Таблиця 3 – Індекси ізоляції шуму суцільних одношарових та багатопустотних плит

4.3 Додаткові вимоги до плит перекриттів для виробничих будівель промислових підприємств

4.3.1 Плити перекриттів для виробничих будівель промислових підприємств слід виготовляти з важкого бетону (з середньою густиною більше 2200 кг/м³ до 2500 кг/м³ включно) або легкого бетону (з середньою густиною більше 1800 кг/м³ до 2000 кг/м³ включно) класів міцності на стиск, зазначених у таблиці додатка Б.

4.3.2 Коефіцієнт варіації міцності бетону в партії плит не повинен бути більше 9 %.

4.3.3 Легкий бетон плит повинен мати щільну структуру і задовольняти вимоги ДСТУ Б В.2.7-18 за показниками пористості ущільненої бетонної суміші і відхилення середньої густини бетону.

4.3.4 Для плит, що експлуатуються при слабо- і середньоагресивному ступенях впливу газоподібного середовища, має застосовуватись бетон, який задовольняє вимоги, запроваджені проектною документацією і визначені у замовленні на виготовлення плит.

4.3.5 Як напружену арматуру попередньо напружених плит, що експлуатуються в умовах впливу неагресивного середовища, слід застосовувати арматурну сталь класів:

- А1000, А800, А600 – згідно з ДСТУ 3760;

- Ат1000, Ат800, Ат600С – згідно з ГОСТ 10884;

- А600, А800 – згідно з ГОСТ 5781.

4.3.6 Як напружену арматуру попередньо напружених плит, що експлуатуються в умовах впливу агресивного газоподібного середовища, слід застосовувати арматурну сталь класів:

- А800СК та А600К – згідно з ДСТУ 3760;

- Ат800СК та Ат600К – згідно з ГОСТ 10884;

- А600 – згідно з ГОСТ 5781.

4.3.7 Замість арматурної напруженої сталі класу А600 згідно з ГОСТ 5781 дозволяється застосовувати зміцнену витягуванням із контролем величини напруження і граничного видовження відповідно до вказівок робочих креслень арматурну сталь А400в.

4.3.8 Як ненапружену арматуру для плит слід застосовувати арматурну сталь класів А400С, А400 згідно з ДСТУ 3760 та ГОСТ 5781 і арматурний дріт класу Вр-1 згідно з ГОСТ 6727.

Застосування арматурної сталі класу Ат400С при середньоагресивному ступені впливу газоподібного середовища на плити не допускається.

4.3.9 Постійні анкери напруженої арматури повинні виконуватись у вигляді опресованих обойм або висаджених головок. Форма і розміри опресованих обойм та висаджених головок повинні відповідати наведеним на рисунку 7.

а – висаджена головка; б – опресована обойма

Рисунок 7 – Виконання постійних анкерів напруженої арматури

4.3.10 Натягування арматурної сталі класів Ат800, Ат800СК, Ат600С, Ат600К, А800, А600 і А400в повинне здійснюватись електротермічним або механічним способами, сталі класу Ат1000 і А1000 – механічним способом.

4.3.11 Значення фактичних відхилів геометричних параметрів плит не повинні перевищувати граничних, вказаних у таблиці 4.

Таблиця 4 – Значення граничних відхилів геометричних параметрів плит перекриття промислових будівель

4.3.12 У бетоні плит, що поставляються споживачу, тріщини не допускають, за винятком:

- усадочних та інших поверхневих технологічних тріщин, ширина яких не повинна перевищувати 0,1 мм;

- поперечних у верхній зоні поздовжніх ребер від обтиснення бетону, розміри яких не повинні перевищувати вказаних у робочих кресленнях на плити;

- поперечних у торцевих ребрах, ширина яких не перевищує 0,3 мм.

5 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

5.1 Правила приймання плит – згідно з ДСТУ Б В.2.6-2, ДСТУ Б В.2.6-53, ДСТУ Б В.2.6-58 та ДСТУ Б В.2.6-59 і цим стандартом. При цьому плити приймають:

- за результатами періодичних випробувань за показниками: міцності, жорсткості та тріщиностійкості; межі вогнестійкості; морозостійкості бетону; пористості ущільненої суміші легкого бетону; водонепроникності бетону плит, що призначені для експлуатації в умовах впливу агресивного газоподібного середовища;

- за результатами приймально-здавальних випробувань за показниками: міцності бетону (класу з міцності на стиск, передавальної і відпускної міцності), середньої густини легкого бетону, відповідності арматурних і закладних виробів проектній документації, міцності зварних з'єднань, точності геометричних параметрів, товщини захисного шару бетону до арматури, ширини розкриття технологічних тріщин, категорії бетонної поверхні.

5.2 Періодичні випробування плит навантаженням для контролю їх міцності, жорсткості та тріщиностійкості проводять перед початком масового виготовлення та у подальшому – при внесенні до них конструктивних змін та при зміні технології виготовлення, а також під час серійного виробництва плит не рідше одного разу на рік.

5.3 Періодичні випробування плит навантаженням для контролю їх межі вогнестійкості проводять перед початком масового виготовлення та у подальшому – при внесенні до них конструктивних змін та при зміні технології виготовлення або виду і якості матеріалів.

5.4 Випробування з метою контролю морозостійкості бетону та водонепроникності бетону проводять із періодичністю 6 місяців.

5.5 Пористість ущільненої суміші легкого бетону повинна визначатись не рідше одного разу на місяць.

5.6 Плити за показниками точності геометричних параметрів, товщини захисного шару бетону до арматури, ширини розкриття технологічних тріщин і категорії бетонної поверхні слід приймати за результатами вибіркового контролю.

5.7 У паспорті на плити, що призначені для експлуатації в умовах впливу агресивного середовища, додатково повинна бути наведена марка бетону з водонепроникності (якщо цей показник обумовлений у замовленні на виготовлення плит).

6 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ ТА ВИПРОБУВАНЬ

6.1 Випробування плит навантаженням для контролю їх міцності, жорсткості та тріщиностійкості слід проводити згідно з вимогами ДСТУ Б В.2.6-7 (ГОСТ 8829) і робочих креслень цих плит.

6.2 Міцність бетону плит слід визначати згідно з ГОСТ 10180 на серії зразків, що виготовлені з бетонної суміші робочого складу і зберігались в умовах згідно з вимогами ГОСТ 18105.

При визначенні міцності бетону методами неруйнівного контролю фактичні передавальна і відпускна міцності бетону на стиск визначають ультразвуковим методом згідно з ГОСТ 17624 або приладами механічної дії згідно з ГОСТ 22690. Допускається застосування інших методів неруйнівного контролю, передбачених стандартами на методи випробувань бетону.

6.3 Морозостійкість бетону повинна визначатись згідно з ДСТУ Б В.2.7-47 (ГОСТ 10060.0), ДСТУ Б В.2.7-48 (ГОСТ 10060.1) або ДСТУ Б В.2.7-49 (ГОСТ 10060.2) на серії зразків, виготовлених із бетонної суміші робочого складу.

6.4 Водонепроникність бетону плит, призначених для експлуатації в умовах впливу агресивного середовища, слід визначати згідно з ДСТУ Б В.2.7-170.

6.5 Середня густина легкого бетону має визначатись згідно з ДСТУ Б В.2.7-170 або радіоізотопним методом згідно з ГОСТ 17623.

6.6 Показники пористості ущільненої суміші легкого бетону слід визначати згідно з ДСТУ Б В.2.7-114 (ГОСТ 10181).

6.7 Контроль зварних арматурних і закладних виробів – згідно з ГОСТ 10922 та ГОСТ 23858.

6.8 Силу натягу арматури, яка контролюється після завершення натягування, вимірюють згідно з ГОСТ 22362.

6.9 Розміри плит, відхилення від прямолінійності поверхонь плит, ширину розкриття технологічних тріщин, розміри раковин, напливів і сколень бетону плит слід визначати методами, що запроваджені ГОСТ 26433.0 та ГОСТ 26433.1.

6.10 Розміри і положення арматурних і закладних виробів, а також товщину захисного шару бетону до арматури слід визначати згідно з ДСТУ Б В.2.6-4 (ГОСТ 22904) та ГОСТ 17625. У разі відсутності необхідних приладів допускаються вирубання борозен і оголення арматури плит з наступним муруванням борозен. Борозни слід пробивати на відстані від торців, що не перевищує чверті довжини плити.

6.11 Випробування плит із визначення межі вогнестійкості – згідно з ДСТУ Б В.1.1-20.

7 МАРКУВАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ

7.1 Маркування плит здійснюється згідно з ДСТУ Б В.2.6-2. Маркувальні написи і знаки слід наносити на бічні грані плит перекриттів житлових будинків та на зовнішні грані торцевого або поздовжнього ребра плити перекриття для промислових будівель.

7.2 Транспортування і зберігання плит має здійснюватись згідно з вимогами ДСТУ Б В.2.6-2 та цього стандарту.

7.3 Плити слід транспортувати і зберігати у штабелях, укладеними в горизонтальному положенні на прокладки завдовжки не менше ширини панелі і завтовшки не менше 30 мм.

Прокладки під нижній ряд плит і між ними в штабелі слід розташовувати по лініях підйомних пристроїв багатопустотних і суцільних плит (типи 1П, 2П, ПК, ПГ, ПБ) та по торцях поздовжніх ребер у місцях установлення опорних закладних виробів ребристих плит (типи 1ПР, 2ПР).

Суцільні одношарові плити типів 1П та 2П можуть транспортуватись і зберігатись у касетах у вертикальному положенні.

7.4 Висота штабеля плит не повинна бути більше 2,5 м.

7.5 При транспортуванні плити повинні укладатись на транспортні засоби поздовжньою віссю у напрямку руху транспортного засобу.

8 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

8.1 Загальні вимоги безпеки при виготовленні плит повинні відповідати СНиП ІІІ-4 або ДБН А.3.2-2

8.2 Рівень шуму у робочій зоні не повинен перевищувати значень, які наведені у ГОСТ 12.1.003.

8.3 Санітарно-гігієнічні показники повітря робочої зони нормуються згідно з ГОСТ 12.1.005.

8.4 Виробничі приміщення та параметри виробничого середовища мають відповідати вимогам державних санітарних норм і пожежних норм ДБН В.1.1.-7, ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДСН 3.3.6.042, ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.4.021.

8.5 Працюючі при виготовленні плит повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.011.

8.6 Визначення концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони і контроль за їх вмістом повинні здійснюватись згідно з ГОСТ 12.1.005.

8.7 Бетон, із якого виготовляються плити, є негорючий, вибухобезпечний матеріал, який не виділяє токсичних речовин у процесі виготовлення і використання. У повітряному середовищі, у стічних водах і у присутності інших матеріалів і речовин токсичних сполук і твердих відходів не утворюється.

8.8 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватися згідно з ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.3.009.

9 ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ

9.1 Оцінювання відповідності плит вимогам Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд (далі – Технічний регламент) здійснюється шляхом сертифікації призначеним в установленому порядку органом з оцінки відповідності (далі – орган оцінки) за показниками їх механічного опору та стійкості, пожежної безпеки, запровадженими розділом 4 цього стандарту.

9.2 Оцінювання відповідності плит здійснюється відповідно до положень, запроваджених Технічним регламентом, ДСТУ Б А.1.2-1, ДСТУ-Н Б А.1.1-83 та розділом 9 цього стандарту.

9.3 Сертифікація плит здійснюється із застосуванням наступних процедур оцінки відповідності та з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 р. № 1585 "Про затвердження Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності":

1) випробування виробником виробу певного типу;

2) здійснення контролю за виробництвом на підприємстві;

3) випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві;

4) подальше випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;