---

покриттів - не більше 0,60.

3.2.4 Мінімальну витрату цементу за ГОСТ 10178 і ГОСТ 22266

приймають у відповідності з таблицею 1 в залежності від виду арму-

вання та умов експлуатації конструкцій.

Таблиця 1

-------------------------------------------------------------------

| | | Вид та витрата цементiв, кг/м3 |

| | |------------------------------------|

|Вид армування| Умови | ПЦ-ДО, | ПЦ-Д20, | ШПЦ, |

| конструкції | експлуатацiї | ПЦ-Д5, | ССПЦ-Д20 | ССШПЦ, |

| | | ССПЦ-ДО | | ПУцПЦ |

|-----------------------------------------------------------------|

| |Без атмосфер- | не нормують |

| |ного впливу | |

|Неармовані |---------------------------------------------------|

| |При атмосфер- | | | |

| |ному впливі| 150 | 170 | 170 |

| | | | | |

|-----------------------------------------------------------------|

| |Без атмосфер- | | | |

|Армовані з |ного впливу | 150 | 170 | 180 |

|ненапруженою |---------------------------------------------------|

|арматурою |При атмосфер- | | | |

| |ному впливі | 200 | 220 | 240 |

|-----------------------------------------------------------------|

| |Без атмосфер- | | | |

|Армовані з |ного впливу | 220 | 240 | 270 |

|попередньо |---------------------------------------------------|

|напруженою |При атмосфер- | | | |

|арматурою |ному впливі | 240 | 270 | 300 |

|-----------------------------------------------------------------|

|Примітка 1. Допускається виготовлення армованих бетонів з ви- |

|тратою цементу менше за мінімально допустиму при умові поперед- |

|ньої перевірки забезпеченості захисних властивостей бетону по |

|відношенню до сталевої арматури. |

-------------------------------------------------------------------

- 7 -

ДСТУ Б В.2.7-43-96

Таблиця 1 (закінчення)

-------------------------------------------------------------------

|Примітка 2. Мінімальну витрату цементу інших видів встановлю- |

|ють на основі результатів оцінки захисних властивостей бетону на|

|цих цементах по відношенню до сталевої арматури. |

| |

|Примітка 3. Мінімальна витрата цементу для бетонів, які ек- |

|сплуатуються в агресивних середовищах, визначають з урахуванням |

|вимог СНиП 2.03.11. |

| |

|Примітка 4. Види цементів: ПЦ-ДО портландцемент бездомішковий, |

|ПЦ-Д5 -портландцемент з домішками до 5%, ПЦ-Д20 - портландцемент|

|з домішками до 20 %, ССПЦ -сульфатостійкий портландцемент, |

|ССПЦ-Д20 - сульфатостійкий портландцемент з домішками до 20%, |

|ШПЦ -шлакопортландцемент, ССШПЦ - сульфатостійкий шлакопор- |

|тландцемент, ПуцПЦ - пуцолановий портландцемент. |

-------------------------------------------------------------------

3.3 Вимоги до в'яжучих матеріалів

3.3.1 Як в'яжучі матеріали слід застосовувати портландцементи

та щлакопортландцементи за ГОСТ 10178, сульфатостійкі та

пуцоланові цементи за ГОСТ 22266, шлаколужні за РСТ 5024 та інші

цементи за стандартами та технічними умовами у відповідності з га-

лузями їх застосування для конструкцій конкретних видів.

3.3.2 Вид і марку цементу треба вибирати у відповідності з

призначенням та умовами експлуатації конструкцій за ГОСТ 23464,

прийнятою технологією виготовлення, потрібним класом бетону за

міцністю, маркою за морозостійкістю, а також впливом шкідливих

домішок у заповнювачах на бетон (див. додаток Б).

Застосування пуцоланових цементів для виробництва конструкцій

без техніко-економічного обгрунтування не допускається.

3.3.3 Для конструкцій, які підлягають тепловій обробці, треба

використовувати цементи І і ІІ груп ефективності при пропарюванні

за ГОСТ 22236. Застосування цементів ІІІ групи допускається при

наявності технікоекономічного обгрунтування.

3.3.4 Для бетону дорожніх і аеродромних покриттів, димових і

вентиляційних труб, вентиляторних та баштових градирень, опор ви-

соковольтних ліній електропередач, залізобетонних напірних і

безнапірних труб, залізобетонних шпал, мостових конструкцій,

стояків опор необхідно застосовувати портландцемент на основі

клінкеру з нормованим мінералогічним складом за ГОСТ 10178.

Для бетону дорожніх основ допускається застосування шлакопор-

тландцементу за ГОСТ 10178.

Для регулювання та поліпшення властивостей бетонної суміші,

підвищення якості і економічності бетонів, зниження витрат цементу

та енергетичних затрат треба використовувати хімічні добавки, які

задовольняють вимоги ГОСТ 24211.

Вид та об'єм (масу) добавок, що вводяться, уточнюють

дослідним шляхом в залежності від застосованої технології виготов-

лення, виду та якості вихідних матеріалів, які застосовуються для

виготовлення бетонної суміші і режимів тверднення бетону.

3.4 Вимоги до заповнювачів

3.4.1 Як крупний заповнювач для важких бетонів використову-

ють щебінь з природного каменю за ГОСТ 8267, щебінь з гравію за

ГОСТ 10260, щебінь з порід, що попутно видобуваються, та відходів

- 8 -

ДСТУ Б В.2.7-43-96

гірничозбагачувальних підприємств за ГОСТ 23254, гравій за ГОСТ

8268, а також щебінь з шлаків ТЕЦ за ГОСТ 26644.

3.4.2 У випадку необхідності застосування заповнювачів з по-

казниками якості нижче вимог державних стандартів, зазначених у

3.4.1, а також вимог цього стандарту мають бути проведені їх

попередні дослідження в бетонах у базовій організації по нормуван-

ню та стандартизації бетонів для підтвердження можливості і

техніко-економічної доцільності отримання бетонів з нормованими

показниками якості.

3.4.3 Крупний заповнювач в залежності від вимог до бетону ви-

бирають за такими показниками: зерновим складом та найбільшою

крупністю, вмістом пиловидних та глинистих часток, шкідливих

домішок, формою зерен, міцністю, вмістом зерен слабких порід,

петрографічним складом та радіаційно-гігієнічною характеристикою.

При підборі складу бетону враховують також густину, пористість,

водопоглинання, пустотність. Крупні заповнювачі повинні мати сере-

дню густину від 2000 до 2800 кг/м3.

3.4.4 Крупний заповнювач рекомендується застосовувати у

вигляді окремо дозованих фракцій. Найбільша крупність заповнювача

повинна визначатись в стандартах або робочих кресленнях на бетонні

та залізобетонні вироби.

3.4.5 Вміст окремих фракцій у крупному заповнювачі в складі

бетону повинен відповідати зазначеному у таблиці 2

Таблиця 2

-------------------------------------------------------------------

|Найбільша | Вміст фракцій в крупному заповнювачі, % |

|крупність |------------------------------------------------------|

|заповнюва-|від 5(3) до | понад 10 |понад 20 |понад 40 | понад 80 |

|ча, мм | 10 мм | до 20 мм |до 40 мм |до 80 мм |до 120 мм |

|-----------------------------------------------------------------|

| 10 | 100 | - | - | - | - |

|-----------------------------------------------------------------|

| 20 | 25-40 | 60-76 | - | - | - |

|-----------------------------------------------------------------|

| 40 | 12-25 | 20-35 | 40-65 | - | - |

|-----------------------------------------------------------------|

| 80 | 10-20 | 15-25 | 20-35 | 35-55 | - |

|-----------------------------------------------------------------|

| 120 | 5-10 | 10-20 | 15-25 | 20-30 | 30-40 |

-------------------------------------------------------------------

3.4.6 Вміст пиловидних та глинистих часток у щебені з вивер-

жених та метаморфічних порід, у щебені з гравію та в гравії не по-

винен перевищувати для бетонів всіх класів 1 % по масі.

Вміст пиловидних та глинистих часток у щебені з осадових

порід не повинен перевищувати для бетонів класу В25 і вище - 2 %

по масі; класу В20 та нижче - 3 % по масі. Вміст глини в грудках

не повинен перевищувати 0,25 %.

3.4.7 Вміст зерен пластинчастої (лещадної) та голчастої форм в

крупному заповнювачі не повинен перевищувати 35 % по масі.

3.4.8 Марка щебеню з природного каменю за міцністю повинна

бути не нижче:

300 - для бетону класу В15 і нижче;

400 - " " " В20;

800 - " " класів В25, ВЗО;

1000 - " " класу В40;

1200 - " " " В45 і вище.

- 9 -

ДСТУ Б В.2.7-43-96

Марки гравію та щебеню з гравію за подрібнюваністю мають бути

не нижче:

Др16 -для бетону класу В20 і нижче;

Др12 - " " " В25;

Др8 - " " " ВЗО і вище.

3.4.9 Вміст зерен слабких порід у щебені з природнього каменю

не повинен перевищувати, % по масі:

5 - для бетону класу В40 та вище;

10 - " " " В20, В25 та ВЗО;

15 - " " " В15 і нижче.

Вміст зерен слабких порід в гравії та щебені з гравію не по-

винен перевищувати 10 % по масі для бетонів всіх класів.

3.4.10 Як дрібний заповнювач для бетонів застосовують природ-

ний пісок, пісок з відсівів подрібнення вивержених гірських порід,

з порід, що попутно видобуваються, та їх суміші з модулем

крупності від 1,5 до 3,25, які задовольняють вимоги ДСТУ Б

В.2.7-32, зола і золошлакові суміші за ГОСТ 25818 і ГОСТ 25592.

3.4.11 Дрібний заповнювач для бетону підбирають за зерновим

складом, вмістом пиловидних та глинистих часток, петрографічним

складом, радіаційно-гігієнічною характеристикою. При підборі скла-

ду бетону враховують густину, водопоглинання (для пісків з

відсівів подрібнення), пустотність, а також міцність вихідної

гірської породи на стиск в насиченому водою стані (для пісків з

відсівів подрібнення).

Дрібні заповнювачі повинні мати середню густину зерен від

2000 до 2800 кг/м3 .

3.4.12 У бетонах класу за міцністю до ВЗО допускається вико-

ристання дуже дрібних пісків з модулем крупності від 1,0 до 1,5 з

вмістом зерен менше 0,16 мм до 20% по масі і пиловидних та глинис-

тих часток не більше 3% по масі згідно з 3.4.2.

3.4.13 Види шкідливих домішок і характер можливого впливу їх

на бетон зазначені у додатку Б.

Вміст у заповнювачах порід і мінералів, які віднесені до

шкідливих домішок, не повинен перевищувати:

- аморфних різновидів диоксиду кремнію, розчинного у лугах

(халцедон, опал, кремній та інші) - 50 ммоль/л;

- сірки, сульфідів, окрім піриту (марказит, пиротин та інші)

та сульфатів (гіпс, ангідрит та інші) у перерахунку

на SОз-1,5% по масі для крупного заповнювача і 1,0 % по ма-

сі для дрібного заповнювача;

- піритів у перерахунку на SОз - 4% по масі;

- шаруватих силікатів (слюди, гідрослюди, хлорити та інші,

які є породоутворюючими мінералами) - 15 % по об'єму для

крупного заповнювача і 2 % по масі - для дрібного

заповнювача;

- магнетитів, гідрооксидів заліза (гетит та інші), апатитів,

нефелінів, фосфоритів, які є породоутворюючими мінералами,

-окремо один від одного 10 %, а у сумі - 15 % по об'єму;

- галоідів наліт, сильвін та інші), які включають

водорозчинні хлориди, у перерахунку на іон хлору - 0,1 %

по масі для крупного заповнювача і 0,15 % по масі - для

дрібного заповнювача;

- вільного волокна азбесту - 0,25 % по масі;

- вугілля - 1 % по масі.

3.4.14 Додаткові вимоги до заповнювачів для бетонів, що приз-

начаються для різних видів будівництва, встановлені у додатку В.

- 10 -

ДСТУ Б В.2.7-43-96

3.5 Для зниження витрат цементу і заповнювачів при

приготуванні бетонних сумішей рекомендується використовувати зо-

ли-винесення, шлаки та золошлакові суміші ТЕС, які відповідають

вимогам ГОСТ 25592, ГОСТ 25818, ГОСТ 26644.

3.6 Бетони марки за морозостійкістю F200 і вище, а також бе-

тони марки за морозостійкістю F1ОО і вище для дорожних та аеродро-

мних покриттів, гідротехнічних споруд треба виготовляти з обов'яз-

ковим застосуванням повітровтягувальних чи газоутворюючих добавок.

3.7 Вода для замішування бетонної суміші та приготування

розчинів хімічних добавок повинна відповідати вимогам ГОСТ 23732.

4 Вимоги безпеки і охорони навколишнього середовища

4.1 Виробничі процеси повинні відповідати вимогам безпеки

ГОСТ 12.3.002.

4.2 Виробниче обладнання повинно відповідати вимогам ГОСТ

12.2.003.

4.3 При виготовленні бетонної суміші вміст шкідливих речовин

у викидах не повинен приводити до їх концентрації в атмосфері вище

допустимих величин відповідно до "Списка предельно допустимых кон-

центраций веществ в атмосферном воздухе населенных мест" N3086-84

та Доповнень до цього списку, затверджених Міністерством охорони

здоров'я СРСР, 1984 р.

4.4 Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в

повітрі робочої зони повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005.

При перевантаженні цементу гранично допустимі концентрації

цементного пилу в робочій зоні допускаються 6 мг/м3 і 0,3 мг/м3

для атмосфери населених місць. Цементний пил має фіброгенні

якості, клас небезпеки - 4.

4.5 Виробничі приміщення повинні бути обладнані

загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією, що забезпечує

стан повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005.

4.6 Для індивідуального захисту при виготовленні бетонних

сумішей слід використовувати респіратори фільтруючі згідно з ГОСТ

12.4.041, захисні окуляри згідно з ГОСТ 12.4.013, спецодяг згідно

з ГОСТ 12.4.103, а також виконувати правила особистої гігієни.

4.7. Усі роботи, пов'язані з виготовленням важких бетонів,

слід проводити у відповідності до вимог СНиП ІІІ-4-89 по техніці

безпеки у будівництві.

4.8 Матеріали, які застосовуються при виготовленні важких

бетонів за сумарною питомою активністю природних радіонуклідів

повинні відповідати вимогам РСН 356 для відповідної галузі викори-

стання в будівництві.

5 Правила приймання

5.1 Вхідним контролем матеріалів (цементу, заповнювачів, во-

ди, добавок), які застосовуються для приготування бетонних

сумішей, встановлюють їх відповідність вимогам розділу 3.

5.2 Якість бетону в конструкціях контролюють при їх прийманні

за ДСТУ Б В.2.6-2.

5.3 Приймання бетону в монолітних конструкціях за міцністю,

морозостійкістю, водонепроникністю та іншим нормативним показни-

кам, які встановлені проектом, проводяться у відповідності з нор-

мами по організації виробництва та прийманню робіт.

5.4 Бетони за морозостійкістю, водонепроникністю, середньою

густиною, водопоглинанням і стираністю оцінюють при підборі складу

бетону. При необхідності, бетон за показниками вологості,

- 11 -

ДСТУ Б В.2.7-43-96

деформації усадки, повзучості, витривалості, тепловиділення,

призматичної міцності, модуля пружності, коефіцієнта Пуассона, за-

хисних властивостей бетону по відношенню до арматури та за іншими