Для приготування стандартного розчину аліквоту вихідного стандартного розчину об'ємом 50 см3 вносять у мірну колбу місткістю 250 см3 і доповнюють водою до позначки. Масова концентрація стандартного розчину за хром (III) оксидом 0,02 мг/см3.
Стандартний розчин залишається придатним для використання протягом одного місяця.
18.2.2.2 Побудова градуювального графіка
У п'ять мірних колб місткістю 100 см3 вносять відповідно 0,4; 0,8; 1,2; 1,6; 2,0 см3 стандартного розчину, що відповідає 0,008; 0,016; 0,024; 0,032; 0,040 мг хром (III) оксиду, доповнюють приблизно до 70 см3 водою, додають у кожну колбу по 1,5 см3 хлоридної кислоти, 4 см3 ортофосфатної кислоти, ретельно перемішують, потім додають по 1,5 см3 дифенілкарбазиду, розводять до позначки водою, знову перемішують і через 5 – 7 хв фотометрують отримані градуювальні розчини із зеленим світлофільтром за довжини хвилі 530–536 нм в кюветі з товщиною поглинаючого світлоіиару 30 мм відносно дистильованої води.
За отриманими результатами вимірювань поглинання і відомої маси хрому загального у градуювальних розчинах будують градуювальний графік або складають аналітичне рівняння.
18.2.3 Проведення аналізу
Наважки проби масою 0,2 – 0,5 г (в залежності від очікуваної масової частки хром триоксиду) сплавляють із 2 г суміші для сплавлення. Після охолодження плав розчиняють в 40 – 50 см3 розчину хлоридної кислоти, переводять розчин у мірну колбу місткістю 100 см3, розводять до позначки водою і ретельно перемішують.
Для визначення масової частки хрому загального відбирають аліквоту отриманого розчину проби об'ємом 10 – 25 см3 (в залежності від очікуваної масової частки аналіту) у мірну колбу місткістю 100 см3, додають 50 -60 см3 води, додають у кожну колбу по одній краплі фенолфталеїну та нейтралізують розчином сульфатної кислоти (1:10), додають 4 см3 розчину ортофосфатної кислоти і перемішують. Далі додають 1,5 см3 дифенілкарбазиду, розводять до позначки водою, перемішують і через 5 -7 хв фотометрують згідно з 18.2.2.2.
18.2.4 Обчислення результатів
Масу хрому загального в перерахунку на хром (III) оксид в міліграмах знаходять за градуювальним графіком і обчислюють масову частку аналіту за формулою (11).
Безпосередньо масову частку хрому загального в перерахунку на хром (III) оксид у відсотках визначають за градуювальним графіком, побудованим в координатах "поглинання – масова частка аналіту у відсотках" або знаходять за аналітичним рівнянням.
Визначення вмісту водорозчинного хрому (VI) проводять відповідно до ДСТУ Б EN 196-10.
19 ВИЗНАЧЕННЯ ФОСФОР (V) ОКСИДУ
19.1 Нормативи точності ±Δ і нормативи контролю точності D2, d2 визначення масової частки фосфор (V) оксиду не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці 16.
Таблиця 16
У відсотках
Масова частка фосфор (V) оксиду |
Норми точності та нормативи оперативного контролю точності |
||
Абсолютна похибка ±Δ |
Відтворюваність D2 |
Збіжність d2 |
|
Від 0,005 до 0,010 включ. |
0,0040 |
0,0045 |
0,0037 |
Понад 0,01 до 0,05 » |
0,009 |
0,010 |
0,008 |
» 0,05 » 0,20 » |
0,015 |
0,017 |
0,014 |
» 0,2 » 0,50 » |
0,03 |
0,04 |
0,03 |
» 0,5 » 1,0 » |
0,10 |
0,11 |
0,09 |
» 1,0 » 2,0 » |
0,15 |
0,16 |
0,13 |
» 2,0 » 3,0 » |
0,21 |
0,23 |
0,19 |
» 3,0 » 5,0 » |
0,22 |
0,24 |
0,20 |
19.2 Фотометричний метод
Метод заснований на утворенні фосфорно-молібденової гетерополікислоти при взаємодії фосфату з натрій молібдатом, яка відновлюється гідразин гідросульфатом у кислому середовищі до продукту, забарвленого в синій колір.
19.2.1 Засоби вимірювальної техніки, обладнання та реактиви
Ваги лабораторні загального призначення не нижче 2-го класу точності з найбільшою границею зважування не менше 200 г і з похибкою зважування не більше ±0,0003 г згідно з ГОСТ 24104.
Піч муфельна з можливістю встановлення температури до 1100 °С з похибкою вимірювання не більше ±25 °С.
Кислота сульфатна і розчин із молярною концентрацією 10 моль/дм3.
Натрій молібдат: 5 г натрій молібдату розчиняють в 200 см3 розчину сульфатної кислоти молярною концентрацією 10 моль/дм3 (10 М).
Гідразин гідросульфат, розчин із масовою концентрацією 1,5 г/дм3 (далі – відновник).
Калій гідроксид, розчин із молярною концентрацією 3 моль/дм3.
Кислота хлоридна, розчин (1:3).
Калій дигідрогенфосфат, двічі перекристалізований із гарячого водяного розчину і висушений до сталої маси за температури 110 °С. Зберігають в ексикаторі над шаром сульфатної кислоти або в скляній тарі із притертою кришкою.
Індикатор фенолфталеїн.
Суміш для сплавлення згідно з 9.4.1.
19.2.2 Підготовка до аналізу
19.2.2.1 Приготування стандартного розчину
Наважку калій дигідрогенфосфату масою 0,1917 г розчиняють в 100 – 150 см3води, переводять у мірну колбу місткістю 1 дм3, розводять до позначки водою і перемішують. Потім 100 см3 приготовленого розчину розводять водою до 500 см3. Масова концентрація стандартного розчину за фосфор (V) оксидом 0,02 мг/см3.
19.2.2.2 Побудова градуювального графіка
У чотири мірні колби місткістю 50 см3 вносять відповідно 1; 2; 3; 4 см3 стандартного розчину, що відповідає 0,02; 0,04; 0,06; 0,08 мг фосфор (V) оксиду, додають у кожну колбу 25 – 30 см3 води, 5 см3 розчину натрій молібдату, 2 см3 розчину гідразин гідросульфату і доливають до позначки водою. Розчини перемішують і занурюють на 10 хв у киплячу водяну баню, після чого охолоджують до кімнатної температури і фотометрують отримані градуювальні розчини з червоним світлофільтром за довжини хвилі 656 – 680 нм в кюветі з товщиною поглинаючого шару 20 мм відносно дистильованої води.
За отриманими результатами вимірювань поглинання і відомої маси фосфор (V) оксиду у градуювальних розчинах будують градуювальний графік або складають аналітичне рівняння.
19.2.3 Проведення аналізу
У залежності від очікуваної масової частки фосфор (V) оксиду визначення проводять або з аліквоти хлоридного розчину, приготовленого згідно з 9.4.3, або з аліквоти розчину, приготовленого згідно з 9.4.3 з окремої наважки.
Відбирають піпеткою 25 см3 розчину, який аналізують, переносять у мірну колбу місткістю 50 см3. Попередньо 25 см3 цього ж розчину відбирають у склянку або колбу і нейтралізують розчином калій гідроксиду за фенолфталеїном. Такий же об'єм розчину калій гідроксиду, який було витрачено на нейтралізацію, додають у розчин, який аналізують, потім додають 5 см3 розчину натрій молібдату, 2 см3 розчину гідразин гідросульфату, доливають до позначки водою, перемішують і після 10 хв витримування в киплячій водяній бані охолоджують і фотометрують згідно з 19.2.2.2.
19.2.4 Обчислення результатів
Масу фосфор (V) оксиду в міліграмах знаходять за градуювальним графіком і обчислюють масову частку аналіту за формулою (11).
Безпосередньо масову частку фосфор (V) оксиду у відсотках визначають за градуювальним графіком, побудованим в координатах "поглинання – масова частка аналіту у відсотках" або знаходять за аналітичним рівнянням.
20 ВИЗНАЧЕННЯ БАРІЙ ОКСИДУ
20.1 Нормативи точності ±Δ і нормативи оперативного контролю точності D2, d2 визначення масової частки барій оксиду не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці 17.
Таблиця 17
У відсотках
Масова частка барій оксиду |
Норми точності та нормативи оперативного контролю точності |
||
Абсолютна похибка ±Δ |
Відтворюваність D2 |
Збіжність d2 |
|
До 1,0 включ. |
0,07 |
0,07 |
0,06 |
Понад 1,0 до 4,0 » |
0,22 |
0,24 |
0,20 |
» 4,0 » 10,0 » |
0,43 |
0,48 |
0,40 |
» 10,0 » 15,0 » |
0,67 |
0,72 |
0,60 |
20.2 Гравіметричний метод
Метод заснований на осадженні іонів барію із хлоридно-кислого розчину у вигляді барій сульфату і знаходженні маси виділеного осаду барій сульфату.
Присутня в пробі, яку аналізують, силікатна кислота знаходиться в розчинній формі і не заважає визначенню барій оксиду.
20.2.1 Засоби вимірювальної техніки, обладнання та реактиви
Ваги лабораторні загального призначення не нижче 2-го класу точності з найбільшою границею зважування не менше 200 г і з похибкою зважування не більше ±0,0003 г згідно з ГОСТ 24104.
Піч муфельна з можливістю встановлення температури до 1100 °С з похибкою вимірювання не більше ±25 °С.
Кислота хлоридна і розчин (1:3).
Кислота сульфатна, розчин з масовою концентрацією 50 г/дм . Амоніак, розчин (1:1,5).
Аргентум нітрат, розчин з масовою концентрацією 10 г/дм3. Суміш для сплавлення згідно з 9.4.1.
20.2.2 Проведення аналізу
Наважки матеріалу масою 0,5 г сплавляють із 2 г суміші для сплавлення. Після охолодження розплав розчиняють в 40 – 50 см3 теплого розчину хлоридної кислоти в склянці місткістю 300-400 см3 до повного розчинення. Отриманий розчин розводять водою до 200-250 см3, не звертаючи уваги на можливу появу осаду барій сульфату, нейтралізують амоніаком до появи легкої каламуті гідроксидів, яку розчиняють декількома краплями хлоридної кислоти, після чого додають у розчин надлишок 2 см3 тієї ж кислоти.
Потім розчин нагрівають до кипіння, додають 15 см3 гарячого розчину сульфатної кислоти і кип'ятять протягом 1 -2 хв. Розчин з осадом витримують у теплому місці, доки рідина над осадом не стане прозорою, потім фільтрують через подвійний щільний фільтр "синя стрічка" у мірну колбу місткістю 500 см3 і промивають гарячою водою до зникнення реакції на хлорид-іон. Фільтр з осадом переносять у попередньо прожарений і зважений порцеляновий тигель, підсушують, озолюють і прожарюють у муфельній печі за температури 800 – 850 °С протягом 20 – 30 хв. Тигель із прожареним осадом охолоджують в ексикаторі і зважують. Прожарювання повторюють до сталої маси.
Фільтрат, отриманий після відділення осаду, розводять до позначки водою, перемішують і використовують для визначення масової частки кальцій оксиду згідно з 10.2.
20.2.3 Обчислення результатів
Масову частку барій оксиду у відсотках обчислюють за формулою:
20.3 Фототурбідиметричний метод
Метод заснований на взаємодії іонів барію з сульфат-іонами з утворенням суспензії барій сульфату в кислому середовищі в присутності захисного колоїду і фотометричному визначенні ступеня помутніння розчину.
20.3.1 Засоби вимірювальної техніки, обладнання та реактиви
Ваги лабораторні загального призначення не нижче 2-го класу точності з найбільшою границею зважування не менше 200 г і з похибкою зважування не більше ±0,0003 г згідно з ГОСТ 24104.
Піч муфельна з можливістю встановлення температури до 1100 °С з похибкою вимірювання не більше ±25 °С.
Фотоелектроколориметр концентраційний із межею вимірювання оптичної густини розчинів D від 0 до 3 або ступеня пропускання (Т, %) від 0,1 % до 100 % або спектрофотометр, або інші засоби вимірювальної техніки подібного типу, які забезпечують таку саму точність вимірювання.
Кислота хлоридна, розчин (1:3). Кислота ортофосфатна.
Крохмаль розчинний: 0,5 г крохмалю змішують із 100 см3 киплячої води, кип'ятять 5 хв, фільтрують і охолоджують. Калій сульфат.
Барій сульфат.
Суміш для сплавлення згідно з 9.4.1.
20.3.2 Підготовка до аналізу
20.3.2.1 Приготування стандартних зразків
До п'яти наважок ГСЗУ сировинної суміші масою 5 г додають відповідно 0,1; 0,2; 0,3; 0,4; 0,5 г барій сульфату, що відповідає масовій частці барій оксиду в отриманих стандартних зразках 1,29; 2,53; 3,72; 4,87; 5,97 %.
Суміші ретельно перемішують і перевіряють масову частку аналіту згідно з 20.2.2, після чого вносять корективи в масові частки барій оксиду в стандартних зразках.
Для аналізу матеріалів із масовою часткою барій оксиду менше ніж 1,0 % приготовлену і перевірену на вміст аналіту серію стандартних зразків ГСЗУ сировинної суміші розводять водою в співвідношенні (1:4), одержуючи, таким чином, другу серію стандартних зразків із масовою часткою барій оксиду 0,26; 0,51; 0,74; 0,97; 1,19 %.
20.3.2.2 Побудова градуювального графіка
Наважки стандартних зразків масою 0,10 г вносять у платинові тиглі, додають по 0,1 г калій сульфату і 1 г суміші для сплавлення, ретельно перемішують, закривають кришкою і сплавляють протягом 10 хв за температури (900 ±100) °С, тигель з розплавом охолоджують і вносять у склянку місткістю 300 см3. У тигель додають 10 см3 розчину хлоридної кислоти (1:3) і 10 см3 крохмалю. Розчинення ведуть при перемішуванні на магнітній мішалці протягом 5 хв, поміщаючи магніт усередину тигля і прикривши годинниковим склом. Мірним циліндром відміряють 200 см3 води з додаванням 10 крапель ортофосфатної кислоти і 10 см3 розчину хлоридної кислоти, обмивають частиною приготовленого розчину тигель, після чого тигель видаляють зі склянки, а розчин, що залишився в циліндрі, вливають у склянку.