---

 

Тип, кількість і розташування горючої речовини і спосіб підпалу для кожної тестової пожежі описано в додатках В—Н, там же описано умови закінчення випробовування і необхідні граничні значення характеристик. Для зручності умови ЗВ, наведені в таблиці 5.

Тестові пожежі признають дійсними, якщо крива залежності m від у і m від часу (якщо зазначено) знаходяться у встановленому діапазоні до моменту, коли всі випробні зразки видали сигнал тривоги або до кінця випробовування, залежно від того, що відбулося раніше. Якщо ці умови не виконуються, тестову пожежу вважають недійсною, й її необхідно повторити. Дозволено і може бути необхідним, щоб кількість горючої речовини, її властивості (наприклад, вміст води) і розташування горючої речовини були вибирані так, щоб одержати дійсну тестову пожежу.

Таблиця 5 — Значення оптичної густини (m) для тестових пожеж у кінці випробовування (dBm^-1).

 

      

6.15.3.3    Втановлювання зразків

Конструкція пристрою доставляння повинна бути найнесприятливішою в значенні розбавлення (тобто найбільше розбавлення повітря у точках відбирання) і часу доставки (тобто максимальна довжина труби) аерозолю. Система труб доставляння повинна бути встановлена так, щоб найнесприятливіші точки відбирання були перевірені тестовою пожежею. Кількість точок відбирання у кімнаті тестових пожеж не повинна перевищувати мінімальної кількості, яку рекомендує виробник для покриття даної площі точковими сповіщувачами. Точки відбирання повинні бути розташовані в кімнаті тестових пожеж у вказаній області, як описано в додатках, і повинні відповідати най- несприятливішому випадку щодо роботи системи під час випробовування, тобто ці точки відбирання необхідно розташовувати в місці, для якого час доставки найбільший, або в точках із найменшою чутливістю.

Усі інші точки повинні бути розташовані за межами кімнати тестових пожеж і повинні продуватися свіжим повітрям.

6.15.3.4    Початкові умови

Перед кожною тестовою пожежею необхідно провітрювати кімнату доти, поки вона не стане вільною від диму, для того, щоб досягнути зазначених нижче умов.

Необхідно вимкнути систему вентилювання, зачинити всі двері, вікна та інші отвори. Повітряні потоки в кімнаті повинні стабілізуватися і перед початком випробовування повинні виконуватися такі умови:

+5

температура повітря Т:                     (23+5_3) ^оС

рух повітря:                                      Незначний або стабільний, якщо працює

рециркуляційний вентилятор;

концентрація диму (іонізаційна): y • 0,05;

концентрація диму (оптична): m • 0,02 дБ/м.

Примітка. Стабільність повітря і температури в приміщенні впливає на поширювання диму. Це особливо важливо для таких тестових пожеж, за яких виділяється незначна кількість тепла (наприклад, TF2 і TF3). Тому бажано, щоб різниця температури між підлогою і стелею не перевищувала 2 °С і в приміщенні не було більше ніяких джерел тепла, які б могли стати причиною конвекційних повітряних потоків (наприклад, освітлювальні або нагрівальні прилади). У разі потреби присутності людей у кімнаті на початку тестової пожежі, вони повинні залишити її якнайшвидше, намагаючись пересуватися дуже обережно, щоб не спричинити переміщування повітряних мас.

        6.15.3.5    Реєстрування параметрів пожежі і значень порога спрацьовування

Під час кожної тестової пожежі треба постійно або, принаймні, один раз у секунду, реєструвати зазначені нижче параметри.

Необхідно реєструвати час спрацьовування аспіраційного сповіщувача для кожної тестової пожежі разом із параметрами y_a і m_a у момент спрацьовування.

Таблиця 6 — Параметри, що необхідно реєструвати під час тестових пожеж

        6.15.4 Вимоги

Аспіраційний пожежний димовий сповіщувач під час проведення кожної тестової пожежі повинен видати сигнал тривоги не пізніше часу Tt, після досягнення умов закінчення випробовування, при цьому Tt — час доставки для точок відбирання у кімнаті тестових пожеж, який обмежений максимальним значенням до 60 с (після моменту часу Tt до досягнення умов закінчення випробовувань).

7   КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПОЗНАЧЕННЯ

Внаслідок гнучкості конструкції пристрою доставляння аспіраційні пожежні димові сповіщувачі передбачені для застосовування в різноманітних і часто в особливих випадках. Тому неможливо провести типові випробовування, які могли б встановити критерії для всіх випадків застосування сповіщувачів. Враховуючи різноманіття випадків застосовування сповіщувачів, було встановлено три класи, які дадуть можливість проектувальникам і монтажникам підібрати відповідну чутливість.

Виробник повинен чітко вказати в документації наведеній в 5.11, якому класу або класам відповідає аспіраційний пожежний димовий сповіщувач. Щоб довести відповідність певному класу, АПДС повинен пройти випробовування на чутливість до пожежі, як наведено 6.15.

У таблиці 7 зведені різні класи сповіщувачів і відповідні тестові пожежі, які використовують для класифікації.

        Таблиця 7 — Класифікаційна таблиця для сповіщувачів аспіраційних

 

8   МАРКОВАННЯ

Кожний сповіщувач повинен мати чітке марковання з такими вказівками:

a)   номер цього стандарту (EN 54-20) і клас (класи), яким він відповідає;

b)   назва або товарний знак виробника або постачальника;

c)   позначення моделі (тип або номер);

d)  позначення виводів (клем для під’єднування);

e)   позначення або код (наприклад, серійний номер або номер партії), за якими виробник може визначити принаймні дату або партію виготовлення, місце виготовлення і номери версії програмного забезпечення, якщо таке є в сповіщувачі.

Нанесені на сповіщувач символи або скорочення, які не є загальноприйнятими, повинні бути розшифровані в супровідній документації.

Марковання повинно бути видиме під час установлювання (монтування) і доступне під час обслуговування.

Марковання не можна наносити на ґвинти або інші частини, які легко знімаються.

ДОДАТОК А

(довідковий)

ПРИСТРІЙ ДЛЯ ВИМІРЮВАННЯ ЗНАЧЕННЯ ПОРОГУ СПРАЦЬОВУВАННЯ

Для вимірювання значення порогу спрацьовування аспіраційного сповіщувача необхідно, з одного боку генерувати (виробляти) аерозоль, концентрацію якого можна ретельно регулювати так, щоб сповіщувач піддавався дії проб повітря з повільною і рівномірно наростальною концентрацією частинок, а з другого боку підтримувати значення концентрації, яке в основному пропорційне концентрації частинок.

Для випробовування широкого спектра типів і класів аспіраційних сповіщувачів, повинна бути забезпечена або можливість настроювання пристрою для випробовування на широкий спектр швидкостей повітряного потоку і концентрацій аерозолю, або необхідно застосовувати різні комплекти випробовувальних пристроїв, які будуть задовольняти різні типи і класи АПДС.

Важливо, щоб пристрій, що застосовують для випробовувань, забезпечував повторювані результати подій.

Три наступні приклади є прикладами для випробовувальних центрів. Усі троє складаються з чотирьох основних функційних блоків, а саме: генератор аерозолю, розріджування аерозолю, вимірювач концентрації аерозолю і ВС (див. рисунок А.1).

Вимірювання концентрації аерозолю, що доставляється до ВЗ не є обов’язковим, але є рекомендованим.

1        — генератор аерозолю;

2        — пристрій розріджування;

3        — ВС;

4        — вимірювач концентрації аерозолю.

Рисунок А.1 — Функційна блок-схема для вимірювання ЗПС

Пристрій для вимірювання ЗПС. Приклад 1

Описаний нижче пристрій дозволяє регулювати і вимірювати концентрацію аерозолю, який безпосередньо поступає у ВС в широкому діапазоні. Тому він особливо підходить для виробляння і вимірювання аерозолю невисокої концентрації, вживаної під час випробовування АПДС високій чутливості.

Для досягнення ступеня розбавлення, пристрій працює зі стиснутим повітрям, що добре регулюється і лічильником частинок аерозолю (ЛЧА) для прямого вимірювання дуже малої концентрації аерозолю, яка поступає у ВС (див. рисунок А.2).

1 — джерело стиснутого повітря;         8 — вентиляція;

2  — генератор аерозолю;                       9 — звуження;

3  — регулятор розбавлення аерозолю; 10 —          вихід із ЛЧА;

4  — відвід аерозолю;                            11 — ВС;

5  — вимірювання концентрації аерозолю; 12 —   випробний аспіраційний сповіщувач;

6  — ЛЧА;                                               13 — вихід із аспіраційного сповіщувача.

7 — відгалуження;

Рисунок А.2 — Блок-схема пристрою прикладу 1 для вимірювання ЗПС

Генератор аерозолю виробляє полідисперсний парафіновий туман, як передбачено в EN 54-7, додаток В. Аерозоль протікає через систему розбавлення, в якій він змішується з чистим повітрям так, що розбавлення можна точно відрегулювати. Розбавлений аерозоль потрапляє у ВС і в ЛЧА, який виміряє ту саму концентрацію аерозолю, що потрапляє і у ВС. Величину потоку, що проходить через пристрій вироблення/розбавлення аерозолю встановлюють так, щоб вона перевищувала суму потоків, необхідних і ВС і ЛЧА, при цьому надмірний потік витікає з вентиляційного отвору 8 (див. рисунок А.2). Це дозволяє ВС і ЛЧА відбирати аерозоль із того місця, тиск у якому наближений до атмосферного. ЛЧА і ВС працюють зі своїми всмоктувальними насосами. Додатково вбудовується звуження 9 для імітації падіння тиску у трубопроводі доставляння та забезпечення проходження всередину ВС потоку, рекомендованого виробником. Відстань від розгалуження 7 до ЛЧА і ВС повинна бути настільки малою, щоб ЛЧА і ВС дійсно виміряли густину аерозолю в однин і той самий час.

Рисунок А.3 показує подальші подробиці пристрою випробовування

1 — стиснуте повітря (800 кПа); 10 — другий вентиль подавання чистого повітря;

2 — редуктор тиску (200 кПа);                11 — фільтр частинок;

3 — редуктор тиску (600 кПа);   12 — діафрагмовий вимірювач втрат;

4 — генератор аерозолю;                       13 — вимірювач потоку;

5  — основний вентиль подавання свіжого повітря; 14 — розріджувач аерозолю;

6  — вимірювач потоку чистого повітря; 15 — вентиль випускання аерозолю;

7 — регулятор потоку;                                      16 — насос ;

8 — відвід аерозолю;                     17 — лічильник частинок аерозолю;

9 — сопло для змішування;      18 — сповіщувач димовий аспіраційний.

Рисунок А.3 — Детальна побудова пристрою прикладу 1 для вимірювання значення порогу спрацьовування

Хоча пристрій здається досить складним, він повинен бути сконструйований так, щоб формувати повний діапазон потоків повітря, концентрацій аерозолю і швидкостей зростання концентрації аерозолю. Основний вентиль подавання чистого повітря 5 (див. рисунок А.3) призначений для регулювання величини потоку чистого повітря, що визначає загальний потік, який значно більше, ніж потік аерозолю. Настроювання другого вентиля подавання чистого повітря 10 і вентиля випуску аерозолю 15 дозволяє здійснювати регулювання концентрацій аерозолю у всьому діапазоні. Ці вентилі можуть бути встановлені у відповідних позиціях для певного типу АПДС, і не повинні перенастроюватися протягом однієї серії вимірювань. Регулятор потоку 7 — електронний контролер маси потоку, який використовують для регулювання розбавлення. Завдяки ньому концентрацію аерозолю, що підводиться до ВС, можна регулювати від 0 до максимального значення, залежно від настроювання вентилів 5, 10, 15.