Повинні бути описані методи перевіряння правильності складання, наприклад, візуальне перевіряння, просте перевіряння користувачем, випробовування обслуговувальним персоналом тощо. Випробовують відповідно до 7.3.
6.12.2 Вдихальний клапан
Лицеві частини треба споряджати одним або більшою кількістю вдихальних клапанів. У випадку використовування нарізевого з'єднання згідно з prEN 148-1 вдихальний клапан повинен бути вмонтований в лицеву частину. У випадку, коли лицева частина призначена для використовування з фільтрами і якщо фільтр не містить клапана, ЇЇ споряджають суцільним вдихальним клапаном.
Вдихальні клапани повинні нормально функціювати у будь-якій орієнтації і задовольняти вимоги 6.15.Випробовують відповідно до 7.12.
Видихальний клапан
Видихальні клапани повинні працювати як слід у будь-якій орієнтації І задовольняти вимоги 6.15. Випробовують відповідно до 7.12.
Лицева частина повинна містити не менше одного видихального клапана або інші відповідні засоби забезпечення скидання видихуваного повітря і (у відповідному випадку) надлишку повітря, яке надходить із джерела подавання повітря. Випробовують відповідно до 7.3.
Видихальні клапани (за наявності) повинні бути захищені від потрапляння бруду і механічних пошкоджень. їх можна закривати кожухом або вмикати інші пристосування, які задовольняють вимоги 6.16.
Видихальні клапани повинні продовжувати нормально працювати після проходження через клапан безперервного повітряного потоку 300 л/хв протягом 30 с і задовольняти вимоги пункту 6.15. Випробовують відповідно до 7.9.
У випадку, коли корпус видихального клапана приєднаний до корпусу маски, він повинен витримувати розтягувальну осьову навантагу 50 Н протягом 10 с. Випробовують відповідно до 7.10.
Сумісність зі шкірою
Матеріали, які можуть контактувати зі шкірою користувача, не повинні бути причиною подразнення або чинити інше шкідливе впливання на його здоров'я. Випробовують відповідно до 7.3, 7.13 і 7.14.
6.14 Вміст діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі
Вміст діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі (шкідливий простір) не повинен перевищувати в середньому 1,0 % (за об'ємом). Випробовують відповідно до 7.11.
6.15 Опір диханню
Опір диханню лицевої частини під час випробовування з дихальною машиною (25 циклів/хв; 2,0 л/хід) або з безперервним потоком 160 л/хв не повинен перевищувати 2,0 мбар під час вдихання і 3,0 мбар під час видихання.
Опір під час вдихання не повинен перевищувати 0,5 мбар за безперервного потоку 30 л/хв і 1,3 мбар за 95 л/хв. Випробовують відповідно до 7.12.
6.16 Коефіцієнт підсмоктування
Для укомплектованої, згідно з інструкцією виробника, лицевої частини коефіцієнт підсмоктування не менше ніж для 46 з 50 окремих результатів для кожного періоду випробовування, як зазначено в 7.13.1.3 (тобто 10 випробовувачів х 5 періодів випробовувань), не повинен перевищувати в середньому 5 %.
Додатково для не менше ніж у 8-ми з 10-ти окремих випробовувачів середні арифметичні значення виміряних величин (10 випробовувачів), усереднених для усіх періодів вправ, не повинні перевищувати 2 %. Випробовують відповідно до 7.13.
6.17 Площа поля зору
Придатність площі поля зору оцінюють суб'єктивно. Випробовують відповідно до 7.14.
6.18 Експлуатаційні властивості
Випробовують експлуатаційні властивості повністю укомплектованого апарата за умов, наближених до реальних. Метою цих випробовувань є перевіряння недоліків устаткування, які не можуть бути визначені будь-якими іншими випробовуваннями за цим стандартом. Додатково до описаних у цьому стандарті випробовувань у відповідному стандарті подано деталі експлуатаційних випробовувань для дихальних апаратів. Коли півмаску або чвертьмаску використовують із фільтрувальним пристроєм, випробовують відповідно до 7.14.
Там, де експлуатаційні випробовування виявлять недоліки, які впливають на користувача, випробовувальна лабораторія повинна забезпечити опис усіх деталей проведення тієї частини експлуатаційних випробовувань, у якій виявлено ці недоліки. Це дозволить іншим випробовувальним лабораторіям продублювати випробовування і оцінити отримані результат
7 ВИПРОБОВУВАННЯ
7.1 Загальні положения
Якщо засоби вимірювань і методи вимірювань спеціально не визначені, застосовують загальні методи і засоби.
Перед проведенням випробовування із залученням випробовувачів враховують будь-які національні правила у відношенні до медичного свідоцтва, огляду або перевіряння випробовувачів.
7.2 Готування
Два зразки в тому стані, в якому їх доставлено, послідовно піддають такому температурному оброблянню:
24 год у сухому повітрі за температури (70 ± 3) °С,
24 год за температури (мінус 30 ± 3) °С,
Готують так, щоб не створювати різких перепадів температури.
7.3 Візуальне перевіряння
Візуальне перевіряння передує виконанню лабораторних і експлуатаційних випробовувань у відповідній випробовувальній лабораторії. Перевіряння може охоплювати просте розбирання виробу.
7.4 Стійкість до впливання температурю
Випробовують обидва зразки у тому стані, в якому їх доставлено. Розміри нарізевого з'єднувача вимірюють за кімнатної температури.
7.5 Здатність до займання
Випробовують обидва зразки у тому стані, в якому їх доставлено.
Випробовують із використовуванням одного пальника за такою процедурою.
Лицеву частину надягають на металевий муляж голови, що приводиться в рух двигуном так, щоб він описував коло в горизонтально площині з лінійною швидкістю (60 ± 5) мм/с, виміряною на кінчику носа.
Голова муляжу повинна проходити над пропановим пальником, положення якого можна регулювати. За допомогою придатних вимірювальних приладів установлюють відстань між вершиною пальника і нижньою частиною лицевої частини (у разі розміщення її безпосередньо над пальником) (20 ± 2) мм.
Придатним вважають пальник «TEKLU» або пальник, зазначений в EN ISO 69412
Муляж голови відводять убік від площини пальника, починають подавати пропан, регулюють тиск від 0,2 бар до 0,3 бар І запалюють газ. За допомогою толкового клапана і точного регулювання подавання газу встановлюють висоту полум'я (40 + 4) мм. Це вимірювання проводять відповідним вимірювальним приладом. Температура полум'я, виміряна на висоті (20 + 2) мм над вершиною пальника за допомогою ізольованої мінеральними матеріалами термопари діаметром 1,5 мм, повинна складати (800 ±50)°С.
Невідповідність температури вимогам свідчить про існування недоліку, наприклад, часткове блокування пальника. Цей недолік необхідно усунути.
Муляж голови приводять у pyx i результати проходження лицевої частини один раз через полум'я заносять до звіту.
Випробовування повторюють для оцінювання всіх матеріалів зовнішньої поверхні півмаски. Будь-яка складова частина повинна проходити через полум'я лише один раз.
7.6 Чищення та дезінфекція
Кількість зразків, призначена для чищення і дезінфекції відповідно до інструкцій виробника, відповідає кількості зразків для визначання коефіцієнта підсмоктування.
Відповідність вимогам визначають протягом випробовувань, зазначених у 7.13 і 7.14.
7.7 Головний гарнітур
Випробовують два зразки: один у тому стані, в якому його доставлено, і один, підготований відповідно до 7.2.
Навантагу прикладають до вільних кінців стрічок. У випадку відсутності «вільних кінців» навантагу прикладають якомога ближче до місця кріплення стрічки до корпусу лицевої частини.
У випадку наявності пряжок або інших засобів регулювання їх надійно розміщують у положення нормального ношення на муляжі голови, один кінець закріплюють до тримальної стрічки і натягують інший.
7.8 З'єднувач
Випробовують два зразки: один у тому стані, в якому його доставлено, і один, підготований відповідно до 7.2.
Тривалість випробовування — 10 с. Лицеву частину надягають на муляж голови, який відрегульовують так, щоб навантагу було прикладено по осі з'єднання (рисунок 1). Додатково закріплюють систему з утримувальних пасків або тасьми на корпус маски навколо з'єднувача так, щоб навантагу було прикладено безпосередньо до арматури з'єднання і утримувальну силу не прикладали до усього головного гарнітура.
7.9 Видихальний клапан (випробовування проходженням потоку)
Випробовують два зразки: один у стані, в якому його доставлено, і один, підготований відповідно до 7.2.
Рисунок 1 — Будова устаткування для випробовування з'єднувального вузла
7.10 Міцність кріплення корпусу видихального клапана
Випробовують два зразки: один у тому стані, в якому його доставлено як отриманий, і один, підготований відповідно до 7.2.
7.11 Вміст діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі
Випробовують два зразки для кожного розміру: один у тому стані, в якому його доставлено, і один, підготований відповідно до 7.2.
Установка складається з дихальної машини із соленоїдними клапанами, які контролює машина, з'єднувального пристрою, витратоміра С02 І аналізатора С02.
Установка забезпечує дихальний цикл через лицеву частину за допомогою дихальної машини. Лицеву частину надягають герметично і без деформацій на Шеффілдівський муляж голови. За необхідності лицеву частину герметизують на муляжі голови, наприклад, за допомогою стрічки ПВХ або іншого придатного ущільнювача. Показану на рисунку 2 втулку для вимірювання опору диханню у випробовуванні на вміст діоксиду вуглецю не використовують.
Як показано на рисунку 2, концентричні трубки повинні закінчуватись на рівні «губ» муляжу голови і трубка відбирання проб повинна закінчуватись на рівні кінця концентричних трубок.
Лицеві частини без вдихальних клапанів випробовують з укомплектованим апаратом,
Повітря подають у лицеву частину за допомогою дихальної машини, яка забезпечує 25 циклів за хвилину за витрати 2 літри за хід. При цьому видихуване повітря повинне містити об'ємну частку діоксиду вуглецю 5 %. Типову будову устаткування наведено на рисунку 3.
Якщо конструкція випробовувального устаткування сприяє накопичуванню діоксиду вуглецю, необхідно використовувати поглинач діоксиду вуглецю, який розміщують у дихальній лінії між соленоїдним клапаном та дихальною машиною.
С02 надходить у дихальну машину крізь регулювальний клапан, витратомір, компенсаційний мішок і два односторонніх клапани.
Безпосередньо після соленоїдного клапана невелика кількість повітря постійно відбирається крізь лінію відбиранню проб і потім надходить до вдихуваного повітря, пройшовши крізь аналізатор С02.
Для вимірювання С02 У вдихуваному повітрі, у визначеному місці за допомогою допоміжної легені відбирають 5 % об'єму повітря на фазі вдихання дихальної машини, яке надходить до аналізатора С02. Загальний об'єм «шкідливого простору» повітряного шляху (за винятком дихальної машини) не повинен перевищувати 2000 мл.
Вміст діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі необхідно постійно вимірювати і реєструвати.
Вміст діоксиду вуглецю в навколишньому повітрі вимірюють на відстані 1 м спереду муляжу голови на рівні кінчика носа. Вміст діоксиду вуглецю в навколишньому повітрі необхідно вимірювати після стабілізації вмісту діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі. Рівень діоксиду вуглецю в навколишньому повітрі можна також виміряти в трубці відбирання проб за увімкненого подавання в неї діоксиду вуглецю.
Розміри у міліметрах
Рисунок 2 — Муляж голови (Шеффілдівська голова) для вимірювання вмісту діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі («шкідливий простір») і опору диханню масок
Випробовують до встановлення стабільного значення вмісту С02 у вдихуваному повітрі.
Рівень С02 в навколишньому повітрі лабораторії віднімають від результату вимірювання. Результати вимірювань визнають дійсними лише у випадку, якщо рівень С02 в навколишньому повітрі менше 0,1 %.
Вміст діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі вимірюють для трьох окремих одягань кожного зразка. Середнє значення результатів для кожного зразка заносять до звіту як вміст діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі.
1 — дихальна машина; 2 — допоміжна легеня;
3 — односторонній клапан; 4 — витратомір;
5 — компенсатор; 6 — аналізатор діоксиду вуглецю;
7 — соленоїдний клапан;8 — муляж голови;
9 — трубка відбирання проб вдихуваного повітря (див. рисунок 2);
10 — поглинач діоксиду вуглецю; а) діоксид вуглецю.
Рисунок 3 — Схема установки для вимірювання вмісту діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі
7.12 Опір диханню
Випробовують два зразки: один у тому стані, в якому його доставлено, і один, підготований відповідно до 7.2.
Опір диханню для лицевої частини надійно і без деформацій закріпленої на Шеффілдівському муляжі голови послідовно вимірюють у 5 визначених напрямках. Напрямки такі: прямо вперед; вертикально вверх, вертикально вниз; з нормальною вертикальною віссю голови, розміщеною горизонтально; лицева частина повернута вправо і вліво. Опір диханню вимірюють у ротовому отворі муляжу голови, використовуючи дихальну машину, встановлену на 25 циклів/хв і 2,0 л/хід або посланий потік 160 л/хв. Використовують належний перетворювач тиску.
Під час вимірювання опору диханню використовують втулку, зображену на рисунку 2 символом «х».
Опір диханню на вдиху вимірюють за сталого потоку повітря 30 л/хв і 95 л/хв у п'яти напрямках.
Повітряний потік, за якого вимірюють опір диханню, приводять до 23 °С і абсолютного тиску 1 бар.
