Кінець таблиці А.2
|
Кіль-кість камер |
Варіанти засклення* |
Газовий склад, % |
Опір теплопередачі, м2·К/Вт |
||
|
Повітря |
Криптон |
Аргон |
|||
|
2 |
4М1-10-4М1-10-4М1 |
|
|
100 |
0,49 |
|
2 |
4М1-12-4М1-12-4М1 |
|
|
100 |
0,52 |
|
2 |
4М1-16-4М1-16-4М1 |
|
|
100 |
0,55 |
|
2 |
4М1-6-4М1-6-4К |
100 |
|
|
0,53 |
|
2 |
4М1-8-4М1-8-4К |
100 |
|
|
0,55 |
|
2 |
4М1-10-4М1-10-4К |
100 |
|
|
0,59 |
|
2 |
4М1-12-4М1-12-4К |
100 |
|
|
0,61 |
|
2 |
4М1-16-4М1-16-4К |
100 |
|
|
0,65 |
|
2 |
4М1-6-4М1-6-К4 |
|
|
100 |
0,60 |
|
2 |
4М1-8-4М1-8-К4 |
|
|
100 |
0,62 |
|
2 |
4М1-10-4М1-10-К4 |
|
|
100 |
0,65 |
|
2 |
4М1-12-4М1-12-К4 |
|
|
100 |
0,68 |
|
2 |
4М1-16-4М1-16-К4 |
|
|
100 |
0,72 |
|
2 |
4М1-10-4М1-10-4К |
|
100 |
|
0,85 |
|
2 |
4М1-10-4М1-10-4К |
|
75 |
25 |
0,82 |
|
2 |
4М1-10-4М1-10-4К |
|
50 |
50 |
0,80 |
|
2 |
4М1-10-4М1-10-4К |
|
25 |
75 |
0,78 |
|
2 |
4К-10-4М1-10-4К |
100 |
|
|
0,73 |
|
2 |
4М1-10-4К-10-4К |
|
100 |
|
1,28 |
|
2 |
4К-10-4М1-10-4К |
|
100 |
|
1,32 |
|
2 |
4М1-8-4М1-8-4і |
100 |
|
|
0,61 |
|
2 |
4М1-10-4М1-10-4і |
100 |
|
|
0,64 |
|
2 |
4М1-12-4М1-12-4і |
100 |
|
|
0,68 |
|
2 |
4М1-16-4М1-16-4і |
100 |
|
|
0,72 |
|
2 |
4М1-6-4М1-6-4і |
|
|
100 |
0,64 |
|
2 |
4М1-8-4М1-8-4і |
|
|
100 |
0,67 |
|
2 |
4М1-10-4М1-10-4і |
|
|
100 |
0,71 |
|
2 |
4М1-12-4М1-12-4і |
|
|
100 |
0,75 |
|
2 |
4М1-16-4М1-16-4і |
|
|
100 |
0,80 |
|
2 |
4М1-10-4М1-10-4і |
|
100 |
|
0,94 |
|
2 |
4М1-10-4М1-10-4і |
|
75 |
25 |
0,90 |
|
2 |
4М1-10-4М1-10-4і |
|
50 |
50 |
0,85 |
|
2 |
4М1-10-4М1-10-4і |
|
25 |
75 |
0,78 |
|
2 |
4І-10-4М1-10-4і |
100 |
|
|
0,93 |
|
2 |
4І-10-4М1-10-4і |
|
100 |
|
1,35 |
|
2 |
4І-10-4М1-10-4і |
|
75 |
25 |
1,28 |
|
2 |
4І-10-4М1-10-4і |
|
50 |
50 |
1,18 |
|
2 |
4І-10-4М1-10-4і |
|
25 |
75 |
1,14 |
|
*) порядок наведений від зовнішньої поверхні |
|||||
ДОДАТОК Б
(довідковий)
МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКА СТІЙКОСТІ СКЛОПАКЕТІВ ДО ЦИКЛІЧНИХ КЛІМАТИЧНИХ ВПЛИВІВ
Б.1 Суть методу полягає в експериментальній оцінці здатності склопакетів зберігати свої експлуатаційні характеристики під впливом кліматичних дій у вигляді циклічної зміни позитивних і від'ємних температур, вологого повітря, ультрафіолетового опромінювання.
Б.2 Відбирання зразків
Випробування проводять на зразках склопакетів розміром не менше ніж 400 мм × 400 мм.
Б.3 Апаратура
Кліматична камера згідно з ГОСТ 25051.2, з регулюванням температури повітря від мінус 30 °С до 60 °С з точністю ±1 °С та вологості повітря від 20 % до 100 % з точністю ±5 %.
Джерело ультрафіолетового опромінювання в діапазоні хвиль від 280 нм до 400 нм з інтегральною поверхневою густиною потоку випромінювання (700 ±100) Вт/м2 та поверхневою густиною потоку ультрафіолетового опромінювання (30 ±5) Вт/м2.
Установка дощування.
Установка на визначення точки роси згідно з 9.10.
Лінійки, штангенциркулі згідно з ГОСТ 427, ДСТУ 4179, ДСТУ ГОСТ 166 (ИСО 3599).
Термометри згідно з ГОСТ 112, ГОСТ 28498.
Ваги лабораторні згідно з ГОСТ 24104.
Касети для вертикального встановлення зразків.
Б.4 Проведення випробувань
Б.4.1 Зразки встановлюють у касети, які встановлюють у прорізі кліматичної камери або розміщують рівномірно по робочому об'єму кліматичної камери із проміжками між ними так, щоб забезпечити рух повітряних потоків і виключити утворення застійних зон. У другому випадку загальний об'єм зразків, що випробовуються, не повинен перевищувати 50 % робочого об'єму кліматичної камери.
Б.4.2 Зразки піддають циклічним однобічним або об'ємним кліматичним впливам у вигляді заморожування – вирівнювання температур – нагрівання – дощування – опромінювання.
Б.4.3 Температура заморожування зразків дорівнює мінус 30 °С. Охолодження зразків від температури приміщення до температури заморожування здійснюється протягом 1 год. Тривалість заморожування зразків складає 1,5 год.
В.4.4 Вирівнювання температури зразків від температури заморожування до температури приміщення здійснюють протягом години. Витримують зразки за температури середовища від 16 °С до 24 °С та вологості (90 ±5) % протягом 2 год.
Б.4.5 Нагрівання зразків здійснюють в умовах вимушеної конвекції за температури (60 ±1) °С. Підвищення температури здійснюють протягом 0,5 год. Тривалість часу нагрівання 1,5 год.
Б.4.6 Опромінення поверхні зразків здійснюється за температури повітря від 16 °С до 24 °С джерелом ультрафіолетового випромінювання. Час опромінення – 1 год.
Б.4.7 Дощування поверхні зразків здійснюється за температури повітря від 16 °С до 24 °С із створенням суцільної водяної плівки на поверхні кожного склопакета протягом 0,5 год.
Б.4.8 Один цикл дій включає заморожування – вирівнювання в умовах високої вологості – нагрівання – опромінювання – дощування.
Б.4.9 Кількість циклів випробувань – 60. Для морозостійких склопакетів – 100.
Б.4.10 Через кожних 20 циклів відбирають по три зразки, які піддають випробуванням на точку роси згідно з 8.10.
Б.4.11 Після завершення циклів зразки піддають випробуванням на точку роси згідно з 8.10, ефективності вологопоглинача згідно з 8.17, а для газонаповнених склопакетів також визначенню газового складу згідно з 8.15 або додатком В.
Б.5 Оцінка результатів випробувань
Позитивною є оцінка довговічності склопакетів за відсутності відмов за 60 (100) циклів випробувань.
Відмовою при проведенні випробувань на довговічність є:
- руйнування або наявність тріщин стекол, поява на їх поверхнях плям та розводів, патьоків, відшарування герметика;
- негативний результат при випробуваннях на точку роси;
- зміна складу газу для газонаповнених склопакетів більш ніж на 5 % від початкового складу газу;
-негативний результат при випробуваннях ефективності вологопоглинача.
ДОДАТОК В
(обов'язковий)
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ГАЗОВОГО СКЛАДУ МІЖСКЛЯНОГО ПРОСТОРУ
В.1 Суть методу визначення вмісту газу в камерах склопакетів базується на розділенні компонентів суміші (або чистого газу), які мають різний ступінь адсорбційної здатності. Визначення об'ємного вмісту окремих складових газової суміші проводиться з використанням хроматографічних колонок, заповнених сорбентом (типу "цеоліт Na" або "полісорб") із отриманням окремих "піків" для кожного компонента на виході зі стовпчика та кількісної реєстрації їх за допомогою детектора з теплопровідності, сигнал від якого подається на вторинний реєструючий прилад.
Кількісне визначення водяної пари у газонаповненому склопакеті проводиться за рахунок реєстрації наявності вологи електрохімічним способом за допомогою чутливого елемента газоаналізатора.
В.2 Апаратура
Для проведення випробувань потрібно використовувати наступні засоби вимірювань, устаткування й матеріали:
- хроматограф (типу "Газохром – 3101") з детектором із теплопровідності (або іншого типу) з газохроматографічним стовпчиком завдовжки 6,0 м, заповненим синтетичним цеолітом марки Na або полісорбом;
- газоаналізатор з нижньою межею чутливості водяної пари не менше ніж 1 × 10–4 % об. (1 ррm);
- піч муфельна електрична з регулюванням температури до 400 °С з точністю ±5 °С;
- витратомір газів згідно з ДСТУ 3336 з похибкою при вимірюванні витрати не більше ±2,5 % в інтервалі температур повітря від мінус 30 °С до 50 °С, відносній вологості повітря від 30 % до 80 %;
- ступка й пестик № 5;
- мікрокомпресор;
- шприц медичний ємністю 100 мл;
- ексикатор;
- набір сит "Физприбор";
- гелій газоподібний марки "А";
- цеоліт синтетичний типу Na і полісорб, фракція із частками розміром від 0,2 мм до 0,3 мм;
- повірочні газові суміші (ПГС) згідно з ГОСТ 10218 із криптону, ксенону й аргону різної концентрації (залежно від складу газів у склопакетах).
В.3 Підготовка до випробувань
Об'ємні частки аргону, криптону й ксенону визначають методом абсолютного градуювання із використанням для цього ПГС. Пробу проаналізованої газової суміші вводять у хроматограф за допомогою шприца й штатного кран-дозатора, що входить до складу хроматографа. В якості газу-носія використовується гелій марки "А".
В.4 Проведення випробувань
В.4.1 Здійснюють відбір газу зі склопакета за схемою.
Схема відбору проб зі склопакета представлена на рисунку В.1.
1 – триходовий вентиль; 2 – шприц; 3 – хроматограф; 4 – самописець
Рисунок В.1 – Схема відбору проб зі склопакета
В.4.2 Об'ємну частку аргону Х1, криптону Х2 і ксенону Х3 у відсотках визначають за результатами градуювання висоти відповідних піків за формулою:
де X – вміст аргону Х1, криптону Х2, ксенону Х3 в пробі, що підлягає аналізу, % об.;
СПГС – вміст аргону С1, криптону С2, ксенону С3 в ПГС, % об.;
hХ – висота піку аргону h1, криптону h2, ксенону h3 на хроматограмі проби, що підлягає аналізу, мм;
hПГС – висота піку аргону hПГС1, криптону hПГС2, ксенону hПГС3 на хроматограмі ПГС, мм;
МX – масштаб реєстратора при записі піків компонента, що визначається в аналізованій пробі;
МПГС – масштаб реєстратора запису піків обумовленого компонента в ПГС.
В.5 Оцінка результатів
За результат аналізу приймають середнє арифметичне трьох послідовно проведених аналізів, допустима розбіжність між якими не повинна перевищувати від 5 % до 7 % при довірчій імовірності 0,95.
ДОДАТОК Г
(довідковий)
БІБЛІОГРАФІЯ
[1] ГОСТ 12.4.034-2001 Средства индивидуальной защиты органов дыхания. Классификация и маркировка (Засоби індивідуального захисту органів дихання. Класифікація і маркування)
[2] EN 1279-1:2004 Glass in Building – Insulating glass units – Part 1: Generalitiens, dimensional tolerances and rules for the system description (Скло в будівництві. Ізоляційні скляні блоки – Частина 1: Загальні положення, допуски на розміри та правила до систем)
[3] EN 1279-2:2000 Glass in Building – Insulating Glass Units – Part 2: Long term test method and requirements for moisture penetration (Скло в будівництві – Склопакети – Частина 2: Випробування на довговічність та вимоги щодо вологопроникності)
[4] prEN 1279-3 Glass in building – insulating glass units. Part 2: Initial type testing on glass-filled insulating glass units; glass leakage rate. – Brussels, 2000 – 27р. (Скло в будівництві – склопакети. Частина 2: Початкові випробування газонаповнених склопакетів; величина витоку гаау)
