4.4 Матеріал обкладки, у разі виготовлення виробів в обкладках із зовнішнього боку, познача-
ють:
СТ - скляна тканина;
СП - скляне полотно;
АФ - алюмінієва фольга;
МС - металева сітка;
П - папір.
4.5 За показниками горючості вироби поділяють на:
- НГ-негорючі;
- Г1 - низької горючості за дотримання вимог 5.1.9.
4.6 Умовна познака виробів при замовленні та в іншій документації повинна містити:
скорочену познаку виду виробів відповідно до 4.2;
для добірних елементів - познаку виду елементів відповідно до каталогу виробника;
познаку марки виробів за густиною згідно з 4.3;
номінальні розміри за довжиною, внутрішнім діаметром і товщиною стінок у міліметрах згідно
з 5.1.4 чи 5.1.5;
скорочену познаку матеріалу обкладки, у разі її наявності, згідно з 4.4;
познаку параметрів горючості виробів згідно з 4.5;
познаку цього стандарту.
4.7 Приклад умовної познаки виробів у вигляді циліндрів марки за густиною 150, завдовжки
500 мм, із внутрішнім діаметром 89 мм і товщиною стінок 50 мм, з обкладкою із алюмінієвої фольги,
які відносяться до негорючих матеріалів:
"Циліндри 150 (500x89x50) АФ - НГДСТУ Б В.2.7-235:2010".
4.8 До умовної познаки, за наявності, виробник може додавати знак для товарів і послуг,
зареєстрований в установленому порядку.
5 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ
5.1 Основні показники і характеристики
Вироби повинні відповідати вимогам цього стандарту, ДСТУ Б В.2.7-167 і виготовлятись
відповідно до технологічного регламенту, розробленого виробником відповідно до встановленого
порядку.
Вироби на поверхні і у розрізі повинні мати однорідну структуру. Зв'язуюче повинно бути
рівномірно розподілене в мінераловатному шарі виробів.
На поверхні виробів не допускаються дефекти у вигляді тріщин, западин, розривів, розшарувань чи інших руйнувань.
5.1.3 Кожен виріб у вигляді циліндра повинен мати по довжині розріз із фаскою з одного боку і
виступом з протилежного боку, які під час монтажу з'єднують до утворення циліндра і скріпляють за
допомогою полімерної або паперової липкої стрічки по всій довжині циліндра.
Фаска і виступ по довжині циліндра за формою та розмірами повинні відповідати даним відповідно до прес-форми і не повинні мати зруйнованих ділянок чи дефектів, видимих неозброєним оком.
5.1.4 Вироби у вигляді циліндрів, напівциліндрів або сегментів виготовляють правильної гео-
метричної форми та відповідних нормованих розмірів за довжиною, внутрішнім діаметром і товщи-
ною стінок.
5
ДСТУ Б В.2.7-235:2010
Добірні елементи за формою і розмірами повинні відповідати замовленню споживача відповідно до ескізів, наведених у каталозі виробника. Познака виду добірних елементів повинна бути узгоджена між виробником і споживачем при замовленні і є невід'ємною частиною договору на постачання.
5.1.5 Номінальні розміри виробів у міліметрах:
- довжина 500; 1000;
- внутрішнійдіаметр 18; 25; 32; 38;45; 57; 76; 89; 108; 114; 133; 159; 219; 273; 324; 356; 406; 425;
- товщина стінок від 20 до 120 з інтервалом 10.
За узгодженням між виробником і споживачем допускається виготовляти вироби іншої
форми та інших розмірів за умови дотримання всіх інших вимог, встановлених у цьому стандарті, в
тому числі і щодо гранично допустимих відхилів від номінальних розмірів. При цьому зовнішній виг-
ляд, форма і розміри повинні відповідати наведеним на рисунках (ескізах), узгоджених при замов-
ленні між виробником і споживачем виробів.
Відхили від номінальних розмірів виробів не повинні перевищувати гранично допустимих
величин:
за довжиною ±2,0 %;
за внутрішнім діаметром виробів:
а) для діаметра до 89 мм +3 мм;
б) для діаметра понад 89 мм +5 мм;
- за товщиною стінок:
а) при товщині стінок до 50 мм +3 мм; -1 мм;
б) при товщині стінок понад 50 мм +5 мм; -2 мм.
5.1.8 За фізико-технічними показниками вироби повинні відповідати вимогам, наведеним у таб-
лиці 1.
Таблиця 1 - Фізико-технічні показники виробів
|
Назва показника |
Норма для виробів марки |
||
|
100 |
150 |
20.0 |
|
|
Густина, кг/м3 |
Від 60 до 100 включ. |
Понад 100 до 150 включ. |
Понад 150 до 200 включ. |
|
Теплопровідність, Вт/(мК), не більше, за температури: -(298 ±5) К -(398 ±5) К |
0,043 0,058 |
0,044 0,065 |
0,045 0,067 |
|
Границя міцності при розтягуванні, МПа, не менше |
0,015 |
0,020 |
0,025 |
|
Вологість, % за масою, не більше |
1 |
||
|
Вміст органічних речовин, % за масою, не більше |
5 |
||
5.1.9 Вироби за пожежно-технічною класифікацією згідно з ДБН В. 1.1 -7 можуть належати до негорючих матеріалів (НГ) або матеріалів групи горючості П (низької горючості).
Вироби, що належать до горючих матеріалів групи Г1, за пожежно-технічною класифікацією згідно з ДБН В. 1.1-7 повинні належати до матеріалів групи займистості В1 (важкозаймисті) та до матеріалів групи за поширенням полум'я РП1 (не поширюють полум'я поверхнею).
5.2 Вимоги до сировинних матеріалів
5.2.1 Для виготовлення виробів використовують такі сировинні матеріали:
вату мінеральну виду ВМТ, типу А згідно з ДСТУ Б В.2.7-94;
синтетичне зв'язуюче на основі фенолформальдегідної смоли;
тканину скляну згідно з ДСТУ ГОСТ 19170, ГОСТ 19907;
6
ДСТУ Б В.2.7-235:2010
полотно скляне згідно з РСТ УССР 1970;
сітку металеву оцинковану згідно з ДСТУ ISO 9044, ГОСТ 2715, ГОСТ 13603;
папір згідно з ГОСТ 2228;
фольгу алюмінієву згідно з ГОСТ 618, ДСТУ ГОСТ 745;
плівку полімерну з липким шаром згідно з ГОСТ 20477;
стрічку клейову на паперовій основі згідно з ГОСТ 18251.
Допускається використовувати інші подібні сировинні матеріали, що не погіршують якості
виробів та відповідають вимогам чинних в Україні нормативних документів.
Сировинні матеріали повинні супроводжуватись виробниками документами про якість та
повинні бути дозволені до використання за призначенням центральним органом виконавчої влади
України у сфері охорони здоров'я.
6 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ, УТИЛІЗУВАННЯ
Вироби відносяться до вибухобезпечних матеріалів. Показники пожежної небезпеки ви-
робів в умовах виробництва, переробки, транспортування та зберігання визначають згідно з
ГОСТ 12.1.044.
Сировинні матеріали при постачанні повинні супроводжуватись паспортами безпеки.
Сировинні матеріали необхідно зберігати в призначених для цього приміщеннях із дотри-
манням вимог безпеки, передбачених супровідними документами на ці матеріали, та використову-
вати за дотримання вимог супровідних документів.
Виготовлення виробів необхідно здійснювати відповідно до вимог ДСТУ 3273 за дотриман-
ня загальних вимог до повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005.
Вироби і сировинні матеріали не повинні виділяти в повітря робочої зони шкідливі речовини
в кількостях, що перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК) - пилу мінерального волокна
(ГДК- 2 мг/м3; III клас небезпеки), компонентів фенолформальдегідної смоли за формальдегідом
(ГДК- 0,05 мг/м3; II клас небезпеки) або фенолом (ГДК- 0,1 мг/м3; II клас небезпеки) відповідно до
ГОСТ 12.1.005. ГДК шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень і клас небез-
пеки наведено відповідно до ГОСТ 12.1.005.
Контроль концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинні здійснювати відповідні
уповноважені служби центрального органу виконавчої влади України у сфері охорони здоров'я відпо-
відно до ГОСТ 12.1.005 і згідно з чинними на момент контролю методичними документами.
При виконанні виробничих операцій, які супроводжуються виділенням у повітря робочої
зони шкідливих речовин, на виробництві необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту:
респіратори згідно з ДСТУ ГОСТ 12.4.041;
- захисні окуляри згідно з ГОСТ 12.4.013;
спецодяг згідно з ГОСТ 27574 та ГОСТ 27575;
рукавиці згідно з ГОСТ 12.4.010;
взуття згідно з ГОСТ 12.4.162.
6.8 Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у виробах не повинна пере-
вищувати 370 Бк·кг -1 (1 клас) відповідно до ДБН В.1.4-1.01.
Радіологічний контроль виробів виробник повинен здійснювати відповідно до ДБН В.1.4-2.01. Результати контролю повинні бути засвідчені у супровідних документах.
6.9 Загальні правила дотримання вимог безпеки при виготовленні виробів повинні відповідати
вимогам ГОСТ 12.3.002. Виробниче обладнання повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003.
6.10 За пожежною безпекою виробничі приміщення повинні відповідати ГОСТ 12.1.004,
ДБНВ.1.1-7, НАПБА.01.001.
6.11 Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами припливно-витяжної вентиляції,
аспірації та опалення відповідно до СНиП 2.04.05 і ДСТУ А.3.2-12, водопровідною системою та ка-
налізацією відповідно до СНиП 2.04.01.
7
ДСТУ Б В.2.7-235:2010
Рівень шуму у виробничих приміщеннях не повинен перевищувати допустимих норм відпо-
відно до ГОСТ 12.1.003 та ДСН 3.3.6.037.
При виготовленні виробів необхідно дотримуватись вимог СП 1042 та правил переміщення
вантажів згідно з ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 12.3.020.
Мікроклімат виробничих приміщень повинен відповідати санітарним нормам відповідно до
ДСН 3.3.6.042.
Стічні води необхідно скидати в каналізаційну систему із дотриманням вимог СанПиН 4630.
Контроль за вмістом викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря виробник повинен
здійснювати відповідно до ГОСТ 17.2.3.02. Викиди шкідливих речовин в атмосферу не повинні пе-
ревищувати граничнодопустимих викидів, установлених ДСП 201.
При виготовленні виробів відходи виробництва, придатні для використання, повертають
до технологічного циклу для повторної переробки.
Відходи виробництва, що не підлягають повторній переробці, та відходи засобів пакування
складають у спеціально відведених для цього місцях і утилізують відповідно до ДСанПіН 2.2.7.029.
7 МАРКУВАННЯ
Маркування виробів повинно відповідати вимогам цього стандарту та ДСТУ Б В.2.7-167.
На кожен технологічний пакет з виробами повинно бути нанесене маркування, в якому по-
винно бути вказано:
назва підприємства-виробника, знак для товарів і послуг та адреса;
умовна познака виробів;
номер партії і дата виготовлення;
- кількість виробів у пакувальній одиниці (пог. м, шт.);
призначення і рекомендовані температурні режими застосування виробів;
маніпуляційний знак або напис "Берегти від дощу" згідно з ДСТУ ISO 780;
гарантійний термін зберігання.
Транспортне маркування повинно бути нанесене на кожне транспортне паковання, повинно
відповідати вимогам цього стандарту, ГОСТ 14192, ДСТУ ISO 780 і ДСТУ Б В.2.7-167.
На технологічні пакети з виробами, що відвантажуються без транспортної тари, транспорт-
не маркування наносять безпосередньо на технологічний пакет або на ярлик, який прикріпляють до
пакета.
Транспортне маркування повинно містити:
назву підприємства-виробника, знак для товарів і послуг та адресу;
назву та умовну познаку виробів;
призначення і температурні режими застосування виробів;
номер партії і дату виготовлення;
кількість продукції в транспортному пакованні (пог. м, шт.);
гарантійний термін зберігання;
маніпуляційний знак або напис "Берегти від дощу" згідно з ДСТУ ISO 780.
Маркування повинно бути виконане українською мовою. При відвантаженні виробів за межі
України маркування додатково виконують мовою, визначеною договором на поставку.
Маркування повинно бути чітко нанесене і зберігатись протягом усього терміну транспорту-
вання та зберігання виробів.
Виробник може доповнювати маркування додатковою інформацією, що характеризує вироби.
8
ДСТУ Б В.2.7-235:2010
8 ПАКУВАННЯ
Пакування виробів повинно відповідати вимогам цього стандарту і ДСТУ Б В.2.7-167.
Вироби запаковують у поліетиленову плівку згідно з ГОСТ 25951, ГОСТ 10354 або у папір
згідно з ГОСТ 2228, ГОСТ 8828. Пакети скріплюють за допомогою шпагату, пакувальної полімерної
стрічки або іншого допоміжного пакувального засобу, що забезпечує збереження пакетів під час
транспортування та зберігання.
Кількість виробів у технологічному пакеті, вид обгорткового матеріалу, спосіб загортання і
скріплення технологічних пакетів, а також види допоміжних пакувальних засобів повинні бути вста-
новлені виробником у технологічному регламенті.
Кожен технологічний пакет повинен містити вироби одного виду, однієї марки і одних
розмірів, виготовлені із однакових сировинних матеріалів за однією технологією.
Маса одного технологічного пакета не повинна перевищувати 20 кг при ручному наванта-
женні та розвантаженні і 50 кг - при механізованому.
Технологічні пакети складають у транспортні пакети, для формування яких використовують
плоскі піддони відповідно до ГОСТ 9078, ГОСТ 26381, стоякові або ящикові піддони відповідно до
ГОСТ 9570.
Вироби в транспортних пакетах повинні бути захищені від дії вологи, механічних пошкод-
жень і забруднення.
Допускається використовувати інші засоби пакування, що відповідають вимогам чинних
нормативних документів і забезпечують збереження якості виробів під час транспортування та
зберігання і захист навколишнього середовища від забруднення.
