ДСП сторінка 2 з 6

Державні санітарні правила розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів

Приміщення для вентиляційного обладнання, теплопункти, охолоджувальні камери з машинними відділеннями, машинні відділення та шахти ліфтів, підйомників та інші приміщення, що є джерелами шуму та вібрації, не допускається розташовувати суміжно зі спальними приміщеннями, а також над і під ними.
При проектуванні, реконструкції та експлуатації виробничих приміщень, в яких розміщується обладнання, що генерує шум та вібрацію, повинні здійснюватись заходи щодо захисту працюючих від його шкідливого впливу:

обладнання приміщень шумоізолюючими матеріалами;
використання амортизуючих пристроїв при монтажі обладнання;
виділення приміщень для короткочасного відпочинку персоналу, обладнаних засобами звукоізоляції та звукопоглинання.

Міжповерхові перекриття, перегородки, стики між ними та отвори для проходження інженерних комунікацій повинні забезпечити непроникність для гризунів та комах.
Забороняється зміна планування приміщень, передбаченого проектом, без згоди з місцевими органами, закладами та установами санепідслужби, а також використання приміщень не за прямим функціональним призначенням.
Кількість спальних кімнат різної місткості встановлюється завданням на проектування із забезпеченням для відпочиваючих максимальної комфортності проживання.
Спальні кімнати, призначені для відпочинку сімей з дітьми, необхідно розташовувати в окремих будівлях або ізольованих частинах будівель.
Кімнати для чистки та прасування одягу повинні бути обладнані раковинами, мийками, столами для прасування та вбудованими шафами.
Пральня повинна бути відокремлена від коридорів шлюзом, відгороджуючі конструкції пральної повинні бути водо- і паронепроникні.
У будівлях, що проектуються для районів із середньомісячною температурою липня +21 гр. С та вище, світлові прорізи приміщень з постійним перебуванням людей і приміщень, де за гігієнічними вимогами не допускається перегрів, при орієнтації у межах 130-310 гр. повинні бути обладнані сонцезахисними пристроями (штори, жалюзі і т.п.), кондиціонерами з центральною або місцевою системами подавання охолодженого повітря.
Орієнтація спальних кімнат за секторами горизонту повинна забезпечувати інсоляцію приміщень прямими сонячними променями протягом 2-3 годин.
Цілодобове затінення фасадів будівель і території закладів відпочинку не припускається. Піврічні тіні (з 22.09 по 22.03) за загальною площею не повинні перевищувати 10% вільних від забудови територій закладів.
У будівлях, що проектуються для III і IV кліматичних районів, повинно бути передбачено наскрізне або кутове провітрювання приміщень з постійним перебуванням людей.
У складі оздоровчих закладів відпочинку відповідно до завдання на проектування та залежно від місцевих умов допускається влаштовувати лікувально-профілактичні кабінети. Загальна площа кабінетів повинна становити: для закладів відпочинку до 500 місць - не менше 100 м2, до 1000 місць - не менше 160 м2, для комплексів відпочинку - не менше 0, 15 м2 на одне місце.
Площа палати ізолятора повинна бути не менше 7 м2 на одне ліжко (при місткості оздоровчого закладу 250 ліжок). У кожній палаті потрібен окремий санвузол, обладнаний унітазом, умивальником та душем. Ізолятор повинен мати окремий вхід та бути обладнаний окремою вентиляцією.
При місткості закладу відпочинку до 500 ліжок слід передбачати в ізоляторі одну палату на 1 ліжко та одну на 2 ліжка; при місткості до 1000 місць - дві палати на 1 ліжко та дві на 2 ліжка.

Ізолятор у період роботи закладу повинен бути забезпечений твердим та м'яким інвентарем, посудом, мати достатню кількість медикаментів для надання термінової допомоги.

Склад та площа приміщень пралень, гаражів, майстерень, харчоблоку визначається завданням на проектування.

Вимоги до санітарно-технічного обладнання

Нові заклади відпочинку, що проектуються, будуються та реконструюються, повинні бути обладнані системами господарсько-питного та гарячого водопостачання, каналізації, центральним опаленням та іншими інженерними комунікаціями.

Пасажирськими ліфтами обладнуються будівлі 4-поверхові та вище, сміттєпроводами - 5-поверхові та вище.

Оздоровчі заклади повинні бути забезпечені доброякісною питною водою відповідно до вимог державного стандарту. Норми добових витрат води на 1 місце при обладнанні усіх спальних приміщень душовими установками - 250 л, ваннами - 350 л, у т.ч. відповідно 20 та 30 л гарячої води.
Витрата води на механізований полив територій з удосконаленим покриттям становить 0, 3-0, 4 л/м², при ручному поливі витрата води 0, 4-0, 5 л/м². Витрата води на поливання зелених насаджень становить 3-4 л/м², газонів та квітників - 4-6 л/м².
В окремих випадках, з метою економії питної води, для змиву санітарно-технічного обладнання у туалетах допускається влаштування внутрішнього технічного водопроводу, з'єднання якого з господарсько-питним категорично заборонено.
Системи водоводів оздоровчих зон та окремих закладів повинні бути кільцевими або з закільцьованими вводами та забезпечувати безперервну подачу води; кільцеві мережі оздоровчого закладу повинні бути приєднані до зовнішньої мережі не менше як двома вводами.
При наявності на території оздоровчих закладів водонапірних башт, резервуарів та інших ємкісних споруд з насосними станціями повинні дотримуватись такі вимоги:

ввід трубопроводів, що подають воду, повинен проводитись тільки у верхню частину будь-якої ємкісної споруди;
витратні трубопроводи, що приєднуються до насосів або безпосередньо до водопровідної мережі, розміщуються тільки у нижній частині ємкості. При встановленні декількох ємкостей з пристроями єдиного витратного трубопроводу між ємкостями встановлюються відсікаючі засувки або вентилі, за допомогою яких можливе випорожнення ємкостей, проведення ремонтних, дезінфекційних та інших робіт;
переливні трубопроводи повинні розміщуватись у верхній частині ємкості і служити для попередження переповнення ємкостей та водонапірних башт;
грязьовий трубопровід з засувкою встановлюється в найнижчій частині резервуарів на відстані 30-50 см по вертикалі від витратного трубопроводу.

Скидання переливної та забрудненої води допускається в зливну каналізацію з розривом потоку або у відкриті канали з встановленням на кінці труби сітки та клапана.

Територія зони суворого режиму водонапірних башт, ємкостей запасу питної води з насосними повинна бути упорядкована, озеленена, освітлена та огороджена. Стік поверхневих вод відводиться водовідвідними канавами за межі зони суворого режиму.
У резервуарах водонапірних башт і в інших ємкостях, призначених для зберігання питної води, повинна бути забезпечена циркуляція води та її повна заміна у строк не більше ніж 2 доби.
Стіни, дно і перекриття резервуарів повинні бути водонепроникними. Металічні ємкості та водонапірні башти обов'язково термоізолюються.
З перекриттів резервуарів та ємкостей повинне бути забезпечене стікання атмосферних вод. У резервуарах обов'язково влаштовують пристрій для обміну повітря.
Для попередження повторного забруднення води слід вживати такі заходи:

ізоляція та пломбування всіх люків, входів у сховища чистої води;
виведення вентиляційних труб на висоту не менше 2 м над насипом;
захист приймальних отворів вентиляційних труб густими вентиляційними сітками;
обладнання гідравлічними засувками переливних пристроїв;
обладнання резервуарів дистанційними вимірювачами рівня води (рівнемірами).

До паспорта оздоровчого закладу в обов'язковому порядку додається документація на водопровідні споруди, у складі якої повинні бути:

схема водопровідних споруд і мереж, які проходять на території закладу, з нанесенням усіх сховищ питної води, камер перемикання, гідрантів оглядових колодязів, сухих колодязів, ділянок спорожнення водопровідної мережі та інше в масштабі 1: 500;
технологія промивки та дезинфекції водопроводу;
документи, що підтверджують проведення промивки та дезинфекції, засвідчені підписами відповідальних осіб;
акти про проведення планово-попереджувальних ремонтів.

У будівлях та приміщеннях закладів відпочинку, обладнаних внутрішнім господарсько-питним або технічним водопроводом, обов'язково влаштовують системи внутрішньої каналізації.
В основу прийняття рішень по проектуванню та будівництву каналізації закладів відпочинку, вибору схем каналізації, способів очистки та скидання стічних вод повинні бути покладені вимоги чинних будівельних норм і правил, а також інших нормативних документів, погоджених з Міністерством охорони здоров'я України.
Оптимальним рішенням скидання стічних вод є транспортування їх у централізовані системи каналізації, що забезпечує групи оздоровчих комплексів або населені пункти.
При неможливості підключення до централізованих мереж каналізації населених пунктів або кооперування систем каналізації оздоровчої зони в окремо розміщеному закладі дозволяється обладнання місцевих очисних споруд.
Обладнання місцевих очисних споруд для закладів відпочинку, розташованих в існуючих або перспективних оздоровчих зонах, зонах санітарної охорони курортів, забороняється.
Санітарно-захисні зони від споруд каналізаційних систем слід приймати:

мінімальна санітарно-захисна зона каналізаційної насосної станції - 15 м;
санітарні розриви від септиків місцевих очисних споруд до будівель складають 5 м, фільтрувальних колодязів - 8 м, фільтрувальних траншей і піщано-гравійних фільтрів - 25 м, полів підземної фільтрації потужністю менше 15 м3/добу - 15 м.

Усі механізми та майстерні, технічні засоби для експлуатації каналізаційної мережі та споруд повинні бути промаркіровані - "каналізація".
Каналізаційні зовнішні трубопроводи, запірна арматура повинні бути пофарбовані. Люки на оглядових колодязях повинні бути промаркіровані зверху червоною незмивною фарбою літерою "К".
Ємкість для відходів з грат каналізаційних насосних станцій повинна бути промаркірована, герметична, закрита щільною кришкою. У міру накопичення відходи дезинфікуються і вивозяться спецавтотранспортом.
У закладах відпочинку передбачаються дві системи внутрішньої каналізації:

побутова - для відведення стічних вод від санітарно-технічних пристроїв;
виробнича - для відведення виробничих стічних вод від їдальні.

Мережі виробничої та побутової систем каналізації повинні бути відокремленими.
Виробничі стічні води від їдальні слід піддавати локальній попередній обробці та очистці.
Санітарно-технічні пристрої та приймачі стічних вод, які приєднуються до побутової або виробничої каналізації, обладнуються засувками (сифонами), що розміщуються на випусках під пристроями.
Для групи умивальників (не більше 6 штук), встановлених в одному приміщенні, та від групи душових піддонів допускається встановлювати один загальний сифон з ревізією.
Для кожної виробничої мийки (мийної ванни їдальні) слід передбачати тільки окремий сифон для кожного відділу.
Приєднання двох умивальників, розташованих з двох сторін загальної стіни різних приміщень, до одного сифона забороняється.
У чоловічому відділенні вбиралень слід передбачати встановлення індивідуальних настінних пісуарів, у приміщеннях особистої гігієни жінки - гігієнічних душів.
Для відведення стічних вод з підлоги слід встановлювати трапи:

в душових;
на підлозі санвузлів у номерах або загальних вбиральнях;
у виробничих приміщеннях;
у приміщеннях особистої гігієни жінки.

Трапи встановлюються з нахилом підлоги до них з розрахунку 1 трап на 100 м2 площі, не менше одного на приміщення.

У тамбурі туалету для персоналу слід передбачати окремий кран на рівні 0, 5 м від підлоги, призначений для миття підлоги. Унітази та раковини для миття рук персоналу обладнуються педальними пусками та зливами.

У ванних кімнатах трапи дозволяється не обладнувати.
Прокладка внутрішніх каналізаційних мереж категорично забороняється:

під стелею, в стінах і в підлозі спальних кімнат, медичних кабінетів, обідніх залів, бібліотек, виробничих приміщень, що вимагають особливого санітарного режиму;
під стелею (відкрито та приховано) усіх приміщень їдалень, вестибюлів.

Прокладку трубопроводів виробничих стічних вод у їдальні, продовольчих складах, підсобних приміщеннях їдальні допускається розміщувати в коробах без встановлення ревізій.
Від мереж виробничої та побутової каналізацій їдальні допускається приєднання двох окремих випусків у один колодязь зовнішньої каналізації.
Встановлення оглядових колодязів на дитячих ігрових майданчиках, спортивних майданчиках забороняється.
Територія оздоровчого закладу обладнується системою дощової каналізації, яка повинна забезпечити очистку найзабрудненішої частини поверхневих вод.
Колектори системи дощової каналізації повинні бути запроектовані з урахуванням пропуску води при інтенсивності дощу 100 мм/годину. Основним показником потужності дощу є інтенсивність, яка змінюється від 0,25 мм/хв (мряка) до 100 мм/сек (злива). Коефіцієнт переводу із мм/хв в л/сек на 1 га дорівнює 166,7.
Для регулювання стоку дощових вод слід споруджувати резервуари чи загати на укріплених ярах. Можливе використання існуючих ставків, що не використовуються для господарського або побутового водокористування населення.
Очистка поверхневих вод здійснюється на спорудах механічної (грати, пісколовки, відстійники, фільтри) очистки.