Для відповідності цьому стандарту сповіщувач повинен задовольняти вимогам цього розділу, що треба підтверджувати візуальним контролюванням або технічним оцінюванням, а також повинен бути випробуваний відповідно до розділу 5 і повинен задовольняти вимогам випробовувань.
Кожний сповіщувач повинен мати вбудований червоний оптичний індикатор, завдяки якому певний сповіщувач, який подав тривогу, може бути ідентифікований до моменту скидання режиму тривоги. Якщо інші режими сповіщувача можуть бути відображені візуально, то вони повинні чітко відрізнятися від індикації тривоги, за винятком, коли сповіщувач переведено в режим обслуговування. У знімних сповіщувачах індикатор можна вбудовувати у головку або в базу сповіщувача. Оптичний індикатор повинен бути чітко видимим із відстані не менше ніж 6 м безпосередньо під сповіщувачем за освітленості довкілля до 500 лк.
Якщо сповіщувач має контакти для приєднання допоміжних пристроїв (наприклад, виносних індикаторів, реле керування), то коротке замикання або обрив таких з'єднань не повинні впливати на правильне функціювання сповіщувача.
Для знімних сповіщувачів повинні бути забезпечені засоби дистанційного контролювання (наприклад, пожежний приймально-контрольний прилад) для виявляння вилучення сповіщувача з його бази з видаванням сигналу несправності.
Зміна настройок виробника сповіщувача не повинна бути можливою без застосовування спеціальних засобів (наприклад, використовування спеціального коду або інструмента) або за умов руйнування або усунення пломби.
Якщо передбачено можливість регулювання характеристик спрацьовування сповіщувача на місці його експлуатування, то:
для кожної настройки, для якої виробник гарантує відповідність цьому стандарту, сповіщувач повинен відповідати вимогам цього стандарту, та доступ до засобів регулювання повинен бути можливим лише у разі використовування спеціального коду або спеціального інструмента або вилучання сповіщувача з його бази або монтажного кріплення;
для будь-якої(-их) настройки(-ок), для якої виробник не гарантує відповідність цьому стандарту, регулювання повинно бути можливим лише у разі використовування коду або спеціального інструмента; при цьому на сповіщувачі або в супровідних даних на нього повинно бути чітко зазначено, що сповіщувач у разі використовування цієї (цих) настройки(-ок) не відповідає цьому стандарту.
Примітка. Ці регулювання можна виконувати як у сповіщувачів, так і в пожежному приймально-контрольному приладі.
Конструкція сповіщувача повинна унеможливлювати проникання у вимірювальну(-і) камеру(-и) сферичних предметів діаметром (1,3 ± 0,05) мм.
Примітка. Цю вимогу введено з метою обмеження проникання комах до чутливих елементів сповіщувача. Зрозуміло, що виконання цієї вимоги недостатньо, щоб перекрити доступ для усіх видів комах, однак вважають, що занадто жорсткі обмеження розмірів отворів можуть призвести до погрози закупорювання їх пилом тощо. Тому необхідно передбачати й інші запобіжні заходи проти помилкових спрацьовувань, викликаних дрібними комахами, що потрапили усередину.
Наявність у сповіщувачів «компенсування дрейфу» (наприклад, для компенсування зміни чутливості сповіщувача внаслідок його поступового забруднювання) не повинно призводити до значного зниження чутливості сповіщувача за умов пожеж, що розвиваються повільно.
У зв'язку з тим, що практично неможливо провести випробовування в умовах дуже повільного зростання концентрації диму, оцінювання реакції сповіщувача в подібних умовах можна зробити на підставі аналізування схеми (програмного забезпечення) і (або) проведенням фізичних тестів і імітацій.
Вважають, що сповіщувач відповідає вимогам цього пункту, якщо це оцінювання показує, що:
час, через який сповіщувач видає сигнал пожежної тривоги за будь-якої швидкості зростання концентрації диму R, більшої ніж А/4 на годину (де А - початкове некомпенсоване значення порога спрацьовування сповіщувача), не перевищує значення 1,6 · A/R більше ніж на 100 с;
діапазон швидкостей зміни вхідного сигналу, що підлягають компенсуванню, обмежено так, що у всьому діапазоні компенсування не призводить до підвищення значення порога спрацьовування сповіщувача щодо його початкового значення більше ніж у 1,6 рази.
Примітка. Додаткову інформацію щодо оцінювання цих вимог наведено у додатку L.
Кожний сповіщувач повинен мати чітке марковання, яке містить таку інформацію:
номер цього стандарту (EN 54-7);
назву або товарний знак виробника або постачальника;
познаку моделі сповіщувача (тип або номер);
познаку виводів;
познаку(-и) або код(и) (наприклад, серійний номер або код партії), за якими виробник може визначити, принаймні, дату або партію і місце виготовлення і номер(и) версії програмного забезпечення, що міститься у сповіщувачі.
У знімних сповіщувачах головка сповіщувача повинна бути помаркована відповідно до а), b), с) і е), а база повинна бути помаркована, принаймні, відповідно до с) (а саме повинна бути позначена модель) і d).
Якщо у маркованні використовують символи або скорочення незагальноприйнятого використовування,
тоді їх повинно бути роз'яснено у супровідній документації, надаваній разом із пристроєм.
Марковання повинно бути видиме протягом установлювання та доступне під час обслуговування.
Марковання не треба розміщувати на гвинтах або інших легкознімних частинах.
Сповіщувачі треба постачати із супровідною документацією з достатнім обсягом технічних даних, даних по інсталюванню і обслуговуванню, що забезпечує їх правильне встановлювання і функціювання1). Якщо ці дані не надають із кожним сповіщувачем, то повинно бути надане посилання на відповідну документацію або на кожному сповіщувачі, або з кожним сповіщувачем.
Примітка. Для організацій, що проводять роботи з сертифікації сповіщувачів на відповідність вимогам цього стандарту, може знадобитися додаткова інформація.
4.11.1 Загальні положення
Програмно-керовані сповіщувачі для відповідності цього стандарту повинні задовольняти вимоги 4.11.2, 4.11.3 і 4.11.4.
4.11.2 Документація на програмне забезпечення
4.11.2.1 Виробник повинен подати на розглядання документацію, що містить короткий опис структури програмного забезпечення. Ця документація повинна бути досить детальною для перевіряння його відповідності цьому стандарту і повинна містити, принаймні:
a) функційний опис основної програми (наприклад, блок-схему програми або структурограму), в тому числі:
короткий опис модулів програми та виконуваних функцій;
спосіб взаємодії модулів програми;
повну ієрархію програми;
спосіб взаємодії програмного та апаратного забезпечення сповіщувача;
спосіб викликання модулів програми, в тому числі будь-яке обробляння переривання;
опис областей пам'яті, використовуваних для різних цілей (наприклад, програм, специфічних даних об'єкта і поточних даних);
познаки, за допомогою яких можна однозначно ідентифікувати програмне забезпечення та його версію.
4.11.2.2 Виробник повинен мати докладну документацію на програмне забезпечення, яка повинна надаватися, в разі потреби, випробовувальній організації. Ця документація повинна містити, принаймні:
короткий опис конфігурації системи, в тому числі усіх компонентів програмного та апаратного забезпечення;
опис кожного модуля програми, в тому числі, принаймні:
назву модуля;
опис виконуваних задач;
опис інтерфейсів, у тому числі спосіб передавання даних, діапазон вірогідних даних та перевіряння їхньої вірогідності;
повну роздруківку вихідних кодів у вигляді друкованої копії або у формі машинного коду (наприклад, у коді ASCII), у тому числі всі використані глобальні і локальні змінні, константи і мітки, а також достатні коментарі для розпізнавання послідовності виконання програми;
подробиці будь-яких програмних засобів, що їх застосовують на етапах розробляння та впроваджування (наприклад, засоби CASE, компілятори).
|
Національна примітка. ASCII - скор, від American standard code for information interchange - Американський стандартний код обміну інформацією. CASE - скор, від computer-aided software engineering - автоматизоване проектування та створення программ. |
4.11.3 Побудова програмного забезпечення
Для гарантії надійної роботи сповіщувача треба виконувати такі вимоги щодо побудови програмного забезпечення:
програмне забезпечення повинно мати модульну структуру;
b) побудова інтерфейсів для ручного або автоматичного формування даних не повинна дозволяти, щоб некоректні дані викликали помилку в роботі програми;
c) програмне забезпечення повинне бути побудоване так, щоб унеможливити зависання програми.
4.11.4 Збереження програм і даних
Програма, що необхідна для відповідності цьому стандарту, та всі попередньо встановлені дані такі, як
настройки виробника, повинні зберігатися в енергонезалежній пам'яті. Записування інформації в область пам'яті, що містить цю програму і дані, повинне бути можливе лише у разі використовування деякого спеціального інструмента або коду і не повинне бути можливе протягом нормальної роботи сповіщувача.
Специфічні дані об'єкта повинні міститися в пам'яті, яка буде зберігати дані протягом, принаймні, двох тижнів без зовнішнього електроживлення сповіщувача, а з моменту відновлення електроживлення після його вимкнення повинно бути забезпечено виконання автоматичного відновлювання таких даних протягом 1 год.
5.1.1 Атмосферні умови під час випробовування
Якщо методика випробовування не встановлює інше, то випробовувати треба після того, як випробний зразок стабілізувався за нормальних атмосферних умов для випробовування згідно з ІЕС 60068-1:1988 + А1:1992, що є такими:
температура - від 15 °С до 35 °С;
відносна вологість - від 25 % до 75 %;
атмосферний тиск - від 86 кПа до 106 кПа.
Примітка. Якщо зміна цих параметрів має значне впливання на вимірювання, то такі зміни необхідно звести до мінімуму під час ряду вимірювань, виконуваних як частина одного випробовування на одному зразку.
5.1.2 Стан сповіщувача під час випробовування
Якщо відповідно до методики випробовування зразок повинен бути у робочому стані, то його треба підімкнути до відповідного устатковання електроживлення і контролювання, характеристики якого відповідають технічним даним виробника. Якщо інше не зазначено в методиці випробовування, параметри електроживлення зразка повинні знаходитися у межах діапазону(-ів), зазначеного(-их) виробником і повинні залишатись незмінними протягом випробовування. Величина, обрана для кожного параметра, повинна, зазвичай, мати номінальне або середнє значення зазначеного діапазону. Якщо методика випробовування вимагає, щоб зразок контролювали на виявлення будь-яких сигналів тривоги або несправності, тоді повинне бути зроблене підімкнення до будь-яких необхідних додаткових пристроїв для розпізнавання сигналу несправності (наприклад, кінцевий елемент для звичайних сповіщувачів).
Примітка. Подробиці про устатковання електроживлення і контролювання та застосовані критерії тривоги повинні бути наведені в протоколі випробовування.
5.1.3 Установлювання сповіщувача
Зразок треба установлювати за допомогою його штатних засобів кріплення відповідно до інструкцій виробника. Якщо в інструкціях зазначено більше ніж один спосіб установлювання, то для кожного випробовування треба обирати спосіб, який вважають найнесприятливішим.
5.1.4 Допустимі відхили
Якщо не зазначено інше, допустимі відхили параметрів випробовування на впливання довкілля повинні відповідати наданим у базових стандартах на визначений вид випробовування, на яке є посилання (наприклад, відповідна частина ІЕС 60068).
Якщо вимога або методика випробовування не визначає допустимі відхили або межі відхилу, то їх треба вважати рівними ± 5 %.
5.1.5 Вимірювання часу спрацьовування
Зразок, для якого треба вимірювати час спрацьовування, треба встановлювати за допомогою його штатних засобів кріплення в димовий канал, зазначений у додатку А. Якщо інше не зазначено в методиці випробовування, зразок щодо напрямку повітряного потоку треба встановлювати у положенні, в якому під час випробовування залежності від напрямку було зафіксовано найменшу чутливість.
Перед початком кожного випробовування димовий канал треба провітрювати, щоб забезпечити відсутність залишків випробовувального аерозолю в самому каналі і на зразку.
Під час вимірювання швидкість повітряного потоку в безпосередній близькості від сповіщувача повинна бути (0,2 ± 0,04) м/с, якщо в методиці випробовування не зазначено інше.
Температура повітря в каналі повинна бути (23 ± 5) °С і під час проведення усіх вимірювань для конкретного типу сповіщувачів не повинна змінюватися більше ніж на 5 К, якщо в методиці випробовування не зазначено інше.
