---

Склопакет витримують 3-4 хв для стабілі­зації показань верхнього індикатора. Знов вста­новлюють показання шкал верхнього і нижнього індикаторів на нульову поділку. Склопакет витримують під навантаженням 15 хв і визначають показання верхнього індикатора.

Якщо склопакет герметичний, показання верхнього індикатора повинно бути не більше 0,02 мм.

При випробуванні двокамерного склопакета визначення герметичності кожної камери проводять окремо. При цьому для випробування другої камери склопакет перевертають на опорах 6 на 180° навколо поздовжньої осі.

6.9.5 Оцінка результату

Вважають, що зразки витримали випробу­вання, якщо в усіх зразках показання верхнього індикатора не перевищували 0,02 мм.

6.9.6 Допускається проводити випробування на герметичність відповідно до додатка В.

6.9.3 Аппаратура

Стенд для проверки герметичности. Схема стенда показана на рисунке 6.

Термометр стеклянный жидкостный по ГОСТ 28498.

Индикатор часового типа по ГОСТ 577.

6.9.4 Проведение испытания

Герметичность стеклопакетов контролиру­ют не ранее, чем через сутки после их изготовления. Перед испытанием стеклопакеты выдерживают в помещении для испытания не менее 24 часов. Во время испытания допускается изменение температуры в помещении не более чем на 1°С.

Стеклопакет помещают на опоры 6 так, чтобы его геометрический центр (точка пересечения диагоналей) совпадал с осями нагрузочных винтов 1 и 7. Между пружиной 3 и стеклопакетом 5, а также между нагрузочным винтом 7 и стеклопакетом 5 помещают прокладки 2 (из органического стекла, текстолита и др.) диаметром (50±5) мм и толщиной 2-3 мм. Вращением шкалы верхнего индикатора 4 стрелку устанавливают на нулевое деление. При помощи нагрузочного винта 1 и пружины 3 нагружают верхнее стекло так, чтобы размер его прогиба L, определенный по индикатору 4, соответствовал значению L=0,002a, где а - длина меньшей стороны стеклопакета в миллиметрах.

Вращением шкалы нижнего индикатора 4 стрелку устанавливают на нулевое деление. Нагрузочным винтом 7 нагружают нижнее стекло так, чтобы размер его прогиба соответствовал размеру прогиба верхнего стекла.

Стеклопакет выдерживают 3-4 мин для стабилизации показаний верхнего индикатора. Вновь устанавливают показания шкал верхнего и нижнего индикаторов на нулевое деление. Стеклопакет выдерживают под нагрузкой 15 мин и определяют показания верхнего индикатора.

Если стеклопакет герметичен, показание верхнего индикатора должно быть не более 0,02 мм.

При испытании двухкамерного стеклопаке­та определение герметичности каждой камеры проводят отдельно. При этом для испытания второй камеры стеклопакет переворачивают на опорах 6 на 180° вокруг продольной оси.

6.9.5 Оценка результата

Образцы считают выдержавшими испыта­ние, если у всех образцов показания верхнего индикатора не превышали 0,02 мм.

6.9.6 Допускается проводить испытания на герметичность в соответствии с приложением В.

ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.19

1 – верхній навантажувальний гвинт; 2 – прокладка;

З – пружина; 4 – індикатор годинникового типу; 5 –склопакет; 6 – розсувні опори; 7 – нижній наванта­жувальний гвинт.

Рисунок 6 – Схема стенду для перевірки герметич­ності

6.10 Визначення точки роси

6.10.1 Суть методу полягає в охолодженні ділянки скла склопакета і наступній перевірці появи конденсату (інею) на внутрішній поверхні скла на цій ділянці.

6.10.2 Відбирання зразків

Випробування проводять на зразках склопакетів розміром не менше 350мм х 350мм.

6.10.3 Аппаратура

Прилад для контролю точки роси. Схема приладу у випадку вертикального розташування склопакета при випробуваннях показана на рисунку 7.

Термометр скляний за ГОСТ 28498.

Двоокис вуглецю твердий за ГОСТ 12162 або скраплений газ за НД.

Спирт ізопропиловий за ГОСТ 9805.

Ацетон технічний за ГОСТ 2768.

Секундомір.

Ліхтар кишеньковий або інше джерело світ­ла напругою не більше 12 В.

6.10.4 Проведення випробування

Точку роси всередині склопакета контролюють не раніше, ніж через добу після його виготовлення.

1 – верхний нагрузочный винт; 2 – прокладка; 3 –пружина; 4 – индикатор часового типа; 5 – стеклопа-кет; 6 – раздвижные опоры; 7 — нижний нагрузочный винт.

Рисунок 6 – Схема стенда для проверки герметич­ности

6.10 Определение точки росы

6.10.1 Сущность метода заключается в охлаж­дении участка стекла стеклопакета и последую­щей проверке появления конденсата (инея) на внутренней поверхности стекла на этом участке.

6.10.2 Отбор образцов

Испытания проводят на образцах стеклопа-кетов размером не менее 350 мм х 350 мм.

6.10.3 Аппаратура

Прибор для контроля точки росы. Схема при­бора в случае вертикального расположения стек­лопакета при испытаниях приведена на рисунке 7.

Термометр стеклянный по ГОСТ 28498.

Двуокись углерода твердая по ГОСТ 12162 или сжиженный газ по НД.

Спирт изопропиловый по ГОСТ 9805.

Ацетон технический по ГОСТ 2768.

Секундомер.

Фонарь карманный или другой источник света напряжением не более 12 В.

6 10.4 Проведение испытания

Точку росы внутри стеклопакета контро­лируют не ранее, чем через сутки после его изготовления.

Д
СТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.20

1 - ацетон або ізопропиловий спирт; 2 - ручка; 3 -термометр; 4 - рухома пластина вузла підвіски; 5 -контактна латунна пластина; 6 - твердий двоокис вуглецю; 7 - корпус мідний; 8 - теплоізоляція.

Рисунок 7 - Схема приладу для контролю точки роси

Склопакет розміщують горизонтально або вертикально у залежності від розташування контактної пластини у приладі.

Прилад заповнюють ацетоном або ізопро-пиловим спиртом з поступовим додаванням дрібних шматочків двоокису вуглецю. Рівень ацетону або ізопропилового спирту повинен бу­ти вище верху контактної пластини не менше, ніж на 30 мм.

Температуру суміші вимірюють термомет­ром, кінець якого повинен бути віддалений від контактної пластини приладу не більше, ніж на 10 мм.

Температура суміші при випробуванні скло-пакетів повинна бути мінус (50±3)°С або мінус (60±3)°С (морозостійкі склопакети).

Ацетоном очищують стекла з обох сторін у місці контролю на відстані не менше 100 мм від кромки склопакета. Очищену поверхню скла і контактну пластину змочують тампоном, просо­ченим ацетоном. Притискують прилад пласти­ною до змоченої ділянки так, щоб був забезпече­ний щільний контакт. Час контакту вимірюваль­ного приладу зі склопакетом у залежності від товщини листів скла у склопакеті повинен відпо­відати вказаному в таблиці 7.

1 - ацетон или изопропиловый спирт; 2 - ручка; 3 -термометр; 2 - подвижная пластина узла подвески;

5 - контактная латунная пластина; 6 - твердая дву­окись углерода; 7 - корпус медный; 8 - теплоизо­ляция,

Рисунок7 - Схема прибора для контроля точки росы

Стеклопакет располагают горизонтально или вертикально в зависимости от расположения контактной пластины в приборе.

Прибор заполняют ацетоном или изопропиловым спиртом с постепенным добавлением мелких кусочков двуокиси углерода. Уровень ацетона или изопропилового спирта должен быть выше верха контактной пластины не ме­нее, чем на 30 мм.

Температуру смеси измеряют термометром, конец которого должен быть удален от контактной пластины прибора не более, чем на 10 мм.

Температура смеси при испытании стекло-пакетов должна быть минус (50±3)°С или минус (60±3)°С (морозостойкие стеклопакеты).

Ацетоном очищают стекла с обеих сторон в месте контроля на расстоянии не менее 100 мм от кромки стеклопакета. Очищенную поверхность стекла и контактную пластину смачивают там­поном, пропитанным ацетоном. Прижимают прибор пластиной к смоченному участку так, чтобы был обеспечен плотный контакт. Время контакта измерительного прибора со стеклопакетом в зависимости от толщины листов стекла в стеклопакете должно соответствовать указанному в таблице 7.

ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.21

Під час контакту вимірювального приладу зі склопакетом вказану температуру рідини у при­ладі підтримують додаванням твердого двоокису вуглецю або скрапленого газу.

Після закінчення вказаного часу прилад знімають. Охолоджену ділянку протирають тампоном, змоченим ацетоном. Вмикають джерело світла і візуально перевіряють наявність конденсату (інею) на внутрішній поверхні охолодженої ділянки скла.

У двокамерних склопакетах вимірювання точки роси проводять на обох сторонах поверхні склопакета.

Во время контакта измерительного прибора со стеклопакетом указанную температуру жид­кости в приборе поддерживают добавлением твердой двуокиси углерода или сжиженного газа.

По истечении указанного времени прибор снимают. Охлажденный участок протирают тампоном, смоченным ацетоном. Включают источник света и визуально проверяют наличие конденсата (инея) на внутренней поверхности охлажденного участка стекла.

В двухкамерных стеклопакетах измерение точки росы проводят на обеих сторонах поверхности стеклопакета.

Таблиця 7

Таблица 7

6.10.5 Оцінка результату

Вважають, що зразки витримали випробу­вання, якщо в усіх зразках на поверхні ділянки скла всередині камери, яка охолоджується, не були виявлені сліди конденсату (інею).

6.11 Коефіцієнт направленого пропускання світла вимірюється за ДСТУ Б В.2.7-13 (ГОСТ 26302) або визначається розрахунком у залежності від виду і товщини стекол, що засто­совуються, за затвердженими методиками.

При визначенні коефіцієнта направленого пропускання світла враховують тільки світло-прозору частину склопакета.

6.12 Приведений опір теплопередачі склопа-кетів визначають за ДСТУ Б В.2.6-17 (ГОСТ 26602.1).

6.13 Показник звукоізоляції склопакетів ви­значають за ДСТУ Б В.2.6-19 (ГОСТ 26602.3).

6.14 Клас захисту визначають за чинною НД.

6.15 Довговічність склопакетів визначають у відповідності з методикою, затвердженою у встановленому порядку, при цьому від’ємна тем­пература при проведенні випробувань склопа­кетів морозостійкого виконання -–не вище мінус 60 °С.

6.16 Визначення об’єму заповнення камер газом

6.10.5 Оценка результата

Образцы считают выдержавшими испыта­ние, если у всех образцов на поверхности участ­ка стекла внутри охлаждаемой камеры не были обнаружены следы конденсата (инея).

6.11 Коэффициент направленного пропуска­ния света измеряют по ГОСТ 26302 или опреде­ляют расчетом в зависимости от вида и толщины применяемых стекол по утвержденным методи­кам.

При определении коэффициента направлен­ного пропускания света учитывают только светопрозрачную часть стеклопакета.

6.12 Приведенное сопротивление теплопе­редаче стеклопакетов определяют по ГОСТ 26602.1.

6.13 Показатель звукоизоляции стеклопаке­тов определяют по ГОСТ 26602.3.

6.14 Класс защиты определяют по дейст­вующей НД.

6.15 Долговечность стеклопакетов определя­ют в соответствии с методикой, утвержденной в установленном порядке, при этом отрицательная температура при проведении испытаний стеклопакетов морозостойкого исполнения – не выше минус 60 °С.

6.16 Определение объема заполнения камер газом

ДСТУ Б В.2.7-107-2001 (ГОСТ 24866-99) С.22

6.16.1 Суть методу полягає у визначенні концентрації кисню всередині склопакета.

6.16.2 Відбирання зразків

Випробування проводять на склопакетах не раніш, ніж через 24 год після їх виготовлення.

6.16.3 Апаратура

Газоаналізатор за НД, затвердженою у вста­новленому порядку, з відносною похибкою ви­мірювання вмісту кисню не більше 1 %.

6.16.4 Проведення випробування

Із склопакета, заповненого газом, у відпо­відності з інструкцією з експлуатації газоана­лізатора відбирають пробу, яку потім розміщу­ють у газоаналізаторі і визначають у ній вміст кисню.

6.16.5 Оцінка результату

Вважають, що склопакети пройшли випро­бування, якщо вміст кисню у пробі не перевищує 2%.

6.16.6 Наведений метод вводиться в дію з 01.07.2002 р., до цього терміну порядок визна­чення газонаповнення вказують у технологічній документації виготовлювача.

6.17 Ефективність вологопоглинача за методом максимальної вологоємності визначають відповідно до ГОСТ 3956.

6.18 Визначення ефективності вологопогли-нача методом підвищення температури

6.18.1 Суть методу полягає у визначенні ве­личини підвищення температури вологопогли­нача при додаванні води.

6.18.2 Апаратура

Склянка за ГОСТ 25336.

Ваги лабораторні за ГОСТ 24104.

Вода дистильована за ГОСТ 6709.

Термометр скляний за ГОСТ 28498.

6.18.3 Проведення випробування

У склянку місткістю 100 мл відміряють (20±1) мл дистильованої води з температурою (20 - 22)°С, вимірюють температуру води Т₁ Зважують другу склянку, всипають у неї (20±1) г вологопоглинача і вимірюють його температуру. Різниця між температурами води і вологопогли­нача не повинна перевищувати 2°С. Пересипа­ють зважений вологопоглинач у склянку з водою і щільно закривають пробкою з встановленим у ній термометром. При підвищенні температури записують найвищу відмічену температуру Т₂.

6.16.1 Сущность метода заключается в опре­делении концентрации кислорода внутри стеклопакета.

6.16.2 Отбор образцов

Испытания проводят на стеклопакетах не ранее, чем через 24 ч после их изготовления.

6.16.3 Аппаратура

Газоанализатор по НД, утвержденной в ус­тановленном порядке, с относительной погреш­ностью измерения содержания кислорода не бо­лее 1 %.