Глазур вважають хімічно стійкою, якщо глазурована поверхня зразків, яка зазнала впливу реактивів, не буде відрізнятися від глазурованих поверхонь зразків, що не зазнали такого впливу.

10.5 Визначення термічної стійкості глазурі

10.5.1 Від виробу, що випробовується, випилюють або відколюють з різних місць, які вкриті з двох сторін глазур'ю, три зразки площею не менше 70 см² кожен. На зразках не повинно бути посічок, волосяних тріщин та інших пошкоджень.

Примітка. Для виготовлення зразків допускається використовувати вироби, які були забраковані за показниками зовнішнього вигляду або механічним пошкодженням

10.5.2 Апаратура, матеріали і реактиви:

• електрична плита;

• ємкість для кип'ятіння;

• ємкість для холодної води;

• ємкість для барвника;

• хлористий кальцій згідно з ГОСТ 450;

• розчин метиленового синього;

• м'яка тканина;

• термометри згідно з ГОСТ 28498.

10.5.3 Проведення випробування

Всі три зразки, підготовлені для випробування, розташовують в ємкості з розчином, що складається з рівних вагових частин хлористого кальцію і води, і кип'ятять за температури (110±3) °С протягом 3 год. Потім зразки виймають і занурюють в ємкість з водою, яка має температуру не вище 3°С, і витримують їх там до охолодження. Під час охолодження температура ємкості не повинна підвищуватися більше ніж на 1 °С, для цього в посудину в процесі випробування додають холодну воду.

Після охолодження зразки виймають і занурюють на 1 год в посудину з розчином метиленового синього, потім їх виймають, протирають м'якою тканиною і оглядають. Якщо в результаті огляду на глазурованих поверхнях всіх трьох зразків не буде виявлено тріщин, посічок та інших пошкоджень, перевірку повторюють, занурюючи зразки після їх кип'ятіння та охолодження на 2 год в розчин метиленового синього.

10.5.4 Глазур вважають термічно стійкою, якщо після проведених випробувань на глазурованих поверхнях всіх трьох зразків при їх огляді без застосування збільшувальних приладів не буде виявлено волосяних тріщин (цека), посічок і інших ушкоджень.

10.6 Визначення термічної стійкості виробів

На зразках для випробування не повинно бути тріщин, посічок та інших пошкоджень.

10.6.1 Апаратура та матеріали:

- дві ємкості, які забезпечують вільне занурення зразків не менше ніжна 10 см нижче рівня води;

- м'яка тканина.

10.6.2 Проведення випробування

Зразки для випробування занурюють в ємкість з водою, яка нагріта до температури не менше ніж 85 °С, і витримують в ній впродовж 15 хв, потім зразки виймають і занурюють на 15 хв в другу ємкість з водою з температурою (17±3) °С.

При цьому температура води при охолодженні зразків, які випробовуються, не повинна підвищуватися більше ніж на 5 °С, для цього в процесі випробування в ємкість додають холодну воду.

Потім виріб виймають з води, протирають вологою м'якою тканиною і проводять перевірку на наявність відколів, тріщин, у тому числі невидимих, визначених за методикою, вказаною у 10.1.6 та 10.1.7.

За відсутності пошкоджень випробування проводять три рази.

Виріб вважають таким, що витримав випробування, якщо після трьох циклів нагрівання і охолодження на ньому не буде виявлено тріщин, відколів та інших пошкоджень.

10.7 Перевірка функціональних властивостей виробів

Перевірку функціональних властивостей виробів проводять на стендах, що імітують умови експлуатації.

10.7.1 Визначення швидкості витікання води із змивного бачка

У бачок, з'єднаний з унітазом, наливають (6-9) л води, потім з нього вичерпують 1 л води і на його стінках відмічають верхній рівень води, що залишився, потім вичерпують ще 4 л води і знову відмічають її рівень у бачку.

Потім у бачок знову наливають воду, відкривають спускний клапан і за допомогою секундоміра вимірюють час витікання води з бачка від верхньої до нижньої відмітки.

Швидкість витікання води з бачка визначають як частку від ділення кількості води, тобто 4 л, на час її витікання в секундах.

10.7.2 Перевірка унітаза на змивання за допомогою губки

На тарілку унітаза поміщають змочені водою п'ять штучних губок діаметром не менше 30 мм і довжиною не менше 100 мм і спускаю воду в унітаз із змивного бачка.

Перевірку повторюють п'ять разів на кожному унітазі, що випробовується.

Результати перевірки вважають задовільними, якщо з п'яти змивань не менше ніж у чотирьох вони вийшли через вихідний отвір унітаза.

10.7.3 Перевірка унітаза на змивання за допомогою паперу

На тарілку унітаза поміщають 10 зім'ятих сухих стрічок туалетного паперу формату А6, масою 30 г/м² - 40 г/м² або зразки штучних фекалій діаметром 20 мм - 30 мм, завдовжки 70 мм - 80 мм, масою 300 г, виготовлених із дрібних (0,5 см²), замочених в гарячій воді впродовж доби і віджатих рукою шматків газетного або обгорткового паперу, і дві стрічки туалетного паперу розміром 150 мм х 150 мм, після чого спускають воду в унітаз із змивного бачка.

Перевірку повторюють п'ять разів на кожному унітазі, що випробовується.

Результати перевірки вважають задовільними, якщо з п'яти змивань не менше ніж у чотирьох (штучні фекалії і папір) вийшли через вихідний отвір унітаза.

10.7.4 Перевірка унітаза на ополіскування

Попередньо зволожену поверхню тарілки унітаза посипають сухою тирсою загальною масою 15 г - 20 г або наносять на неї рідку суміш глини і піску (вологість 50-70 %, співвідношення глини і піску 1:2), після чого спускають воду в унітаз із змивного бачка.

Результати перевірки вважають задовільними, якщо після зливання з поверхні тарілки унітаза змивається вся тирса (суміш глини і піску).

10.7.5 Перевірка унітаза на гігієнічність

На поверхню унітаза кладуть лист скла так, щоб він повністю перекривав чашу унітаза і спускають воду в унітаз із змивного бачка.

Результат перевірки вважають задовільним, якщо після закінчення витікання води із змивного бачка на склі виявляться лише поодинокі краплі.

10.7.6 Перевірка висоти водяного затвора в унітазі

Висоту водяного затвора в унітазі визначають відповідно до рисунка 4, вимірюючи відстань між нижньою частиною перегородки і верхнім рівнем води в унітазі.

11 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

1. Вироби повинні бути прийняті службою технічного контролю підприємства - виробника у відповідності з вимогами цього стандарту та технічної документації на вироби конкретного виду.

2. Вироби приймають партіями. Розмір партії встановлюють не більше добової кількості виробів, що виготовляють за однією технологією в однакових умовах.

Кожна партія повинна складатися з виробів одного виду та типу і оформлена одним документом про якість, який повинен мати:

• назву підприємства-виробника;

• номер партії та дату виготовлення;

• вид виробу та його умовну познаку;

• кількість виробів;

• познаку стандарту;

• відмітку про приймання виробів технічним контролем.

3. При прийманні виробів підприємство-виробник проводить приймально-здавальні (зовнішній вигляд, розміри, деформація, термічна стійкість глазурі, водопоглинання, функціональна придатність, герметичність спускного пристрою), періодичні (термічна міцність виробу, хімічна стійкість глазурі та типові випробування (механічна міцність виробу).

4. Для проведення приймально-здавальних випробувань із кожної партії відбирають зразки виробів у кількості, що наведена у таблиці 2.

Таблиця 2

11.5 Приймально-здавальні випробування виробів за показниками зовнішнього вигляду та невидимих тріщин проводять за двохступеневим планом контролю відповідно до вимог ДСТУ ISO 2859-1, при цьому обсяг вибірки, приймальне та бракувальне числа повинні відповідати, вказаним у таблиці 3.

Таблиця 3

Примітка. Якщо обсяг партії не перевищує 50 виробів, проводять контроль кожного виробу.

Для контролю прийняті приймальний рівень дефектності, що дорівнює 4%, і загальний другий ступінь контролю.

Партію виробів приймають, якщо кількість дефектних виробів у першій вибірці менше або дорівнює приймальному числу А_с для першого ступеня контролю.

Партію не приймають без призначення другої вибірки, якщо кількість дефектних виробів у першій вибірці більше або дорівнює бракувальному числу R_c для першого ступеня контролю.

Якщо кількість дефектних виробів у першій вибірці більше приймального числа А_с, але менше бракувального числа R_c, проводять другу вибірку.

Партію виробів приймають, якщо кількість дефектних виробів у двох вибірках менше або дорівнює приймальному числу А_с, або не приймають, якщо кількість дефектних виробів у двох вибірках більше або дорівнює бракувальному числу R_c другого ступеня контролю.

6. Якщо при перевірці розмірів і деформації виробів, що відібрані від партії, виявляється один виріб, який не відповідає вимогам стандарту на вироби конкретного виду, то партію приймають, а якщо два, то партія прийманню не підлягає.

7. При отриманні незадовільного результату випробувань із водопоглинання, термічної стійкості глазурі, функціональної придатності унітазів і герметичності спускного пристрою змивних бачків проводять повторні випробування на подвійній кількості зразків, що взяті від тієї самої партії. Результати повторних випробувань розповсюджуються на всю партію, а за незадовільних результатів партію бракують.

8. У випадку невідповідності партії виробів за зовнішнім виглядом, розмірами та деформацією, функціональною придатністю унітазів та герметичністю спускного пристрою змивного бачка допускається поштучне пересортування і повторне приймання.

9. Періодичні випробування з визначенням термічної стійкості виробів і хімічної стійкості глазурі проводять не рідше одного разу за півріччя на трьох виробах кожного виду.

6. При отриманні незадовільних результатів періодичних випробувань виготовлювач переводить випробування з даного показника в категорію приймально-здавальних до отримання позитивних результатів не менше ніж на п'яти партіях поспіль.

7. Типові випробування визначення механічної міцності виробів проводять на трьох виробах (унітаз, умивальник, біде) при впровадженні їх у виробництво, при змінюванні конструкції, складу мас, технологічних режимів виготовлення.

12 ВКАЗІВКИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ

12.1 Вироби повинні застосовуватись відповідно до вказівок щодо застосування виробів відповідного сорту, що додаються виробником до кожної партії виробів.

13 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

1. Виробник зобов'язаний гарантувати відповідність виробів вимогам цього стандарту за умови дотримання встановлених правил та умов транспортування, зберігання і застосування.

2. Після закінчення гарантійного строку зберігання вироби перед використанням необхідно перевірити на відповідність їх вимогам цього стандарту.

3. Вироби можуть використовуватись за призначенням за умови підтвердження відповідності їх якості вимогам цього стандарту.

4. Гарантійний строк експлуатування виробів - 1 рік від дня здачі об'єкта в експлуатацію або продажу, але не більше півтора років із дня відвантаження виробником.