Продовження таблиці 3
|
Назва показника 1) |
Значення для покриттів типу: |
Номер покриття за таблицею 2 |
Метод випробування |
|
|
дуже посиленого |
посиленого |
|||
|
6 Пенетрація під навантаженням 10 Н/мм2 за температури: до 293 К (20 °С) |
|
|
|
|
|
- мм, не менше; |
0,2 |
0,2 |
Для всіх покриттів крім 5, 11 |
Додаток Л |
|
- %, не менше; |
40 |
40 |
5, 11 |
|
|
понад 293 К (20 °С) |
|
|
|
|
|
- мм, не менше; |
0,3 |
0,3 |
Для всіх покриттів крім 5, 11 |
|
|
- %, не менше |
40 |
40 |
5, 11 |
|
|
7 Міцність за розриву, МПа, не менше 3) |
12,0 10,0 |
12,0 |
1, 2, 3, 8, 9, 10 4 |
ГОСТ 11262 ГОСТ 14236 |
|
8 Площа відшаровування покриття при катодній поляризації, см2, не більше |
5,0 |
5,0 |
Для всіх покриттів |
Додаток М |
|
9 Стійкість до розтріскування під напругою за температури 323 К (50°С), год, не менше |
500 |
500 |
1, 2, 3 8, 9, 10 |
ГОСТ 13518 |
|
10 Стійкість до дії УФ радіації в потоці |
500 |
500 |
1, 2, 6, 7 8, 9, 13 |
ГОСТ 16337 |
|
11 Температура крихкості, °С, не вище |
мінус 30 |
мінус 30 |
Для всіх покриттів крім 5, 11 |
ГОСТ 16783 |
|
12 Температура крихкості мастикового шару (гнучкість на стрижні), °С, не більше |
мінус 15 |
мінус 15 |
5, 11 |
ГОСТ 2678 |
|
13 Перехідний електричний опір покриття в 3%-ному розчині NaCl, Ом.м2, не менше: |
|
|
|
|
|
- вихідний |
1010 |
1010 |
1, 2, 3, 8, 9, 10 |
Додаток Н |
|
|
108 |
108 |
4, 5, 6, 7, 11 |
|
|
- через 100 діб витримки |
109 |
109 |
1, 2, 3, 8, 9, 10 |
|
|
|
107 |
107 |
4, 5, 6, 7, 11 |
|
|
14 Діелектрична суцільність (відсутність пробою за випробувальної електричної напруги), кВ/мм, не менше 5) |
5,0 4,0 |
5,0 4,0 |
1, 2, 3, 4, 6, 7 5 8, 9, 10 11 |
Додаток П |
Кінець таблиці 3
|
Назва показника 1) |
Значення для покриттів типу: |
Номер покриття за таблицею 2 |
Метод випробування |
|
|
дуже посиленого |
посиленого |
|||
|
15 Водонасиченість за |
0,1 |
0,1 |
5 11 |
ГОСТ 9812 |
|
16 Грибостійкість, бал, не більше |
2 |
2 |
Для всіх покриттів |
ГОСТ 9.048-9.050 |
|
1) Показники властивостей вимірюють за температури 293 К (20 °С), якщо не зазначені інші умови. 2) Адгезія, виміряна в трасових умовах за методом А додатку И допускається за температури оточуючого повітря до 273 К (0 °С) рівною 7,5 Н/см, а вище 273 К (0 °С) – рівною 10,0 Н/см. 3) Міцність за розриву стрічок та захисних обгорток (МПа) відносять тільки до товщини несучої полімерної основи без урахування товщини мастикового або каучукового підшару, при цьому міцність за розриву, віднесена до загальної товщини стрічки, повинна бути не менше 50 Н/см ширини, а захисної обгортки – не менше 80 Н/см ширини. 4) Перехідний електричний опір усіх видів покриттів не повинен зменшуватися більше ніж Гранично допустима величина перехідного електричного опору покриття на підземних трубопроводах, що експлуатуються довгий час (більше 40 років), повинна складати не менше 50 Ом.м2 для мастикових бітумних покриттів і не менше 200 Ом.м2 – для полімерних покриттів. 5) Діелектричну суцільність лакофарбових покриттів встановлюють за відсутністю пробою за електричної напруги, що складає 1 кВ на всю товщину покриття, силікатноемалевих покриттів – 2 кВ на 1 мм товщини покриття. |
||||
7.1.1.5 Для підвищення механічної міцності мастикових покриттів у їх конструкцію повинні входити шари з армуючих матеріалів, в якості яких застосовують склохолст, неткане полімерне полотнище та склосітку. Допускається застосовувати інші матеріали, які відповідають основним показникам, встановленим в НД на вищевказані матеріали.
Захист резервуарів слід виконувати переважно покриттями на основі поліуретанових, епоксидних та поліефірних композицій.
Матеріали, що застосовуються, та покриття на їх основі повинні задовольняти вимогам НД і супроводжуватись сертифікатами відповідності в передбачених законодавством випадках.
7.1.2 Вимоги до нанесення захисних покриттів
7.1.2.1 Протикорозійний захист трубопроводів захисними покриттями необхідно виконувати згідно з вимогами цього стандарту, рішеннями проекту та чинними НД.
Технологія нанесення захисних покриттів має відповідати вимогам виготовлювача (постачальника) застосовуваних матеріалів.
7.1.2.2 Роботи по нанесенню ізоляційних покриттів на труби повинні переважно виконуватися у заводських умовах або на виробничих базах (в базових умовах) на механізованих лініях ізоляції відповідно до технологічного регламенту (або технологічної інструкції), що розроблені для кожного типу покриття. Якість покриття труб повинна відповідати вимогам даного стандарту і технічних умов на кожний тип покриття.
7.1.2.3 При нанесенні покриттів на основі екструдованого поліетилену, полімерних стрічок та обгорток напусток при нанесенні одношарового покриття повинен бути не менше 3 см.
При нанесенні двошарового стрічкового покриття виток, який наноситься, повинен перекривати попередній на 50% його ширини плюс 3 см.
7.1.2.4 Нанесення захисних покриттів в трасових умовах дозволяється тільки при ізолюванні зварних з'єднань та фасонних виробів, монтаж яких проводиться в трасових умовах, при виправленні пошкоджень покриття, які виникли при транспортуванні труб (в розмірі не більше 10 % площі покриття), та інших ремонтних роботах.
7.1.2.5 Труби та інші поверхні перед нанесенням захисного покриття необхідно очистити від бруду, іржі, окалини, пилу, знежирити, а при необхідності висушити. Очищення слід виконувати механічним, дрібометним, піскоструминним, гідравлічним чи іншим способом до необхідного ступеня очищення згідно з НД на покриття і додатком Ж. Після очищення поверхня металу повинна залишатися шорсткою і забезпечувати достатнє зчеплення захисного покриття з трубою.
Ступінь знежирювання поверхні повинен бути не нижче першого згідно з ГОСТ 9.402.
7.1.2.6 Виконання ізоляційних робіт в трасових умовах під час дощу, туману, снігопаду, сильного вітру не допускається. Не допускається нанесення захисних покриттів за різких перепадів температур, коли на робочій поверхні конденсується волога (температура металу повинна бути не менше ніж на 3 °С вище точки роси атмосфери).
Попереднє підсушування поверхні труби під час випадіння роси чи паморозі, а також у випадку застосування ґрунтовок з малою швидкістю полімеризації необхідно виконувати сушильними пристроями, які виключають виникнення кіптю чи забруднення поверхні труби.
7.1.2.7 Для збереження покриття, нанесеного в заводських або базових умовах, в період транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт, складування труб і будівництва трубопроводів необхідно вживати спеціальні заходи, що виключають механічні пошкодження покриття, згідно з чинними НД.
7.1.3 Контроль якості захисних покриттів
При виконанні робіт по ізоляції труб і резервуарів, а також в процесі нанесення покриттів на зварні стикові з'єднання трубопроводів, фасонні вироби тощо і при ремонті місць пошкоджень покриттів повинен проводитися контроль за якістю підготовки та праймування поверхні, зовнішнім виглядом, товщиною, адгезією і діелектричною суцільністю покриття.
Якість очищення сталевої поверхні від оксидів необхідно контролювати відповідно до додатку Ж. Якість знежирювання слід перевіряти згідно з ГОСТ 9.402 за допомогою бавовняної серветки. При протиранні поверхні на ній не повинно залишатися відбитої темної плями.
При нанесенні покриття необхідно візуально контролювати його зовнішній вигляд: не допускаються здуття, гофри, складки, тріщини, каверни, наскрізні пошкодження, зморшки, відшарування і інші дефекти, здатні істотно знизити показники властивостей покриттів.
Товщину захисних покриттів контролюють приладовим методом неруйнівного контролю із застосуванням відповідних товщиномірів та інших вимірювальних приладів:
а) у заводських і базових умовах – на кожній десятій трубі партії не менше ніж у чотирьох точках по колу труби і в місцях, що викликають сумніви;
б) в трасових умовах – на 10% зварних стиків труб, що ізолюються вручну, у чотирьох точках по колу труби;
в) на резервуарах – в одній точці на кожному квадратному метрі поверхні, а в місцях перегинів ізоляційних покриттів через 1 м по довжині кола.
7.1.3.5 Адгезію захисних покриттів до сталі контролюють приладами залежно від типу покриття (додаток И):
а) у заводських і базових умовах – на 2% труб, а також в місцях, що викликають сумніви;
б) в трасових умовах – на 2% зварних стиків труб, що ізолюються вручну, а також в місцях, що викликають сумніви;
в) на резервуарах – не менше ніж в двох точках по колу.
Для мастикових бітумних покриттів допускається визначення адгезії методом вирізання трикутника з кутом 45° і довжиною сторони не менше ніж 4,0 см з наступним відшаровуванням покриття від вершини кута. Адгезія вважається задовільною, якщо при відшаровуванні більше ніж 50 % мастики залишається на металі.
Діелектричну суцільність покриттів труб контролюють за методикою додатка П по всій поверхні неруйнівним методом за допомогою іскрового дефектоскопу при випробувальній електричній напрузі згідно з таблицею 3 (залежно від матеріалу покриття) – після закінчення процесу ізоляції труб, а також в умовах траси – після ізоляції стиків і ремонту трубопроводів.
Дефектні місця, а також наскрізні пошкодження захисного покриття, виявлені та зроблені під час перевірки його якості, повинні бути виправлені. При ремонті повинна бути забезпечена однотипність і монолітність захисного покриття. Після виправлення відремонтовані місця підлягають повторній перевірці на діелектричну суцільність згідно з 7.1.3.6.
Не менше ніж один раз на рік в заводських та базових умовах або в спеціалізованих лабораторіях необхідно проводити контроль показників 2, 3, 5-13, 15
таблиці 3.
Контроль грибостійкості покриттів проводять для кожної нової партії сировини та вихідних матеріалів.
7.1.3.10 Перевірку захисного покриття після засипання трубопроводу на відсутність зовнішніх пошкоджень, що викликають безпосередній електричний контакт між металом труб і ґрунтом, виконують приладами – шукачами пошкоджень ізоляції. Роботи виконують не раніше ніж через одну добу після засипання траншеї (витримка необхідна для ущільнення ґрунту). При цьому рекомендується застосовувати спеціальні додаткові засоби для ущільнення ґрунту.
При невідповідності покриття вимогам таблиці 3 необхідно визначити ділянки пошкодження покриття, відремонтувати їх відповідно до НД на даний вид покриття і повторно провести контроль.
7.1.3.11 Оцінка стану ізоляційного покриття в процесі експлуатації проводиться приладовим методом без розкриття трубопроводів, а також при розкритті трубопроводів у шурфах, траншеях тощо.
При розкритті трубопроводів для визначення стану захисного покриття слід контролювати:
зовнішній вигляд;
товщину;
адгезію до сталі та в напустку;
суцільність покриття;
перехідний електричний опір захисного покриття;
наявність або відсутність захисного потенціалу між трубопроводом і землею та його величину.
7.1.4 Особливості застосування захисних покриттів
7.1.4.1 При будівництві трубопроводів зварні стики труб, фасонні елементи та місця пошкодження захисного покриття ізолюють в трасових умовах тими ж матеріалами, що і трубопроводи, або іншими, які за своїми захисними властивостями не нижче вимог, наведених в таблиці 3, і сумісні з покриттям лінійної частини труби.
