---

діаметром 1 мм - 8,7 г ( 5 %)

“ 2 мм - 43,8 г (25 %)

“ 3 мм - 52,5 г (30 %)

“ 5 мм - 70,0 г (40 %);

• штучний корунд -3,0 г;

• вода - 20 см³.

Тримальну плиту установки приводять до обертання, а потім послідовно після 150, 300, 450. 600, 900, 1200, 1500 і 1800 обертів плити видаляють по одному зразку.

Зразки промивають у проточній воді і роз­міщують у сушильній шафі приблизно на 30 хв для підсушування лицьової поверхні, потім послідовно після кожного циклу розміщують по одному зразку у середині квадрата, який складено з восьми контрольних зразків. Одер­жаний квадрат з дев'яти зразків роздивляють­ся з відстані 2 м з висоти людського зросту при освітленості 300-400 лк у закритому приміщен­ні.

Після циклу випробування (числа обертів відповідно до таблиці 1), на якому виявлено перше пошкодження, яке видно, або зміну ли­цьової поверхні зразка, випробування припи­няють.

10.4 Обробка результатів

За циклом випробування, на якому вияв­лено перше пошкодження, яке видно, або змі­ну лицьової поверхні, встановлюють ступінь зносостійкості партії плиток у відповідності з таблицею 1.

10.2 Подготовка образцов

Из каждой плитки, отобранной для конт­роля, выпиливают по одному квадратному об­разцу с размерами сторон (100 ± 1) мм. Если плитка имеет указанный размер, то ее испыты­вают целиком. Для плиток с номинальными размерами 400 мм  400 мм и более выпилива­ют от каждого изделия, отобранного для кон­троля, по два образца, один из которых под­вергают испытанию, а другой является конт­рольным.

Для определения износостойкости ис­пользуют шестнадцать образцов, из них во­семь подвергают испытанию, а восемь явля­ются контрольными для визуального сравне­ния.

10.3 Проведение испытания

Восемь образцов, очищенных от пыли и высушенных по 3.5, укрепляют на несущей плите установки. В шайбы помещают подго­товленную шлифовальную смесь следующего состава:

• смесь стальных шариков массой 175 г, в том числе:

диаметром 1 мм - 8,7 г ( 5 %)

“ 2 мм - 43,8 г (25 %)

“ 3 мм - 52,5 г (30 %)

“ 5 мм - 70,0 г (40 %);

• искусственный корунд - 3,0 г;

• вода - 20 см³.

Несущую плиту установки приводят во вращение, а затем последовательно после 150, 300, 450,600,900,1200,1500 и 1800 оборотов плиты извлекают по одному образцу.

Образцы промывают в проточной воде и помещают в сушильный шкаф примерно на 30 мин для подсушки лицевой поверхности, затем последовательно после каждого цикла помещают по одному образцу в середину квад­рата, составленного из восьми контрольных образцов. Получившийся квадрат из девяти образцов рассматривают с расстояния 2 м с высоты человеческого роста при освещеннос­ти 300-400 лк в закрытом помещении.

После цикла испытания (числа оборотов в соответствии с таблицей 1), на котором обна­ружено первое видимое повреждение или из­менение лицевой поверхности образца, испы­тание прекращают.

10.4 Обработка результатов

По циклу испытания, на котором обнару­жено первое видимое повреждение или изме­нение лицевой поверхности, устанавливают степень износостойкости партии плиток в со­ответствии с таблицей 1.

ДСТУ Б В.2.7-118-2002 (ГОСТ 27180-2001) с.16

Таблиця 1

Таблица 1

11 ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ГЛАЗУРІ

11.1 Засоби контролю

Шафа сушильна лабораторна з перфоро­ваними полицями, яка дозволяє автоматично підтримувати температуру 125 і 150°С з по­хибкою ± 5°С.

Підставка (касета) для установлення зраз­ків таким чином, щоб вони не дотикались один до одного.

Ємкість для охолодження зразків у воді.

Тканина м'яка.

Розчин органічного барвника (чорнило).

11.2 Зразки

Для визначення термічної стійкості гла­зурі використовують цілі плитки.

11.3 Проведення випробування

Зразки, підготовлені за 3.5, ставлять у ка­сету і разом з нею розміщують у нагріту до заданої температури сушильну шафу.

Зразки всіх плиток, крім плиток для внут­рішнього облицювання стін, які покриті білою глазур'ю, витримують у сушильній шафі при температурі 125°С, плитки для внутрішнього облицювання стін, покриті білою глазур'ю, -при температурі 150°С протягом 30 хв. Потім плитки видаляють і відразу розміщують у єм­кість для охолодження проточною водою з тем­пературою (15 ± 5)°С так, щоб плитки були повністю покриті водою.

Після охолодження плитки видаляють з води, на їх глазуровану поверхню наносять кілька крапель органічного барвника, а потім протирають м'якою тканиною і оглядають.

11 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ТЕРМИЧЕСКОЙ СТОЙКОСТИ ГЛАЗУРИ

11.1 Средства контроля

Шкаф сушильный лабораторный с перфо­рированными полками, позволяющий авто­матически поддерживать температуру 125 и 150°С с погрешностью ± 5°С.

Подставка (кассета) для установки образ­цов таким образом, чтобы они не соприкаса­лись друг с другом.

Емкость для охлаждения образі.юв в воде.

Ткань мягкая.

Раствор органического красителя (чернила).

11.2 Образцы

Для определения термической стойкости глазури используют целые плитки.

11.3 Проведение испытания

Образцы, подготовленные по 3.5, ставят в кассету и вместе с ней помещают в нагретый до заданной температуры сушильный шкаф.

Образцы всех плиток, кроме плиток для внутренней облицовки стен, покрытых белой глазурью, выдерживают в сушильном шкафу при температуре 125°С, плитки для внутрен­ней облицовки стен, покрытые белой глазу­рью, - при температуре 150°С в течение 30 мин. Затем плитки извлекают и сразу помещают в емкость для охлаждения проточной водой с температурой (15 ± 5)°С так, чтобы плитки были полностью покрыты водой.

После охлаждения плитки извлекают из воды, на их глазурованную поверхность нано­сят несколько капель органического красите­ля, а затем протирают мягкой тканью и осмат­ривают.

ДСТУ Б В.2.7-118-2002 (ГОСТ 27180-2001) с.17

11.4 Обробка результатів

Плитки вважають термічно стійкими, як­що після випробування не буде знайдено пош­кодження їх глазурованої поверхні.

Партію плиток вважають термічно стій­кою, якщо всі зразки витримали випробуван­ня.

12 ВИЗНАЧЕННЯ

МОРОЗОСТІЙКОСТІ

12.1 Засоби контролю

Камера морозильна з примусовою цирку­ляцією повітря, що забезпечує підтримання температури повітря у камері від мінус 15 до мінус 20°С.

Термостат або інший прилад, що забезпе­чує підтримання температури води від 15 до 20°С.

Ємкість для насичення зразків водою.

Контейнер для зразків.

12.2 Зразки

Для визначення морозостійкості викорис­товують цілі плитки. Для плиток номінальни­ми розмірами 400 мм  400 мм і більше допус­кається проводити випробування на зразках. Від кожного виробу, відібраного для контро­лю, випилюють по одному зразку розміром 300 мм  300 мм.

12.3 Проведення випробування

Зразки насичують водою одним з двох способів.

Перший спосіб - зразки насичують водою кип'ятінням відповідно до 7.3.2.1.

Другий спосіб - зразки розміщують на ре­шітці у ємкості з водою так, щоб рівень води був вище зразків не менше ніж на 50 мм. Зразки витримують у воді з температурою 15-20°С протягом 48 год, після чого їх протирають вологою тканиною.

Насичені водою зразки розміщують у кон­тейнері так, щоб вони не дотикалися один до одного. При розміщенні зразків у кілька рядів за висотою окремі ряди плиток розділяють про­кладками завтовшки не менше 20 мм. Загаль­ний об'єм контейнера (контейнерів) із зразка­ми не повинен перевищувати 50% об'єму мо­розильної камери.

Проводять поперемінне заморожування і відтавання зразків за такою схемою:

• заморожування протягом (2 ± 0,2) год при температурі повітря у морозильній камері від мінус 15 до мінус 20°С;

• відтавання протягом (1 ± 0,1) год у воді з температурою 15-20°С.

11.4 Обработка результатов

Плитки считают термически стойкими, ес­ли после испытания не будет обнаружено пов­реждение их глазурованной поверхности.

Партию плиток считают термически стой­кой, если все образцы выдержали испытания.

12 ОПРЕДЕЛЕНИЕ

МОРОЗОСТОЙКОСТИ

12.1 Средства контроля

Камера морозильная с принудительной циркуляцией воздуха, обеспечивающая под­держание температуры воздуха в камере от минус 15 до минус 20°С.

Термостат или другой прибор, обеспечи­вающий поддержание температуры воды от 15 до 20°С.

Емкость для насыщения образцов водой.

Контейнер для образцов.

12.2 Образцы

Для определения морозостойкости ис­пользуют целые плитки. Для плиток номи­нальными размерами 400 мм  400 мм и более допускается проводить испытание на образ­цах. От каждого изделия, отобранного для контроля, выпиливают по одному образцу раз­мером 300 мм  300 мм.

12.3 Проведение испытания

Образцы насыщают водой одним из двух способов.

Первый способ - образцы насыщают во­дой кипячением в соответствии с 7.3.2.1.

Второй способ - образцы помещают на решетку в емкость с водой так, чтобы уровень воды был выше образцов не менее чем на 50 мм. Образцы выдерживают в воде с темпе­ратурой 15-20°С в течение 48 ч, после чего их протирают влажной тканью.

Насыщенные водой образцы помещают в контейнер так, чтобы они не соприкасались друг с другом. При размещении образцов в несколько рядов по высоте отдельные ряды плиток разделяют прокладками толщиной не менее 20 мм. Общий объем контейнера (кон­тейнеров) с образцами не должен превышать 50% объема морозильной камеры.

Проводят попеременное замораживание и оттаивание образцов по следующей схеме:

• замораживание в течение (2 ± 0,2) ч при температуре воздуха в морозильной камере от минус 15 до минус 20°С;

• оттаивание в течение (1 ± 0,1) ч в воде с температурой 15-20°С.

ДСТУ Б В.2.7-118-2002 (ГОСТ 27180-2001) с.18

Цикл випробування - сукупність одного періоду заморожування і відтавання зразків.

Число циклів установлюють у стандартах або технічних умовах на конкретні вироби. Початком заморожування зразків вважають температуру повітря у камері мінус 15°С.

У разі тимчасового припинення випробу­вання зразки після відтавання повинні зберіга­тися у воді.

Зразки оглядають після кожного циклу ви­пробування незалежно від загального числа циклів випробувань. Виявлення пошкоджень зразків (руйнування, утворення відколків, трі­щин, розшарування тощо) проводять після від­тавання.

12.4 Обробка результатів

Зразки вважають морозостійкими, якщо після встановленого числа циклів не виявлено їх пошкодження як з лицьової, так і з монтаж­ної поверхні. Якщо пошкодження зразків від­булось раніше, то вказують цикл, на якому було знайдено це пошкодження.

Партію плиток вважають морозостійкою, якщо всі випробувані зразки витримали вста­новлене число циклів випробувань.

13 ВИЗНАЧЕННЯ ХІМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ГЛАЗУРІ

13.1 Засоби контролю

Шафа сушильна за 7-1.

Циліндр з хімічно стійкого скла діаметром від 30 до 50 мм і висотою не менше 50 мм.

Мастика ущільнювальна за ГОСТ 14791. Розчинники органічні (для знежирення лицьової поверхні), наприклад, ацетон за ГОСТ 2768, метанол за ГОСТ 2222, спирт ети­ловий за ГОСТ 17299 або ГОСТ 18300 тощо.

Розчинники для випробувань:

№1 - розчин соляної кислоти, приготовле­ний із 30 см³НСl за ГОСТ 3118 густиною 1,19 г/см³ і 970 см³ дистильованої води за ГОСТ 6709;

№ 2 - розчин гідроокису калію, приготов­лений із ЗО г КОН марки х.ч. за ГОСТ 9285 на 1 дм³ дистильованої води за ГОСТ 6709;

№ 3 - стандартний розчин, приготовлений із 10 г сухої речовини на 1 дм³ розчину; суха речовина являє собою висушену при темпера­турі 105°С суміш таких компонентів:

Цикл испытания - совокупность одного периода замораживания и оттаивания образ­цов.

Число циклов устанавливают в стандар­тах или технических условиях на конкретные изделия. Началом замораживания образцов считают температуру воздуха в камере минус 15°С.

В случае временного прекращения испы­тания образцы после оттаивания должны хра­ниться в воде.

Образцы осматривают после каждого цик­ла испытания независимо от общего числа циклов испытаний. Выявление повреждений образцов (разрушение, образование сколов, трещин, расслоение и т.п.) проводят после от­таивания.

12.4 Обработка результатов

Образцы считают морозостойкими, если после установленного числа циклов не обна­ружено их повреждения как с лицевой, так и с монтажной поверхности. Если повреждение образцов наступило раньше, то указывают цикл, на котором было обнаружено это по­вреждение.

Партию плиток считают морозостойкой, если все испытанные образцы выдержали ус­тановленное число циклов испытаний.

13 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ХИМИЧЕСКОЙ СТОЙКОСТИ ГЛАЗУРИ