3.1.10.7 Виробничі приміщення в місцях утворення шкідливих речовин, вибухонебезпечного пилу і пожежонебезпечних речовин повинні бути обладнані вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021, відокремлені від джерел загоряння, вибуху і відкритого вогню із забезпеченням: санітарно-гігієнічних вимог до повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005, герметизації апаратури і комунікацій.
3.1.10.8 Повітропроводи для видалення пилу титану і магнію повинні мати гладкі внутрішні поверхні без карманів і заглиблень.
3.1.10.9 Для зняття статичної електрики пилоприймальники і повітропроводи вентиляційних установок повинні мати заземлення, виконане і позначене згідно з ГОСТ 12.2.007.0—ГОСТ 12.2.007.14 і ГОСТ 21130.
3.1.10.10 Аналіз питної води на вміст алюмінію, міді, молібдену повинен проводитися за ГОСТ 18165, ГОСТ 4388, ГОСТ 18308 відповідно, на вміст свинцю та цинку -за ГОСТ 18293.
3.1.10.11 Всі роботи з відходами, що містять ртуть, проводять згідно з «Санітарними правилами при роботі із ртуттю, її сполуками і приладами із ртутним заповненням
№ 4607—88».
ЗЛ.10.12 При зберіганні і транспортуванні брухту та відходів кольорових металів і сплавів повинні бути вжиті заходи щодо попередження просипання, утворення і розливу токсичних і вибухонебезпечних речовин.
3.1.10.13 Утилізація, знешкодження і знищення шкідливих речовин повинні проводитися згідно з правилами, затвердженими у встановленому порядку.
3.1.10.14 Під час роботи з брухтом та відходами кольорових металів і сплавів, які мають токсичний вплив на організм людини, необхідно застосовувати респіратор типу «Лепесток» за ГОСТ 12.4.028.
3.1.10.15 Під час роботи з відходами, що містять ртуть і утворюють пил, необхідно користуватися фільтрувальним протигазовим респіратором марки РПГ-67 або марки Г за ГОСТ 12.4.004 та респіратором «Лепесток» Г за діючою нормативною документацією. При цьому респіратори повинні періодично піддаватися демеркуризації і промивці.
3.1.10.16 Для запобігання попадання пилу, твердих частинок на слизову оболонку очей необхідно користуватися захисними окулярами типу ПО-2, ПО-3 згідно з ГОСТ 12.4.013.
3.1.10.17 Під час роботи з відходами вольфраму, кобальту, магнію, нікелю, які викликають алергію, необхідно користуватися рукавицями за ГОСТ 12.4.010, дерматологічними захисними засобами (профілактичні мазі, пасти тощо) за ГОСТ 12.4.068. Допускається застосовувати інші профілактичні пасти і мазі за рекомендацією органів державного санітарного нагляду.
Під час роботи з відходами кадмію необхідно користуватися гумовими рукавицями за нормативною документацією та фартухами за ГОСТ 12.4.029.
3.1.10.18 Засоби індивідуального захисту працюючих з брухтом та відходами кольорових металів і сплавів повинні відповідати Типовим галузевим нормам безкоштовної видачі робітникам і службовцям металургійної промисловості та металургійних виробництв.
3.1.10.19 Приміщення у місцях вивантаження і завантаження брухту та відходів, які шкідливо впливають на організм людини, повинні бути обладнані місцевими відсмокту-вачами згідно з ГОСТ 12.4.021.
3.1.10.20 Забороняється проводити зварювальні та вогневі роботи поблизу місць зберігання стружки магнію та магнієвих сплавів, стружки титану і титанових сплавів.
3.1.10.21 Виробничі приміщення повинні відповідати вимогам «Санітарних норм проектування промислових підприємств СН 245—71».
3.1.10.22 Метеорологічні умови виробничих приміщень повинні відповідати санітарним нормам проектування промислових підприємств за ГОСТ 12.1.005.
3.1.10.23 Вимоги безпеки під час вантажно-розвантажувальних робіт і транспортування брухту та відходів кольорових металів і сплавів повинні відповідати ГОСТ 12.3.009.
3.1.11 Вимоги щодо забезпечення вибухобезпеки
3.1.11.1 Підприємства і організації, які заготовляють, переробляють і переплавляють брухт та відходи кольорових металів і сплавів, а також ті, що відвантажують або перевантажують у портах та інших пунктах, повинні перевіряти весь брухт та відходи кольорових металів і сплавів на вибухобезпеку і видаляти з них всі предмети, які містять вибухонебезпечні, горючі і легкозаймисті речовини.
Вибіркова перевірка брухту і відходів кольорових металів і сплавів на вибухобезпеку не допускається.
3.1.11.2 Контроль за вибухобезпекою брухту та відходів кольорових металів і сплавів здійснюється під час:
— відвантаження;
— розкривання вагонів, контейнерів, огляду брухту та відходів, які доставляються будь-яким видом транспорту;
— сортування на лініях, столах, площадках;
— пакетування;
— завантаження обладнання, яке переробляє брухт;
— вогневого і механічного розбирання;
— завантаження в мульди і печі.
3.1.11.3 Під час передачі шихти (з брухту і відходів кольорових металів і сплавів) на металургійне перероблення робиться позначка контролера про вибухобезпеку в документах на дану партію.
3.1.11.4 Видалення вибухонебезпечних предметів повинні виконувати робітники, які пройшли спеціальне навчання і які перед початком робіт повинні бути проінструктовані у встановленому порядку про застережні заходи під час проведення цих робіт.
3.1.11.5 Брухт та відходи кольорових металів і сплавів та знешкоджені предмети повинні відповідати таким вимогам:
1) вибухові пристрої та засоби підривання повинні бути в розібраному вигляді і не повинні мати зарядів, запальників, детонаторів, порохової набивки та інших вибухонебезпечних предметів;
2) артилерійські гільзи та гільзи стрілецького озброєння повинні бути без капсульних і гальваноударних втулок і не повинні мати непрострілених капсулів та залишків пороху; :
3) літаковий брухт і брухт військової техніки повинні бути вивільнені від горючо-змащувальних матеріалів, рідин, боєприпасів, порожнистих предметів, вибухонебезпечних агрегатів, вузлів і деталей, амортизаторів тощо;
4) ракетні двигуни, порохові газогенератори і порохові акумулятори тиску повинні бути вивільнені від піропатронів, порохових зарядів, запальників та інших вибухонебезпечних елементів;
5) металеві масиви і козли, піддані вибуховому подрібненню, не повинні мати шпурів. Всі шпури повинні бути розірвані і пропалені або пробиті наскрізь;
6) посудини всіх типів і розмірів (балони, бочки тощо) повинні бути очищені від вмісту (а взимку — від криги і снігу) і доступні для огляду внутрішньої поверхні.
Горловини балонів повинні бути відкритими, а на їхньому корпусі повинен бути прорізаний другий отвір.
Кришки і днища бочок та інших ємкостей мають бути відкриті;
7) банки, цистерни і резервуари з-під кислот і горючих речових повинні бути промиті водою або спеціальними лужними розчинами.
3.1.11.6 Під час огляду брухту військової техніки, який доставляється автомашиною, і виявленні в ньому незнешкоджених вибухонебезпечних предметів брухт споживачем не приймається, про що доводиться до відома представника підприємства-брухтозда-вача, який супроводжує даний транспорт і який зобов'язаний викликати спеціалістів військової частини для їх видалення з партії доставленого брухту.
При виявленні незнешкоджених боєприпасів у брухті військової техніки, який прибув залізничним транспортом, підприємство-споживач викликає представника військової частини для їх видалення і знешкодження.
3.1.11.7 У разі виявлення незнешкоджених корпусів у військових боєприпасах під час розвантаження і підготовки до перероблення брухту та відходів кольорових металів і сплавів подальшу роботу з цією партією припиняють, місце виявлення боєприпасів обгороджують, беруть під охорону підприємства, встановлюють попереджувальний знак, а для їх видалення або знищення викликають представника військової частини.
3.1.11.8 Знешкодження балонів з-під газів та рідин невідомого походження проводять представники військової частини у встановленому порядку.
3.1.11.9 Розбирання літакового брухту і брухту військової техніки, а також знешкодження вибухонебезпечних предметів проводять окремо від решти брухту кольорових металів і сплавів після видачі особам, відповідальним за піротехнічний контроль, наряду-допуску на провадження робіт. Наряд-допуск повинен бути оформлений згідно з додатком 2.
3.1.11.10 На ділянці підготовки і переробки брухту та відходів кольорових металів і сплавів слід організувати і обладнати спеціальні стенди із зразками знешкоджених вибухонебезпечних предметів, схемами, пакетами і описом безпечних прийомів роботи.
3.1.11.11 Всі роботи щодо перевірки брухту та відходів кольорових металів і сплавів та їх знешкодження проводять при освітленні не менше ЗО лк.
3.1.11.12 У разі виявлення в партії брухту та відходів кольорових металів і сплавів вибухонебезпечних предметів споживач складає акт згідно з додатком 3.
Акт складається в чотирьох примірниках і направляється з копією посвідчення про вибухобезпечність брухту та відходів кольорових металів і сплавів відправнику, технічному інспектору праці профспілки, який обслуговує дане підприємство, споживачеві, прокуратурі.
3.1.11.13 Брухт та відходи кольорових металів і сплавів, які не пройшли перевірку на вибухобезпечність, не повинні змішуватися з тими, що пройшли перевірку.
3.1.11.14 Всі виявлені незнешкоджені вибухонебезпечні предмети повинні бути зареєстровані у книзі обліку незнешкоджених предметів згідно з додатком 4.
3.1.11.15 Перевірку брухту та відходів кольорових металів і сплавів, що їх здають школи та лікарні, проводять підприємства-споживачі.
3.1.11.16 Вивантаження і перевірка брухту та відходів кольорових металів і сплавів, що надійшли на підприємство, на вибухобезпечність, видалення з них вибухонебезпечних предметів (крім незнешкоджених боєприпасів) повинні проводитися під керівництвом піротехніка або контролера брухту та відходів кольорових металів, які пройшли спеціальне навчання і мають відповідне посвідчення.
3.1.11.17 Літаковий брухт та брухт військової техніки повинен транспортуватися і складуватися окремо від решти брухту. Пакети з цього брухту повинні транспортуватися і зберігатися окремо за партіями.
Змішування цього лому не допускається.
3.1.11.18 Транспортування вибухонебезпечних предметів повинне проводитися під керівництвом піротехніка згідно з вимогами «Єдиних правил безпеки при вибухових роботах», затверджених Держгіртехнаглядом.
3.1.11.19 Виявлені артилерійські гільзи та гільзи стрілецької зброї, обладнані засобами займання (капсульні втулки, гальванічні і гальваноударні трубки тощо) і залишкиі пороху відбирають у присутності піротехніка (контролера), направляють на тимчасове зберігання і знешкодження, забезпечуючи їх охорону.
3.1.11.20 Зберігають вказані гільзи в обладнаних для цього закритих металевих ящиках на відкритих майданчиках, які обгороджують колючим дротом або суцільним^ неспалимим парканом висотою не менше 2 м.
3.1.11.21 Майданчики повинні бути забезпечені протипожежним інвентарем згідно з діючими протипожежними нормами, а їх розташування встановлюється місцевими органами пожежного нагляду.
3.1.11.22 Ніякі роботи, крім перенесення, укладання і зовнішнього огляду вибухонебезпечних предметів, на спеціальних майданчиках не проводяться, про що повинні попереджувати відповідні плакати та знаки безпеки за ГОСТ 12.4.026.
3.1.11.23 Допуск людей на майданчики дозволяється тільки у присутності піро-' техніка (контролера).
3.1.11.24 Зберігати вибухонебезпечні предмети дозволяється не більше 15 діб, протягом яких вони повинні бути знешкоджені або знищені представниками військової] частини у встановленому порядку.
3.1.11.25 Виявлені у партії брухту та відходів кольорових металів і сплавів вибухонебезпечні предмети (трубки, змійовики, посудини, резервуари, балони, амортизатори,
бочки тощо) повинні бути перенесені під наглядом піротехніка (контролера) на відведену ділянку для знешкодження.
3.2 Транспортне маркування брухту та відходів кольорових металів і сплавів — за ГОСТ 14192 з обов'язковою вказівкою класу небезпеки за ГОСТ 19433.
3.3 Пакування
3.3.1 Брухт та відходи кольорових металів і сплавів у бухтах, рулонах, в'язках повинні бути ув'язані. Кількість обв'язок та їх переріз повинні відповідати вимогам ГОСТ 26653.
3.3.2 Брухт і відходи вольфраму та його сполук класу В, груп І, II, класу Г, групи II, кадмію групи І, кобальту класу В, молібдену класу В, груп І, II, брухт та відходи алюмінію, покриті селеном, пакують у щільну тару за ГОСТ 2991, ГОСТ 5959.
Пилеподібні відходи, які містять вольфрам, пакують у поліетиленові мішки із завареними горловинами за ГОСТ 17811.
3.3.3 Відходи, що містять ртуть, пакують у герметичну тару за ГОСТ 17366 і ГОСТ 5044 та за нормативною документацією. Матеріал тари повинен бути інертним щодо всіх складових відходів. Застосування скляної тари допускається за дотримання вимог ГОСТ 4658.
Упаковка ртутних випрямлячів, приладів і ламп повинна виключати механічні ушкодження при їх транспортуванні.
3.3.4 Маса партії шилоподібних відходів та стружки, що містять вольфрам, повинна бути не менше 1 т.
3.3.5 Тара, у якій транспортувалися відходи, що містять ртуть, повинна піддаватися демеркуризації, тара від відходів, що містять свинець, — знешкодженню.
3.3.6 Порошкоподібні відходи кадмію, кобальту, молібдену, вольфраму та їх сполук, а також брухт і кускові відходи твердих сплавів пакують у паперові мішки за ГОСТ 2226 або мішки з поліетиленової плівки за ГОСТ 10354, потім пакують у дерев'яні ящики за ГОСТ 2991, ГОСТ 5959.
Допускається пакування в бочки за ГОСТ 6247, барабани сталеві БКПБ-50 за ГОСТ 5044, у м'які і спеціалізовані контейнери МКР-1, СК-2-5 за діючою нормативною документацією.
Допускається пакування відходів кольорових металів в іншу тару за згодою із споживачем.
4 ПРИЙМАННЯ
4.1 Брухт та відходи кольорових металів і сплавів приймають партіями. Партія повинна складатися з брухту та відходів одного найменування металу, металу одного виду, класу, однієї групи чи марки сплаву, одного сорту, який відправляється на одну адресу^ і повинна супроводжуватися одним документом про якість (паспортом) згідно з додатком 5, посвідченням про вибухобезпечність згідно з додатком 6, яке оформляють у чотирьох примірниках: два направляють транспортному відомству, один з яких закріплюють на видному місці у транспортному засобі; третій примірник направляють споживачеві, четвертий залишається на підприємстві, яке відправляє брухт та відходи кольорових металів і сплавів, та посвідченням про дезактивацію і знешкодження від шкідливих речовин згідно з додатком 7 для партії брухту та відходів, які надходять з підприємств, що використовують у виробничому процесі радіоактивні та шкідливі речовини.
