;

- металева лінійка;

- мірний скляний циліндр місткістю 500 см³ за ГОСТ 1770;

- мірний скляний циліндр місткістю 10 см³ з ціною поділок

0,1 мл або 0,2 мл за ГОСТ 1770;

- скляна лійка за ГОСТ 23932;

- кварцевий природний пісок, прожарений при температурі

1000 град.С до сталої маси за ГОСТ 6139.

6.2.3.2 Підготовка проби

Від часткових залишків на ситах з отворами діаметром 10 і

20 мм, що одержані при визначенні зернового складу згідно з

ГОСТ 8269, відбирають проби сировини фракцій 5-10 і 10-20 мм

об'ємами 0,5 і 2,0 дм³ відповідно. Квартуванням відбирають по

300 зерен кожної фракції, що підлягає випробуванню.

6.2.3.3 Проведення випробувань

Об'єм кожного зерна випробовуваної фракції визначають згід-

но з ГОСТ 9758.

Визначення температури термопідготовки і підбір температури

і інтервалу спучування роблять у відповідності з п.6.2.2.3.

6.2.3.4. Обробку результатів здійснюють у відповідності з

п.6.2.2.4. Розбіжність між значеннями результатів 25 паралельних

визначень не повинна перевищувати 10% від середнього арифметич-

ного значення.

Якщо розбіжність між результатами паралельних визначень

перевищує вказане значення, вивзначення треба повторити.

За кінцевий результат випробувань приймають середнє арифме-

тичне значення 25 паралельних визначень.

6.2.4 Визначення коефіцієнта спучування сировини.

6.2.4.1 Засоби аналізу

Для визначення коефіцієнта спучування сировини використову-

ють засоби аналізу, які застосовуються для визначення температур-

ного інтервалу спучування сировини у відповідності з п.п.6.2.2.1

і 6.2.3.1.

6.2.4.2 Підготовка проби

Використовують три гранули пластичної сировини, що пройшли

термопідготовку і були випалені при температурі спучування у

відповідності з п.6.2.2.3 і 25 зерен непластичної сировини, під-

готовлених у відповідності з п.6.2.3.3.

6.2.4.3 Проведення випробувань

Об'єм кожної сирцевої гранули (зерна) пластичної і неплас-

тичної сировини, а також спученої гранули (зерна) визначають

згідно з ГОСТ 9758.

Об'єм відформованої гранули V в см³ визначають за формулою:

(1)

де n = 3,142; d - діаметр гранули, см; h - висота гранули, см.

Діаметр і висота гранули дорівнюють 1,6 см.

6.2.4.4 Обробка результатів

Коефіцієнт спучування пластичної сировини Ксп.пл визнача-

ється за формулою:

(2)

де - сумарний об"єм трьох відформованих гранул, см³;

- сумарний об'єм трьох випалених і спучених гранул, см³.

Розбіжність між значеннями результатів трьох паралельних

визначень не повинна перевищувати 10% від середнього арифметич-

ного значення. Якщо розбіжність між значеннями результатів пара-

лельних визначень перевищує вказане значення, визначення треба

повторити.

За кінцевий результат випробувань приймають середне арифметичне

значення результатів трьох паралельних випробувань.

Коефіцієнт спучування непластичної сировини Ксп.нп визнача-

ється за формулою:

(3)

де - сумарний об'єм сирцевих зерен, см³;

- сумарний об'єм випалених і спучених зерен, см³.

Розбіжність між значеннями результатів 25 паралельних визна-

чень не повинна перевищувати 10% від середнього арифметичного

значення. Якщо розбіжність між значеннями рзультатів паралель-

них визначень перевищує вказане значення, визначення треба пов-

торити.

За кінцевий результат випробувань приймають середнє ариф-

метичне значення результатів 25 паралельних випробувань.

6.2.5 Визначення температурного інтервалу спучування і

коефіцієнта спучування сировини з добавками роблять у відповід-

ності з методикою, що подана в додатку А.

6.2.6 Визначення вмісту в сировині органічних речовин

6.2.6.1 Засоби аналізу:

- лабораторні терези важільні за ГОСТ 24104;

- сито із сіткою N 014 за ГОСТ 6613;

- ареометр загального призначення А 2-1-1840/1920 за

ГОСТ 18481;

- конічні колби місткістю 100 і 1000 см³ за ГОСТ 1770;

- скляні мірні колби місткістю 100 і 1000 см³ за

ГОСТ 1770;

- бюретка місткістю 10 і 25 см³ за ГОСТ 29251;

- фільтри діаметром 9 см "біла стрічка" за ГОСТ 12026;

- діохромат калію за ГОСТ 4220, розчин з молярною кон-

центрацією 0,2 моль/дм³;

- кислота сірчана густиною 1840 кг/м³ за ГОСТ 4204;

- сіль оксиду заліза (П) і амонію подвійна сірчано-кисла

(сіль Мора) за ГОСТ 4208, розчин з молярною концентра-

цією 0,10 моль/дм³;

- перманганат калію за ГОСТ 20490, розчин з молярною

концентрацією 0,05 моль/дм³, фіксанал;

- фенілантронілова кислота (індикатор);

- вуглистий натрій безводний за ГОСТ 83.

6.2.6.2 Приготування реактивів для аналізу

Приготування розчину біхромату калію з молярною концентра-

цією 0,2 моль/дм³ в розведеній сірчаній кислоті у співвідношенні

1:1.

Наважку масою 40 г тонко подрібненого в ступці кристалічно-

го діхромату калію розчиняють у 500-600 см³ дистильованої води

у склянці місткістю 1000 см³, після чого розчин фільтрують через

складчастий фільтр "біла стрічка" в мірну колбу місткістю

1000 см³. Розчин у колбі доводять до мітки дистильованою водою,

перемішують і переливають у склянку місткістю 3000 см³. До цього

розчину доливають невеликими порціями 1000 см³ сірчаної кислоти

густиною 1840 кг/м³ при обережному і багатократному помішуванні.

Розчин зберігають у бутелі з притертою пробкою в темному місці.

Приготування розчину солі з молярною концентацією 0,1

моль/дм³.

Наважку солі Мора масою 80 г вміщують в склянку місткістю

1000см³, доливають 500-600 см³ дистильованої води і 20 см³ сір-

чаної кислоти густиною 1840 кг/м³. Розчин перемішують до повного

розчинення солі, фільтрують через складчастий фільтр в мірну

колбу місткістю 1000 см³, додають дистильовану воду до мітки і

знову добре перемішують. Розчин зберігають у бутелі в темному

місці.

Перед кожним аналізом перевіряють молярну концентрацію

розчину солі Мора по розчину перманганату калію з молярною

концентрацією 0,05 моль/дм³. Для цього в конічну колбу місткістю

100 см³ наливають 20 см³ розчину перманганату калію з молярною

концентрацією 0,05 моль/дм³, який титрують розчином солі Мора

до преходу забарвлення розчину перманганату в яскравий солом'яно-

жовтий колір. Фіксують об'єм розчину солі Мора, що був витрачений

на титрування.

Приготування розчину перманганату калію з молярною концен-

трацією 0,05 моль/дм³.

Стандартний розчин перманганату калію з молярною концентра-

цією 0,05 моль/дм³ готують за допомогою фіксанала.

Приготування розчину фенілантранілової кислоти

Наважку фенілантранілової кислоти масою 0,2 г розчиняють в

100 см³ розчину карбонату натрію з масовою часткою 0,2%. Для

кращого змочування порошку наважку попередньо перемішують скляною

паличкою у фарфоровій чашці місткістю 150 см³ з невеликою кіль-

кістю 0,2%-ного розчину карбонату натрію до пастоподібного стану,

а потім додають невикористану до того кількість розчину карбона-

ту натрію а також ретельно перемішують. Розчин зберігають у скля-

ній колбі з притертою пробкою.

6.2.6.3 Підготовка проби

Від частини загальної проби, яка була підготовлена по

п.6.1.6, відбирають наважку масою 100 г, ретельно перемішують і

скорочують квартуванням до 40-50 г. Одержану пробу розтирають

товкачиком у фарфоровій ступці до повного проходження крізь сито

із сіткою N 014, висушують в сушильні електрошафі при 150 град.С

на протязі 4-5 год, після чого охолоджують до кімнатної температу-

ри (22 ± 5 град.С) в ексикаторі.

6.2.6.4 Проведення аналізу

З підготовленої по п.6.2.6.3 проби відважують на вагах наваж-

ку масою 0,2 г, вміщують її в конічну колбу місткістю 100 см³,

додають з бюретки 10 см3 приготованого по п.6.2.6.2 розчину діх-

ромату калію з молярною концентрацією 0,2 моль/дм³, ретельно

перемішують. Колбу закривають скляною лійкою діаметром 35 мм

і ставлять на покриту азбестовим картоном гарячу електроплитку.

Вміст колби нагрівають до кипіння, яке підтримують протягом 5 хв.

Відлік часу ведуть з моменту появи першої великої бульбашки газу.

Кипіння розчину повинно бути ледь помітним без виділення пари з

лійки. Після закінчення кипіння колбу знімають з плитки, охолод-

жують до кімнатної температури і обмивають лійку і шийку колби

дистильованою водою. До розчину додають 8-10 крапель розчину

фенолантранілової кислоти з масовою часткою 0,2% і надлишок

діхромату калію відтитровують розчином солі Мора з молярною

концентрацією 0,1 моль/дм³ (V₁), приготовленим по п.6.2.6.2 до

переходу вишнево-фіолетового забарвлення в зелене.

Проведення "холостого досліду".

Паралельно проводять "холостий дослід". З прожареної при

1000-1100 град.С на протязі 2 год і розтертої у порошок проби

глини відважують наважку масою 0,2 г і вміщують в конічну колбу

місткістю 100 см³. Аналіз ведуть у відповідності з п.6.2.6.4.

Проводять три паралельні досліди і визначають об'єм розчину

солі Мора V_о, який витрачено на титрування.

6.2.6.5 Обробка результатів

Вміст органічних речовин (ОР) у відсотках вираховують за

формулою:

(4)

де V_о - об'єм розчину солі Мора, який витрачено на титрування 10

см³ діхромате калію у "холостому досліді", см³; V₁-об'єм розчину

солі Мора, який витрачено на титрування надлишку діхромату калію

після оксидації проби, см³; М - молярна концентрація солі Мора,

моль/дм³; 0,005181 - титр розчину солі Мора з молярною концентра-

цією 0,5 моль/дм³, який виражено у грамах органічної речовини;

m - наважка проби, г.

Розбіжність між значеннями результатів двох паралельних виз-

начень не повинна перевищувати 0.1%.

Якщо розбіжність між значеннями результатів паралельних

визначень перевищує вказане вище, визначення треба повторити.

За кінцевий результат аналізу приймають середнє арифметичне

двох паралельних визначень.

6.2.7 Визначення природної вологості сировини

6.2.7.1 Засоби аналізу:

- сушильна електрошафа;

- лабораторні терези важільні за ГОСТ 24104;

- скляний бюкс за ГОСТ 23932;

- ексикатор за ГОСТ 25336;

- хлорид кальцію за ГОСТ 450.

6.2.7.2 Підготовка проби

Від об'єднаної проби відбирають 2-3 кг сировини, ретельно

усереднюють і беруть три наважки по 40-50 г кожна.

6.2.7.3 Проведення випробування

Відібрані наважки вміщують у висушені бюкси з відомою ма-

сою і зважують на лабораторних терезах. Далі наважки вміщують

в сушильну електрошафу, де висушують до постійної маси протягом

4-5 год. при температурі 105 град.С.

Після закінчення висушування проби охолоджують в ексикаторі

над хлоридом кальцію, а далі зважують з точністю до 0,01 г.

6.2.7.4 Обробка результатів

Масову долю вологи (відносну) сировини у відсотках визнача-

ють за формулою:

(5)

де m₁ - маса наважки до висушування, вирахована по різниці мас

бюкса з наважкою і без неї, г; m₂ - маса наважки в сухому стані,

вирахована по різниці мас бюкса з наважкою і без неї, г.

Розбіжність між значеннями результатів трьох паралельних

визначень не повинна перевищувати 0,5%.

Якщо розбіжність між результатами паралельних визначень

перевищує вказану величину, визначення треба повторити.

За кінцевий результат випробувань приймають середнє ариф-

метичне значення результатів з трьох паралельних випробувань.

6.2.8 Розміри кусків глинистої сировини перевіряються мета-

левою лінійкою згідно з ГОСТ 427 або рулеткою за ГОСТ 7502.

6.2.9 Забруднення сировини сторонніми домішками визначаєть-

ся візуально.

6.2.10 Випробування глинистої сировини в дослідно-промислових

умомах при геологічній розвідці.

6.2.10.1 Обладнання.

Промислове обладнання, яке використовують при виготовленні

керамзитового гравію, типи обладнання наведені у додатку Б.

6.2.10.2 Підготовка проби

Відбирають пробу глинистої сировини у відповідності з

п.6.1.1.

6.2.10.3 Проведення випробувань

Рекомендовані види і послідовність технологічних операцій

при проведенні випробувань пластичної і непластичної глинистої

сировини наведені у вигляді технологічної схеми (додаток Б).

6.2.10.4 Обробка результатів

Якісні показники керамзитового гравію і піску, які одержано