---

М.4.3 Схема з інертним анодом

М.4.3.1 При випробуванні з інертним анодом збирають схему згідно з рисунком М.2 або М.4.

М.4.3.2 Зразок 1 підключають до негативного полюса джерела струму. Інертний електрод 4 з'єднують послідовно з еталонним опором (1 Ом) 6, реостатом 7, і позитивним полюсом джерела струму. Вольтметр 5 підключають паралельно еталонному опору 6. Керуючи реостатом 7, установлюють за показами вольтметра 8 потенціал на зразку мінус (1,50 0,05) В. Далі вольтметр 5 відключають і фіксують час початку випробувань.

М.5 Проведення випробувань

М.5.1 Зразки витримують у розчині електроліту під дією наведеного катодного струму протягом 30 днів за температури від 291 К до 295 К (від 18 °С до 22 °С).

М.5.2 Випробування за підвищеної температури виконують у електрошафі, підтримуючи необхідну температуру. Рівень електроліту у цьому разі потрібно контролювати не менше одного разу на добу.

М.5.3 Періодично через кожні 7 днів випробувань міняють розчин електроліту. Для цього подачу напруги на зразки припиняють, електроліт виливають, ємність і зразки промивають дистильованою водою, заливаючи її 2 – 3 рази і збовтуючи. Потім заливають свіжий електроліт.

М.5.4 Після закінчення випробувань зразок з покриттям демонтують, промивають водою і витирають ганчір'ям. Площу ділянки покриття, що відшарувалося, оголюють, обережно підчіплюючи і зрізуючи покриття скальпелем.

М.5.5 Для твердих покриттів товщиною більше 1,2 мм допускається нагрівання покриття вище температури розм'якшення з наступним повним видаленням покриття з металу. Площею відшаровування покриття в цьому випадку є площа, обмежена контуром зміни кольору металу із сірого на більш темний.

М.6 Обробка результатів випробувань

М.6.1 Площу відшаровування переводять на кальку, а потім обчислюють методом зважування. Для цього переносять кальку площі на щільний папір з відомою масою одиниці площі. Площу відшаровування S, см², обчислюють за формулою:

S = m/m' (M.1)

де m – маса паперу площею, рівною площі відшаровування, г;

m' – маса 1 см² паперу (значення m' визначають як середнє арифметичне маси
10 зразків площею 1 см², вирізаних по діагоналі листа паперу), г/см².

М.6.2 За значення площі відшаровування даного покриття при катодній поляризації приймають середнє арифметичне результатів вимірювань на трьох зразках випробовуваного покриття, що обчислюється з точністю до 0,5 см².

М.7 Оформлення результатів випробувань

Запис результатів проводять за формою М.1.

Форма М.1

назва приймальної організації

АКТ

визначення площі відшаровування покриттів
при катодній поляризації

Тип і конструкція захисного покриття

Форма зразків

Анод

інертний, активний

Діаметр нанесеного пошкодження у покритті, мм

Температура випробування, К (°С)

Дозволена гранична площа
відшаровування за температури 293 К (20 °С), мм

Площа відшаровування за катодної поляризації партії зразків

Додаток Н

(довідковий)

Визначення перехідного електричного опору захисного покриття

Н.1 Визначення перехідного опору захисного покриття методом "мокрого контакту"

Н.1.1 Сутність методу

Метод призначений для проведення випробувань і оцінки захисної здатності покриття на нових трубах, а також у місцях шурфування при обстеженні технічного стану діючих трубопроводів за температури вище 0°С.

Н.1.2 Вимоги до зразків

Н.1.2.1 Зразками для випробувань є ізольовані труби або безпосередньо ділянка трубопроводу з покриттям.

Н.1.2.2 Кількість зразків для базових умов випробувань – не менше 3 шт.

Н.1.2.3 Товщина і діелектрична суцільність зразків повинні відповідати вимогам НД на контрольоване покриття. Зразки з дефектами покриття до випробувань не допускаються.

Н.1.2.4 Кількість контрольованих ділянок на трубопроводі, що укладений в ґрунт, визначається кількістю шурфів.

Н.1.3 Засоби контролю і допоміжні пристрої

Тераомметр типу Е6-14, Е6-13А – згідно з ГОСТ 22261 з діапазоном вимірювань від 1^.10⁴ Ом до 1^.10¹⁴ Ом або мегомметр

Електрод-бандаж металевий корозійностійкий товщиною не більше 0,5 мм, шириною не менше 0,4 м і довжиною L, м, яку визначають за формулою:

, (H.1)

де D – зовнішній діаметр труби з покриттям, м

Електроди-бандажі металеві корозійностійкі екрануючі шириною не менше 0,05 м і довжиною L (2 шт.)

Полотнище з бавовняної тканини розміром не менше розміру електрода-бандажа

Натрій хлористий (NaCl) – згідно з ГОСТ 4233, 3%-ний розчин

Дефектоскоп іскровий регульованої високої напруги зі світловим чи звуковим сигналом

Товщиномір будь-якого типу з похибкою вимірювання не більше 10 %

Проводи з'єднувальні – згідно з ГОСТ 6323 або аналогічні

Джерело постійного струму – система електричних батарей згідно з ГОСТ 2583 або аналогічних з вихідною напругою не менше 30 В

Вольтамперметр високоомний типу ЭВ-2234 – згідно з ГОСТ 8711

Міліамперметри – згідно з ГОСТ 8711 з діапазоном вимірювання струму від 50 мкА –
2 шт.

Резистор перемінний з величиною опору від 1,5 кОм до 3,0 кОм і потужністю розсіювання 1 Вт або реостат будь-якого типу

H.1.4. Проведення випробувань

H.1.4.1 Для вимірювання перехідного опору покриття методом "мокрого контакту" на поверхню покриття 2 труби 1 (чи зразка, відрізаного від труби), по периметру накладають тканинне полотнище 3, змочене 3%-ним розчином хлористого натрію, потім на полотнище встановлюють металевий електрод-бандаж 4 шириною не менше 0,4 м і щільно стягують його бовтами або гумовими стрічками.

Примітка. Перед проведенням вимірювання перехідного опору старанно видаляють забруднення і вологу з поверхні захисного покриття трубопроводу на ділянці довжиною не менше
0,8 м.

Н.1.4.2 По обидві сторони електрода-бандажа додатково встановлюють два екрануючих електроди-бандажі 5 шириною не менше 0,05 м для виключення впливу поверхневого витоку струму крізь забруднену або зволожену поверхню ізоляційного покриття. Електроди-бандажі не повинні контактувати з ґрунтом.

Н.1.4.3 Вимірювання перехідного опору може проводитися за допомогою тераомметра (мегомметра) за схемою згідно з рисунком Н.1 або з застосуванням електричної схеми, представленої на рисунку Н.2.

Н.1.4.4 При проведенні вимірювань за схемою рисунка Н.1 підключають клему Л (лінія) тераомметра до електрода-бандажа 4, клему З – до металу труби 1, клему Е (екран) – до електродів-бандажів 5, що екранують.

Н.1.4.5 При вимірюванні перехідного опору покриття за схемою, представленою на рисунку Н.2, резистором R установлюють робочу напругу, рівну 30 В, яку контролюють за вольтметром, і знімають покази міліамперметрів.

Н.1.4.6 Якщо немає необхідності пошкоджувати покриття (наприклад, для вимірювання адгезії), клему З замикають не на оголену ділянку труби, а на сталевий штир, вбитий у ґрунт поруч із трубопроводом.

Н.1.5 Обробка результатів випробувань

Н.1.5.1 Величину перехідного опору покриття , Ом^.м², при проведенні випробувань за схемою згідно з рисунком Н.1 обчислюють за формулою:

(Н.2)

де R₁ – показ тераомметра або мегомметра, Ом;

S₁ – площа електрода-бандажа, що має контакт з ізоляційним покриттям, м².

Н.1.5.2 Величину перехідного опору покриття , Ом^.м², при проведенні випробувань за схемою згідно з рисунком Н.2 обчислюють за формулою:

(Н.3)

де U – значення напруги за показами вольтметра, В;

І₁ – значення струму в електричному колі електрода-бандажа за показами міліамперметра, А;

І₂ – значення струму в електричному колі електродів-бандажів за показами міліамперметра, А;

S₂ – площа електрода-бандажа, що має контакт з захисним покриттям, м².

Н.1.5.3 Покриття вважають таким, що витримало випробування, якщо величина перехідного опору відповідає вимогам таблиці 3.

Н.2 Визначення перехідного опору покриття за допомогою комірок з порожнистих циліндрів

Н.2.1 Сутність методу

Н.2.1.1 Методика призначена для проведення типових випробувань і дозволяє визначити змінення захисної здатності покриття в електроліті.

Н.2.1.2 Сутність методу полягає у вимірюванні перехідного опору системи "покриття – труба" після витримки зразків у 3%-ному розчині NaCl.

Н.2.2 Вимоги до зразків

Н.2.2.1 Випробування заводських покриттів проводять на зразках, вирізаних з ізольованих труб або безпосередньо на трубах з покриттям. Розміри зразків –150мм х 150мм (нормуються не жорстко). Для інших типів покриттів зразки підготовляються шляхом нанесення покриття (згідно з НД на дане покриття) на сталеву пластину розміром
150 мм х 150 мм.

Н.2.2.2 Кількість паралельних зразків для заданих умов випробувань – не менше 5 шт.

Н.2.2.3 Зразки з дефектами покриття до випробувань не допускаються.

Н.2.2.4 Товщина і діелектрична суцільність зразків повинні відповідати вимогам НД на випробовуване покриття.

Н.2.3 Засоби контролю і допоміжні пристрої

Тераомметр типу Е6-14, Е6-13А згідно з ГОСТ 22261 з діапазоном вимірювань
від 1^.10⁴ Ом до 1^.10¹⁴ Ом

Циліндри 4 з інертного матеріалу розмірами:

- діаметр – від 50 мм до 90 мм;

- висота – від 70 мм до 100 мм.

Циліндри можуть бути вирізані з хімічних склянок об'ємом 250 см³ марки НН згідно з ГОСТ 23932 і ГОСТ 25336 або поліетиленових труб згідно з ГОСТ 18599.

Кришки зі склотекстоліту – згідно з ГОСТ 12652

Дріт платиновий діаметром від 0,5 мм до 0,8 мм – згідно з ГОСТ 10821 або стрижень графітовий

Циліндр мірний на 1000 см³ – згідно з ГОСТ 1770

Колба кругла плоскодонна об'ємом 1000 см³ – згідно з ГОСТ 1770

Проводи з'єднувальні – згідно з ГОСТ 6323 або аналогічні

Товщиномір будь-якого типу з похибкою вимірювання не більше 10%

Дефектоскоп іскровий регульованої високої напруги зі світловим чи звуковим сигналом

Натрій хлористий кваліфікації ХЧ – згідно з ГОСТ 4233

Спирт етиловий – згідно з ГОСТ 18300

Вода дистильована – згідно з ГОСТ 6709

Пластилін

Н.2.4 Підготовка до випробувань

Н.2.4.1 До зразків з покриттям за допомогою пластиліну (герметика) 8 прикріплюють скляні чи поліетиленові циліндри 3. У прикріплений до зразка циліндр заливають 3%-ний розчин NaCl до мітки на рівні не менше 50 мм від поверхні покриття. Циліндр накривають склотекстолітовою кришкою 5 (рисунок Н.3).

Н.2.4.2 Поверхню покриття знежирюють ватою, змоченою етиловим спиртом.

Н.2.5 Проведення випробувань

Н.2.5.1 Випробування проводять за температури (20 5) °С.

Н.2.5.2 Перехідний опір покриття зразка вимірюють за допомогою тераомметра 7 при зануренні платинового (графітового) електрода 4 в розчин.

Н.2.5.3 Вихідний перехідний опір покриття вимірюють після витримки зразків у цих умовах протягом 3 діб. До подальших випробувань допускають тільки ті зразки, перехідний опір яких не менше значень, зазначених у таблиці 3 даного стандарту.

Н.2.5.4 При тривалих випробуваннях (100 діб) через кожні 25 діб вимірюють перехідний опір покриття. Якщо хоча б в одному циліндрі опір менше значення, регламентованого вимогами даного стандарту, випробування припиняють.

Н.2.5.5 Не рідше одного разу на 10 діб перевіряють рівень розчину в циліндрах і, доливаючи дистильовану воду, доводять його до первісного.