---

12.5 У приміщенні лабораторії повинна бути природна або примусова вентиляція, що забезпечує в робочій зоні для осіб, які проводять випробу­вання, достатню видимість і умови роботи без дихального апарату і тепло­захисного одягу протягом усього часу випробування.

12.6 За необхідності зону розташування вимірювальних систем у приміщенні лабораторії потрібно захистити від проникнення димових газів шляхом створення надлишкового тиску повітря.

12.7 У системі подачі пального мають бути передбачені засоби світ­лової і/або звукової аварійної сигналізації.

12.8 Для захисту навколишнього середовища від можливого шкідли­вого впливу наслідків випробувань необхідно, щоб приміщення, де прово­дяться випробування, були оснащені системою виведення газоподібних продуктів, що забезпечує очищення цих продуктів до допустимих рівнів.

ДСТУ Б В.1.1-4-98 С.13

Додаток А

(обов'язковий)

Вимоги до конструкції та атестації випробувальних печей

A.1 Конструкція печей

A.1.1 Конструкція печей має забезпечувати можливість нагріву стін, перегородок, покриттів, перекриттів, вікон, дверей з одного боку та балок, колон, стовпів та інших стержневих конструкцій з трьох або з чотирьох боків.

А.1.2 Розміри печей мають бути такими, щоб забезпечити можливість проведення випробувань зразків, розміри яких відповідають проектним розмірам будівельних конструкцій. У випадку, якщо це зробити не­можливо, то розміри печей мають бути такими, щоб забезпечити умови випробувань, що регламентуються цим стандартом та стандартами на методи випробувань на вогнестійкість конструкцій конкретних типів.

А.1.3 Глибина вогневого простору печі має бути не менше 0,8 м.

А.1.4 Температурний режим у печі має забезпечуватися спалюванням рідкого пального.

А.1.5 Система подавання пального має бути автоматичною.

А.1.6 Система спалювання пального повинна забезпечувати запалю­вання всіх пальників протягом 60 с.

А. 1.7 Полум'я пальників у процесі випробувань не повинно торкатися зразка.

А. 1.8 Футеровка печі має виконуватись з матеріалу, теплова інерція якого за температури

500 °С відповідає такій умові:

Вт , (A.1)

де - коефіцієнт теплопровідності, Вт  м^-1  °С^-1 ;

- густина, кг  м^-3;

с - питома теплоємність, Дж  кг^-1  °С^-1 .

Товщина футеровки має бути не менше 50 мм.

А.2 Атестація печей

А.2.1 Атестацію печей необхідно проводити відповідно до ГОСТ 24555-81, що визначає порядок атестації випробувального обладнання.

А.2.2 У процесі атестації необхідно контролювати нормовані характе­ристики: температуру та надлишковий тиск у печі на відповідність до 6.1 та 6.2.

А.2.3 Атестацію печі необхідно проводити з застосуванням зразка для атестації, який встановлюється в печі замість зразка для випробувань.

ДСТУ Б В.1.1-4-98 С.14

А.2.4 Межа вогнестійкості зразка для атестації печі має бути не менше 90 хв.

А.2.5 Розміри зразка для атестації печі мають бути не менше мінімаль­них розмірів зразка для випробування на вогнестійкість, які регламенту­ються стандартами на методи випробувань на вогнестійкість конструкцій конкретних типів.

А.2.6 Для печей, що призначені для випробувань огороджувальних конструкцій, зразок для атестації має бути виконаний із залізобетонної плити завтовшки не менше 150 мм.

А.2.7 Для печей, що призначені для випробувань стержневих конст­рукцій, зразок для атестації має бути виконаний у вигляді залізобетонної колони з перерізом не менше 0,04 м².

А.2.8 Вологість зразка для атестації повинна бути врівноважена з навколишнім середовищем з відносною вологістю від 45 до 75 % за температури від 5 до 40 °С. Для отримання відповідної вологості зразка допускається природне або штучне сушіння при температурі повітря, що не перевищує 60 °С.

А.2.9 Тривалість вогневого впливу у процесі атестації має бути не менше 90 хв.

ДСТУ Б В.1.1-4-98 С.15

Додаток Б

(обов'язковий)

Вимоги до конструкції засобів вимірювальної техніки

Б.1 Системи для вимірювання температури

Системи для вимірювання температури мають забезпечувати вимірю­вання температури з точністю, що вказана в 5.3, та реєстрацію з інтервалом не більше 1 хв.

Б. 1.1 Вимірювання температури в печі

Для вимірювання температури в печі необхідно використовувати тер­мопари з діаметром дроту не більше 1,5 мм типу ТХА або термопари інших типів (за ГОСТ 3044-84), що придатні для вимірювання температури в діапазоні від 0 до 1300 °С.

Можуть застосовуватися термопари з неізольованими проводами або термопари, що покриті захисним кожухом. Захисний кожух термопари має бути видалений (відрізаний і знятий) на довжині не менше 25 мм від вимі­рювального спаю термопари. На рисунку Б.1 показано схематичне зобра­ження термопари з захисним кожухом, що призначена для вимірювання температури в печі. Вимірювальний спай термопари повинен бути зва­реним.

1 - теплозахисна оболонка; 2 - захисний кожух; 3 - вимірювальний спай

Рисунок Б. 1 - Термопара для вимірювання температури в печі

Температуру в печі необхідно вимірювати термопарами не менше ніж у п'яти місцях. При цьому на кожні 1,5 м отвору печі, що призначена для випробування огороджувальних конструкцій, та на кожні 0,5 м довжини або висоти печі, що призначена для випробування стержневих конструкцій, має бути встановлена одна термопара. Вимірювальний спай термопар необхідно встановлювати на відстані від 90 до 110 мм від поверхні зразка. Відстань від вимірювального спаю термопар до стінок печі має бути не менше 200 мм.

Б.1.2 Вимірювання температури на необігрівальній поверхні зразка

Для вимірювання температури на необігрівальній поверхні зразка необхідно використовувати термопари з дроту діаметром від 0,5 до 0,75 мм типу ТХК або термопари інших типів (за ГОСТ 3044-84), що придатні для вимірювання температури в діапазоні від 0 до 300 °С.

ДСТУ Б В.1.1-4-98 С.16

Вимірювальний спай термопари має бути припаяний у центрі зовніш­ньої поверхні мідного диску діаметром 12 мм і завтовшки 0,2 мм, що прикріплюється до необігрівальної поверхні зразка в необхідному місці за допомогою шпильок, болтів та інших пристроїв і матеріалів, що забезпечу­ють надійне кріплення диску. Мідний диск накривається зверху квадрат­ною накладкою розміром 30 мм х 30 мм з базальтового картону завтовшки 2 мм, що притискається до необігрівальної поверхні зразка металевою скобою або іншими можливими способами.

Допускається вимірювати температуру на необігрівальній поверхні зразка термопарами, що закріплені іншими способами, які засновані на принципі заглиблення вимірювального спаю термопари на половину його товщини до поверхневого шару матеріалу. При цьому заглибленню під­лягають також і дроти термопар на ділянці завдовжки не менше 30 мм від вимірювального спаю термопари в напрямку, що паралельний до ізотерми.

Температуру на необігрівальній поверхні зразка необхідно вимірю­вати не менше ніж п'ятьма термопарами, одна з яких прикріплена в гео­метричному центрі необігрівальної поверхні, а інші - в геометричних цен­трах окремих її чвертей. Вимірювальні спаї термопар закріплюють на відстані більше 50 мм від теплових містків, що утворюються кріпильними елементами (болтами, гвинтами, шурупами тощо), а також від місць, де можна припускати витікання газів з печі. За показаннями цих термопар визначають середню температуру на необігрівальній поверхні зразка. Якщо у зразку можна виділити ділянки з різним тепловим опором, які мають площу поверхні не менше 0,2 м², то необхідно визначати середню температуру поверхні для кожної з цих ділянок. Для цього в кожній з цих ділянок необхідно встановити не менше трьох термопар. Середня темпера­тура на необігрівальній поверхні зразка в цьому випадку визначається як середнє арифметичне значень середніх температур окремих ділянок необігрівальної поверхні зразка.

К
рім того, необхідно встановлювати термопари в таких місцях необі­грівальної поверхні зразка, в яких під час випробувань очікується найвища температура (наприклад, в зоні ребер, стиків тощо). Для вимірювання температури в цих місцях необігрівальної поверхні зразка допускається використовувати переносну термопару, конструкцію якої наведено на рисунку Б. 2.

1 - захисний кожух; 2 - теплозахисна оболонка; 3 - мідний диск

Рисунок Б.2 - Переносна термопара

ДСТУ Б В.1.1-4-98 С.17

Б. 1.3 Вимірювання температури всередині зразка

Для вимірювання температури всередині зразка необхідно використо­вувати термопари з діаметром дроту не більше 0,75 мм типу ТХА або термопари інших типів (за ГОСТ 3044-84), що придатні для вимірювання температури в діапазоні від 0 до 600 °С.

Термопари не повинні піддаватися безпосередньому впливу полум'я. Дроти термопар мають бути розташовані вздовж ізотерми на відстані не менше 50 мм від вимірювального спаю термопар.

Б.1.4 Вимірювання температури навколишнього середовища

Температуру навколишнього середовища необхідно вимірювати тер­мопарою, конструкція якої аналогічна конструкції термопар, призначених для вимірювання температури в печі. Вимірювальний спай термопари має бути розташований на відстані від 0,5 до 1,5 м від необігрівальної поверхні зразка або від стінок печі.

Допускається використання інших засобів для вимірювання темпера­тури навколишнього середовища, якщо вони забезпечують точність вимірювання, що вказана в 5.3.

Б.2 Прилади для вимірювання надлишкового тиску в печі

Надлишковий тиск у печі необхідно вимірювати приладами, що забез­печують вимірювання з точністю, що вказана в 5.3.

Датчики тиску мають бути розміщені у печі в місцях, у яких необхідно вимірювати та контролювати надлишковий тиск за вимогами 6.2.

Б.3 Прилади для вимірювання величини навантаження на зразок

Якщо навантажування зразка проводять гідравлічним способом, то під час проведення випробування необхідно контролювати величину на­вантаження. Вимірювання навантаження може виконуватися динамомет­ром або іншими приладами, які забезпечують вимірювання з точністю, що вказана в 5.3.

Якщо навантажування зразка здійснюється гравітаційним способом, то контролювати величину навантаження при проведенні випробування не потрібно.

Б.4 Прилади для вимірювання деформацій

Вимірювання деформацій зразка може виконуватися механічними, оптичними або електричними приладами.

Прилади для вимірювання деформацій мають забезпечувати вимірю­вання деформацій з точністю, що вказана в 5.3, та реєстрацію з інтервалом не більше 1 хв.

Б.5 Пристрої для оцінки цілісності

Для оцінки цілісності необхідно використовувати два види пристроїв:

- пристрій на основі ватного тампону;

- щупи двох типорозмірів.

ДСТУ Б В.1.1-4-98 С.18

Б.5.1 Пристрій на основі ватного тампону складається з ватного там­пону та дротяної рамки, що має ручку з тримачем.

Тампон розмірами 100 мм х 100 мм х 20 мм виготовляється з м'якої нефарбованої бавовняної вати і не повинен містити ніяких інших волокон. Перед випробуванням тампон має бути висушений за температури (105 ± 5) °С протягом не менше 30 хв. Маса тампону після сушіння повинна бути від 3 до 4 г. Після сушіння тампон може зберігатися в ексикаторі не більше 24 год.

Не більше ніж за 30 хв до початку випробування тампон закріплюють з допомогою дротяних затискачів в рамці розміром 100 мм х 100 мм, що виготовлена з дроту діаметром 1 мм. Рамка має дротяні обмежувачі зав­довжки від 20 до 30 мм, що встановлені в кутах рамки перпендикулярно до площини рамки.

Б.5.2 Конструкцію щупів наведено на рисунку Б.3.

1^500

1-циліндричний сталевий стержень; 2-тримач

Рисунок Б.3 - Щупи для оцінки цілісності діаметром 6 мм (а) та діаметром 25 мм (б)

Стержні щупів виготовляють із неіржавіючої сталі діаметром (6,0±0,1) мм і діаметром (25,0 ± 0,2) мм. Тримачі щупів мають бути виготов­лені з теплоізолювального матеріалу і забезпечувати безпечне застосування щупів.

ДСТУ Б В.1.1-4-98 С.19

УДК 614.841.332: 624.07: 006.03 91 060; 91 080, 13 220 50

Ключові слова: вогнестійкість, межа вогнестійкості, будівельні конструкції,

методи випробувань.

ДСТУ Б В.1.1-4-98

ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТАНДАРТ УКРАИНЫ

==========================================================================================

Защита от пожара

СТРОИТЕЛЬНЫЕ КОНСТРУКЦИИ.

МЕТОДЫ ИСПЫТАНИЙ НА ОГНЕСТОЙКОСТЬ.

ОБЩИЕ ТРЕБОВАНИЯ

Издание официальное

Государственный комитет строительства, архитектуры

и жилищной политики Украины

Киев 1999

ДСТУ Б В.1.1-4-98

Предисловие

1 РАЗРАБОТАН

Украинским научно-исследовательским институтом пожарной безопасности (УкрНИИПБ) МВД Украины и Украинским зональным научно-исследовательским и проектным институтом по гражданскому строительству (ОАО КиевЗНИИЭП)

РАЗРАБОТЧИКИ

И.А.Харченко, к.т.н. (руководитель разработки);

С.В.Новак, к.т.н. (ответственный исполнитель разработки);

Л.А.Присяжнюк; Л.Н.Нефедченко; М.И.Коляков, проф., д.т.н.

ВНЕСЕН

Украинским научно-исследовательским институтом пожарной безопасности (УкрНИИПБ)

МВД Украины

2 УТВЕРЖДЕН И ВВЕДЕН В ДЕЙСТВИЕ

Приказом Государственного комитета строительства, архитектуры и жилищной политики Украины № 247 от28.10.98г.