5.12 Значення фактичних відхилень геометричних параметрів плит не повинні перевищувати граничних, вказаних у таблиці 3.
Таблиця 3
|
Найменування відхилів геометричного параметра |
Найменування геометричного параметра |
Граничний відхил, мм |
|
Відхил від лінійного розміру |
Довжина і ширина плити, мм: |
|
|
- до 2500 включно |
±6 |
|
|
- понад 2500 до 4000 включно |
±8 |
|
|
- понад 4000 до 8000 » |
±10 |
|
|
- понад 8000 |
±12 |
|
|
Товщина плити |
±5 |
|
|
Розмір, що визначає положення: |
|
|
|
- отворів і вирізів; |
10 |
|
|
- закладних виробів: |
|
|
|
у площині плити; |
10 |
|
|
з площини плити |
55*) |
|
|
Відхил від прямолінійності профілю верхньої поверхні плити, що призначається під безпосередню наклейку лінолеуму, а також профілю бічних граней плити на довжині 2000 мм |
- |
5 |
|
Відхил від площинності лицьової нижньої (стельової) поверхні плити при вимірах від умовної площини, яка проходить через три кутові точки плити завдовжки: |
|
|
|
до 8000 мм включно; |
- |
8 |
|
понад 8000 мм |
- |
10 |
|
*) Відхил від розміру, що визначає положення закладного виробу з верхньої площини плит, призначених під безпосередню наклейку лінолеуму, має бути лише в середину плити. |
||
5.13 Вимоги до якості бетонних поверхонь і зовнішнього вигляду плит (у тому числі вимоги до допустимої ширини розкриття технологічних тріщин) – згідно з ДСТУ Б В.2.6-2 і даним стандартом.
5.14 Якість бетонних поверхонь плит повинна задовольняти вимоги, встановлені для категорій:
КП-2 – нижньої (стельової);
КП-3 – решти поверхонь.
За погодженням виробника зі споживачем плит можуть бути встановлені замість вказаних інші категорії поверхонь.
5.15 У бетоні плит, які поставляються споживачеві, тріщини не допускаються, за винятком усадкових та інших поверхневих технологічних тріщин завширшки не більше 0,3 мм на верхній поверхні плит і не більше 0,2 мм – на бічних і нижній поверхнях плит.
5.16 Оголення арматури не допускається, за винятком випусків арматури або кінців напружуваної арматури, які не повинні виступати за торцеві поверхні плит більше ніж на 10 мм і мають бути захищені шаром цементно-піщаного розчину або бітумним лаком.
5.17 Надійність та довговічність плит забезпечується шляхом дотримання вимог ДБН В.1.2-14.
6.1 Приймання плит слід проводити партіями згідно з ДСТУ Б В.2.6-2 і даним стандартом. При цьому плити приймають за результатами:
- періодичних випробувань – за показниками міцності, жорсткості і тріщиностійкості плит, межі вогнестійкості плит, морозостійкості бетону, пористості (об'єму міжзернових пустот) ущільненої суміші легкого бетону, а також за водонепроникністю бетону плит, які призначені для експлуатації в умовах дії агресивного середовища;
- приймально-здавальних випробувань – за показниками міцності бетону (класу бетону за міцністю на стиск, передавальній і відпускній міцності), середньої щільності легкого або щільного силікатного бетону, відповідності арматурних і закладних виробів робочим кресленням, міцності зварних з'єднань, точності геометричних параметрів, товщини захисного шару бетону до арматури, ширини розкриття технологічних тріщин і категорії бетонної поверхні.
6.2 Періодичні випробування плит навантажуванням для контролю їх міцності, жорсткості і тріщиностійкості проводять перед початком їх масового виготовлення і надалі – при внесенні в них конструктивних змін і при зміні технології виробництва, а також у процесі серійного виробництва плит не рідше одного разу на рік. Випробування плит навантажуванням у разі внесення в них конструктивних змін і при зміні технології виробництва залежно від важливості цих змін можуть не проводитися за узгодженням із проектною організацією – розробником робочих креслень плит.
Випробування плит завдовжки 5980 мм і менше в процесі їх серійного виробництва можуть не проводитися, якщо здійснюється неруйнівний контроль відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.6-2.
6.3 Періодичні випробування плит для контролю їх межі вогнестійкості слід проводити перед початком їх масового виготовлення та у подальшому – при внесенні до них конструктивних змін, зміні технології виготовлення або виду і якості матеріалів.
6.4 Плити за показниками точності геометричних параметрів, товщини захисного шару бетону до арматури, ширини розкриття технологічних тріщин і категорії бетонної поверхні слід приймати за результатами вибіркового контролю.
6.5 Пористість (об'єм міжзернових пустот) ущільненої суміші легкого бетону слід визначати не рідше одного разу на місяць.
6.6 Кожна партія плит або її частина, що поставляється одному споживачу, повинна супроводжуватись документом про якість згідно з ДСТУ Б В.2.6-2.
6.7 У документі про якість плит, призначених для експлуатації в умовах дії агресивних середовищ, додатково має бути наведена марка бетону за водонепроникністю (якщо цей показник вказаний у замовленні на виготовлення плит).
7.1 Випробування плит навантажуванням для контролю їх міцності, жорсткості і тріщино стійкості слід проводити відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.6-7 (ГОСТ 8829) і робочих креслень цих плит.
7.2 Межа вогнестійкості плит визначається згідно з ДСТУ Б В.1.1-20.
7.3 Міцність бетону плит слід визначати згідно з ГОСТ 10180 на серії зразків, виготовлених із бетонної суміші робочого складу і які зберігалися в умовах, встановлених ГОСТ 18105.
При визначенні міцності бетону методами неруйнівного контролю фактична передавальна і відпускна міцність бетону на стиск визначається ультразвуковим методом згідно з ГОСТ 17624 або приладами механічної дії згідно з ГОСТ 22690. Допускається застосування інших методів неруйнівного контролю, передбачених стандартами на методи випробувань бетону.
7.4 Морозостійкість бетону плит слід визначати згідно з ДСТУ Б В.2.7-47 (ГОСТ 10060.0) на серії зразків, виготовлених із бетонної суміші робочого складу.
7.5 Водонепроникність бетону плит, призначених для експлуатації в умовах дії агресивного середовища, слід визначати згідно з ДСТУ Б В.2.7-170.
7.6 Середню щільність легкого і щільного силікатного бетонів слід визначати згідно з ДСТУ Б В.2.7-170 або радіоізотопним методом згідно з ГОСТ 17623.
7.7 Показники пористості ущільненої суміші легкого бетону слід визначати згідно з ДСТУ Б В.2.7-114 (ГОСТ 10181).
7.8 Контроль зварних арматурних і закладних виробів – згідно з ГОСТ 10922 і ГОСТ 23858.
7.9 Силу натягу арматури, контрольовану після закінчення натягнення, вимірюють згідно з ГОСТ 22362.
7.10 Розміри плит, відхилення від прямолінійності і площинності поверхонь плит, ширину розкриття технологічних тріщин, розміри раковин, напливів і відколів бетону плит слід визначати методами, встановленими ДСТУ Б В.2.6-2.
7.11 Розміри і положення арматурних і закладних виробів, а також товщину захисного шару бетону до арматури слід визначати згідно з ГОСТ 17625 і ДСТУ Б В.2.6-4 (ГОСТ 22904). За відсутності необхідних приладів допускається оголення арматури плит із подальшим відновленням
захисного шару бетону. Оголення арматури слід виконувати на відстані від торців, що не перевищує 0,25 довжини плити.
7.12 Зовнішній вигляд (наявність пазів, шпонок, посилених торців, оголеної арматури) та правильність маркування контролюють суцільним оглядом всіх панелей.
7.13 Вхідний контроль арматурних виробів і бетонних сумішей, які використовують при виготовленні продукції, проводять відповідно до вимог технологічного регламенту на виробництво плит, який розроблений і затверджений підприємством-виробником у встановленому порядку.
8.1 Маркування плит – згідно з ДСТУ Б В.2.6-2. Маркувальні написи і знаки слід наносити на бічні грані або верхню поверхню плити.
На верхню поверхню плити, яка обпирається по трьох сторонах, слід наносити знаки "Місце обпирання" згідно з ДСТУ Б В.2.6-2, які розташовуються посередині біля кожної сторони обпирання плити.
8.2 Транспортування і зберігання плит – згідно з ДСТУ Б В.2.6-2 і цим стандартом.
8.3 Плити слід транспортувати і зберігати в штабелях, укладеними в горизонтальному положенні.
При застосуванні спеціалізованих транспортних засобів допускається перевезення плит в похилому або вертикальному положенні.
8.4 Висота штабеля плит не повинна перевищувати 2,5 м.
8.5 Підкладки під нижній ряд плит і прокладки між ними в штабелі слід розташовувати поблизу монтажних петель.
9.1 Оцінювання відповідності плит вимогам Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд (далі – Технічний регламент) здійснюється шляхом сертифікації, призначеним в установленому порядку органом з оцінки відповідності (далі – орган оцінки) за показниками їх механічного опору та стійкості, пожежної безпеки та безпеки експлуатації, запровадженими 5.2 та 5.10–5.15 цього стандарту.
9.2 Оцінювання відповідності плит здійснюється відповідно до запроваджених положень Технічним регламентом, ДСТУ Б А.1.2-1, ДСТУ-Н Б А.1.1-83, розділом 6 цього стандарту.
9.3 Сертифікація плит здійснюється із застосуванням наступних процедур оцінки відповідності та з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 р. № 1585 "Про затвердження Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності":
1) випробування виробником виробу певного типу;
2) здійснення контролю за виробництвом на підприємстві;
3) випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;
4) подальше випробування виробником зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;
5) випробування органом оцінки виробу певного типу;
6) випробування органом оцінки зразків виробу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань;
7) проведення органом оцінки перевірки та оцінки системи контролю за виробництвом;
8) перевірка органом оцінки системи якості виробництва;
9) проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи контролю за виробництвом;
10) проведення органом оцінки постійного нагляду, аналізу та оцінки системи якості виробництва;
11) випробування органом оцінки зразків виробу, відібраних на підприємстві, ринку або будівельному майданчику відповідно до програми аудиту.
Процедури оцінки відповідності 1-4 реалізуються виробником, а 5-11 – органом оцінки.
Сертифікація продукції може здійснюватись також з використанням модуля В (перевірка виробу певного типу) в комбінації з модулем D (забезпечення належної якості виробництва) або модулем F (перевірка продукції).
9.4 Для кожного окремого виробництва плит орган оцінки на підставі аналізу факторів, наведених у пункті 20 Технічного регламенту, конкретизує перелік процедур оцінки відповідності, зазначених у 9.3. Усі застосовані при сертифікації продукції процедури оцінки відповідності документуються виробником.
9.5 Відсутність на підприємстві, що виготовляє плити, контролю за виробництвом згідно ДСТУ-Н Б А.1.1-83 унеможливлює наявність позитивного висновку щодо видачі сертифіката відповідності.
9.6 Наявність системи якості виробництва плит не є обов'язковою вимогою при сертифікації продукції. Відповідність системи контролю за виробництвом вимогам ДСТУ ISO 9001 є достатньою для позитивної оцінки цієї системи.
9.7 Для випробувань навантаженням плит, які виготовляються за однією документацією в однакових технологічних умовах (далі згідно з ДСТУ Б А.3.1-6 – однорідна продукція), при достатньому обґрунтуванні, можливий відбір зразків – марок-представників. Такий підхід можливий у випадку, якщо марка-представник/марки-представники може охоплювати кілька модифікацій продукції за умови, що різниця між модифікаціями не впливає на рівень безпеки та інші вимоги щодо використання продукції. Роботи з визначення зразків-представників здійснюються органом оцінки. Матеріали з обґрунтування використання марок-представників зберігаються органом оцінки протягом 10 років після закінчення робіт із сертифікації продукції.
9.8 Вибір марок-представників однорідної продукції залежить від конструктивних рішень і полягає у визначенні такого параметра/параметрів, який є найбільш чутливим до найменших коливань у технології виготовлення продукції.
Для випробувань навантаженням відбираються марки-представники/марка-представник, які мають мінімальні (максимальні) величини зазначеного параметра/параметрів.
Випробування навантаженням марок-представників однорідної продукції не звільняє від випробувань інших марок зазначеної продукції, що заявлена на сертифікацію, неруйнівними методами контролю.
10.1 Виробництво плит є екологічно чистим. Відходи бетонної суміші, що утворюються при виготовленні плит, повертають у виробництво.
10.2 При виготовленні плит необхідно дотримуватися вимог ДБН А.3.2-2, ДСТУ ГОСТ 12.2.085, ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.005, ДСТУ ГОСТ 12.1.012, ГОСТ 12.1.044, ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.020, ГОСТ 27574, ГОСТ 27575.
