[Герб України]
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Н А К А З
№ 172 від 19.06.96
м. Київ
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р. за № 378/1403
Про затвердження Державних санітарних правил розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів
Відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" Н А К А З У Ю:
Затвердити Державні санітарні правила розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів, що додаються (розроблені вперше).
Всім міністерствам та відомствам, керівникам державних, кооперативних, колективних та приватних підприємств, організацій та установ незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності, а також посадовим особам та громадянам України, інвесторам, громадянам інших держав прийняти указані правила до керівництва та виконання.
Заступникам головного державного санітарного лікаря України, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України прийняти указані Правила до керівництва та виконання.
Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
Головний державний санітарний лікар України, перший заступник Міністра В. Ф. Марієвський
Затверджено
наказом Міністерства охорони
здоров'я України від
19 червня 1996 року № 172
Державні санітарні правила розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів
Загальні положення
Державні санітарні правила розміщення, улаштування та експлуатації оздоровчих закладів обов'язкові для виконання проектними, будівельними та іншими організаціями, що займаються проектуванням, будівництвом, реконструкцією та експлуатацією оздоровчих закладів, а також органами, установами та закладами санітарно-епідеміологічної служби, що здійснюють контроль за дотриманням цих Правил.
Правила поширюються на всі діючі оздоровчі заклади, а також на ті, що проектуються, будуються та реконструюються, як для дорослих, так і змішані для дорослих та дітей (будинки відпочинку, пансіонати та комплекси цих закладів, туристичні бази, туристичні притулки, бази відпочинку та ін.) незалежно від форм власності та відомчої належності.
При будівництві, реконструкції, обладнанні та експлуатації закладів відпочинку або окремих підрозділів, які входять до їх складу, необхідно керуватися також вимогами чинних будівельних норм і правил та інших нормативно-технічних документів, що регулюють проектування, будівництво та благоустрій територій оздоровчих закладів.
Особи, винні у порушенні санітарних правил, несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриманням цих Правил покладається на органи, установи і заклади системи державної санітарно-епідеміологічної служби України.
Вимоги до розміщення оздоровчих закладів
Розміщення нових і розширення існуючих оздоровчих закладів слід проводити відповідно до затверджених у встановленому порядку генеральних планів та проектів детального планування та забудови оздоровчих комплексів та зон відпочинку.
Планування та забудова зон відпочинку повинні забезпечувати створення комфортних умов для відпочиваючих, а також здорові та безпечні умови для праці, побуту, відпочинку місцевого населення.
Границі зон відпочинку, функціональне зонування та планувальна організація їх територій повинні відповідати чинним містобудівним і гігієнічним нормам та вимогам до планування та забудови зон відпочинку (ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", розділ 5; СанПіН "Планування та забудова населених місць", розділ 6).
У проектах планування і забудови зон відпочинку передбачаються заходи щодо охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів.
На території зон відпочинку забороняється будівництво нових, розширення та реконструкція існуючих виробничих та інших об'єктів, що не пов'язані з безпосереднім обслуговуванням відпочиваючих та населення, яке постійно проживає в даній місцевості. Наявні в межах зон відпочинку промислові підприємства та інші об'єкти, які є джерелами шкідливого впливу на навколишнє природне середовище і перешкоджають розвитку зон відпочинку, підлягають виносу за межі зон відпочинку або зміні їх виробничого профілю.
Вибір території для зон відпочинку слід здійснювати на основі розробки техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) або техніко-економічних розрахунків (ТЕР), комплексної оцінки природних ресурсів з урахуванням санітарно-гігієнічних та епідеміологічних вимог до чистоти грунту, рівня стояння грунтових вод, відводу стоку атмосферних опадів, наявності доброякісних джерел водопостачання.
При виборі та відведенні земельних ділянок, окрім цих правил, необхідно керуватись вимогами чинних нормативних документів.
В рекреаційних зонах повинні створюватись комплекси курортно-рекреаційних закладів, які формуються близькими за профілем установами, об'єднаними на основі спільного архітектурно-просторового рішення та централізації медичного, культурно-побутового, господарського, інженерного та енергетичного обслуговування.
Вибір земельної ділянки для розташування закладів відпочинку, проекти прив'язки типових проектів, індивідуальних та повторного застосування, а також проекти реконструкції та переобладнання (перепланування) будівель і приміщень вказаних закладів підлягають обов'язковому погодженню з органами, установами та закладами санепідслужби.
Для комплексів та окремих оздоровчих закладів, розташованих на берегах морів, річок, озер та інших водойм, придатних для купання, обладнуються пляжі відповідно до вимог ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (розділ 5) і ГОСТу 17.1.5.02-80 "Гигиенические требования к зонам рекреации водных объектов".
При виборі майданчиків для будівництва оздоровчих закладів слід виходити із можливості випереджаючого розвитку всіх інженерних систем, в першу чергу водопостачання, каналізації, теплопостачання, а також забезпечення високого рівня санітарної очистки (механізоване прибирання території, організоване видалення сміття, відходів і т.ін.).
При забудові рекреаційних територій оздоровчими закладами необхідно розглядати рішення щодо кооперування коштів для будівництва загальнокурортних інженерних мереж та споруд, а також інших споруд, необхідних для нормального функціонування закладів відпочинку.
Методи очистки, умови та місця скидання стічних вод встановлюються відповідно до рішень генпланів зон відпочинку з урахуванням вимог Санітарних правил і норм охорони поверхневих вод від забруднення (СанПін № 4630-88), охорони прибережних вод морів від забруднення в місцях водокористування населення (СанПін № 4631-88), планування та забудови населених місць.
Розміри земельних ділянок, що відводяться під будівництво закладів відпочинку та туризму, слід приймати відповідно до вимог ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (розділ 6).
На підставі розгляду поданої проектної документації та санітарного огляду земельної ділянки органи, установи та заклади державного санітарного нагляду дають протягом 15 днів висновок про можливість будівництва.
Строк дії погодження санепідслужби повинен відповідати тривалості проектування та будівництва закладів відпочинку, але не більше чотирьох років.
У разі виникнення суперечностей між закладами санепідслужби та підприємствами або організаціями, які зацікавлені у виділенні земельної ділянки, питання розглядається вищими органами санепідслужби, які повинні у двотижневий строк прийняти відповідне рішення.
Вимоги до планувальної організації території та конструктивних рішень будівель та споруд
Архітектурно-планувальна організація території та конструктивні рішення будівель, споруд та окремих приміщень закладів відпочинку повинні забезпечувати комфортні умови відпочиваючим, безпечні умови праці обслуговуючого персоналу, оптимальні санітарно-гігієнічні та протиепідемічні режими та умови на даній території.
Ділянки закладів відпочинку повинні мати такі зони: спальних приміщень, господарських та службових приміщень (приймально-адміністративні, складські, клуб, їдальня, медпункт з ізолятором), відпочинку, ігор та розваг (майданчик для ігор та фізкультурних вправ, майданчик для тихого відпочинку з альтанками, літня естрада).
На територію закладу відпочинку повинно бути передбачено не менше двох в'їздів, у т.ч. ізольований в'їзд у господарську зону та під'їзд до медпункту.
На території закладів відпочинку не допускається розташування будь-яких сторонніх закладів, житла, а також розташування будівель та споруд, що не пов'язані функціонально з обслуговуванням відпочиваючих.
У деяких випадках у господарській зоні допускається розміщення гуртожитку для обслуговуючого персоналу цього закладу.
Санітарні розриви між будівлями повинні бути:
по фасаду між основними будівлями закладів відпочинку - не менше двох висот найвищої будівлі, між такими ж будівлями на сусідніх ділянках - не менше трикратної висоти найвищої будівлі;
при наявності на сусідніх ділянках господарського двору розрив між спальними корпусами, їдальнею закладів відпочинку та господарськими будівлями повинен бути не менше 100 м;
від спальних корпусів до відкритих кіномайданчиків, танцювальних майданчиків та спортивних споруд - не менше 50 м;
від спальних корпусів до відкритих стоянок для зберігання автомобілів до 30 місць - 50 м, від 30 до 100 місць - 80 м, більше 100 місць - 100 м;
від спальних корпусів до надвірних вбиралень - не менше 25 м і не більше 50 м;
від спальних корпусів до їдальні - 50 м;
від спальних корпусів до межі земельної ділянки закладу відпочинку, яка проходить уздовж вулиць зон відпочинку, - 30 м;
від спальних корпусів до службово-побутових приміщень господарської зони не менше - 50 м.
Їдальня (клуб-їдальня) та інші господарські приміщення повинні бути розташовані по відношенню до спальних корпусів з підвітреної сторони з урахуванням рози вітрів.
Заклади для відпочинку сімей з дітьми в обов'язковому порядку обладнуються, з дотриманням норм інсоляції, ігровими майданчиками для дітей з розрахунку 5 м2 на одну дитину з одночасним перебуванням 30% кількості дітей. Ігровий майданчик повинен бути розрахований на групу 25-30 дітей. Майданчик обладнується тіньовими навісами.
Територія оздоровчого закладу повинна бути упорядкована, озеленена. Площа зелених насаджень і газонів повинна становити не менше 60% загальної площі ділянки.
Ділянка закладу відпочинку, розташована в межі населеного пункту, повинна мати за периметром смугу зелених насаджень шириною не менше 15 м, що складається з дворядної посадки високостовбурних дерев та ряду кущів.
На територіях закладів відпочинку забороняється посадка колючих кущів та дерев, а також тих, що дають дрібне насіння, пух, отруйні плоди, листя і викликають у відпочиваючих та обслуговуючого персоналу алергію та інші захворювання. При проектуванні закладів відпочинку повинен розроблятися дендрологічний склад зелених насаджень, які рівномірно розподіляються на кожній функціональній зоні та забезпечують сприятливий мікроклімат.
До території закладу відпочинку повинні бути підведені зручні під'їздні шляхи з твердим покриттям. Тверді покриття повинні мати і внутрішні проїзди та пішохідні доріжки. Забороняється застосування для дорожніх покриттів дьогтьобетонних сумішей на автомобільних дорогах, які проходять у безпосередній близькості від зон відпочинку, на внутрішніх проїздах, автостоянках, пішохідних доріжках і т.ін.
При проведенні будівництва, реконструкції, ремонтних робіт автомобільних доріг, покриттів автостоянок, пішохідних доріжок забороняється використання агресивних та шкідливих для людини і навколишнього природного середовища матеріалів, а також матеріалів із вмістом природних радіонуклідів вище допустимих рівнів.
Склад та площі основних та допоміжних приміщень повинні визначатись завданням на проектування у відповідності з чинними будівельними нормами і правилами, а також іншими нормативними документами і забезпечувати комфортні умови для відпочиваючих, здорові та безпечні умови праці персоналу.
Не допускається розташування під вікнами спальних корпусів тарних, вантажних, експедиційних та інших приміщень, функціонування яких пов'язане з використанням автотранспорту.
У підвальних та цокольних поверхах спальних корпусів допускається розташування кладових госпінвентаря, приміщень для зберігання чистої білизни, збору та сортування брудної білизни, для зберігання речей відпочиваючих, санітарно-побутових приміщень для персоналу (гардеробні, душові).
Не допускається розташування у підвальних та цокольних поверхах спальних корпусів: складів отруйних, сильнодіючих, легкозаймистих горючих матеріалів, матеріалів з сильним запахом; акумуляторних, майстерень, які створюють шум, вібрацію; джерел надвисокочастотного (НВЧ) випромінювання; їдалень, буфетів для персоналу.
