9 ВИМОГИ ДО УМОВ ПРОВЕДЕННЯ НАТУРНИХ ТЕПЛОВИХ ВИПРОБУВАНЬ

1. Теплові випробування ОК у натурних умовах, які виконують із метою оцінювання їх теплоізоляційних показників, слід проводити за наявності температурного напору, що згідно з 5.2.2 є не менше ніж 15 К. Для отримання результатів теплового випробування ОК, які призначені для застосування при вирішенні спірних (арбітражних) питань, - не менше ніж 25 К.

2. Показники НС при проведенні теплових випробувань у натурних умовах повинні відповідати таким вимогам:

• швидкість вітру на вулиці не більше ніж 4 м/с при обстеженні будівель з опором теплопередачі ОК на рівні 1,0 м²·К/Вт і не більше ніж 2,0 м/с при обстеженні будівель з опором теплопередачі 2,0 м²·К/Вт і більше;

• відносна вологість повітря не більше ніж 80 % за температури 20 °С;

- атмосферний тиск від 84 кПа до 106,7 кПа (від 630 мм рт.ст. до 800 мм рт.ст.). Вимірювання показників зовнішнього НС (температури, відносної вологості, швидкості руху

повітря та тиску) слід проводити поблизу будівлі на відстані не більше 20 м, на висоті 1,5 м від поверхні землі, а для вимірювань на даху - не менше 2 м над найбільш високою ділянкою покрівлі. Вимірювання температури та відносної вологості повітря всередині будівлі слід проводити в центральній зоні приміщення на висоті від 1 м до 1,5 м від підлоги.

9.3 Тепловізійні зйомки зовнішніх поверхонь ОК допускається проводити за відсутності атмосферних опадів (дощу, снігу), туману, задимленості, переважно в нічні або передсвітанкові години; у денний час - за умови суцільної хмарності в похмуру погоду, також з дотриманням таких вимог:

• на поверхні, що обстежується, не повинно бути атмосферних опадів, паморозі, вологи, бруду, цвілі тощо;

• поверхня, що обстежується, не повинна піддаватися дії прямого сонячного опромінення протягом попередніх 12 год, а також додатковій тепловій дії від біологічних об'єктів і джерел освітлення. Мінімально допустиме наближення оператора до поверхні, що обстежується, - 1 м, електричних ламп розжарювання - 2 м;

• відстань між поверхнею, що обстежується, і оператором із тепловізором має бути не більше 50 м;

• місце установки тепловізора слід вибирати так, щоб у поле зору, за можливості, потрапила вся конструкція. При цьому об'єкт обстеження повинен знаходитись в прямій видимості під наступними кутами спостереження:

а) при оглядовій тепловізійній зйомці в діапазоні значень від 40° до мінус 40°;

б) при основній детальній тепловізійній зйомці в діапазоні значень від 20° до мінус 20°;

• тривалість тепловізійної зйомки температурного поля поверхні ОК має бути така, щоб температура повітря не встигла змінитися більше ніж на 2 К;

• при пересуванні оператора з тепловізором уздовж об'єкта обстеження відстань до об'єкта за можливості повинна залишатися однаковою;

• основну (детальну) тепловізійну зйомку слід проводити з розрахунку не більше 100 м² поверхні ОК в одному кадрі тепловізора;

• тепловізійну зйомку будівлі слід проводити з врахуванням специфічних умов конкретної місцевості поблизу об'єкта обстеження і навколишніх об'єктів (споруда в низині, наявність сусідніх будівель, дерев, чагарників тощо);

• тепловізійну зйомку слід проводити, як правило, для таких поверхонь, коефіцієнт теплового випромінення яких не менше ніж 0,7. Якщо коефіцієнт випромінення менше ніж 0,7, розшифровку термограм слід проводити з врахуванням чинників, що впливають на теплове зображення (додаток Е).

9.4 Тепловізійну зйомку внутрішніх поверхонь ОК слід проводити при вимкнених лампах розжарювання незадовго до початку зйомки та екрануванні наявних у приміщенні опалювальних приладів із використанням поліетилентерефталатної металізованої плівки марок ПЕТФ-3 або ПЕТФ-Н.

5. Встановлення засобів вимірювання згідно з 7.3.5 не повинно здійснюватись у безпосередній близькості до джерел теплоти та вологовиділення, припливних та витяжних отворах.

6. Первинні вимірювальні перетворювачі (ПТ і ПТП) слід встановлювати:

а) для визначення опору теплопередачі основного поля ОК - не менше ніж у двох характерних перерізах з однаковим проектним рішенням;

б) для визначення приведеного опору теплопередачі ОК - у центрі характерної термічно однорідної ділянки кожного типу.

7. При встановленні ПТП слід дотримуватись вимог ДСТУ 4035 (ГОСТ 25380).

8. Чутливі елементи термоелектричних ПТ слід встановлювати:

а) для визначення теплового опору окремих шарів ОК - у перерізах згідно зі схемою (додаток Д) по товщині ОК з кроком від 50 мм до 70 мм і для багатошарових ОК додатково на межах шарів. При цьому чутливі елементи повинні бути змонтовані під час виготовлення досліджуваної ОК або відповідного дослідного зразка;

б) в ОК з вентильованими повітряними прошарками ПТ повинні бути установлені на поверхнях шарів, що межують з прошарком, із кроком не менше ніж 500 мм, та в середині товщини повітряного прошарку.

9.9 При встановленні ПТ, які застосовують для вимірювання температури поверхні, слід дотримуватись таких вимог:

• чутливі елементи ПТ повинні бути щільно прикріплені до поверхні. У разі застосування термопар допускається закріплювати їх на поверхні ОК за допомогою клейових сумішей: гіпсу або пластиліну, товщина яких повинна бути не більше 2 мм. Ступінь чорноти використовуваних клейових матеріалів повинен бути близьким до ступеня чорноти поверхні ОК;

• виводи від місця закріплення чутливого елемента слід відводити по поверхні ОК вздовж ізотерм або мінімального градієнта температури на довжину не менше ніж 50 діаметрів проводу;

• опір електричної ізоляції між ланцюгом ПТ і зовнішньою металевою арматурою повинен бути не менше ніж 20 МОм за температури (25±10) °С і відносної вологості повітря від 30 % до 80 %.

10. При встановленні ПТ, які застосовують для вимірювання температури внутрішнього повітря приміщення при натурних випробуваннях, чутливі елементи ПТ слід розміщувати по вертикалі в центрі приміщення на відстані 0,1; 0,25; 0,75 м та 1,5 м від підлоги і 0,1 м та 0,2,5 м від стелі. Для приміщень заввишки більше ніж 5 м ПТ по вертикалі встановлюють додатково з кроком 1 м.

11. При встановленні ПТ, які застосовують для вимірювання температури внутрішнього і зовнішнього повітря поблизу поверхонь ОК, чутливі елементи ПТ слід розміщувати на відстані 0,1 мм від внутрішньої та зовнішньої поверхонь кожної характерної ділянки ОК.

12. Гігрометри та ПТ, що призначені для контролю та регулювання температури і відносної вологості повітря, слід встановлювати у центрі приміщення або відсіку кліматичної камери на висоті 1,5 м від підлоги.

10 ПРОВЕДЕННЯ ТЕПЛОВИХ ВИПРОБУВАНЬ

1. Під час теплових випробувань у лабораторних умовах задані значення температури і відносної вологості повітря у відсіках кліматичної камери підтримують за допомогою програмно-технічних засобів автоматизації згідно з 7.2 та контролюють з похибкою ±1 К та ± 5 % відповідно.

2. Під час теплових випробувань у натурних умовах автоматично контролюють показники НС, зокрема середньодобові значення температури, зовнішнього та внутрішнього повітря за допомогою засобів вимірювання згідно з 7.3.5.

Результати вимірювань температури та відносної вологості повітря при ручній реєстрації показань приладів слід оформляти у вигляді таблиць із вказівкою місця і часу проведення вимірювань.

3. Після настання усталеного або близького до нього режиму, формування якого визначають за контрольними вимірами поверхневої температури, вимірюють за допомогою вказаних у 7.2 та 7.3 вимірювальних приладів значення поверхневої густини теплового потоку крізь ОК, температури зовнішньої та внутрішньої поверхонь ОК та повітря межових шарів по обидва боки ОК. Кількість вимірів на стадії усталеного режиму повинна бути не менше десяти.

4. Коливання результатів вимірювань кожного параметра в умовах усталеного теплового потоку не повинні перевищувати границь допустимих основних похибок ПТП.

5. За відсутності системи безперервного автоматизованого збору (7.3.7, додаток Г) вимірювальної інформації щодо температури та густини теплового потоку вимірювання виконують цілодобово через кожні 3 год (тобто в 0, 3, 6, 9, 12, 15, 18 та 21 год) вручну або з використанням діаграмних стрічкових приладів згідно з ГОСТ 9245 та ГОСТ 6416. Вологість повітря в приміщенні або відсіку кліматичної камери вимірюють через кожні 6 год (тобто в 0, 6, 12 та 18 год).

Результати вимірювань заносять у журнал спостережень за формою, яка наведена в додатку Ж.

10.6 За наявності автоматизованих засобів вимірювання та реєстрації даних, наприклад, з застосуванням комп'ютеризованого інформаційно-вимірювального комплексу "РЕСУРС-С" (додаток Г), рекомендується проводити запис у формі, зручній для подальшої комп'ютерної обробки за допомогою спеціалізованих програм або універсальних програмних пакетів оброблення табличної інформації типу Microsoft Excel. Кожен файл запису даних має бути забезпечено інформацією, що дозволяє ідентифікувати записи по всіх вимірювальних каналах, а також дату, час і місце проведення вимірювань.

Проміжок часу між вимірюваннями має бути не меншим половини найменшої сталої часу первинних перетворювачів і не більше ніж 10 хв. Допускається у фіксовані інтервали часу записувати дані, які є середніми значеннями декількох вимірів, виконаних на коротших інтервалах.

10.7 Тривалість випробувань у лабораторних і натурних умовах визначають тепловою інерцією ОК і часом незмінних значень температури повітря. Для ОК з тепловою інерцією до 1,5 значення температури повинні підтримуватися (в лабораторних умовах) або бути стабільними (в натурних умовах) протягом не менше ніж 24 год, для ОК з тепловою інерцією до 4 - протягом не менше ніж 48 год, з тепловою інерцією до 7 - не менше ніж 72 год, вище 7 - не менше ніж 120 год. Значення теплової інерції ОК визначають згідно з ДБН В.2.6-31.

Примітка. Стабільними вважаються температури при виконанні умови ΔТ_НС = const ± 2.

Мінімальна тривалість натурних випробувань визначається у випадках, якщо температура поблизу ПТП стабільна, в інших випадках вимірювання для ОК можуть продовжуватися від 3 діб до 15 діб.

Фактичний термін вимірювань слід визначати за результатами обчислення значень теплового опору R_OK , які визначають під час випробувань. Ці значення необхідно отримати, не перериваючи процесу запису даних. Аналіз має бути проведено за період, кратний 24 год. Випробування повинні закінчитися лише у випадку виконання таких умов:

- тривалість випробування перевищує 72 год;

• значення теплового опору R_OK, розраховане за результатами вимірювань, що проведені за останні 24 год, не відрізняється більше ніж на ± 5 % від значення, що отримано за 24 год до цього;

• значення R_OK, що отримано з використанням даних за перший період часу протягом INT(2D_T/3) доби не відрізняється більше ніж на ±5 % від значення, що отримано з використанням даних за останній період часу такого самого терміну. Тут INT - ціла частина числа, D_T – термін випробування, діб.

При визначенні критеріїв оцінки достатності терміну вимірювання можливо використовувати положення ДСТУ ISO 9869.

10.8 Для встановлення відповідності експериментальних значень опору теплопередачі ОК нормативним вимогам визначають стан досліджуваної ОК (товщину і вологість матеріалів шарів, повітропроникність стиків) і умови випробувань (різницю тиску внутрішнього і зовнішнього повітря, швидкість вітру).

10.8.1 Вологість матеріалів досліджуваної ОК визначають після закінчення теплових випробувань відповідно до ГОСТ 24816. Проби відбирають шлямбуром зі стін на висоті від 1,0 м до 1,5 м від рівня підлоги, з покриттів - у термічно однорідних зонах. М'які утеплювачі вирізають ножем або витягають металевим гачком.

У кам'яних суцільних стінах місця взяття проб за перерізом конструкції наступні: штукатурка внутрішня, поверхня стіни під штукатуркою; у товщі стіни через кожних від 10 см до 12 см; поверхня стіни під зовнішньою штукатуркою; штукатурка зовнішня. За наявності в стіні утеплювача проби беруть і з нього. При шаруватих конструкціях проби слід брати з кожного шару.

Проби збирають у бюкси і зважують на аналітичних вагах у день їх взяття. Потім І проби висушують до постійної ваги, знову зважують і обчислюють масову вологість за формулою:

_{, (21)}

де М₁ і М₂ - маса проби відповідно до та після висушування.

Допускається застосування інших методів визначення вологості матеріалів, наприклад, діелькометричного згідно з ГОСТ 21718.

Результати вимірювання вологості матеріалів оформлюють протоколом, який містить такі дані:

• найменування конструкції;

• найменування матеріалу;

• метод вимірювання і застосований вологомір;

• усереднені показання вологоміра за результатами всіх вимірювань;

• середнє значення вологості матеріалу.

Результати вимірювання вологості зіставляють з вимогами згідно з ДБН В.2.6-31 та оцінюють стан вологості ОК.

2. Швидкість і напрямок вітру поза приміщенням вимірюють на території будівлі, що випробовують, чотири рази на добу (тобто в 0, 6, 12, 18 год) на відстані від 1,5 до 2 висот будинку за висотою будівлі до 9 поверхів та на відстані однієї висоти для будинків у дев'ять і більше поверхів. Допускається приймати швидкість і напрямок вітру за даними найближчої метеостанції.

3. Різницю тиску внутрішнього і зовнішнього повітря визначають під час теплових випробувань у натурних умовах за результатами вимірювань тиску через кожні 3 год по обидва боки досліджуваної ОК на висоті 1,5 м від підлоги.

10.9 Для контролю температури та відносної вологості повітря всередині будівлі гігрограф, гігрометр, аспіраційний психрометр та термограф або автоматичну переносну метеостанцію встановлюють у центрі приміщення на висоті 1,5 м від підлоги.